Справа 688/2513/24
№ 3/688/880/24
Постанова
Іменем України
06 червня 2024 року м. Шепетівка
Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Березюк Н.П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від заступника начальника Шепетівського РУП з превентивної діяльності ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , військовий квиток серії НОМЕР_1 ,
за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Формулювання доведеного обвинувачення, стаття закону про адміністративну відповідальність, за якою кваліфіковано дії особи.
23 травня 2024 року близько 13 год 00 хв ОСОБА_1 за місцем свого проживання в будинку по АДРЕСА_1 перебуваючи в п'яному стані вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство - умисні дії психологічного характеру, а саме: ображав їх нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства підтверджується зібраними та дослідженими у суді доказами та процесуальними документами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №236646 від 23 травня 2024 року, яким зафіксовано факти вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.
Заявою ОСОБА_2 від 23 травня 2024 року, адресованої начальнику Шепетівського РУП ГУ НП в Хмельницькій області, у якій вона просить притягнути до адміністративної відповідальності її співмешканця ОСОБА_1 , який вчинив відносно неї домашнє насильство.
Письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 23 травня 2024 року.
Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 23 травня 2024 року.
Терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 23 травня 2024 року.
Мотиви суду щодо доведення обвинувачення.
Відповідно до п.п. 3, 14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи
Диспозиція частини першої статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №236646 від 23.05.2024 дій ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, як повторне протягом року вчинення ним домашнього насильства. На підтвердженя повторності до матеріалів справи додано копію постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.
Однак, під час судового розгляду встановлено, що постанова Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2024 року, станом 23.05.2024 року, день вчинення нового правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не набрала законної сили.
Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не погіршує його становище.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Отже, судом встановлено, що 23 травня 2024 року близько 13 год 00 хв ОСОБА_1 , за місцем свого проживання в будинку по АДРЕСА_1 перебуваючи в п'яному стані вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство насильство - умисні дії психологічного характеру саме: ображав їх нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за що і повинен нести адміністративну відповідальність.
Мотиви призначення стягнення.
Визначаючи вид стягнення, враховую характер вчиненого правопорушення, особу порушника, його майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 слід обрати стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи всі обставини справи, керуючись ст.ст. 33, 173-2, 283-285 КУпАП,-
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень, які слід стягнути на користь держави (отримувач коштів - ГУК у Хмельницькій обл./Шепетів.мтг/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA578999980313010106000022777, код класифікації доходів бюджету 21081100).
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп., (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір, п.5.)
Постанову суду звернути до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Шепетіфвський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК