Справа №491/974/23
30 травня 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі: головуючої судді - Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Рачкової І.В.,
за участю сторін по справі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину спадкового майна,
На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину спадкового майна.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 , після смерті якої залишилась спадщина у вигляді земельної частки (паю), яке посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що про наявність спадкового майна він не знав, так як на цей час відбував покарання в місцях позбавлення волі. Батько позивача ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після його смерті відкрилась спадщина на його майно у вигляді житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , який відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом перейшов позивачу. Позивач вказує, що у вказаному будинку на момент смерті проживала його мати. 06 вересня 2022 року позивач звернувся до Ананьївської державної нотаріальної контори з питанням щодо прийняття спадщини за законом на майно його матері, однак отримав відмову у зв'язку з тим, що на вказане спадкове майно видано свідоцтво про право на спадщину за законом сестрі позивача ОСОБА_3 , яка при прийнятті спадщини усно повідомила, що не має наміру надати згоду на включення до числа спадкоємців ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сина ОСОБА_7 .. Позивач вказує, що через життєві обставини вони з сестрою, тобто, відповідачем у справі, не спілкуються, а тому про те, що на її ім'я було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно їхньої матері, він не знав до часу звернення до Ананьївської державної нотаріальної контори. Крім того подати заяву про прийняття спадщини в місцях позбавлення волі він не міг, а сестра приховала факт наявності у їхньої матері сина, який проживав з батьками та фактично вів з ними спільне господарство.
У зв'язку з вказаним позивач звернувся до суду та просить визнати за ним право власності на частину спадкового майна, що залишилось після смерті його матері, а саме, на частину земельної частки (паю), а також зобов'язати державного нотаріуса внести відповідні зміни у свідоцтво про право на спадщину шляхом видачі нових свідоцтв про право на спадщину. Заявою від 20 жовтня 2023 року представник позивача, яка діє на підставі ордеру серії ВН №1181018 від 02 травня 2023 року, просила поновити строк позовної давності.
Ухвалою від 12 вересня 2023 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз'яснено процесуальні права відповідачу про право на подання відзиву на позовну заяву та роз'яснено порядок його реалізації, а також право звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.
04 жовтня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками до нього, в якому вона просить в задоволенні позовних вимог відмовити, а також допитати в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .. У відзиві відповідач посилається на те, що ОСОБА_5 є їх з позивачем матір'ю. Після її смерті вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті матері, а саме, земельної частки (паю) розміром 5,54 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Україна» на території Коханівської сільської ради Ананьївського району Одеської області. Внаслідок її звертання в нотаріальній конторі було заведено спадкову справу та в подальшому їй було видано свідоцтво про право на спадщину, а також відомості про те, що їй передано право на земельну частку (пай), внесені до сертифікату на право на земельну частку (пай). Відповідач зазначає, що на даний час спадкового майна у вигляді земельної частки (паю) вже не існує, 18 грудня 2006 року на її ім'я Ананьївською райдержадміністрацією видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯТ №923430 в підтвердження права власності на земельну ділянку площею 7,41 га на території Коханівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, але ця земельна ділянка складається з паю, який вона успадкувала від матері, та з її власного. Також відповідач зазначає, що спадщина відкрилася під час дії ЦК УРСР 1963 року, та була нею прийнята, а тому спір щодо цієї спадщини має розглядатися за нормами саме цього Цивільного кодексу, про що свідчить позиція Пленуму Верховного суду України, яку викладено п.1 Постанови №7 «Про судову практику у справах про спадкування». В п.1 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування зазначено, що суди по різному тлумачать пункти 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та необґрунтовано застосовують правила книги шостої ЦК до спадкових правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року та не враховують роз'яснення, які містяться в абзаці 3 п.1 ПП ВСУ від 30 травня 2008 року №7. Роз'яснюється також, що норми п.5 прикінцевий та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги 6 ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР. При вивченні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася та була прийняття до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема, ЦК УРСР. Крім того звернення позивача до суду відбулося у вересні 2023 року після відвідування у вересні 2022 року нотаріальної контори та отримання ним листа нотаріуса від 06 вересня 2022 року з рекомендацією звернення до суду, згідно якого позивачем не надано документів, які можуть підтвердити факт прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном. Також суду не надані докази прийняття спадщини позивачем, а довідка міської ради від 02 грудня 2022 року свідчить про реєстрацію місця проживання в с. Коханівка з 09 жовтня 2000 року по 30 червня 2010 року, тобто, після відкриття спадщини, але питання продовження строку на прийняття спадщини відповідно до ч.1 ст.550 ЦК УРСР в позові не порушується. Крім того на думку відповідача позивачем пропущений строк звернення до суду з вказаним позовом, визначений ст.71 ЦК УРСР, оскільки про смерть матері йому було відомо, так як він в 2000 році зареєстрував своє місце проживання в будинку відповідача, в 2002 році нотаріально оформив спадщину після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач в судовому засіданні пояснив, що рік тому дізнався про майно, яке незаконно присвоєно відповідачем, а тому звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Йому стало відомо, що спадщину прийняли зі слів «інших спадкоємців немає». Вважає, що спадкове майно його матері належить йому. Також повідомив, що не знав про існування земельної частки (паю) його матері. Він проживав та був зареєстрований біля матері. Вона померла у грудні 1999 року. Він відбував покарання у місцях позбавлення волі на той час, звільнився в березні 2000 року. Вважає, що прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований за місцем мешкання своє матері. Після смерті батька, який помер у 1995 році, він успадкував будинок у 2002 році, належним чином все оформив, а згодом продав будинок. Про існування спадщини, яка залишилась після смерті матері у вигляд земельної частки (паю) не знав, оскільки йому ніхто про це не повідомляв, дізнався про смерть матері під час відбування покарання у місцях позбавлення волі, однак не знав як приймається спадщина. Рік тому йому сказали люди, що в нього є земля, а тому звернувся до нотаріальної контори. Також додав, що на час смерті матері був зареєстрований в її будинку. Також пояснив, що не знає, що зараз немає такого спадкового майна як право на земельну частку пай, а є земельний акт.
Представник позивача - адвокат Жмурко С.Л., яка діє на підставі ордеру серії ВН №1181018 від 02 травня 2023 року та договору про надання правової допомоги від 26 квітня 2023 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала ,а також підтримала пояснення позивача, пояснила, що є всі підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідач в судовому засіданні пояснила, що заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначила, що їхня мати хворіла з 1995 року, в неї був інсульт, доглядала за нею. Коли мати померла, вона її поховала. Коли позивач приїхав з тюрми, то вони забрали його до себе. Вона йому одразу сказала, що пай матері оформила на себе, тобто, позивач про це знав. Однак на час оформлення паю матері вона не знала, де саме знаходиться позивач, а тому повідомила нотаріуса про те, що інших спадкоємців немає. Після смерті батька позивач за законом успадкував будинок, звертався до нотаріуса та оформив, земельний пай батька згорів - позивач не оформив його належним чином. коли позивач звертався до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті батька, він також зазначив, що інших спадкоємців немає. Також відповідач підтримала поданий нею відзив на позовну заяву.
Представник відповідача - адвокат Гусєва О.Д., яка діє на підставі ордеру серії ВН №1306960 від 11 грудня 2023 року, позовні вимоги також не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, а також підтримала обставини та позицію, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідач спадщину прийняла своєчасно відповідно до ЦК УРСР. Також лист нотаріуса свідчить про те, що позивач не прийняв спадщину, не був зареєстрований за місцем мешкання їхньої матері, не подав відповідну заяву, а до нотаріальної контори звернувся лише в 2022 році, а до суду ще через рік, також представник відповідача зазначила, що необізнаність позивача про наявність спадкового майна не є поважною причиною неприйняття ним спадщини, крім того він не просить поновити йому відповідні строки. Також представник відповідача зазначила, що пай виділено в натурі та об'єднано з іншим паєм. Крім того згідно з ЦК УРСР, якщо особа не звернулася з заявою про прийняття спадщини, то ця особа вважається такою, що відмовилась від спадщини.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що знає сім'ю позивача та відповідача. Знає, що позов стосується земельного паю матері позивача та відповідача. Часто бувала у матері та батька позивача та відповідача, оскільки працює лікарем. Їхня мати хворіла, були інсульти, вона не могла говорити. Відповідач доглядала за матір'ю. Де в той час знаходився позивач, їй не відомо, наче перебував у місцях позбавлення волі та з'явився після смерті матері навесні 2000 року. Свідок додала, що позивач та відповідач добре спілкувалися як брат та сестра. Про пай їй нічого не було відомо. Мати позивача та відповідача померла в 1999 році в грудні місяці, а у лютому-березні прийшов з місць позбавлення волі позивач.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству. Вона придбала у позивача будинок в с. Коханівка. Це батьківський будинок позивача та відповідача, який успадкував позивач. Купівлю-продаж будинку вона оформлювала в нотаріуса. Про земельний пай знає та знає, що в суді розглядається справа між позивачем та відповідачем щодо цього земельного паю.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши позивача та його представника, відповідача та його представника, допитавши свідків, приходить до наступного висновку.
Так, при розгляді справи встановлено:
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 06 липня 2010 року за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 06 вересня 2000 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.8-9). Згідно копії паспорту ОСОБА_1 був зареєстрований в с. Коханівка Ананьївського району Одеської області з 09 жовтня 2000 року по 30 червня 2010 року.
Відповідачем у справі є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 25 жовтня 1999 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.48), довідкою Відділу надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради №1462 від 01 вересня 2023 року (а.с.36).
З метою підтвердження обставин, зазначених у позовні заяві, позивачем до позовної заяви додані наступні докази, які були вивчені судом під час розгляду справи.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 13 грудня 1999 року Коханівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, мати позивача - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Коханівка Ананьївського району Одеської області (а.с.10).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 23 червня 1995 року Коханівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, батько позивача - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Коханівка Ананьївського району Одеської області (а.с.11, 162).
У відповідності до довідки Відділу надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради №896 від 02 грудня 2022 року згідно паспорта серії НОМЕР_6 , виданого Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 06 вересня 2000 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований з 09 жовтня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Коханівка Подільського (колишнього Ананьївського) району Одеської області (а.с.12).
Згідно копії погосподарської книги Коханіської сільської ради на 1993-1995 роки до складу сім'ї ОСОБА_6 входили: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - голова сім'ї, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - дружина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син (а.с.13,163).
Згідно копії погосподарської книги №2 Коханіської сільської ради на 1996-2000 роки у відповідній графі зазначено, що ОСОБА_5 померла (а.с.166-167).
Згідно копії погосподарської книги №1 Коханіської сільської ради на 2001-2004 роки, головою сім'ї зазначений позивач ОСОБА_1 , є виправлення на ОСОБА_10 , є позначка у графі «2002 рік» (а.с.14-16, 164-165).
Також до позовної заяви позивачем додано таблицю, довідник показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01 січня 2020 року (гривень за гектар) за даними офіційного веб-сайту Держгеокадастру України(а.с.17).
Відповідно до копії форми №1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Коханівка Ананьївського району Одеської області. Згідно вказаного документа позивачем отримано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 06 вересня 2000 року. Також міститься інформація про його засудження та перебування в місцях позбавлення волі та звільнення 18 березня 2000 року (а.с.19).
Надана суду копія довідки про звільнення серії БВ №029927 є неналежної якості, оскільки більша частина її тексту є нечіткою, що в свою чергу виключає можливість ознайомитись з нею в повному обсязі, зокрема не можливо прочитати відомості про прізвище, ім'я та по батькові особи, якій вона видана, число, місяць та рік початку відбування строку покарання, рік закінчення відбування покарання, рік видачі довідки (а.с.18).
