07 червня 2024 року Справа № 480/1446/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2021 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2022 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01.01.2023 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік", починаючи з 01.01.2024, здійснювати нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2021 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2022 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01.01.2023 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік", починаючи з 01.01.2024, здійснювати нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік".
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що перебуває на обліку відповідача та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 04.01.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відсотковому розмірі суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої, зокрема, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2021 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2022 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01.01.2023 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік", починаючи з 01.01.2024, здійснювати нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік». Відповідач, розглянувши заяву позивача, відмовив останній у задоволенні її заяви, у зв'язку з відсутністю підстав. Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 13.05.2024 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та надати докази поважності причин пропуску такого строку.
Ухвалою суду від 07.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2021 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2022 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", за період з 01.01.2023 по 25.08.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01.01.2023 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2021 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2022 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік», за період з 01.01.2023 по 25.08.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, встановленого на 01.01.2023 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» було залишено без розгляду.
Також вказаною ухвалою суду було продовжено розгляд справи №480/1446/24 в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за період з 26.08.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» та з 01.01.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 з 26.08.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» та з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік», з урахуванням виплачених сум.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому, у відповідності до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
З грудня 2016 року позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
04 січня 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, встановленого на 01.01.2021 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, встановленого на 01.01.2022 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн., встановленого на 01.01.2023 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік", починаючи з 01.01.2024, здійснювати нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача - судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" (а.с.9-14).
На вказане звернення позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області надано відповідь листом від 02.02.2024, у якій зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує довічне грошове утримання суддям, призначене відповідно до Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного суду) або за особистим зверненням судді у відставці, судді Конституційного суду.
Відповідач зазначив, що норми чинного законодавства не передбачають автоматичне проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, які працюють на відповідній посаді.
З урахуванням викладеного, відповідач зазначив, що підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із показників прожиткового мінімуму, зазначених у заяві позивача відсутні (а.с.15-16).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII(далі - Закон №1402-VIІІ).
Згідно пункту 24розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01.01.2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У свою чергу пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 року №2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон №2453-VI.
Таким чином, з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом №1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону №1402-VIII).
Згідно із частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон №1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривні; працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривні.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 року у справі №360/503/21 сформував наступні правові висновки про те, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд зазначив, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ.
При цьому будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11.03.2020 року в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020).
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року №6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року №11-р/2018).
Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 12.07.2023 року по справі №140/5481/22.
Крім цього, відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.
Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону.
Верховним Судом викладено правовий висновок у постанові від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21, відповідно до якої довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.
Довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Суд також звернув увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020 (ч.6 п.16) про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Положення пунктів 1, 3 Розділу II та пункту 2 Розділу III Порядку №3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.
Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку №3-1, зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 №12, від 09.04.2021 №7.
Отже, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Аналогічний правий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21, від 28.11.2023 у справі №640/16655/21.
Таким чином, позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці з 26.08.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023, а саме з 2684,00 грн та з 01.01.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024, а саме з 3028,00 грн.
За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо не здійснення позивачу перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового судді у відставці з 26.08.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн та з 01.01.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, є протиправною.
Враховуючи зазначене, порушене право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання в належному розмірі підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 26.08.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн та з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення позивачу перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового судді у відставці з 26.08.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік", 01.01.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» та зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 26.08.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік», з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік», з урахуванням виплачених сум.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки судовий збір не сплачувався позивачем відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового судді у відставці з 26.08.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» та з 01.01.2024 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26.08.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» та з 01.01.2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік», з урахуванням виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько