Справа № 203/1290/24
Провадження № 1-кп/0203/612/2024
05 червня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
особи, стосовно якої ставиться
питання про застосування примусових
заходів медичного характеру - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
законного представника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024043010000023 від 20 січня 2024 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, на утримані неповнолітніх дітей не має, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 06.02.2003 року Синельниківським міським судом Дніпропетровської області за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки;
- 29.10.2004 року постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження за ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2 КК України закрито, на підставі ст. ст. 420, 421 КПК України, ст.ст. 92-96 КК України застосовані заходи медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричній лікарні;
- 24.01.2006 року постановою Кіровського райсуду м. Дніпропетровська застосовані заходи медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричній лікарні. Провадження за ст. ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2 КК України закрито на підставі ст. ст. 420, 421 КПК України, ст. ст. 92-96 КК України;
- 11.01.2010 року постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська на підставі ст. ст. 419-421, 416 КПК України направлений на примусове лікування в психлікарню зі звичайним спостереженням;
- 24.10.2013 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 186 ч. 1 КК України, застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну лікарню з посиленим наглядом;
- 06.04.2016 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 186 ч. 2 КК України, на підставі ст. ст. 92-94 КК України, ст. ст. 503, 512, 513, 516 КПК України застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу зі звичайним наглядом;
- 11.10.2022 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3 КК України, застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із звичайним наглядом,
за ознаками суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 20.01.2024, близько 03.30 год., у період дії воєнного стану, який введений на території України з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії якого безперервно неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 08.11.2024 № 3425-IX, знаходився біля будівлі залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, за адресою: м. Дніпро, площа Вокзальна, 11, де побачив ОСОБА_7 , який спав на присядках ліворуч від центрального входу до будівлі залізничного вокзалу. Підійшовши до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 побачив біля нього на бетонному покритті мобільний телефон.
20.01.2024, близько 03.30 год., у період дії воєнного стану, знаходячись ліворуч від центрального входу до будівлі залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, за адресою: м. Дніпро, площа Вокзальна, 11, ОСОБА_4 , не усвідомлюючи своїх дій та не керуючи ними, викрав мобільний телефон марки Xiaomi Redmi A2 Black 3GB RAM 64GB ROM, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , належний ОСОБА_7 , та утримуючи його при собі, покинув місце вчинення суспільно небезпечного діяння, спричинивши таким чином матеріальну шкоду ОСОБА_7 , на суму 2566, 67 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що 20.01.2024, близько 03.30 год. знаходячись біля центрального входу до залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний побачив потерпілого ОСОБА_7 , який спав, а біля нього знаходився телефон. Цей мобільний телефон він підібрав та пішов з ним.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, надавши заяву про здійснення розгляду клопотання прокурора за його відсутності.
Від допиту свідків сторона обвинувачення відмовилася. Не наполягали на їх допиті і інші учасники судового провадження.
Крім пояснень ОСОБА_4 , обґрунтованість клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відносно ОСОБА_4 в повному обсязі підтверджується зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими у судовому засіданні доказами, належність та допустимість яких ніким не оспорювалась, а саме:
- протоколом огляду від 20.01.2024 року та ілюстративною таблицею до нього (т.1 а.п. 16-19);
- висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-24/3166-ТВ від 24.01.2024 року(т.1 а.с.28-31);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.02.2024 року;
- протоколом зняття показань технічних приладів, що мають функції відеозапису(т.1 а.с.46-49);
- відеозаписами (три відеофайли) з бодікамери працівника СРПП ВП №12 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 20.01.2024 року, які скопійовано на оптичний носій - диск DVD-R (т.1 а.с. 50);
- висновком судово-психіатричного експерта № 91 від 19.02.2024 року (т.1 а.с. 119-122).
Отже, дослідивши надані прокурором докази, а також, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, тобто дії які виразились у викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила застосувати до ОСОБА_4 за вчинене ним суспільно небезпечне діяння примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Законний представник ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_5 зазначив, що з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, не має заперечень щодо задоволення клопотання прокурора.
ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання.
Так, ч. 2 ст. 19 КК України передбачено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Частиною 2 ст. 513 КПК України визначено, що визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до вимог ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
При цьому, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які зокрема вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння (п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Пункт 5 частини 1 статті 513 КПК України покладає саме на суд обов'язок під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, у разі застосування таких заходів, визначати їх вид.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КК України обрання судом певного виду примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.
При цьому, судом враховуються роз'яснення Верховного Суду України, викладені в абз. 2 п. 15 постанови Пленуму №7 від 3 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», а також, висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.01.2023 року (справа №761/37225/20), де визначено, що для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме). При цьому в ухвалі суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового заходу медичного характеру, проте необхідно зазначити про скасування з часу доставки (прийому) неосудного до цього закладу запобіжного заходу (якщо останній був застосований).
Так, відповідно до висновку судової-психіатричної експертизи №91 від 19.02.2024 року зазначено, що ОСОБА_4 в період інкримінованого йому діяння виявляв та в теперішній час виявляє психічний розлад у формі шизофренії параноїдної. Зазначений психічний розлад позбавляв іспитованого можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. За своїм психічним станом іспитований у теперішній час також не може усвідомлювати свої лії (безліяльність) і керувати ними. 3а своїм психічним станом, відповідно до ст.92 КК України, потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги.
Отже, враховуючи вищенаведене, обставини вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, характер і тяжкість його захворювання, а також, ступень небезпечності останнього для себе та інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Питання про відшкодування витрат на залучення експерта суд вирішує у відповідності до приписів ст.ст. 122, 124 КПК України, при цьому, враховується, що покладання витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні за ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено, а тому їх слід віднести на рахунок держави.
Питання щодо речових доказів вирішується відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 92-94 КК України, ст.ст. 369, 371, 372, 393, 395, 503-516, 532-534 КПК України, ст.ст. 13, 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд, -
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинене ним суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, скасувати після набрання ухвалою законної сили з часу доставки (прийому) ОСОБА_4 до психіатричного закладу.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні на проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-24/3166-ТВ від 24.01.2024 року в сумі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок, віднести на рахунок держави.
Речові докази:
- мобільний телефон марки Redmi A2 модель 23028 N4DG, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 (з сім-картою з номером НОМЕР_3 ), у чохлі-книжці чорного кольору, який передано під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити останньому;
- відеозапис (три відеофайли) з бодікамери працівника СРПП ВП №12 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 20.01.2024 року, який скопійований на оптичний носій - диск DVD-R, зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12024043010000023.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1