07 червня 2024 року м. Рівне №460/26558/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Військова частина НОМЕР_1
доОСОБА_1
про відшкодування майнової шкоди заподіяної державі, -
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування майнової шкоди заподіяної державі в сумі 9646,12грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач проходив військову службу в Збройних силах України та забезпечувався всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном. В подальшому відповідача звільнено з військової служби. Позивач вказує, що відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за вартість виданих відповідачу предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися в розмірі 9646,12грн, яку він в добровільному порядку не погасив.
Ухвалою суду від 22.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Зазначену ухвалу відповідач отримав 07.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання письмового відзиву не скористався, тому суд, в порядку ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
В наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2019 №105 зазначено, що рядового за контрактом ОСОБА_1 слід вважати таким, що з 20.05.2019 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2019 №218 рядового за контрактом ОСОБА_1 , стрільця-зенітника зенітно-ракетного взводу 2-го механізованого батальйону, який самовільно залишив частину, з 06.10.2019 звільнено з раніше займаної посади та виведено в розпорядження командира бригади.
В наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2022 №1698 «Про заподіяння матеріальної шкоди державі внаслідок неналежного виконання обов'язків військової служби та покарання винних» зазначено, що солдата ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за неналежне виконання обов'язків військової служби, незбереження виданих йому в користування майна речової служби, керуючись Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160, абзацом 6 пункту 4 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», у зв'язку зі звільненням його з військової служби у запас відповідно до підпункту «в» (у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння якого внаслідок самовільного залишення ним місця служби не закінчилися та втраченого інвентарного майна, слід притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі 9646,12грн., з урахуванням зносу.
Зі змісту наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.12.2022 №330 слідує, що рядового за контрактом ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира і якому з 25.10.2019 призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільненого наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 06.12.2022 №494-РС з військової служби у запас відповідно до пункту «в» частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 14.12.2022 виключено зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У довідці №25 на утримання за втрачене речове майно з військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_1 від 12.12.2022 зазначено, що вартість 4 предметів втраченого речового майна становить 1551,72грн.
Згідно з довідкою №38 про взаємозалік грошових коштів за речове майно солдату ОСОБА_1 від 12.12.2022 вартість 54 предметів речового майна становить 8094,40грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» №1075-XIV від 21.09.1999 (далі - Закон №1075-XIV) військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №1075-XIV, Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
За приписами ст.3 Закону №1075-XIV, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 4 Закону №1075-XIV передбачено, що військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Згідно частини 1 статті 9-1 Закону №2011-XII, продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, зберігаються продовольче, речове та інші види забезпечення, передбачені цією статтею, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV (надалі - Статут).
Згідно із статтею 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають і права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Суд встановив, що відповідач проходив службу в Збройних Силах України, був забезпечений речовим майном згідно з нормами забезпечення та інвентарним майном, що підтверджується наявною карткою обліку військового майна особистого користування №3868/2855.
Наказом Міноборони від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232), якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори.
Відповідно до абзацу 12 пункту 4 розділу III Інструкції №232, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно з пунктом 29 розділу V Інструкції №232, в редакції, станом на час спірних правовідносин, при звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період вони вибувають з майном особистого користування. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (надалі - Закон №160-IX).
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону №160-ІХ, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 статті 1 Закону №160-ІХ).
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №160-ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наявними у справі доказами підтверджується, що загальна сума прямої дійсної шкоди, завданої державі рядовим ОСОБА_1 внаслідок невідшкодування вартості виданих військовослужбовцю предметів речового майна особистого користування, строки носіння яких не закінчилися, а також втраченого інвентарного майна становить 9646,12грн.
При цьому, відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи позивач довів обґрунтованість заявлених ним вимог, натомість відповідачем не надано відзиву із наведенням обставин, які б їх спростовували, як і доказів, які свідчать про сплату заборгованості за речове майно, що є предметом спору.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У зв'язку з відсутністю судових витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд не вирішує питання щодо їх стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 кошти в розмірі 9646,12грн. (код 26614751, банк отримувача: УДКСУ Волинської області, МФО 820172, р/р UA208201720343111001200089236) за вартість предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, та втраченого речового майна.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Суддя Д.Є. Махаринець