Також до позовної заяви додано копію паспорта громадянина СРСР серії НОМЕР_7 , виданого 11 січня 1965 року (а.с.20-24).
Згідно листа Ананьївської держаної нотаріальної контори від 06 вересня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з законом на майно ОСОБА_5 , оскільки за слів спадкоємиці ОСОБА_3 остання не має наміру надати згоду на включення до числа спадкоємців ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина спадкодавця - ОСОБА_1 , а тому, оскільки не надано документів, які можуть підтвердити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном (ст.549 ЦК УРСР) ОСОБА_1 (а.с.25), у зв'язку з чим позивачу рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕР №566525 від 01 квітня 2002 року, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна свого батька ОСОБА_6 , яка складається з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.26, 168).
Також представником позивача суду було надано копію відповіді №300 від 10 жовтня 2023 року на її адвокатський запит, наданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, згідно якої ОСОБА_1 був заарештований 19 березня 1996 року Кодимським РВВС Одеської області за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.81 КК УРСР, прибув 27 березня 1996 року до державної установи «Одеський слідчий ізолятор». Засуджений 26 липня 1996 року Кодимським районним судом Одеської області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.81, ст.42 КК УРСР до 4 років позбавлення волі. 30 серпня 1996 року ОСОБА_1 вибув з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до ДУ «Північна виправна колонія (№90)», яка розташована в м. Херсон, вул. Некрасова, 234, Херсонського району Херсонської області. Більш детальну інформацію про відбування покарання ОСОБА_1 у вказаній колонії надати не надається можливим у зв'язку з відсутністю у вказаній колонії архівних документів засуджених внаслідок відступу окупаційних військ Російської Федерації, оскільки в період з 01 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року ДУ «Північна виправна колонія (№90)» була включена до переліку територій України, тимчасово окупованих Російською Федерацією, після відступу було виявлено відсутність архівних документів засуджених та проінформовано, що відповідно до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23 серпня 2002 року №823/188 централізований облік осіб, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів чи засудженні, розшукуються, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, здійснюється Департаментом інформатизації МВС України. (а.с.71-72). Водночас звернень до вказаного органу та відповідей від вказаного органу позивачем та його представником суду не надано.
23 жовтня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання/заява, в якому вона просила поновити позивачу строк позовної давності на визнання права власності на частину спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_5 та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину (а.с.76-77).
Ухвалою суду від 23 жовтня 2023 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області належним чином завірену копію спадкової справи №239/2000 на майно ОСОБА_5 (а.с.79), та на виконання вказаної ухвали до суду від Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №239/2000 на майно ОСОБА_5 (а.с.86-96), з якої вбачається, що 27 серпня 2000 року відповідач по справі ОСОБА_3 звернулася до Ананьївської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті її матері ОСОБА_5 , а саме, на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0186271, виданий Ананьївською райдержадміністрацією 02 вересня 1996 року, а також зазначає, що вказане майно вона фактично прийняла. Також у вказаній заяві зазначила, що інших спадкоємців окрім неї немає. За результатами розгляду поданої заяви ОСОБА_3 їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії АВМ №879589 від 27 серпня 2000 року, яка складається з права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії ОД №0186271, виданим Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області від 02 вересня 1996 року ОСОБА_5 на підставі рішення від 06 серпня 1996 року №245, розмір земельної частки (паю) 5,54 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Україна».
Відповідно до копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_8 , виданого 28 липня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Коханівка Ананьївського району Одеської області, його батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.169).
Крім того відповідачем до відзиву на позовну заяву в підтвердження обставин, зазначених у відзиві, додані наступні докази, які були вивчені судом під час розгляду справи.
Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0186271, виданого 02 вересня 1996 року на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації №245 від 06 серпня 1996 року, ОСОБА_5 мала право на земельну частку (пай) розміром 5,54 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Україна». У вказаному сертифікаті у відповідній графі зазначено, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії АВМ №879586 (а.с.49).
Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №923430 з додатками до нього, виданого 18 грудня 2006 року на підставі розпорядження райдержадміністрації Ананьївського району Одеської області від 12 січня 2006 року №12, ОСОБА_3 має у приватній власності земельну ділянку площею 7,41 га, яка розташована на території Коханівської сільської ради Ананьївського району Одеської області (а.с.50-52).
Відповідно до розпорядження Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області №12 від 12 січня 2006 року про передачу в натурі земельної частки (паю) із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП «Україна» громадянам, власникам сертифікатів, у списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) зазначена ОСОБА_3 (а.с.54-57).
Ухвалою суду від 25 січня 2024 року було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано від Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, подану ним у спадковій справі №118/2002 на майно ОСОБА_6 (а.с.133), та на виконання вказаної ухвали до суду від Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області надійшла належним чином завірена копія заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, подану ним у спадковій справі №118/2002 на майно ОСОБА_6 (а.с.141-142), з якої вбачається, що 01 квітня 2002 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті його батька ОСОБА_6 , а саме, на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , зазначає, що спадкове майно прийняв, інших спадкоємців немає.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статей 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила Книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Отже, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
Предметом даного спору є визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов'язання Ананьївської державної нотаріальної контори внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом шляхом видачі нових свідоцтв про право на спадщину.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Статтею 548 ЦК Української РСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Згідно із нормами ст.ст.548, 549 ЦК УРСР, діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Аналіз статей 548, 549 ЦК УРСР, свідчить про те, що спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття ним спадщини, вважається таким, що відмовився від неї.
Відповідно до частини першої статті 554 ЦК УРСР у разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року, (чинної на час відкриття спадщини), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом із ним. Відповідного висновку дійшов Верховний суд України в постанові у справі 305/235/17 від 25 березня 2020 року, де зазначив, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем..
Щодо застосування позовної давності до заявлених вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Вказані норми закону узгоджуються із висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 446/1361/17 (провадження № 61-3679св22).
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши позивача та його представника, відповідача та його представника, допитавши свідків, приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню через необґрунтованість, а відтак строк позовної давності не застосовується.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином встановлено, що позивачем не надано суду достатніх та належних доказів в підтвердження обставин, зазначених в позовній заяві та наданих ним пояснень в судовому засіданні під час розгляду справи. Так, як було зазначено, позивач пояснив, що про існування спадкового майна після смерті його матері йому не було відомо, а тому він з заявою при прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, не звертався. Крім того позивач пояснював, що на момент смерті матері відбував покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки у місцях позбавлення волі, та як було встановлено під час розгляду справи, позивач був звільнений з місць позбавлення волі та повернувся в с. Коханівка Подільського району Одеської області до спливу шестимісячного строку після смерті його матері, також йому було відомо про смерть матері. Позивач також вважає, що фактично прийняв спадщину після смерті матері, оскільки був зареєстрований за місцем відкриття спадщини, однак наданими стороною позивача доказами дане твердження не знайшло свого підтвердження. Жодного підтвердження факту прийняття спадщини, фактичного вступу до управління, володіння спадковим майном судом не встановлено, волевиявлення позивача до прийняття спадщини після смерті матері, а так само і виявлення та встановлення спадкової маси, та здійснення позивачем для цього певних, передбачених законодавством, дій, не здійснено. Також суд бере до уваги той факт, що 01 квітня 2002 року позивач звертався до Ананьївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого отримав свідоцтво про право на спадщину за законом серії АЕР №566525 від 01 квітня 2002 року, а тому твердження позивача про юридичну необізнаність щодо порядку прийняття спадщини викликають є необґрунтованими.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; від 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
На підставі наведеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 18, 19, 81, 211, 258, 259, 273, 354-355 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину спадкового майна- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Повний текс рішення виготовлено 07 червня 2024 року.
Головуючий суддя: Надєр Л.М.
Рішення набуло законної сили «____» ______________20___року.