Справа № 522/1516/24
Провадження № 2/522/3205/24
07 червня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря - Лахматової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса про виключення майна з-під арешту,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Софронковою Надією Олександрівною, до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса про виключення майна з-під арешту, в якій просить: виключити з-під арешту 569/1000 частини квартири АДРЕСА_1 ; зняти арешт (реєстраційний номер обтяження 8414126, дата державної реєстрації 30.01.2009 року) з 569/1000 частин квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що 23 жовтня 2002 року позивачка придбала квартиру АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим номером 11751. Право власності позивачки було зареєстровано в КП «ОМБТІ і РОН» 28.10.2002. 02.12.2005 позивачка уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ». У січні 2024 року позивачка вирішила зареєструвати своє право власності на квартиру в єдиному електронному реєстрі речових прав, де виявилося, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт ще у 1999 році. При цьому данні про арешт перенесено 30.01.2009. Позивачка звернулася до Одеського державного нотаріального архіву з запитом про документ, на підставі якого було накладено арешт на її квартиру. Згідно з архівною довідкою № 193/01-18 від 25.01.2024, постановою ВДВС Центрального РУЮ м. Одеси від 03.08.1999 було накладено арешт, але є відмітка про те, що 15.05.1999 арешт з вказаної квартири було знято. При цьому документ, на підставі якого було знято арешт, в нотаріальному архіві відсутній. Як вбачається з архівних документів, накладення та зняття арешту з квартири відбувалося в рамках кримінального провадження у справі Центрального районного суду м. Одеси № 1-161/99. Також зазначила, що Приморським районним судом м. Одеси, їй було надано копії матеріалів кримінальної справи № 1-161/99, але процесуального документу ані про накладення арешту, ані про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , вказана справа не містить за давністю прийнятих процесуальних матеріалів. Зазначила, що на 659/1000 частин квартири АДРЕСА_1 30.01.1999 було накладено арешт. 21.09.1999 арешт з 659/1000 частин квартири АДРЕСА_1 було скасовано. 23.10.2002 позивачкою була придбана квартира АДРЕСА_1 . 30.01.2009 данні про арешт 659/1000 частин квартири АДРЕСА_1 було перенесено в рамках архівного запису в єдиний електронний реєстр речових прав Першою Одеською державною нотаріальною конторою. Данні про скасування цього арешту в єдиний реєстр речових прав Першою Одеською державною нотаріальною конторою перенесено не було. Вказаний арешт ніколи не стосувався саме права власності позивачки та зареєстрований в єдиному електронному реєстрі речових прав на момент звернення до суду випадково та помилково. Право власності позивачки є незаконно порушеним, завдяки помилці при перенесенні скасованого арешту з реєстру «Феміда» до єдиного електронного реєстру речових прав, що виключає можливість розпорядження позивачкою своєю нерухомістю.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2024 року закрито підготовче засідання по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання учасники розгляду справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлені належним чином.
Від представника позивачки - адвоката Софронкової Н.О. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, позов просить задовольнити.
Від відповідача Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса на адресу суду надійшов лист, в якому просить розглядати справу без присутності представника Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, заперечень щодо винесення рішення не мають.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення 07 червня 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, що 23 жовтня 2002 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (Продавець), з одного боку, та ОСОБА_7 (Покупець), з другого боку, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 11751 (а.с.8 - 9).
02.12.2005 позивачка уклала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_2 », що підтверджується свідоцтвом про шлюбу Серія НОМЕР_1 , яке видано 02.12.2005 Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м.Одеси (а.с. 7).
Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав об'єкт обтяження: 569/4000 частин квартири АДРЕСА_1 . Обтяження: лист, В/6-198, 03.08.1999, ВДВС Центрального районного управління юстиції м.Одеси. Архівний запис (перенесено з Феміди) реєстр № 729-99 від 06.08.1999. Зазначено реєстраційний номер обтяження 8414126, дата реєстрації 30.01.2009 (а.с. 10).
Відповідно до постанови державного виконавця Симоняна П.Р. Відділу Державної виконавчої служби Центрального районного управління юстиції м.Одеси про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.08.1999 при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-161/99 виданого 27 квітня 1999 року Центральним райсудом м.Одеси про конфіскацію майна яке належить ОСОБА_5 постановив: накласти арешту на майно, що належить ОСОБА_5 569/4000 частини кв. АДРЕСА_1 та 1/3 частини кв. АДРЕСА_2 (а.с. 14).
Згідно з архівної довідки Одеського державного нотаріального архіву від 25.01.2024 № 193/ОН8, яка направлена на адресу ОСОБА_1 , в документах архівного фонду переданих на державне зберігання Першою одеською державною нотаріальною конторою міститься Постанова ВДВС Центрального РУЮ м.Одеси від 03.08.1999 про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_5 569/4000 частини кв. АДРЕСА_1 та 1/3 частини кв. АДРЕСА_2 . Згідно матеріалів справи є відмітка що 21.09.99 арешт знято частково тільки з кв. АДРЕСА_1 , згідно постанови Центрального райсуду м.Одеси від 15.05.99. Іншої інформації щодо зняття арешту в матеріалах справи - відсутні (а.с. 11).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статті 316, 317, 319, 321 ЦК України передбачають, що право власності є непорушним, власник речі має право користуватися, володіти та розпоряджатися своїми речовими правами на славний розсуд в незалежності від волі інших осіб.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Як встановлено п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 27 Закону передбачено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Як слідує з досліджених судом матеріалів справи, постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Центрального районного управління юстиції м.Одеси від 03.08.1999 було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5 , в тому числі на 569/4000 частини кв. АДРЕСА_1 .
Згідно відмітки на вказаній постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.08.1999, арешт з кв. АДРЕСА_1 знято згідно постанови Центрального райсуду м.Одеси від 15.05.99. Вказані обставини також підтверджені архівною довідкою Одеського державного нотаріального архіву від 25.01.2024 № 193/ОН8.
Отже, постановою Центрального райсуду м.Одеси від 15.05.99 знято арешт з 569/4000 частини кв. АДРЕСА_1 .
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Позивачка просить виключити з-під арешту та зняти арешт з 569/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , проте, до відповідного реєстру перенесені відомості щодо арешту саме на 569/4000 частин вказаної квартири.
Отже суд вважає, що обраний спосіб захисту прав шляхом виключення з-під арешту та зняття арешту з 569/1000 частин квартири АДРЕСА_1 не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах, оскільки постановою Центрального райсуду м.Одеси від 15.05.99 знято арешт з 569/4000 частини зазначеної квартири, повторне зняття арешту з майна чинним законодавством не передбачено, а відомості про накладення арешту на 569/1000 частин квартири відсутні.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи положення ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
За правилами ст. 141 ЦПК України в разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 10-13, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса про виключення майна з-під арешту, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 07 червня 2024 року.
Суддя Ю.І. Ковтун