про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
07 червня 2024 року Справа № 480/4715/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправним та скасування припису,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" 03.05.2024 звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів до акту перевірки від 09.04.2024 №00000000001.
Ухвалою суду від 04.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
06.06.2024 представник позивача подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом зупинення виконання припису ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів до акту перевірки від 09.04.2024 №00000000001 до винесення рішення у цій справі.
Заява з посиланням на ст. ст. 150, 151 КАС України умотивована тим, що відповідно до ч.1 та 2 ст.3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил, у Порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж.
Згідно пункту 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71 та зареєстрованих в Мінюсті України 05.03.2007 за № 197/13464 облік споживання ТЕ має здійснюватися у вузлі обліку ТЕ, організованому на межі розподілу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розподілу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки розрахункових приладів.
Одночасно з урахуванням норм п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», внутрішньобудинкові мережі, в тому числі теплові мережі є власністю співвласників багатоквартирного будинку і обслуговуються Управителем будинку
Враховуючи вищевказані нормативно-правові акти та розташування вузла комерційного обліку теплової енергії в будинку заявника відповідно до проектної документації не на межі майнової належності, ТОВ «Сумитеплоенерго» при розподілі теплової енергії та проведенні нарахувань споживачам будинку АДРЕСА_1 правомірно донараховано втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця встановлення лічильника у відповідності до визначеного відсотка величин відпущеної теплової енергії.
Таким чином, представник позивача вважає, що є очевидними ознаки протиправності та необґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки, які стали основою для винесення оскаржуваного припису, а отже протиправність самого припису, а виконання незаконного припису потягне за собою підстави для звернення за перерахунками інших споживачів, які призведуть до збитків ТОВ «Сумитеплоенерго» в значних обсягах.
Крім того, наголосила, що відкриття провадження у справі щодо оскарження припису не зупиняє виконання такого припису, а строк його виконання визначено до 03 червня 2024 року.
Розгляд заяви позивача про забезпечення позову здійснюється згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи представника позивача, викладені у поданій заяві, вбачається необхідним у її задоволенні відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом:
1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії;
2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;
4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій;
5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);
7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
10) зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 у справі №640/18852/21.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує на те, що є очевидними ознаки протиправності та необґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки, які стали основою для винесення оскаржуваного припису, а отже протиправність самого припису, а виконання незаконного припису потягне за собою підстави для звернення за перерахунками інших споживачів, які призведуть до збитків ТОВ «Сумитеплоенерго» в значних обсягах. Зокрема, з огляду на нормативну базу та враховуючи розташування вузла комерційного обліку теплової енергії в будинку заявника відповідно до проектної документації не на межі майнової належності, ТОВ «Сумитеплоенерго» при розподілі теплової енергії та проведенні нарахувань споживачам будинку АДРЕСА_1 правомірно донараховано втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця встановлення лічильника у відповідності до визначеного відсотка величин відпущеної теплової енергії.
Втім наведені обґрунтування представник позивача вказує у позові як обґрунтування саме позовних вимог. Подання ж позовної заяви у цій справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 09.04.2024 №00000000001, не може слугувати беззаперечним доказом того, що такий припис відповідача є очевидно протиправним. Відповідність винесеного припису критеріям правомірності, підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, через що задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також в обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача вказує на те, що не зважаючи на подання позову до суду щодо оскарження правомірності його прийняття, продовжується виконання такого припису, що може призвести до збитків ТОВ "Сумитеплоенерго" у значних обсягах.
Стосовно таких доводів суд вказує наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.21 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).
При цьому, відповідно до ч.3 ст.12 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Тобто, з урахуванням вказаних норм Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, позивач має право оскаржити рішення органів державного нагляду (контролю) до суду, а застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій за невиконання припису здійснюється виключно за умови якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку.
Посилання на те, що в майбутньому є імовірність звернення за перерахунками інших споживачів у разі виконання припису, що, у свою чергу, призведе до збитків позивача, не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може ускладнити виконання рішення суду чи привести про необхідність додавати значні зусилля для відновлення прав позивача та виконання рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані вище доводи представника позивача, в контексті забезпечення позову є також необґрунтованими та не приймає їх до уваги.
Відтак, представник позивача у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За наведених обставин, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для забезпечення позову суд на цей час не вбачає.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, вбачається необхідним у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття ухвали апеляційної скарги.
Суддя І.Г. Шевченко