Рішення від 07.06.2024 по справі 152/452/24

Шаргородський районний суд

Вінницької області

ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року

м. Шаргород

Справа № 152/452/24

Провадження № 2/152/229/24

Шаргородський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Соколовської Т.О.,

з участю:

секретаря судового засідання Ансілевської Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

інші учасники - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, як органу опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,

встановив:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

22.03.2024 Джуринська сільська рада Жмеринського району Вінницької області, як орган опіки та піклування звернулася до суду в інтересах дитини ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, у якому зазначила, що в службі у справах дітей Джуринської сільської ради на обліку дітей, що опинилися в складних життєвих обставинах, перебуває малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мати дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька с. Хоменки Жмеринського району Вінницької області. Батько дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був мобілізований і під час виконання службових обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.

ОСОБА_3 та її діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мають статус внутрішньо переміщених громадян. Раніше проживали у м. Харцизьк Донецької області, а в 2014 році переїхали в будинок матері ОСОБА_4 , що розташований в АДРЕСА_1 .

У зв'язку з виникненням пожежі в кінці 2019 року помешкання згоріло. Спільними зусиллями суб'єктів соціальної роботи та небайдужих односельчан було придбано будинок за адресою: АДРЕСА_2 , де сім'я проживає і в даний час.

16 вересня 2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 наказом начальника служби у справах дітей Шаргородської РДА Вінницької області було взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах на підставі ухилення батьками від виконання своїх батьківських обов'язків.

Під час здійснення соціального супроводу сім'ї було з'ясовано, що найбільшою проблемою є вживання алкогольних напоїв. Батько заходив в запої на 2-3 тижні, примушуючи пити і свою цивільну дружину ОСОБА_3 , яка легко піддавалася впливу.

З 01.06.2021 соціальний супровід сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснював центр надання соціальних послуг Джуринської сільської ради, під час якого встановлено відсутність фінансів та факт вживання алкогольних напоїв. Офіційної роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мали, кошти заробляли інколи на тимчасових заробітках (в садах, в людей на наймі). Із соціальних виплат отримували виплати внутрішньо переміщеним особам.

Під час введення в Україні воєнного стану ОСОБА_4 мобілізовано до лав Збройних Сил України, де чоловік проходив службу та отримував заробітну плату.

ОСОБА_3 за відсутності чоловіка завела підсобне господарство (кури, качки), засадила присадибну ділянку городиною, закупила вапно та шпаклівку для проведення ремонту в будинку, придбала плазмовий телевізор, холодильник. Випадків вживання нею алкогольних напоїв не помічалося (зі слів сусідів та старости села), діти забезпечувалися усім необхідним.

У зв'язку із закінченням терміну дії договору та із мінімізацією складних життєвих обставин, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було знято з обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

17 жовтня 2023 року ОСОБА_2 поновлено на обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах на підставі ухилення матері від виконання батьківських обов'язків з виховання дитини.

Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 розпочала вести аморальний спосіб життя, була помічена в компанії чоловіків сумнівної репутації, з якими розпивала алкогольні напої. Неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків.

Під час обстеження умов проживання виявлено не закінчений ремонт будинку, розкидані речі, мінімальний запас продуктів. На зауваження щодо стану речей ОСОБА_3 обіцяла, що все виправить, а вживання алкоголю заперечила, проте ситуація тільки погіршувалася. Відповідачу пропонувалася допомога з анонімним кодуванням від алкогольної залежності, на що вона відповіла, що уже купила самостійно таблетки в аптеці та приймає їх, від будь-якої допомоги відмовилася.

Під час останнього візиту було виявлено нестерпний запах перегару та сечі, ОСОБА_6 лежала на ліжку зі стороннім чоловіком та була у стані змішаної свідомості. Під столом було більше п'яти пляшок з-під вина та пива. На запитання, де знаходиться ОСОБА_7 , мати відповіла, що зранку пішла до школи. Потреби дитини у їжі та догляді не задовольнялися, мати не готувала їжу та не виконувала свої батьківські обов'язки. До рекомендацій та порад фахівця із соціальної роботи не прислухається, на будь-які зауваження не зважала, умови договору про надання соціальних послуг з її сторони не виконувалися.

Під час вилучення дитини із сім'ї (19.02.2024) мати була в п'яному стані, байдуже ставилася до того, що ОСОБА_9 забирають.

27 лютого 2024 року, вперше після вилучення дитини, ОСОБА_3 зателефонувала до начальника Служби у справах дітей Джуринської сільської ради, проте її більше цікавило де знаходиться банківська картка, на яку приходять соціальні виплати, ніж доля ОСОБА_8.

Згідно соціально-педагогічної характеристики на ученицю 5 класу Хоменківського ліцею ОСОБА_2 , 2013 року народження, дитина навчається не в повну міру своїх сил, постійно потребує контролю. На уроках не завжди уважна, немає мотивації до навчання. Мати не цікавиться успіхами доньки, не відвідує батьківські збори, слабо реагує на зауваження класного керівника. Не має постійного контролю за успішністю дитини в школі та виконанням домашнього завдання. Мати не проявляє інтересу до успіхів і невдач дитини, внаслідок чого виникають проблеми з навчанням у школі.

Посилаючись на зазначене вище, а також на те, що відповідач ОСОБА_3 вихованням дитини не займається, матеріально не утримує, життям та здоров'ям дитини не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, Джуринська сільська рада як орган опіки та піклування просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; передати малолітню дитину ОСОБА_2 органу опіки та піклування Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької мобласті для вирішення питання про подальше влаштування; стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні представник позивача -Джуринської сільської ради, як органу опіки та піклування ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ньому. Просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; передати малолітню дитину ОСОБА_2 органу опіки та піклування Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької мобласті для вирішення питання про подальше влаштування; стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Не заперечував щодо ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 відзив на позовну заяву не подала, повторно на виклик суду не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 46, 52, 62). Заяв про розгляд справ у її відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.

За правилами ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, у суда наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що суд, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ч.4 ст.259, ст.ст. 280 - 281 ЦПК України, постановив ухвалу.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи

16.05.2024 на адресу електронної пошти суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання у його відсутності (а.с.59).

Інших заявта клопотань, пов'язаних з розглядом справи, учасники справи не заявляли.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 22.03.2024 позовну заяву Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, як органу опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання (а.с. 32-33).

Відповідачу ОСОБА_3 запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву (а.с. 32-33).

Відповідач ОСОБА_3 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.

Ухвалою суду від 24.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 48).

16.05.2024 у зв'язку з неявкою у судове засідання усіх сторін по справі, розгляд справи відкладено на 07 червня 2024 року (а.с. 60).

Перешкод для здійснення розгляду справи і ухвалення судового рішення судом не встановлено.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом

У справі, що розглядається судом встановлено, що ОСОБА_3 проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 .

Під час спільного проживання у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася дочка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харцизького міського управління юстиції у Донецькій області 22.01.2013 (а.с. 18).

Батько дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Джуринської сільською радою Жмеринського району Вінницької області 13.07.2022 (а.с.27).

Мати малолітньої дитини ОСОБА_3 вихованням дочки не займається, матеріальної допомоги на її утримання не надає, життям та здоров'ям дитини не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, що свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків. Дитина, маючи матір, фактично позбавлена материнського піклування внаслідок свідомого нехтування відповідачем своїми материнськими обов'язками.

Згідно довідки-характеристики №75, виданої 16.02.2024 Джуринською сільською радою Жмеринського району Вінницької області, ОСОБА_3 , за час проживання на території Джуринської сільської ради в АДРЕСА_2 як переселенка з 2014 року разом з дітьми - сином ОСОБА_5 та дочкою ОСОБА_2 , харакретизується з незадовільної сторони, періодично заходить в запійний стан, була помічена в компанії чоловіків сумнівної репутації з якими розпивала алкогольні напої. ОСОБА_3 офіційно ніде не працює, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків (а.с.24).

Під час обстеження умов проживання виявлено у кімнаті нестерпний запах перегару та сечі, ОСОБА_6 лежала на ліжку зі стороннім чоловіком та була у стані змішаної свідомості, Під столом було більше п'яти пляшок з-під вина та пива. На запитання, де знаходиться ОСОБА_7 , мати відповіла, що зранку пішла до школи. Потреби дитини у їжі та догляді не задовольняються, мати не готує їжу та не виконує свої батьківські обов'язки (а.с.7).

Згідно соціально-педагогічної характеристики на ученицю 5 класу Хоменківського ліцею ОСОБА_2 , 2013 року народження, дитина навчається не в повну міру своїх сил, постійно потребує контролю. На уроках не завжди уважна, немає мотивації до навчання. Мати не цікавиться успіхами доньки, не відвідує батьківські збори, слабо реагує на зауваження класного керівника. Не має постійного контролю за успішністю дитини в школі та виконанням домашнього завдання. Мати не проявляє інтересу до успіхів і невдач дитини, внаслідок чого виникають проблеми з навчанням у школі (а.с. 23).

Рішенням Джуринської сільської ради №9 від 13.03.2024 затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання обов'язків щодо виховання і утримання малолітньої дочки ОСОБА_2 , не забезпечує належних умов для її проживання та навчання, не дбає про стан здоров'я, фізичний та духовний розвиток, не цікавиться життям доньки. Не забезпечує матеріального утримання, не виявляє інтересу до умов проживання та виховання дитини.

Частиною 3 ст. 12, ст.ст. 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається (ч.1 ст.81 ЦПК України), у судовому засіданні досліджено кожний доказ, що міститься в матеріалах цивільної справи і відповідає вимогам належності, допустимості і достовірності.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

У пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Судом забезпечено учасникам справи принцип процесуальної рівності сторін і надано можливість кожній стороні довести ті обставини, на які вона посилається.

Відповідач у даному цивільно - правовому спорі ОСОБА_3 відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання повторно не прибула.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при ухваленні рішення суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду у справах даної категорії.

Так, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №209/2821/15-ц, від 21.11.2018 у справі №201/6232/17 визначено поняття ухилення батьків від виконання своїх обов'язків та зазначено про необхідність встановлення судом доведеності факту винної поведінки відповідача у спорі вказаної категорії.

Верховним Судом роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Верховним судом роз'яснено, що так як позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка має серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини, встановлені статтею 166 СК України, то позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У справі, що розглядається судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання обов'язків щодо виховання і утримання малолітньої дочки ОСОБА_2 , не забезпечує належних умов для її проживання та навчання, не дбає про стан здоров'я, фізичний та духовний розвиток, не цікавиться життям доньки. Мати не забезпечує матеріального утримання, не виявляє інтересу до умов проживання та виховання дитини, її поведінка є винною і змінити її в кращу сторону неможливо.

До вказаного висновку суд прийшов, проаналізувавши наведені вище докази на відповідність їх критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини щодо відповідальності матері за невиконання обов'язків по вихованню дитини,які регулюються ст.ст. 51Конституції України, ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 141, 150, 164, 165, 166, 171,180 СК України, ЗУ "Про охорону дитинства".

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У п.47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 зазначено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції… Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві»…

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (справа «Мамчур проти України», № 10383/09, п. 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об'єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст.150 СК України батьки зобов'язані займатися вихованням дитини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.ч.1, 2 ст.155 СК України).

Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК України).

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).

Пленум ВС України у п.15 постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30.03.2007 роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто, прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

З досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

У судовому засіданні малолітня ОСОБА_2 пояснила, що мати її ОСОБА_3 не забезпечила їй пристойні умови проживання і утримання, не приймає участь у її шкільному житті, не цікавиться її навчанням, дозвіллям, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя. Вона не бажає надалі жити з нею. На думку малолітньої ОСОБА_2 мати ОСОБА_3 підлягає позбавленню батьківських прав.

VІ. Висновки суду

У справі, що розглядається, суд, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до висновку, що позивачем надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для ухвалення судом рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_2 .

У судовому засіданні встановлено, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх малолітньої дочки ОСОБА_2 є виправданим, доцільним та пропорційним, оскільки цього потребують інтереси дитини на зростання у безпечному середовищі. Таке втручання відповідатиме найвищим інтересам дитини.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України).

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину (ч.3 ст.166 СК України).

Відповідно до ст. ст.180-183, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. У разі ухилення батьків від виконання цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з матері, батька дитини в частці від їх доходу і (або) у твердій грошовій сумі за рішенням суду. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховує матеріальне становище платника аліментів ОСОБА_3 , яка офіційно ніде не працює, разом з тим спроможна сплатити аліменти на утримання дочки у мінімальному гарантованому розмірі, визначеному в ч.2 ст.182 СК України.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

У силу ст. 430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, на підставі ст. 51 Конституції України, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789 -ХІІ від 27.02.1991 року), ст.ст. 141, 150, 155, 164, 165, 166, 171, 180 - 183, 191 СК України, ст.ст. 8, 15 ЗУ "Про охорону дитинства", п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, як органу опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Передати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 органу опіки та піклування Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області для встановлення опіки та піклування.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 аліменти на її утримання у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 березня 2024 року і до її повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 до Державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шаргородський районний суд.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч.4 ст.273 ЦПК України).

Ім'я (найменування) сторін та інших учасників:

- позивач Джуринська сільська рада Жмеринського району Вінницької області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 23545, вул. Заводська, буд.2, с. Джурин Жмеринського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325489;

- відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення ухвалено та проголошено 07.06.2024.

Головуючий суддя: Т.О. Соколовська

Попередній документ
119595035
Наступний документ
119595037
Інформація про рішення:
№ рішення: 119595036
№ справи: 152/452/24
Дата рішення: 07.06.2024
Дата публікації: 11.06.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Шаргородський районний суд Вінницької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (10.09.2024)
Дата надходження: 22.03.2024
Предмет позову: про позбавлення батьківських прав
Розклад засідань:
12.04.2024 09:00 Шаргородський районний суд Вінницької області
24.04.2024 09:30 Шаргородський районний суд Вінницької області
16.05.2024 10:00 Шаргородський районний суд Вінницької області
07.06.2024 11:00 Шаргородський районний суд Вінницької області