Справа №949/2421/23
Провадження №1-кп/949/165/24
07 червня 2024 року
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
потерпілої: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023186110000195 від 20 листопада 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, пенсіонера, неодруженого, з професійно-технічною освітою, раніше судимого,
- 19 грудня 2023 року Дубровицьким районним судом Рівненської області за ст.126-1 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку терміном на 1 (один) рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
19 листопада 2023 року близько 14-ї години, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого конфлікту зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_5 , з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, умисно наніс не менше двох ударів кулаками лівої та правої руки у область голови ОСОБА_5 , в результаті чого, остання отримала тілесне ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин та синця тім'яної ділянки (волосиста частина голови), яке згідно висновку судово-медичної експертизи, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Будучи допитаним в ході судового розгляду, в якості обвинуваченого, ОСОБА_4 свою вину у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.125 КК України не визнав та дав суду показання, що у нього з колишньою дружиною ОСОБА_6 неприязні відносини. 19 листопада 2023 року, коли він приїхав до свого будинку, який знаходиться в АДРЕСА_3 , то побачив, що зникла фотографія його малолітнього сина, в результаті чого з ОСОБА_5 виник конфлікт. Вказав, що, можливо, плюнув в її сторону, але не бив. При обранні міри покарання погодився з думкою прокурора.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 19 листопада 2024 року близько 14-ї години вона прийшла з церкви до свого будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , де на той час знаходився її колишній чоловік ОСОБА_4 , який нічого не пояснивши, наніс їй більше двох ударів кулаками обох рук в ділянку голови. Після цього вона відштовхнула ОСОБА_4 , відійшла від нього та вийшла на вулицю, щоб припинити конфлікт. Додатково вказала, що між ними постійно виникають суперечки, але цього разу конфлікт закінчився для неї жахливо без будь-яких суттєвих для того причин. При обранні міри покарання погодилася з думкою прокурора.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.125 КК України, доведена сукупністю доказів, зібраних по кримінальному провадженню, перевірених і досліджених в судовому засіданні, зокрема показаннями свідків обвинувачення:
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що того дня, в обідню пору доби, вони йшли з церкви із ОСОБА_5 та зайшли до неї додому. В будинку на той час був ОСОБА_4 зі своїми товаришами, а також із своєю падчерицею. В цей момент ОСОБА_4 , нічого не пояснюючи, почав бити ОСОБА_5 в голову. Після цього ОСОБА_7 почала їх розбороняти. Коли ОСОБА_4 відпустив ОСОБА_5 , то остання вибігла на вулицю.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що безпосереднім свідком події він не був, але вказав, що 19 листопада 2023 року зі своїм товаришем ОСОБА_9 зайшов до ОСОБА_4 відсвяткувати день народження останнього. В будинку, окрім ОСОБА_4 , знаходився також ОСОБА_10 і вони разом вживали алкогольні напої, після чого розійшлися. В будинку залишився ОСОБА_4 та ОСОБА_10 . Згодом ОСОБА_4 йому розповів, що приїхала його колишня дружина ОСОБА_5 , яка десь заховала фотографію сина, у зв'язку з чим між ними виникла суперечка, про деталі та наслідки якої йому нічого не відомо.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що безпосереднім свідком події він не був, але пам'ятає, що 19 листопада 2023 року він разом із ОСОБА_8 прийшов до ОСОБА_4 , з яким в будинку також знаходився ОСОБА_10 . Згодом ОСОБА_4 запропонував випити разом алкогольні напої за його день народження. В ході розпивання алкогольних напоїв, ОСОБА_4 , будучи в емоційному стані сказав, що його колишня дружина ОСОБА_5 викинула фотографію його малолітнього сина. Очевидцем самого конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень він не був.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він приїхав до ОСОБА_4 , щоб забрати гроші. Тоді ж ОСОБА_4 йому розповів, що його колишня дружина ОСОБА_5 викинула фотографію його малолітнього сина. Згодом в будинок прийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з якими вони разом вживали алкогольні напої. Через деякий час у двір прийшла ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 . ОСОБА_4 відразу запитав у ОСОБА_5 , де вона поділа фотографію його малолітнього сина та плюнув їй в обличчя, після чого ОСОБА_11 з ОСОБА_5 пішли з двору. При цьому, ОСОБА_4 не бив ОСОБА_6 .
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 суд оцінює критично, оскільки вони 19 листопада 2023 року разом вживали алкогольні напої, підтримують товариські відносини, а тому їх покази не є об'єктивними та свідчать про бажання ОСОБА_4 уникнути відповідальності.
Аналізуючи покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , допитаних в судовому засіданні, суд вважає їх такими, що в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і їх показання не викликають сумнівів в їхній об'єктивності, оскільки є послідовними, які підтверджені в судовому засіданні, зокрема щодо наявності конфлікту між потерпілою та обвинуваченим, а свідок ОСОБА_7 детально розповіла про факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій. Крім того, такі показання узгоджуються з іншими письмовими доказами, які були досліджені судом та містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема:
- даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи №332 + медичні документи від 22 листопада 2023 року встановлено, що у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: «забою м'яких тканин та синця тім'яної ділянки (волосистої частини голови). Вказане ушкодження виникло внаслідок одномоментної травматичної (ударної з елементом) дії тупим, тупим твердим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею. Термін заподіяння такого ушкодження (враховуючи відповідний вигляд, колір синця), може відповідати 19 листопада 2023 року. Вказане ушкодження відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (а.п.17-19).
- даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту та фототаблиці до нього від 23 листопада 2023 року, під час якого свідок ОСОБА_7 розповіла, яким чином та за яких обставин ОСОБА_4 наносив ОСОБА_5 тілесні ушкодження (а.п.22-24).
- даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту та фототаблиці до нього від 23 листопада 2023 року, під час якого потерпіла ОСОБА_5 розповіла, яким чином та за яких обставин ОСОБА_4 наносив їй тілесні ушкодження (а.п.25-27).
Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, які у суду не викликають будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та достатності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 повністю доведена, а його умисні дії, які виразились у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” (з наступними змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
В п.3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з'ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує наступне.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, згідно ст.12 КК України класифікується, як кримінальний проступок.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він раніше судимий (а.с.28), на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває (а.п.33), за місцем проживання характеризується позитивно, але схильний до вживання алкогольних напоїв (а.п.32).
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, котра вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст. 66 КК України під час судового розгляду не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , що визначена ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.
Вищезазначені обставини дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, так як таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства в частині виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Статтею 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
Згідно положень ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що 19 грудня 2023 року ОСОБА_4 був засуджений вироком Дубровицького районного суду Рівненської області за ст.126-1 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку терміном на 1 (один) рік.
Кримінальне правопорушення, яке є предметом даного судового розгляду, обвинувачений вчинив 19 листопада 2023 року, тобто до постановлення вироку Дубровицького районного суду Рівненської області від 19 грудня 2023 року, тому до покарання призначеного за вчинення цього кримінального правопорушення, за правилами ч. 4 ст. 70 КК України йому слід приєднати покарання призначене за попереднім вироком. Крім того, основну міру покарання у вигляді штрафу необхідно виконувати самостійно на підставі ч. 3 ст. 72 КК України.
Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.
Майнової шкоди не завдано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального Кодексу України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, до призначеного за даним вироком покарання у вигляді штрафу, приєднати покарання, призначене вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 19 грудня 2023 року за ст.126-1 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. Із застосуванням ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку терміном на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення попереднього вироку, тобто із 19 грудня 2023 року.
Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основну міру покарання у вигляді штрафу відносно ОСОБА_4 виконувати самостійно від покарання, призначеного вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 19 грудня 2023 року.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області ОСОБА_1