02.05.2024 Справа № 756/53/24
Справа № 756/53/24
1-кс/756/162/24
02.05.2024 слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_4 від 10.07.2023 про закриття кримінального провадження №12023100050001465 від 07.04.2023,
05.01.2024 до провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшла вказана скарга на постанову старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_4 від 10.07.2023 про закриття кримінального провадження №12023100050001465 від 07.04.2023.
В обґрунтування своїх доводів особа, що подала скаргу, вказує, що слідчим не забезпечено повного та неупередженого розслідування справи, також зазначає, що матеріали кримінального провадження було досліджено слідчим вибірково, слідчим не були взяті до уваги матеріали, подані ним до 03.12.2022, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.
Особа, що подала скаргу в судове засідання не з'явилася, про місце і час розгляду скарги повідомлена належним чином. При цьому, представник скаржника ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності та за відсутності скаржника ОСОБА_3 .
Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали судового провадження та матеріали закритого кримінального провадження №12023100050001465, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності дізнавача, слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження та матеріалів закритого кримінального провадження №12023100050001465, слідчим відділом Оболонського УП ГУНП у місті Києві здійснювалось досудове розслідування, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
10.07.2023 старшим слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12023100050001465 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до статей 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.
Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Аналогічні положення відображені і у ч. 5 ст. 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
При проведенні досудового розслідування слідчий, дізнавач чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають об'єм перевірочних дій, достатніх, на їх переконання, для прийняття вмотивованого рішення.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Зі змісту ч. 1 ст. 40 КПК України слідує, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст.110 КПК України).
Слідчий суддя, на якого відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, щоб така постанова в обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, та чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у його вчиненні.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 №1906-IV, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава зобов'язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції, що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним.
Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справах «Олександр Ніконенко проти України» від 14.11.2013, «Мута проти України» від 31.07.2012, «Карабет та інші проти України» від 17.01.2013, «Михалкова та інші проти України» від 13.01.2011).
Органи влади зобов'язані провести ефективне розслідування. Це зобов'язання не є обов'язком досягнення результатів, а обов'язком вжиття заходів. ЄСПЛ зазначає, що не кожне розслідування обов'язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій скаржника. Проте воно, в принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб (рішення у справах «Джуліані та Гаджіо проти Італії» від 25.08.2009, «Армані да Сілва проти Сполученого Королівства» від 30.03.2016, «Каплатий проти України» від 04.02.2021).
Приймаючи постанову про закриття кримінального провадження слідчий у постанові від 10.07.2023 посилається на те, що «у ході досудового слідства та проведених пошукових заходів не представилось можливим встановити місце знаходження невідомого чоловіка, який спричинив пошкодження даного автомобіля, та опитати його за даним фактом. Так у ході проведення пошукових заходів не представилось можливим встановити свідків та очевидців даного кримінального правопорушення» .
Разом з тим, в ході дослідження матеріалів закритого кримінального провадження №12023100050001465слідчим суддею встановлено, що за весь час здійснення досудового розслідування кримінального провадження органом досудового розслідування не було вчинено жодних дій, направлених на перевірку обставин, викладених заявником у заяві про вчинення кримінального правопорушення.
Підтвердженням вказаних обставин є те, що матеріали закритого кримінального провадження №12023100050001465 не містять доказів на підтвердженні вчинення будь-яких дій, направлених на повне та об'єктивне встановлення всіх обставин можливої події кримінального правопорушення, оскільки містять лише: витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12023100050001465; доручення про здійснення досудового розслідування від 07.04.2023 без зазначення ПІП заявника; повідомлення ОСОБА_3 про початок досудового розслідування від 07.04.2023 у кримінальному провадженні №12023100050001465; рапорт дізнавача ВД Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 ; копія ухвали слідчого судді про зобов'язання внести відомості до ЄРДР; матеріали ЄО №51049 від 03.12.2022, які направлялись з Оболонського УП ГУНП у м. Києві до ДПП НП України УПП у м. Києві; рапорт ст ДОП СП ВП №2 Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 від 10.12.2022; протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 03.12.2022; пояснення ОСОБА_3 від 03.12.2022; протокол огляду від 03.12.2022; пояснення ОСОБА_8 від 03.12.2022; пояснення ОСОБА_9 від 03.12.2022; заява ОСОБА_3 від 03.12.2022; постанову про закриття кримінального провадження від 10.07.2023.
З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що при закритті кримінального провадження слідчим не були дотримані положення вимог кримінального процесуального закону щодо всебічності, повноти та неупередженості дослідження всіх обставин.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.
Досліджуючи оскаржувану постанову від 10.07.2023 про закриття кримінального провадження слідчим суддею встановлено, що слідчим, всупереч положенням ст. 110 КПК України, не викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та не надано відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, а зазначено лише посилання на норми закону, які регулюють закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому, постанова не містить переліку проведених в ході досудового розслідування слідчих (розшукових) та процесуальних дії, направлених на перевірку фактів, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про її формальність.
Окремо слідчий суддя акцентує увагу на тому, що відповідно до частин 4, 6 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору.
Частина 6 ст. 110 КПК України передбачає, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
При цьому, слід враховувати, що вимоги щодо складу реквізитів документів, змісту і розташування реквізитів документів, бланків та оформлення документів встановлені «Інструкцією з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України», затвердженої Наказом МВС від 27.07.2012 № 650 (далі - Інструкція №650). Зокрема, відповідно до п. 2.1. Інструкції №650, однією з вимоги до змісту та розташування реквізитів документів є зображення Державного Герба України на бланках з кутовим розташуванням реквізитів, який розміщується на верхньому березі бланка над серединою рядків з назвою організації, а на бланках з поздовжнім розташуванням реквізитів - у центрі верхнього берега. Розмір зображення: висота - 17 мм, ширина - 12 мм.
Відповідно до «Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затверджені наказом Міністерства юстиції від 18.06.2015 №1000/5, копією документа є документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак.
Разом з цим, при дослідженні та співставленні копії постанови від 10.07.2023 про закриття кримінального провадженні №12023100050001465, яка була надана ОСОБА_3 , та яку було долучено ним до матеріалів скарги, та оригіналу постанови 10.07.2023 про закриття кримінального провадження, яка міститься в матеріалах закритого кримінального провадження №12023100050001465, слідчим суддею встановлено, що вказані документи не є ідентичними, оскільки інформація, яка міститься в них суттєво різниться своїм змістовим наповненням.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що при закритті кримінального провадження слідчим не було дотримано положень вимог кримінального процесуального закону, постанова про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а відтак, скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.
При цьому, слідчий суддя, з огляду на положення ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ними висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Керуючись статтями 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_4 від 10.07.2023 про закриття кримінального провадження №12023100050001465 від 07.04.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1