Справа № 638/5707/24
Провадження № 3/638/2962/24
06 червня 2024 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Аркатова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Сполучених Штатів Америки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
У провадження судді Аркатової К.В. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 березня 2024 року, надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 644639 від 16 березня 2024 року водій ОСОБА_2 15 березня 2024 року о 23 годині 04 хвилини по вулиці Сумській, поблизу будинку № 5 в місті Харкові керував транспортним засобом (автомобілем) «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у передбаченому законом порядку в КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився. Свідки не залучалися, велася відеофіксація. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник - адвокат Кравчун Д.В. через канцелярію суду подав клопотання про розгляд адміністративного матеріалу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, та про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Суд, повно та всебічно дослідивши адімінстративний матеріал, враховуваши клопотання представника ОСОБА_2 , дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд акцентує увагу на положенні, передбаченому частиною першою статті 268, відповідно до якого законодавцем імперативно закріплено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких, зокрема: право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено матеріальні носії (DVD+R диски) у кількості 3 (трьох) одиниць з маркуванням АЛ 2802, з відеозаписами на підтвердження подій від 15 березня 2024 року о 23 год. 04 хв. по вулиці Сумській, 5, у місті Харкові (записи з бодікамер працівників УПП в Харківській області ДПП, екіпаж 1102).
Під час дослідження вказаних вище доказів, наданих суду на підтвердження вини ОСОБА_2 , суд вбачає порушення працівниками поліції процедури та порядку оформлення матеріалів про притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
З відеоматеріалів чітко вбачається відсутність належного виконання працівниками патрульної поліції свого прямого обов'язку щодо роз'яснення ОСОБА_2 його прав, передбачених положеннями статті 268 КУпАП.
Надалі, під час встановлення працівниками УПП особи ОСОБА_2 та з'ясування, що останній є громадянином США, який не володіє українською мовою, працівники поліції порушили право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на професійну правничу (правову) допомогу та перекладача. Суд звертає увагу на положення Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішній справ України 06 листопада 2015 року № 1376, а саме: на абз. 4 п. 12 розділу II, відповідно до якого особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.
Крім того, до матеріалу справи про адміністративне правопорушення долучено письмові пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких останній англійською мовою вказав: «I did not sing papers because I did not understand the language of document or protocol», що дослівно перекладається українською: «Я не підписав документ, оскільки не розумію мови документу або протоколу». Також з відеозаписів, долучених до протоколу, вбається регулярне апелювання ОСОБА_2 словом (англ.) «attorney», тобто: «адвокат», «захисник».
Зважаючи на наведене вище, суд констатує порушення працівниками патрульної поліції (екіпаж 1102) права на захист ОСОБА_2 у контексті статті 6 Європейської конвенції про захсит прав людини та основоположних свобод.
З буквального тлумачення диспозиції частини першої статті 130 КУпАП підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є факти керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд зазначає, що жодним належним допустимим доказом не підтверджено факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом 15 березня 2024 року о 23 годині 04 хвилини в стані алкогольного сп'яніння, також не вбачається підтверджень відмови останнього від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння (ані у вигляді письмових доказів, ані відеоматеріалами).
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_2 у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно, воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103; Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395; Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з п.п. 9, 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Зважаючи на порушення працівниками патрульної поліції права ОСОБА_2 на захист, виражене у ненаданні перекладача та захисника (професійної правничої допомоги) на законну вимогу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, будь-які докази винуватості останнього є недопустимими.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Суд вказує на правову аксіому, відповідно до якої, у випадку констатації (встановлення) судом факту порушення права підозрюваного, обвинуваченого, правопорушника (адміністративного) на захист - правомірний («справедливий»), у розумінні статті 6 Конвенції, збір доказів апріорі неможливий.
Окремо суд зазначає, що працівники поліції України керуються Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими Наказом Міністерства внутрішній справ України № 1179 від 09 листопада 2016 року, відповідно до Розділу II яких затверджено основні вимоги до етичної поведінки поліцейських. Відповідно до абзацу 6 пункту 1 Розділу III вказаної вище інстуркції під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі.
Суд зазначає, що з наданих відеоматеріалів вбачається зухвала, нечемна поведінка поліцейських стосовно ОСОБА_2 , зумовлена мовним бар'єром та відсутністю у ОСОБА_2 розуміння змісту розмови.
Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Отже, сукупністю досліджених доказів в справі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується виключно у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю, судовий збір з нього стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 33, 38, 126, 130, 245, 247, 266, 280, 283-285, 287, 289, 294 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя