Номер провадження: 33/813/1317/24
Номер справи місцевого суду: 521/2394/24
Головуючий у першій інстанції Федоренко Т. І.
Доповідач Громік Р. Д.
04.06.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря: Триколіч І.Б.,
за участі:
адвоката особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №300064 від 25.01.2024 вбачається, що 19 січня 2024 року приблизно о 09:00 годин в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 висловлювалась нецензурною лайкою на адресу гр. ОСОБА_3 , голосно кричала, порушувала громадський порядок, чим вчинила дрібне хуліганство та адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) ОСОБА_3 як потерпіла не була належним чином сповіщена про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення;
2) ОСОБА_3 надано аудіозапис на підтвердження подій, які мали місце 19 січня 2024 року;
3) протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №300064 від 25.01.2024 складений з дотриманням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, а саме протягом 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Про судове засідання, призначене на 04 червня 2024 року, апелянт була належним чином сповіщена про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки у додаток «Viber», однак у судове засідання не з'явилася, жодних заяв чи клопотань не подавала.
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Хоча законодавство України не містить чіткого визначення поняття громадського порядку, однак безперечним є те, що він полягає у таких обумовлених потребами суспільства врегульованих правовими та іншими соціальними нормами умовах, які мають на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, створення нормальних, максимально сприятливих умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є місце вчинення, а саме - громадське місце. Під громадським місцем необхідно розуміти загальнодоступні місця, зокрема вулиці, сквери, парки, ринки, дворові території, частини будь-якої будівлі, споруди, які доступні або відкриті для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу.
Суб'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі як прямого так і непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України 22.12.2006 №10 "Про судову практику в справах про хуліганство", дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК ( 2341-14 ), що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Закриваючи провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП суд першої інстанції послався на те, що:
1) з заяви ОСОБА_3 до органів поліції від 19.01.2024 року вбачається, що остання просить вжити заходи до ОСОБА_2 , яка перешкоджає у користування спільним подвір'ям, палить у дворі, побудувала сарай у вигляді будинку, на який не мала згоди, пред'являти будь-які документи відмовляється, тому просить органи поліції перевірити законність цих дій та крім того зазначає, що остання часто виходить з себе, нецензурно лається, лякає дитину, погрожує заявниці та її чоловіку звільненням та розправою, проте у заяві не містяться відомості про вчинення хуліганських дій саме 19.01.2024 року з боку ОСОБА_2 ;
2) досліджений протокол про адміністративне правопорушення від 25.01.2024 року серії ВАД №300064, який складено щодо обставин, які мали місце 19.01.2024 року, тобто на 6тий день, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, яка передбачає, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності її вини, оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпції факту.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_2 , яка притягується до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 173 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 як потерпіла не була належним чином сповіщена про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов'язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).
Переглядаючи цю справу апеляційний суд ураховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".
Апеляційний суд враховує, що цю справу про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції розглянуто за відсутності потерпілої водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
ОСОБА_3 не була позбавлена можливості представляти свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування своєї правової позиції, і це право їй було забезпечено апеляційним судом, зокрема, шляхом забезпечення можливості долучення до матеріалів справи аудіозапис на підтвердження подій, які мали місце 19 січня 2024 року.
Таким чином, апеляційним судом забезпечено реалізацію права ОСОБА_3 бути "почутою", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 надано аудіозапис на підтвердження подій, які мали місце 19 січня 2024 року, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_3 не приймала участь під час розгляду цієї справи судом першої інстанції, апеляційним судом забезпечена можливість бути присутньою у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, надати суду особисті пояснення за доводами апеляційної скарги, користуватися правничою допомогою, заявляти відповідні клопотання, зокрема, про долучення до матеріалів справи аудіозапис на підтвердження подій, які мали місце 19 січня 2024 року,
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Нормами чинного КУпАП не визначені таке поняття як належний доказ, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає необхідним застосувати аналогію права, а саме ст. 85 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Під час дослідження даного аудіофайлу не можливо встановити ні осіб, які приймають участь у цій розмові, ні дату запису цих подій. Автентичність голосів на прихованому записі встановити неможливо, беззаперечних доказів того, що аудіозапис не був спотворений або змонтований за допомогою якихось спеціальних програм не надано.
Більш того, вказаний запис не був переданий працівникам поліції під час складення та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення з незрозумілих причин.
Таким чином, наданий аудіофайл є неналежним доказом, а тому його використання під час доказування обставин справи є неможливим.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №300064 від 25.01.2024 складений з дотриманням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, а саме протягом 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, то апеляційний суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулась з заявою до відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області 19 січня 2024 року (а.с.2).
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Матеріали справи свідчать про те, шо протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №300064 було складено 25.01.2024, тобто на шостий день після подання заяви ОСОБА_3 до органів поліції.
На підтвердження доводів ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 закривалась у квартирі та не виходила для спілкування з дільничним офіцером не надано жодного доказу, крім того, таке твердження апелянта спростовуються матеріалами справи, оскільки ОСОБА_2 свої пояснення надала 19.01.2024 (а.с. 3).
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №300064 від 25.01.2024 складений з порушенням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП та не може бути допустим доказом у справі.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік