Справа № 381/6000/23
Провадження № 3-зв/824/44/2024
05 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді ОСОБА_2, розглянувши заяву про самовідвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Не погодившись з вказаною постановою, 02 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року для розгляду даної апеляційної скарги визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) - ОСОБА_3
Під час апеляційного розгляду суддя-доповідач ОСОБА_3 заявив самовідвід, який мотивував тим, що існують обставини, які можуть викликати сумнів у його неупередженості щодо розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення, оскільки загальновідомо, що відносно нього Національним антикорупційним бюро України здійснюється кримінальне провадження, відтак хоча наявність кримінального провадження відносно судді само собою не викликає в останнього суб'єктивного ставлення до розгляду вказаного судового провадження, однак об'єктивно свідчить про наявність обставин, які вважає, що у стороннього спостерігача можуть викликати сумніви у неупередженості згаданого судді у даному провадженні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного судувід 30 травня 2024 року для розгляду вказаної заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 призначено головуючого суддю - ОСОБА_2
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про самовідвід, суд дійшов висновку про задоволення заявленого суддею самовідводу з наступних підстав.
Так, нормами чинного КУпАП не врегульовано питання вирішення відводу судді у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим необхідно застосовувати аналогію закону та при вирішенні цього питання керуватись нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якою з огляду на каральну мету стягнення провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, рішення у справі «Лучанінова проти України» від 9 червня 2011 року), питання про відвід судді повинно бути розглянуте за аналогією закону, тобто у передбаченому ст.ст. 75-83 КПК України порядку.
Відповідно до положень ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, зокрема, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а Конституційний суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), та аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним.
Крім того, ЄСПЛ зауважував, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).
Рада суддів України у пункті 4 рішення від 08 червня 2017 року № 34 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства можливе застосування чинних процесуальних норм за аналогією.
Згідно практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України», від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Заявлений суддею-доповідачем - ОСОБА_3 самовідвід, мотивований тим, що існують обставини, які можуть викликати сумнів у його неупередженості щодо розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення, оскільки загальновідомо, що відносно нього НАБУ здійснюється кримінальне провадження, відтак хоча наявність кримінального провадження відносно судді само собою не викликає в останнього суб'єктивного ставлення до розгляду вказаного судового провадження, однак об'єктивно свідчить про наявність обставин, які вважає, що у стороннього спостерігача можуть викликати сумніви у неупередженості згаданого судді у даному провадженні.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що суддею ОСОБА_3 заявлено самовідвід, а також для виключення навіть найменших сумнівів у тому, що справа була розглянута суддею, який міг бути необ'єктивним (упередженим), апеляційний суд вважає, що заява про самовідвід судді ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Заяву про самовідвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 задовольнити.
Матеріали справи № 381/6000/23 (а/п № 33/824/2320/2024) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передати до канцелярії суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_2