07 червня 2024 року Справа № 480/13074/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кравченка Є.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13074/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.11.2023 № ПШ025664 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стягнення у вигляді адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент перевірки господарську діяльність з вантажних та пасажирських перевезень він не здійснював, оскільки належний йому автомобіль Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , ним передано згідно з договором позики №12/25 від 20.08.2023 фізичній особі ОСОБА_2 , який в день проведення рейдової перевірки, 13.09.2023, був водієм цього транспортного засобу у власних цілях.
Отже, позивач не був автомобільним перевізником у розумінні ч. 1 ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ, а відтак, притягнення саме його до відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону є безпідставним.
Позивач зазначає, що зі змісту акту серії АР № 011829 від 13.09.2023 вбачається, що перевірка проводилася на підставі направлення від 17.07.2203 № 015957. Проте, направлення на рейдову перевірку ні ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, ні ФОП ОСОБА_1 під час перевірки не пред'являлося, його копія відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V не вручалась. Акт серії АР № 011829 від 13.09.2023 позивач не отримував, з його змістом ознайомлений не був.
Під час розгляду справи 09.11.2023 позивач не зважаючи на клопотання, з наявними матеріалами справи ознайомлений не був, а усі його доводи з приводу того, що ні він ні ОСОБА_3 нерегулярні пасажирські перевезення не здійснювали відповідачем до уваги прийняті не були.
Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 60 Закону № 2344-III стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту здійснення нерегулярного перевезення позивачем пасажирів за відсутності договору із замовником послуг, документу, що підтверджує сплату транспортних послуг, а також договору страхування пасажирів. Проте, у матеріалах перевірки лише зазначено загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія. Натомість, як зазначає позивач, в матеріалах перевірки не вказано інформацію про пасажира, чи замовників послуг та матеріали справи не містять їх пояснень. У документах, складених відповідачем відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме нерегулярних пасажирських перевезень на замовлення чи попередньо узгоджувались такі замовлення. Тобто, із матеріалів перевірки неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажиром у позивача чи у водія ОСОБА_2 послуг із нерегулярних перевезень на договірних умовах такого перевезення, зокрема інспектором не з'ясовано комерційної основи такого перевезення. Водночас, позивач стверджує, що інспектором не встановлено суми оплати проїзду, яка була сплачена пасажиром чи замовником послуг, не отримано пояснень у пасажира з приводу того, чи здійснював або чи він буде здійснювати оплату за перевезення.
Тому, на думку позивача, оскаржувана ним постанова прийнята за відсутності в його діях будь-яких ознак адміністративно-господарського правопорушення та вини.
Ухвалою від 12.12.2023 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.11.2023 № ПШ 025664 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. до набрання законної сили судового рішення у справі № 480/13074/23.
Ухвалою від 18.12.2023 розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
05.01.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що під час рейдової перевірки 13.09.2023 виявлено порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутність необхідних документів (в даному випадку договір із замовником транспортних послуг, протокол перевірки та адаптації тахографадо транспортного засобу, тахокарта або роздруківка даних тахографа), визначених положеннями ст. 39 Закону України № 2344-III та Порядку № 1567, на момент проведення рейдової перевірки
Листом від 18.10.2023 № 680546/36/24-23 було запрошено для участі у розгляді справи про порушення транспортного законодавства ФОП ОСОБА_1 , власника транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , на 06.11.2023 об 11.00.
В листі було зазначено, що в разі не прибуття в зазначений час справа буде розглянута за відсутності позивача.
Позивач не з'явився на розгляд справи про порушення 06.11.2023 та подав клопотання про перенесення справи. Клопотання було задоволено та перенесено справу на 09.11.2023
09.11.2023 позивач на розгляд справи не з'явився.
Крім того, відповідач зазначає, що водій транспортного засобу відмовився від підписання акту, про що інспектором було зроблено відповідний запис.
Враховуючи вище зазначене, відповідачем було вжито всі заходи стосовно повідомлення ОСОБА_1 про час і дату розгляду справи.
В межах спірних правовідносин позивач є автомобільним перевізником та здійснював перевезення пасажирів, що відповідає приписам статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки жодних документів про те, що позивач є неналежним перевізником, надано не було.
Зауважує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.
У цьому випадку на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником був саме позивач.
Відтак, на думку представника відповідача, постанова від 09.11.2023 № ПШ025664 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стягнення у вигляді адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. є правомірною.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.10.2017, номер запису 26280000000009243 та здійснює різні види господарської діяльності, в тому числі перевезенням пасажирів (код 49.39 - інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.).
Позивач має у приватній власності автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI - автобус д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
ФОП ОСОБА_1 здійснює пасажирські перевезення на підставі ліцензії на внутрішні перевезення пасажирів, виданої на автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI - автобус д.н.з. НОМЕР_1 на підставі наказу № 766 від 22.10.21 Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
20.08.2023 позивач уклав договір позички автомобіля № 12/25 (далі - Договір) з фізичною особою ОСОБА_2 , згідно з яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у безоплатне користування автомобіль Mercedes -Benz д.н.з. НОМЕР_1 строком на 1 місяць.
Відповідно до п. 2.1 Договору ОСОБА_2 узяв на себе зобов'язання використовувати переданий йому Позикодавцем автомобіль виключно у власних цілях, у тому числі для перевезень дрібних речей, загальною вагою не більше ніж двісті (двісті) кг.
20.08.2023 автомобіль Mercedes -Benz д.н.з. НОМЕР_1 був переданий ОСОБА_2 за актом приймання передачі № 14 від 20.08.2023.
В подальшому, 13.09.2023 ОСОБА_2 під час руху автомобілем Mercedes -Benz д.н.з. НОМЕР_1 о 13 год. 55 хв. був зупинений для перевірки інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті на станції метро "Лісова", пр-т Броварський у місті Києві.
Так, 13.09.2023 старшим державним інспектором та головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) в період з 11.09.2023 по 17.09.2023 та направлення від 07.09.2023 № 000478 о 13 год. 55 хв. проведено рейдову перевірку транспортного засобу Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , про що складено акт від 13.09.2023 № АР 011829.
Під час перевірки було встановлено порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" під час перевезення пасажирів за нерегулярним маршрутом сполученням м. Київ - м. Конотоп, а саме: у водія на момент проведення перевірки відсутній договір із замовником транспортних послуг, тахокарта водія за період встановлений законодавством або роздруківка фіксації режимів праці чи відпочинку водія; порушення ст. 30 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме в салоні відсутній справний та перевірений тахограф; у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 абз. 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у водія на момент проведення перевірки під час перевезення пасажирів відсутні договір із замовником транспортних послуг, тахокарта водія та роздруківка фіксації режимів праці чи відпочинку водія за період встановлений законодавством, що передбачено ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". В графі «пояснення водія про причини порушення» зазначено, що водій з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.
Листом від 18.10.2023 № 80546/36/24-23 ФОП ОСОБА_1 було запрошено на 06.11.2023 об 11.00 для участі у розгляді справи про порушення транспортного законодавства під час перевезення пасажирів транспортним засобом Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
В листі було зазначено, що в разі не прибуття в зазначений час справа буде розглянута за відсутності позивача.
Позивач не з'явився на розгляд справи про порушення транспортного законодавства 06.11.2023 та згідно письмової заяви від 06.11.2023 просив розгляд справи перенести з 06.11.2023 на 09.11.2023.
На розгляд справи про порушення транспортного законодавства 09.11.2023 позивач, також, не з'явився.
09.11.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Макарухою Ю. було прийнято постанову № ПШ 025664 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. за порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке, передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III.
Нормативне регулювання статті 6 Закону України "Про автомобільні транспорт" свідчить, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Змістом абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека в силу вимог підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).
Як регламентовано пунктом 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Приписами пункту 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, поряд з іншим, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно із пунктом 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
При вирішенні цього спору суд вважає за необхідне дослідити кожний аргументи позивача окремо у його співвідношенні до змісту заперечень відповідача, та виходячи із фактичних обставин справи, підтверджених належними доказами.
Зокрема, оцінюючи мотиви позивача, суд покликається на приписи статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", за змістом яких автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Під час проведення перевірки водій автобуса не надав: договір із замовником транспортних послуг, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, тахокарту або роздруківку даних тахографа.
Закон України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон № 222-VIII) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Частиною першою статті 9 Закону № 222-VIII зазначено, що ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання - відповідати ліцензійним умовам.
Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1001, зі змінами (далі - Ліцензійні умови), визначений вичерпний перелік документів, що додаються до заяви на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі - ліцензія), зокрема, через Єдиний комплекс інформаційних систем Укртрансбезпеки, який умовно позначається як система «Шлях» (далі - ЄКІС), а також встановлюються організаційні, кадрові та технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата і засобів провадження діяльності, обов'язкові для виконання під час провадження зазначеної діяльності.
Підпунктом 6 пункту 16 Ліцензійних умов регламентовано, що ліцензіат зобов'язаний допускати до перевезень транспортні засоби, які відповідають вимогам пункту 27 Ліцензійних умов та інформацію про які подано органу ліцензування у відомостях про транспортні засоби.
ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) має чинну ліцензію дозволеним видом роботи: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, що була видана відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 22 жовтня 2021 року № 766 «Про прийняття рішення щодо видачі ліцензії, розширення провадження виду господарської діяльності, залишення заяв здобувачів про отримання ліцензій, розширення провадження виду господарської діяльності без розгляду, анулювання ліцензій», та має в ліцензійній справі транспортний засіб Mercedes-Benz, з реєстраційним номером НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 , який заявлений та такий, що використовується для провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом з 23 жовтня 2021 року.
Серед видів господарської діяльності, які здійснює ФОП ОСОБА_1 , в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських, в тому числі, вказано перевезення пасажирів (код 49.39 - інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.).
З приводу тверджень позивача про те, що на момент перевірки господарську діяльність з вантажних та пасажирських перевезень він не здійснював, оскільки належний йому автомобіль Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 ним передано згідно договору позички автомобіля 20.08.2023 № 12/25 фізичній особі ОСОБА_2 , який в день проведення рейдової перевірки, 13.09.2023, був водієм цього транспортного засобу у власних цілях, суд зазначає таке.
Статтею 827 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 828 Цивільного кодексу України встановлено, що договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» нотаріального посвідчення не потребує договір, укладений за участю громадянина, який набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з абзацом 6 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371), за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Крім того, відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 за №379 (надалі по тексту також - Інструкція №379) за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до 20 року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії № "Заява подається власником ТЗ особисто або уповноваженою ним особою.
Згідно з пунктом 6.3. цієї Інструкції №379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____20 року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії №". Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.
Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування транспортним засобом іншій фізичній особі зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення пасажирів, повинен надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).
Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів того, що автомобіль Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 13.09.2023, тобто саме на час проведення рейдової перевірки дійсно був переданий позивачем у встановленому порядку в користування ОСОБА_2 , в тому числі перебував у володінні (користуванні) цієї особи на законних підставах (договір оренди/позики, акт здачі-приймання транспортного засобу, тимчасовий реєстраційний талон тощо), та такі документи надавалися інспектору, який її проводив, матеріали справи не містять.
Таким чином, встановлення факту наявності, чи відсутності, будь-яких правових відносин між водієм та перевізником: по-перше, не впливає на встановлення особи перевізника; по-друге, виходить за межі повноважень посадових обов'язків співробітників Укртрансбезпеки.
Отже, саме позивач, який є власником спірного транспортного засобу, водночас є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів.
Суд не заперечує можливість передачі права керування транспортним засобом на підставі положень пункту 2.2. Правил дорожнього руху, втім у випадку саме використання такого автомобіля для цілей пасажирського перевезення, що є доведеним у спірному випадку, то власник такого транспорту повинен бути обізнаний про дію Закону України "Про автомобільний транспорт" та про наслідки і відповідальність, яка визначена у випадку недотримання положень такого Закону.
Є неприпустимим свідома передача власником автомобіля для керування ним іншої особою з метою фактичного перевезення пасажирів, не з'ясовуючи цілі такого використання.
Така поведінка не може виправдовувати власника транспортного засобу та відповідно звільняти його від відповідальності, встановленої Законом України "Про автомобільний транспорт".
Окремо суд зазначає, що положення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" не розмежовують, які саме повинні бути перевезення, зокрема, на договірних (комерційних) умовах чи для власних потреб, як це зазначає представник позивача у позові та відповіді на відзив.
Позивач в силу вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", будучи власником транспортного засобу (мікроавтобусу), повинен нести відповідальність як автомобільний перевізник.
У досліджуваному випадку не встановлено наявність у водія відповідного зареєстрованого у встановленому порядку права на здійснення господарської діяльності, як фізична-особа підприємець, в тому числі за КВЕД 49.39 (інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.), який є у ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_2 під час цього перевезення виступав водієм транспортного засобу, а не перевізником, доказів протилежного позивач не надав.
Отже, у цьому випадку саме ФОП ОСОБА_1 , який є власником транспортного засобу Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів, незалежно від того хто керував таким автомобілем.
При цьому, щодо посилань представника позивача на те, що під час проведення рейдової перевірки направлення на рейдову перевірку ні ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, ні ФОП ОСОБА_1 не пред'являлося, акт складався за їх відсутності, інспектором не встановлено суми оплати проїзду, яка була сплачена пасажиром, чи замовником послуг, не отримано пояснень у пасажира з приводу того, чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення, суд вважає необхідним зазначити, що у графі «пояснення водія про причини порушення» зроблено відмітку «водій з порушеннями ознайомлений, від підпису відмовився, від пояснення відмовився».
Отже, у графі акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом «Пояснення водія щодо причини порушень» не вказано про те, що він надавав визначені ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи на перевірку, але посадова особа, яка проводила перевірку, відмовилася їх брати до уваги, та не зазначив у цій графі про те, що в акті відображено відомості, які не відповідають фактичним обставинам перевірки, як і про наявність будь-яких заперечень.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень не може бути скасовано лише за формальними ознаками.
Таким чином, доводи позивача не спростовують факту відсутності у водія на момент перевірки документів та визначальним є те, що вони не були надані посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті саме під час перевірки на дорозі.
Крім того, листом від 18.10.2023 № 80546/36/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про порушення транспортного законодавства ФОП ОСОБА_1 , власника транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Лист від 18.10.2023 № 80546/36/24-23 був вручений ОСОБА_1 26.10.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, тобто завчасно до дати розгляду справи про порушення транспортного законодавства, проте позивач для з'ясування відповідних обставин перевезення пасажирів автобусом на розгляд справи як на 06.11.2023 так і на 09.11.2023 (дату, на яку просив відкласти розгляд справи про порушення транспортного законодавства) не з'явився.
У постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17 Верховний Суд вказав, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляду цієї справи не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв'язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, статтею 39 Закону № 2344-ІІІ визначені документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені основні права та обов'язки водія автобуса, при перевезенні пасажирів, де зазначено, що водій автобуса зобов'язаний: виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса; мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
В пунктах 51, 55 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997, визначено, що нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Стаття 7 Закону України «Про страхування» відносить особисте страхування від нещасних випадків на транспорті до обов'язкових видів страхування. Також в цій статті зазначено, що для здійснення обов'язкового страхування Кабінетом Міністрів України встановлений порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови страхування, тощо.
На виконання вимог цього Закону Кабінет Міністрів України своєю постановою №959 від 14.08.1996 затвердив Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - Положення № 959). Цим Положенням № 959 визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, пасажирів та водіїв.
Пунктом 58 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, передбачено, що під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.
Пунктом 3 Положення № 959 визначено, що кожному застрахованому пасажиру перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватись на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Оскільки при нерегулярних пасажирських перевезеннях видача квитків не передбачена, відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.
Окрім того, поліс (сертифікат) обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів є одним з тих документів, який має пред'явити водій транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг стаття 35 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до п.55 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 № 176, замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки (п. 56 Правил). Автомобільний перевізник зобов'язаний зокрема, видавати водіям та іншим працівникам передбачені законом документи (п. 145 Правил). Водій автобуса зобов'язаний, серед іншого, мати із собою і пред'являти для перевірки уповноваженим особам передбачені законодавством документи (п. 147 Правил).
Зокрема, як вже зазначалося, у перевізника на момент проведення перевірки були відсутні: договір із замовником транспортних послуг, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, тахокарту або роздруківку даних тахографа.
При цьому, під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки жодних документів про те, що позивач начебто є неналежним перевізником, надано не було.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.11.2023 № ПШ025664, якою до позивача застосований штраф у розмірі 17000,00 грн., а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко