Справа № 640/1479/18
н/п 1-кп/953/72/24
"04" червня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017220490004942 від 16.12.2017 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Золочів Золочівського району Харківської області, громадянин України, раніше судимий, 16.04.2009 Золочівським судом Харківської області за ч.1 ст.115 КК України до 9 років позбавлення волі, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова звільнений умовно достроково на не відбутий строк 11 місяців 28 днів, проживає: АДРЕСА_1 ,м.т. НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.289 КК України, -
встановив:
У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.289 КК України.
Як вбачається з обвинувального акту, наприкінці 2017 року, більш точні дата та час не встановлені, ОСОБА_5 , перебуваючи в дружніх і довірливих стосунках зі ОСОБА_6 , попрохав останнього надати у тимчасове користування автомобіль AVIA 31 (ізотермічний фургон), 1989 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , синього кольору, на що ОСОБА_6 погодився та передав ключі і технічний паспорт від вищевказаного автомобілю ОСОБА_5 .
Після чого, наприкінці травня 2017 року, більш точні дата та час не встановлені, ОСОБА_5 , зловживаючи довірою ОСОБА_6 , діючи згідно раптово виниклого умислу, спрямованого на незаконне заволодіння автомобілем марки AVIA 31, р.н. НОМЕР_3 , з корисливих спонукань, без згоди ОСОБА_6 , не реагуючи на телефонні дзвінки останнього та уникаючи зустрічі з ним, з метою неповернення автомобілю, ключів і технічного паспорту від нього, шляхом вільного доступу проник всередину салону вищевказаного автомобіля, завів двигун та почав на ньому рух, тим самим незаконно, всупереч волі власника, заволодів автомобілем AVIA 31, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість якого, згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи №603 від 27.11.2017, складає 30 272 грн.
Після чого ОСОБА_5 , всупереч волі власника, відігнав автомобіль до пункту прийому металу за адресою: АДРЕСА_2 , де здав на металобрухт, за що отримав грошові кошти в сумі 6 000 грн., які згодом використав на власні потреби.
Заволодівши у такий спосіб автомобілем AVIA 31, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , спричинив ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 30 272 грн.
Крім того, в травні 2017, більш точні дата та час не встановлені, ОСОБА_5 , перебуваючи у дружніх та довірливих стосунках зі ОСОБА_6 , попрохав останнього надати у тимчасове користування два мобільних телефони «Samsung GT-19300» та « НОМЕР_4 », при цьому запевнивши ОСОБА_6 про їх повернення за першою вимогою.
Однак, наприкінці травня 2017, після реалізації автомобіля ОСОБА_6 марки AVIA 31, у ОСОБА_5 також виник умисел на заволодіння вищевказаними мобільними телефонами належними ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, перестав виходити на зв'язок з потерпілим та обернув на свою користь вищевказані мобільні телефони, вартість яких, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №33 від 11.01.2018, складає: «Samsung GT-19300» ІМЕІ НОМЕР_5 - 1 853 грн., «Нокіа 1616» ІМЕІ- НОМЕР_6 - 190 грн.
Заволодівши у такий спосіб майном ОСОБА_7 , ОСОБА_5 . тим самим спричинив ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 2 043 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.289, ч.1 ст.190 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом та заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
У судовому засіданні обвинуваченим заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190, ч.1 ст.289 КК України на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження за його обвинуваченням за закінчення строку давності.
Захисник у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження підставі ст.49 КК України не заперечував.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши зазначене клопотання та матеріали кримінального провадження, суд зазначає наступне:
Згідно ч.1 ст.283 КПК України, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
Відповідно до ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Приписами ч.4 ст.286 КПК України визначено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Нормою п.1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 1 ст.285 КПК України та ст.44 КК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Чинна ч.1 ст.49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого в п. 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 інкриміновані кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 289 КК України вчинені у травні 2017.
Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190 КК України є проступком, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 289 КК України є нетяжким злочином.
З моменту вчинення інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, а саме з травня 2017 пройшло 7 років, таким чином, строки давності закінчились.
17.07.2018 ухвалою Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 оголошений у розшук.
Згідно усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст.49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника.
Отже, сама по собі ухвала про оголошення обвинуваченого у розшук ще не може свідчити про ухилення останнього від досудового розслідування та суду.
Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов'язково має бути підтверджено факт ухилення обвинуваченого від суду.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Київського районного суду м. Харкова від 17.07.2018 підставою для оголошення обвинуваченого у розшук стала його неодноразова неявка у судові засідання.
Відповідно до ч.1 ст.135 КПК особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. При цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце.
Згідно з ч.1 ст.136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
В матеріалах кримінального провадження докази на підтвердження факту належного повідомлення ОСОБА_5 про дату, час та місце розгляду справи відсутні.
Інших даних, які б свідчили умисні дії ОСОБА_5 , направлені на ухилення від суду, матеріали кримінального провадження не містять.
Також з довідки УІАП при ГУНП в Харківській області вбачається, що розшукова справа заведена 06.12.2023 та закрита 16.01.2024 за самостійного з'явлення обвинуваченого до Богодухівського РВП при ГУНП в Харківській області.
Отже, матеріали справи даних, які б свідчили про умисне ухилення ОСОБА_5 від суду не містять, не надані такі данні і прокурором під час розгляду заявленого стороною захисту клопотання.
Також з довідки УІАП при ГУНП в Харківській області вбачається, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у період з травня 2017 по 01.04.2024 не притягувався.
Обвинувачений ОСОБА_5 обізнаний про наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Враховуючи вищевикладене, за відсутності обставин, що перешкоджають закриттю кримінального провадження, суд вважає за можливе клопотання обвинуваченого задовольнити та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, а кримінальне провадження стосовне нього в порядку ст.ст.284-288 КПК України, - закрити.
Згідно правової позиції Верховного суду, викладеної в Постанові від 10.08.2022 у справі №161/694/20 (провадження № 51-811км21), у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, цивільній позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди слід залишити без розгляду, роз'яснивши потерпілому його право на вирішення цього питання в порядку цивільного судочинства.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Питання скасування арешту майна вирішується відповідно ст.174 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №603 від 27.11.2017 в сумі 395, 48 грн. віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.12, п.2 ч.1 ст. 49 КК України, п.1 ч.2 ст.284, 285,ч.4 ст.286, 288, 369, 372 КПК України, суд, -
постановив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190, ч.1 ст.289 КК України на підставі ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, - звільнити.
Кримінальне провадження №12017220490004942 від 16.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.289 КК України, - закрити, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди в сумі 62 315 грн., - залишити без розгляду.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.12.2017, - скасувати.
Речові докази:
- мобільний телефон «Samsung GT-19300» ГМЕІ- НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Нокіа 1616» ГМЕІ- НОМЕР_6 ; технічний паспорт на автомобіль «AVIA 31» 1989 року випуску синього кольору, р.н. НОМЕР_7 , серія НОМЕР_8 , - повернути у користування та розпорядження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- 5 коліс від автомобіля «AVIA 31» 1989 року випуску синього кольору р.н. НОМЕР_2 ; 4 підкрилки з написом «Камаз» від автомобіля «AVIA 31» 1989 року випуску синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 ; 1 обтікач повітря від кабіни автомобіля «AVIA 31» 1989 року випуску синього кольору р.н. НОМЕР_2 , - повернути у користування та розпорядження ОСОБА_8 .
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1