Справа № 650/1716/24
провадження № 1-в/650/47/24
31 травня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка подання начальника сектору № 26 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, про звільнення від відбування покарання, у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 03 грудня 2021 року Каланчацьким районним судом Херсонської області за частиною першою статті 125 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт,
встановив:
У квітні місяці 2024 року до суду надійшло зазначене подання в якому заявник просить вирішити питання про звільнення засудженого від відбування покарання призначеного вказаним вироком, у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відповідно до закону.
Подання обґрунтовано тим, що засуджений з незалежних від нього причин впродовж строку передбаченого для виконання обвинувального вироку не відбув призначене йому покарання, а отже з цих підстав його має бути звільнено від його подальшого відбування, відповідно до статті 80 КК України.
На судове засідання заявник не з'явився, надав заяву згідно з якою просив розглянути подання без його участі.
Прокурор на судовому засіданні не заперечив проти задоволення подання, просив звільнити засудженого від відбування призначеного судом покарання.
На судове засідання засуджена особа не з'явилася, про час та місце судового розгляду була сповіщена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Зважаючи на такі обставини та враховуючи положення кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку про можливість розгляду подання за відсутності вказаних осіб, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для встановлення усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення порушеного перед судом питання.
Дослідивши матеріали особової справи засудженої особи та надані до суду докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вироку Каланчацького районного суду Херсонської області від 03 грудня 2021 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України та призначене йому покарання у виді 80 годин громадських робіт.
11.01.2022 року до сектору №26 філії Держаної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях (раніше Скадовський районний сектор філії Державної установи «Центр пробації» в Херсонській області) відносно громадянина ОСОБА_4 для виконання надійшли розпорядження та вирок Каланчацького районного суду в Херсонській області від 03.12.2021 року.
З початку повномасштабного вторгнення військ рф та окупації Херсонської області, доступ до матеріалів особових справ засуджених сектору АДРЕСА_1 (далі - сектор) був відсутній. Зв'язок із ОСОБА_4 було втрачено та в подальшому відновити контакти із засудженим не вдалось. Встановити відбутий строк покарання у виді громадських робіт засудженим до 24.02.2022 не можливо, оскільки відсутні матеріали особової справи. Відновити ці матеріали на сьогоднішній день можливості немає, так як територія Скадовського району Херсонської області продовжує перебувати під окупацією військ загарбника.
Відносно засудженого надсилались запити з метою виявлення засудженого. За період перебування на обліку ОСОБА_4 не вчинив нового правопорушення, що підтверджується вимогою ДІАП ГУНП, УІАП ГУНП в Херсонській області від 03.04.2024.
Вищевикладене свідчить про те, що для звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням строків виконання обвинувального вироку на підставі ч. 1 ст. 80 КК України правові перешкоди відсутні.
Встановлено, що відповідно до положень ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, у зв'язку з недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаного строку його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу.
Згідно з ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Згідно з ч. 4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та ч. 3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст.80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5- 324кс15 (постанова від 24.12.2015) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
З огляду на викладене, зазначена норма кримінального закону передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання. Верховний Суд (зокрема, постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 20.10.2021 у справі № 487/3326/15-к) неодноразово зазначав, що правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас, засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
За таких обставин застосування статті 80 КК передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності. Проте ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми, а саме лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів:
1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку;
2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;
3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Відповідно до частини першої статті 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення засудженої особи від відбування покарання.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_4 будучи засудженим до покарання у виді громадських робіт не відбув його з причин, що від нього не залежали, а на час розгляду справи минуло більше двох років з дня набрання вироком законної сили, що є підставою для звільнення засудженої особи від його відбування, подання підлягає задоволенню, а засуджений звільненню від його відбування.
На підставі викладеного та наведеними вище положеннями КК України та КВК України, суд,-
постановив:
Подання - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді 80 годин громадських годин, призначеного вироком Каланчацького районного суду Херсонської області від 03 грудня 2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1