Справа № 444/866/20
Провадження № 1-кп/444/56/2024
07 червня 2024 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження №12020140000000066, відомості про якевнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2020 року
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Львів, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не працює, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимий, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 24.10.2019 року, орган, що видав 4615, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
з участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представників потерпілої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні із застосуванням режиму відеоконференції в залі суду в місті Жовква Львівської області кримінальне провадження №12020140000000066, відомості про якевнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2020 року, -
Обвинувачений ОСОБА_3 24 січня 2020 року приблизно о 16 годині 15 хвилин, керуючи автомобілем "ЗАЗ Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_3 та рухаючись ним по автодорозі Львів-Рава-Руська у напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки по АДРЕСА_2 , порушив вимоги Р.1 п. п. 1.5, 1.10 (у частині визначення термінів "дорожня обстановка", "дорожні умови", "безпечна швидкість", "перевага у русі", "небезпека для руху"); Р.2 п.2.3 б), д); Р.12 п.12.3 Правил дорожнього руху, руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразились у тому, що він не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою; невідповідно зреагував на зміну дорожньої обстановки - з моменту виявлення пішохода ОСОБА_9 , який у цей момент переходив проїзну частину даної вулиці поза межами пішохідного переходу справа наліво, по напрямку руху автомобіля, не зменшив швидкості керованого ним транспортного засобу аж до повної зупинки, щоб дати дорогу вказаному пішоходу, у результаті чого здійснив на нього наїзд. У результаті наїзду пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких у цей же день помер у приміщенні КНП "Жовківська ЦРЛ".
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог Р.1 п.п.1.5, 1.10; Р.2 п.2.3 "б", "д"; Р.12 п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме:
1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
1.10 (у частині визначення термінів "дорожня обстановка", "дорожні умови", "безпечна швидкість", "перевага у русі", "небезпека для руху"):
дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;
дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;
безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;
перевага - право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху;
небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;
2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
"б" бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
"д" не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Таким чином, ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав частково, та дав показання про те, що він 24 січня 2020 року близько 17 год. 00 хв. керував транспортним засобом "ЗАЗ Lanos" реєстраційний номер НОМЕР_3 . На дворі вже сутеніло. Він їхав в напрямку до м. Львова зі швидкістю 40-45 км. Подія відбулася в смт. Куликові, на ділянці дороги, яка подібна до серпантинної. Коли він проїхав пішохідний перехід, то побачив на проїжджій частині людину, яку він хотів об'їхати, але людина прискорила свій хід, і він його зачепив, а на зустріч теж їхали автомобілі. Обвинувачений зазначив, що він не гальмував, так як хотів об'їхати людину. Після дорожньо-транспортної пригоди він вийшов з автомобіля, та побачив, що людина лежала. В цей час зупинився інший автомобіль, з якого вибігли люди, один з чоловіків сказав, що він лікар і почав надавати медичну допомогу. Обвинувачений зазначив, що він зупинився одразу, як зачепив людину, з якою швидкістю він рухався автомобілем не пригадує, але точно впевнений, що він рухався з допустимою швидкістю. Потерпілий переходив дорогу не на пішохідному переході, а за 30-40 метрів від пішохідного переходу. Обвинувачений зазначив, що дуже шкодує за вчинене та просить його суворо не карати.
Також обвинувачений зазначив, що цивільний позов, який було уточнено, він визнає частково. Обвинувачений пояснив, що після дорожньо-транспортної пригоди через 3-5 днів він поїхав до потерпілої разом зі своєю дружиною і тещою, і він просив вибачення. Щодо відшкодування коштів він розмовляв із дочкою померлого. Він привіз з собою 1000 доларів США, однак, гроші він не віддав потерпілій, оскільки вона відмовилася написати розписку. Вони розмовляли про суму 5000 доларів США. Він попросив, щоб потерпіла надала йому номер банківської картки і він буде шукати кошти та буде переказувати їх на банківську картку. Пізніше він подзвонив до потерпілої і сказав, що не може знайти таких коштів і пропонував піти до нотаріуса та укласти договір про те, що він буде частинами виплачувати кошти потерпілій. Однак, вони з потерпілою з цього приводу не досягли згоди. Обвинувачений зазначив, що він частково визнає позов, однак не визнає його в частині сплати коштів пожиттєво. Ствердив, що визнає позов на половину та готовий сплатити суму, яку визначить суд. Він готовий був відшкодувати кошти, але потерпіла відмовилась написати розписку. Обвинувачений пояснив, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи і сума шкоди, яку просять стягнути з нього потерпілі є для нього дуже великою.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
- показаннями наданими в судовому засіданні 12.04.2024 року потерпілою ОСОБА_10 (донька померлого ОСОБА_9 ), яка зазначила, що до трагедії, яка сталась, вона з обвинуваченим ніколи не зустрічалася. 24.01.2020 року їй подзвонила їх невістка і сказала, що батька збила машина. Потерпіла пояснила, що після дорожньо-транспортної пригоди, обвинувачений просив вибачення, але жодного відшкодування він не здійснив. Потерпіла зазначила, що покарання для обвинуваченого має бути справедливим і з цього приводу вона покладається на розсуд суду. Потерпіла зазначила, що вони з обвинуваченим спілкувалися з приводу відшкодування шкоди, вона надала обвинуваченому номер банківської картки для перерахунку коштів, однак, жодних коштів він не переказав на картку. Потерпіла зазначила, що обвинувачений можливо пропонував якісь кошти, але вона не пам'ятає, пригадує, що обвинувачений говорив про якусь розписку. Однак, по сьогоднішній день жодних коштів обвинувачений не надав, лише обіцяв відшкодувати. Потерпіла ствердила, що вона перебувала в батька на утриманні, так як вона є особою з інвалідністю ІІІ групи та має онкозахворювання, фізично вона не дуже мала змогу працювати. Приблизно пів року до дорожньо-транспортної пригоди вона проживала з батьком. Батько надавав їй різні суми грошей і 500 грн., і 100 грн. щомісячно. На той час вона також отримувала заробітну плату;
- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140000000066 про те, що відомості в реєстр внесено 25.01.2020 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 286 КК України (арк. спр. 39, том 3);
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.01.2020 року з схемою та фототаблицею, згідно з яким місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано: автодорога «Львів-Жовква» в межах смт. Куликів, огляд розпочався о 17 год. 10 хв., проводився у присутності понятих, відбулося наїзд на пішохода, встановлено локалізацію пошкоджень автомобіля марки «ЗАЗ» р.н. НОМЕР_3 - пошкоджено декоративну рамку номерного знаку та вітрове скло, вм'ятина на капоті (арк. спр. 40-53, том 3);
- постановою про визнання речовим доказом від 25.01.2020 року, відповідно до якої автомобіль «ЗАЗ Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_3 визнано речовим доказом та визначено його зберігати за адресою: АДРЕСА_3 (арк. спр. 190, том 1);
- ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2020 року якою накладено арешт на автомобіль «ЗАЗ Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_11 ( АДРЕСА_4 ), заборонивши користування, розпорядження та проведення обліково-реєстраційних операцій (арк. спр. 189, том 1);
- Висновком експерта №83/2020 (експертиза почата 25.01.2020 року, закінчена - 12.02.2020 року) за результатами судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з яким при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_9 , 1938 р.н. було виявлено тупу поєднану травму тіла у вигляді: крововиливів в м'які мозкові оболонки в обох тім'яних, лівій потиличній та лівій скроневій частках, крововиливу в м'які тканини голови в тім'яно-потиличній ділянці по середині, переломів 2- 9-го ребер справа по білягрудинній лінії з переходом на середньо ключичну, 5-го ребра справа по середньо-пахвовій лінії, 2,3,4,6,7-го ребер справа по лопатковій лінії; 1-10-го ребер зліва по середньо-ключичній лінії з переходом на середньо-пахвову, 1-10-го ребер зліва по лопатковій лінії, 4-6-го ребер зліва по білягрудинній лінії, перелому хребта на рівні 7-8-го грудних хребців з частковим зміщенням уламків, розходження лонного з'єднання на відстань біля 3см та роз'єднання крижово-клубового суглобу зліва, наявності в черевній порожнині біля 600мл рідкої темної крові (гемоперитонеум), крововиливів під плевру та у тканину по задньо-бокових поверхнях обох легень, крововиливів в навколоаортальну клітковину в грудному відділі аорти та у брижу тонкого кишківнику в прикореневій ділянці, розривів капсули селезінки в ділянці кореня, крововиливу у ліву навколо ниркову капсулу, уламкового перелому обох гомілкових кісток лівої гомілки в середній третині зі зміщенням уламків; забійної рани в тім'яно-потиличній ділянці по середині, множинних саден на обличчі, синців та саден на задньо-зовнішній поверхнях лівого передпліччя у верхній третині та ділянки проекції лівого ліктьового суглобу, синців на зовнішній поверхні правого плеча та задній поверхні ділянки проекції правого ліктьового суглобу, синців на задньо-внутрішній поверхнях правого стегна та гомілки, на лівій гомілці у верхній та середній третинах по передньо-внутрішній поверхнях. Виявлена тупа поєднана травма тіла утворилась прижиттєво, в короткому проміжку часу до настання смерті, могла виникнути 24.01.2020 року о 16 год. 20 хв., внаслідок контакту з тупими предметами, котрими могли бути виступаючі частини транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди з первинним місцем контакту у задньо-ліву бокову поверхню тіла, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення та перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Крім цього було виявлено синець та крапкову рану на тильній поверхні правої китиці, котрі могли утворитись внаслідок медичних маніпуляцій - ін'єкцій. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа гр. ОСОБА_9 , виявлено етиловий спирт в кількості - 1,02‰ (проміле). Вказана концентрація алкоголю в крові при житті може викликати легке алкогольне сп'яніння. Причиною смерті гр. ОСОБА_9 є тупа поєднана травма тіла у вигляді множинних переломів кісток з ушкодженням внутрішніх органів, що призвела до гострої внутрішньої кровотечі, набряку головного мозку з розвитком поліорганної недостатності і смерті та підтверджується даними судово-медичної експертизи його трупа та додатковими методами дослідження. Згідно із записами медичної карти стаціонарного хворого смерть настала 24.01.2020 року о 18:10 год., що й відповідає розвитку трупних змін на момент розтину його тіла. При судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_9 було виявлено морфологічні ознаки дистрофічних змін печінки та нирок, стенозуючої атерокальцинозної бляшки вінцевої судини серця, атерокальцинозу аорти, фіброзу та ліпоматозу підшлункової залози, мікрополікистозу нирок та склерозу судин головного мозку і нирок, котрі в даному випадку в причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають. (арк. спр. 54-56, том 3);
- Висновком експерта №337/2020-т (експертиза почата 28.01.2020 року, закінчена - 29.01.2020 року) згідно з яким при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_9 , 1938 р.н., виявлено етиловий спирт в кількості: в крові - 1,02 ‰ (проміле), не виявлено: метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів. (арк. спр. 57, том 3);
- Висновком експерта №366/2020 (експертиза почата 06.02.2020 року, закінчена - 10.02.2020 року) шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_9 , 1938 р.н., згідно з яким наявні: Розлиті крововиливи в головному мозку, легенях, пара аортальній жировій клітковині, деструкція та крововиливи в селезінці з реактивними змінами. Кров в бронхах. Набряк головного мозку. Вогнищева емфізема легень. Дистрофічні зміни печінки та нирок. Стенозуюча Атерокальцинозна бляшка вінцевої судини серця. Атерокальциноз аорти. Фіброз та ліпотматоз підшлункової залози. Мікрополікистоз нирок. Склероз судини головного мозку та нирок. Нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів. (арк. спр. 58-60, том 3);
- Висновком експерта №15/2/165 від 14.02.2020 року відповідно до якого наїзд автомобіля «ЗАЗ Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 на пішохода ОСОБА_9 відбувся на правій смузі руху відносно напрямку до м. Львів, в районі початку утворення зафіксованої зони осипу скла (арк. спр. 61-63, том 3);
- Висновком №15/2/164 від 14.02.2020 року відповідно до якого: на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «ЗАЗ Ланос» р.н. НОМЕР_3 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією; на момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля «ЗАЗ Ланос» р.н. НОМЕР_3 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією; на момент огляду система зовнішнього освітлення досліджуваного автомобіля «ЗАЗ Ланос» р.н. НОМЕР_3 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією (арк. спр. 64-69, том 3);
- Висновком №15/2/204 від 06.03.2020 року та доданим до нього компакт-диском з відеозаписом відповідно до якого: З моменту виходу пішохода на проїзну частину дороги до моменту його контактування з автомобілем «ЗАЗ Lancs» р.н. НОМЕР_3 пройшло 2,33 сек. Швидкість руху автомобіля «ЗАЗ Lanos» р. н. НОМЕР_3 перед дорожньо-транспортною пригодою знаходиться в межах 45...48 км/год. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «ЗАЗ Lanos» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_3 повинен був керуватись технічними вимогами п. 12.3 чинних ПДР. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_9 спеціальні знання в галузі судової автотехніки не потрібні, вказане питання може бути вирішене слідчими (судовими) органами самостійно, з урахуванням вимог розділу 4 чинних ПДР. При заданих вихідних даних, швидкості руху автомобіля «ЗАЗ Lanos» р. н. НОМЕР_3 перед дорожньо-транспортною пригодою в 45...48 км/год (згідно проведеного дослідження) у водія ОСОБА_3 була технічна можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 , шляхом застосування своєчасного екстренного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. В даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_3 не відповідали технічним вимогам п. 12.3. чинних ПДР і вказана невідповідність дій водія знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної пригоди. Питання щодо дій пішохода ОСОБА_9 може бути вирішене слідством (судом) самостійно шляхом оцінки правомірності дій пішохода у відповідності з чинними ПДР. З технічної точки зору, при заданих вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стала суперечність дій водія автомобіля «ЗАЗ Lanos» р. н. НОМЕР_3 ОСОБА_3 технічним вимогам п. 12.3. чинних ПДР. (арк. спр. 196 том 1, арк. спр. 70-76, том 3).
Аналізуючи та оцінюючи усі докази надані стороною обвинувачення в їх сукупності, суд дійшов висновку, що такі докази є належними і допустимими і узгоджуються між собою, та у своїй сукупності усі ці докази перебувають у логічному та послідовному взаємозв'язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об'єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред'явленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_3 .
Досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, ці докази зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 полягає в тому, що він, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_9 , а тому кваліфікація таких дій за ч.2 ст. 286 КК України є правильною.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого частиною 2 ст. 286 КК України.
Суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , мало місце, це діяння містить склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і обвинувачений винний у вчиненні цього злочину та підлягає покаранню за вчинений ним злочин, оскільки відсутні будь-які підстави для закриття кримінального провадження чи звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України знайшла своє підтвердження і повністю доведена поза розумним сумнівом.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року, із змінами, «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Що стосується призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує наступне.
Обставиною, яка передбачена ст. 66 КК України, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , які передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.
Згідно з досудовою доповіддю відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , наданої на підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, орган пробації дійшов висновку, що ризик вчинення повторного правопорушення є низький та ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого є низьким.
Зокрема, у наданій суду досудовій доповіді відносно ОСОБА_3 від 09.11.2023 року орган пробації зазначив, що беручи до уваги інформацію що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення або обмеження волі та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, є особою з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря психіатра не перебуває, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, який щиро покаявся у вчиненому, висновок органу пробації, викладений у досудовій доповіді, думку потерпілої, яка просила суд призначити справедливе покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що порушення правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_3 спричинило смерть ОСОБА_9 , суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 не можливе без ізоляції від суспільства, а підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням відсутні.
При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує думку прокурора, який просить застосувати до обвинуваченого додаткове покарання та позбавити його такого права, думку потерпілої та її представника, особу обвинуваченого, характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суспільну небезпечність вчиненого злочину у сфері безпеки дорожнього руху, що призвело до ДТП та непоправних наслідків - загибелі ОСОБА_9 , та приходить до висновку про доцільність застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Разом з цим, враховуючи наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, є особою з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимий, який щиро покаявся у вчиненому, висновок органу пробації, викладений у досудовій доповіді, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 основне покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
В даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_10 та цивільними позивачами ОСОБА_12 і ОСОБА_13 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням (арк. спр. 177-184, том 1). Даний позов було уточнено, у зв'язку з чим позивачі просять стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого по 725,27 грн. щомісячно, починаючи з квітня 2025 року та 250 000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) спричиненої моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого по 725,27 грн. щомісячно, починаючи з квітня 2025 року та 250 000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) спричиненої моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_13 250 000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) спричиненої моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 понесені нею витрати на правову допомогу.
Позов обґрунтовано тим, що 24.01.2020 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «ЗАЗ Lanos» р.н. « НОМЕР_3 » та рухаючись ним по автодорозі Львів-Рава-Руська у напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки по АДРЕСА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , 1938 р.н., який переходив проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу, справа наліво по напрямку руху автомобіля. У результаті наїзду пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких у цей же день помер у приміщенні КНП «Жовківська ЦРЛ». Таким, чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене, передбачене ч.2 cт.286 КК України.
Внаслідок смерті ОСОБА_9 позивач ОСОБА_10 понесла наступні майнові витрати: 15815, 00 грн. - витрати на поховання; 40 000 грн. - на спорудження надгробного пам'ятника.
Варто врахувати, що автомобіль «ЗАЗ Lanos» р.н. « НОМЕР_3 » станом на момент ДТП був забезпечений полісом № АОЗ068289 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПрАТ «СК «Перша», а відтак обов'язок по відшкодуванню завданої кримінальним правопорушенням шкоди покладається на відповідача та ПрАТ «СК «Перша».
Оскільки ДТП було вчинено 24.01.2020 року, а відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», мінімальна заробітна плата на той рік у місячному розмірі становить 4723 гривні, а відтак загальна сума грошових коштів, які ПрАТ «СК «Перша» зобов'язана відшкодувати становить 56 678 грн. (12 х 4723 грн.). Таким чином, оскільки фактичний розмір витрат, понесених на поховання та встановлення надгробного пам'ятника не перевищує максимального розміру страхової виплати, а відтак такі майнові витрати повинні бути відшкодовані лише ПрАТ «СК «Перша». Варто зауважити, що ОСОБА_10 було подано до ПрАТ «СК «Перша» відповідну заяву про виплату страхового відшкодування, а відтак дане питання буде вирішуватися в позасудовому порядку.
Окрім цього, протиправними діями обвинуваченого позивачу ОСОБА_10 та позивачу ОСОБА_12 була заподіяна шкода, завдана смертю ОСОБА_9 , яка полягає в наступному.
Так, відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності. Відповідно до ч. 2 цієї статті, особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Оскільки дружина загиблого є пенсіонером і перебувала на його утриманні, а допомога, яка надавалась, була для ОСОБА_12 постійним і основним джерелом засобів до існування, у неї виникло право на відшкодування шкоди, завданої смертю.
Крім цього, дочка загиблого ОСОБА_10 є особою з інвалідністю III групи і також перебувала на утриманні ОСОБА_9 .
Розрахунок розмірів шкоди, завданої смертю ОСОБА_9 , у відповідності до ч.2 ст.1200 ЦК України, має проводитись, виходячи з розміру середньомісячного заробітку (доходу) останнього з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого, та становить 1/3 від його середньомісячного заробітку (доходу) на кожного.
Так, ОСОБА_9 отримував дохід у вигляді пенсії середньомісячний розмір якої за останні три місяці, згідно довідки наданої Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області, становить 2175,81. Оскільки на утриманні ОСОБА_9 перебувала його дружина ОСОБА_12 та його дочка ОСОБА_10 , то з вирахуванням частки, яка припадала на загиблого їм належить відшкодування шкоди у розмірі 725,27 грн. щомісячно кожному згідно з наступним розрахунком: 2175,81/3=725,27 грн.
Оскільки, згідно полісу, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 200 000, 00 грн., відтак, на ПрАТ «СК «Перша» покладається здійснення відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого у загальному розмірі 87509 грн. у відповідності до наступних розрахунків: 200 000 грн. - 55 815,00 грн. (майнова шкода) - 56 676 грн. (моральна шкода) = 87509 грн. (позивачу 1 та позивачу 2 разом).
Таким чином, на ПрАТ «СК «Перша» покладається обов'язок виплатити ОСОБА_12 та ОСОБА_10 відшкодування шкоди, заподіяної смертю по 43 754,5 грн. кожному, що відповідає місячним платежем на строк 61 місяць (5 років 1 місяць).
Враховуючи, що у відповідності до ч.1 ст.1200 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого Позивачу 1 та Позивачу 2 належить сплачувати довічно, то решту сум відшкодування шкоди мають бути стягнуті з обвинуваченого щомісячними платежами по 725,27 грн. Позивачу 1 та Позивачу 2, починаючи з 01.04.2025 року та довічно.
Крім того, протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_10 , яка є дочкою загиблого ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , яка є дружиною загиблого ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , який є сином загиблого заподіяна моральна шкода, яка має бути відшкодована на користь позивачів, виходячи з наступного.
Так, моральна шкода, завдана ОСОБА_10 внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення, полягає у наступному: стрес в момент, коли дізналася про дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої загинув її батько; непомірного стресу від усвідомлення невідворотної втрати батька; душевні страждання від усвідомлення того, що втратила близьку людину; непомірного стресу під час організації поховання батька; хвилювання у зв'язку з викликами у відділення поліції, потреби постійного контролю за здійсненням кримінального провадження; втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв'язків.
Так, моральна шкода, завдана ОСОБА_12 внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення, полягає у наступному: непомірний стрес в момент, коли дізналася про дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої загинув її чоловік; непомірного стресу від усвідомлення невідворотної втрати чоловіка; душевні страждання від усвідомлення того, що втратила близьку людину, з якою прожила усе своє життя; страждання від фактичного розпаду сім'ї; жалю від того, що життя чоловіка закінчилось так несподівано, та що він загинув за обставин, що не залежали від нього, через дії відповідача; непомірного стресу під час організації поховання чоловіка; хвилюваннями у зв'язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя; втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв'язків.
Так, моральна шкода, завдана ОСОБА_10 внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення, полягає у наступному: стрес в момент, коли дізнався про дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої загинув його батько; непомірного стресу від усвідомлення невідворотної втрати батька, з яким був дуже близьким; жалю від того, що життя батька закінчилось так раптово через неправомірні дії відповідача; непомірного стресу під час організації поховання батька; втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв'язків.
Глибину і тяжкість душевних страждань ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 внаслідок втрати чоловіка і батька оцінити неможливо, їх непомірність і незворотність є очевидною.
Виходячи з наведеного, позивачі завдану їм моральну шкоду оцінюють в розмірі 268 892,00 грн. кожному з позивачів, що справедливо відповідає ступеню тяжкості діяння, вчиненого відповідачем, викликаними у зв'язку з цим змінами у їхньому житті та зусиллями, які позивачі змушені спрямовувати для спроби відновлення попереднього стану, який в даному випадку повністю відновити неможливо. Названий розмір відшкодування немайнової шкоди є справедливою сатисфакцією, відповідає усталеній судовій практиці в аналогічних справах та явно не призведе до збагачення позивачів.
Оскільки ДТП було вчинено 24.01.2020 року, а відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», мінімальна заробітна плата на той рік у місячному розмірі становить 4723 гривні, а відтак загальна сума грошових коштів, які ПрАТ «СК «Перша» зобов'язана відшкодувати за завдану моральну шкоду становить 56 676 грн. (12 х 4723 грн.) кожному позивачу. Таким чином, оскільки позивачам завдано моральну шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_9 , то обов'язок по відшкодуванню такої шкоди покладається на ПрАТ «СК «Перша» у розмірі по 18 892, 00 грн. кожному з позивачів, що в загальному становить 56 676 грн. Решту відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000,00 грн. (268 892,00 грн - 18892 грн.) на користь кожного з позивачів підлягають стягненню з обвинуваченого.
Щодо витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, то варто зазначити, що Позивачем 1 укладено Договір про надання правової допомоги №344 з Адвокатським Об'єднанням «Мицик і Партнери», згідно яким правова допомога надається щодо представництва інтересів потерпілої в кримінальному провадженні №12020140000000066 за від 25.01.2020 за ч.2 ст. 286 КК України
Крім цього, позивачами укладено Договори про надання правової допомоги з Адвокатським Об'єднанням «Мицик і Партнери». Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, здійснених ОСОБА_10 та тих, які будуть здійснені у зв'язку з розглядом справи, такі становлять 15 000 грн. Таким чином, здійснені позивачами витрати на правову допомогу мають бути стягнуті із відповідача.
У зв'язку з наведеним позивачі просять поданий ними цивільний позов задовольнити.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задоволити.
В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_10 та цивільних позивачів ОСОБА_12 та ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд такі задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги він визнає частково та готовий сплатити суму, яку визначить суд. Просив врахувати, що заявлена позивачами сума шкоди, а також довічне утримання є для нього дуже великими, оскільки він є особою з інвалідністю ІІІ групи, одружений та має на утриманні малолітню дитину.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 просила при вирішенні цивільного позову врахувати, що підтвердження перебування на утриманні померлого потерпілої ОСОБА_10 , яка працює, є особою з інвалідністю ІІІ групи, у зв'язку з чим отримує кошти, відсутні. Крім того, доказів на підтвердження перебування на утриманні померлого його дружини ОСОБА_12 не надано. Також зазначила, що розмір шкоди заявлений позивачами є надто великим, а її підзахисний ОСОБА_3 є особою з інвалідністю, утримує сім'ю та малолітню дитину.
Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дійшов висновку, що цивільний позов у кримінальному провадженні належить задовольнити частково з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч. 3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Як встановив суд і описано вище, внаслідок кримінального правопорушення діями обвинуваченого ОСОБА_3 , який порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, спричинено смерть потерпілого ОСОБА_9 , та вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Позивачі у позові зазначають, що ОСОБА_9 отримував дохід у вигляді пенсії середньомісячний розмір якої за останні три місяці, згідно довідки наданої Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області, становить 2175,81. Оскільки на утриманні ОСОБА_9 перебувала його дружина ОСОБА_12 та його дочка ОСОБА_10 , то з вирахуванням частки, яка припадала на загиблого їм належить відшкодування шкоди у розмірі 725,27 грн. щомісячно кожному згідно з наступним розрахунком: 2175,81/3=725,27 грн. Враховуючи, що у відповідності до ч.1 ст.1200 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого належить сплачувати довічно, то відшкодування шкоди має бути стягнуто з обвинуваченого щомісячними платежами по 725,27 грн. ОСОБА_12 та його дочці ОСОБА_10 , починаючи з 01.04.2025 року та довічно.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Частиною 2 ст. 1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1 - 5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання, та дитина потерпілого, народжена після його смерті. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у справі №756/8644/19 від 09.07.2020 факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Вказані обставини в ході судового розгляду мають бути підтверджені належними й допустимими засобами доказування.
Як встановлено судом під час розгляду справи ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є - дочка померлого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також до матеріалів справи надано копію пенсійного посвідчення ОСОБА_10 , в якому зазначено, що їй встановлено пенсію по інвалідності, 3 група, загальне захворювання. Інвалідність встановлена до 01 лютого 2021 року (арк. спр. 73-74, том 1). Як ствердила потерпіла ОСОБА_10 під час судового розгляду на час смерті її батька вона працювала і на даний час вона працює медсестрою в лікарні у м. Дубляни. Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначила, що перебувала на утриманні батька, та він надавав їй кошти.
До цивільного позову також подано копію паспорта ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_12 є дружиною загиблого ОСОБА_9 .
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як встановлено під час розгляду справи, померлий ОСОБА_9 був пенсіонером, а розмір його пенсії складав за лютий 2019 року по січень 2020 року 25525,78 грн., що стверджується відповідною довідкою (арк. спр. 114, том 1).
Проаналізувавши вказане вище, а також оцінивши надані позивачами докази, суд приходить до висновку про недоведеність факту перебування позивачів ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на утриманні загиблого ОСОБА_9 .
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , оскільки такі не підтверджені жодними належними та достатніми доказами.
У позовній заяві позивачі ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 зазначають, що внаслідок вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_3 та смерті ОСОБА_14 , вони зазнали моральної шкоди, яка виражена в моральних стражданнях і переживаннях, та яку просять стягнути з ОСОБА_3 в розмірі по 250 000 грн. на кожного.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з п.п. 4,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд, оцінюючи позовні вимоги позивачів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заподіяна позивачам моральна шкода знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із вчиненим ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачам, суд враховує форму вини обвинуваченого, те що смерть ОСОБА_9 спричинила позивачам душевні страждання, стрес, переживання. Після вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_3 приїжджав просити вибачення, хотів відшкодувати шкоду, однак погодження такого відшкодування не відбулося, а тому в добровільному порядку заподіяна шкода не відшкодована.
При цьому суд враховує, що сам факт загибелі чоловіка позивачки ОСОБА_12 та батька позивачів ОСОБА_10 і ОСОБА_10 , є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Також при визначені розміру моральної шкоди судом береться до уваги той факт, що при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа гр. ОСОБА_9 , виявлено етиловий спирт в кількості - 1,02‰ (проміле), а також суд враховує те, що пішохід ОСОБА_9 переходив проїзну частину вулиці поза межами пішохідного переходу.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючи, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивачів і може мати тільки умовний вираз, враховує характер і глибину фізичних та моральних страждань, яких зазнали позивачі, втративши близьку людину, їх тривалість, а також обставини, за яких настала смерть ОСОБА_9 , та приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 по 180 000,00 грн. в користь кожного з позивачів на відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням вищенаведених обставин, враховуючи тяжку втрату, яку перенесли позивачі, саме такий розмір моральної шкоди суд вважає співмірним стражданням позивачів.
Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 витрат на правничу допомогу, суд зауважує наступне.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом статей 120,124 КПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Так, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи встановлено, що представником цивільних позивачів ОСОБА_7 долучено копії ордерів на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , які видані Адвокатським Об'єднанням «Мицик, ОСОБА_15 » (арк. спр. 105-106, том 2) на представництво інтересів цивільних позивачів та потерпілої у розгляді даної справи Жовківським районним судом Львівської області.
Окрім цього, з технічних записів підготовчих та судових засідань встановлено, що представник потерпілої та цивільних позивачів приймала участь в засіданнях, а відтак, виходячи із встановленої реальності участі адвоката у наданні професійної правничої допомоги у даній справі, беручи до уваги обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 належить стягнути на користь ОСОБА_10 15 000 грн. процесуальних витрат на правничу допомогу.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
Питання про документи та речові докази належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Питання про процесуальні витрати необхідно вирішити в порядку ст. 124 КПК України.
Питання про майно, на яке накладено арешт, належить вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
Керуючись статтями 368-371, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання рахувати ОСОБА_3 з часу його фактичного затримання.
Цивільний позов ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) 180 000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) спричиненої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) 180 000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) спричиненої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) 180 000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) спричиненої моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_10 понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2020 року на автомобіль «ЗАЗ Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_11 ( АДРЕСА_4 ).
Речові докази:
-автомобіль марки «ЗАЗ Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_11 - повернути власнику.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати:
- за проведення комплексної експертизи за спеціальностями 6.1 «Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» та 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №15/2/204 від 06.03.2020 року (арк. спр. 186, том 1) в сумі 3140,20 грн.;
- за проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №15/2/164 від 14.02.2020 року (арк. спр. 187, том 1) в сумі 1570,10 грн.;
- за проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.4 «Транспртно-трасологічні дослідження» №15/2/165 від 14.02.2020 року (арк. спр. 188, том 1) в сумі 942,06 грн., а всього на загальну суму 5652 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) гривні 36 коп.
Документи залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Жовківський районний суд Львівської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо судове рішення не скасовано після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.
Суддя: ОСОБА_1