05 червня2024року
м. Київ
справа №761/22466/23
провадження №22-ц/824/3349/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача Гуля В.В.
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи з урахуванням інфляційного збільшення боргу, пені, 3% річних та моральної шкоди,-
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «Брокбізнес», в якому просив стягнути зПрАТ «СК «Брокбізнес» інфляційного збільшення боргу, пені, 3 % річних у розмірі 82 031 грн 02 коп., моральну шкоду у розмірі 3 000 грн, судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що18 червня 2021 року у м. Києві по бул. Л. України, 4, сталась ДТП за участю Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 , та мотоцикла Ducati X Diavel Dark Stealth д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та позивачу завдано матеріальних збитків. Власником мотоциклу Ducati модель X Diavel Dark Stealth д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 , на час вчинення ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Брокбізнес».
30 червня 2021 року було подано заяву про страхове відшкодування.
На замовлення відповідача 21 липня 2021 було складено Звіт № 18682 про визначення матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу Ducati X Diavel Dark Stelth», д.н.з НОМЕР_2 , згідно якого вартість ремонту пошкодження становить 318 534 грн 09 коп.
Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Брокбізнес» з заявою про виплату страхового відшкодування, на що відповідач повідомив, що рішення про виплату/відмову прийняти неможливо у зв'язку з тим, що дорожньо-транспортна пригода розглядається в кримінальній справі у Печерському районному суду м. Києва.
Згідно ухвали суду від 18 січня 2023 року кримінальне провадження було закрито, у зв'язку з примирення сторін.
08 лютого 2023 року ПрАТ «СК «Брокбізнес» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 129 000,00 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків виплат, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 82031,02 грн.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн. та витрати професійну правничу допомогу у розмірі - 15000,00 грн.
05 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення Додаткового рішення, в якій просив повернути позивачу судовий збір в розмірі 1 073,6 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року заяву задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року та додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 представник відповідача 20 листопада 2023 року подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову у повному обсязі, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин.
Зазначає, що відповідачу не було відомо хто з водіїв двох джерел підвищеної небезпеки заподіяв шкоду, оскільки СК «Брокбізнес» не є стороною в кримінальному проваджені та їй не відомо про висновок судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-21/44997-ІТ від 23 вересня 2021 року, тому до моменту оприлюднення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року у справі № 757/52797/21-к не було відомо хто винен у вказаній ДТП.
Вказує, що СК «Брокбізнес» не зупиняла строк для виплати страхового відшкодування, адже перебіг строку припиняється автоматично в силу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, а саме не сплатив страхове відшкодування в зазначені законом строки.
Представник відповідача 26 грудня 2023 року подав до Київського апеляційного суду відзив, в якому зазначив, що вважає апеляційну скаргу такою, яка не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов суд першої виходив з того, що шкода, була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відсутність такого, що набрало законної сили, рішення суду у кримінальній справі із висновками стосовно вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду. Оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що потерпілий передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП. А тому, ПрАТ «СК «Брокбізнес» в порушення вимог п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зупинило строк для прийняття рішення. Таким чином, у межах виплаченого страхового відшкодування в сумі 129000,00 грн. з відповідача на користь позивача за період з 28 вересня 2021 року до 28 вересня 2022 року підлягають стягненню: 3% річних - 5280,16 грн.; пеня в сумі 37311,04 грн.; інфляційні втрати в сумі 39439,82 грн.
Також суд першої інстанції ураховуючи характер, обсяг та глибину завданих позивачу моральних страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.
Суд першої інстанції враховуючи загальну тривалість розгляду справи в суді та кількість часу витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях, суд вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн., що буде відповідати принципу справедливості та розумності.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту першого частини першої статті 274 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2021 року у м. Києві по бул. Л. України, 4, сталась ДТП за участю Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 , та мотоцикла Ducati X Diavel Dark Stealth д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та позивачу завдано матеріальних збитків.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником мотоциклу Ducati модель X Diavel Dark Stealth д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року встановлено, що водій «VolkswagenTransporter» порушив ПДР України, а саме, здійснюючи розворот на бул. Лесі Українки в м. Києві біля буд: №4 та перестроювання у крайню праву смугу для подальшого заїзду на дворову територію, проявив неуважність, перед початком руху та при перестроюванні не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу транспортному засобу, а саме мотоциклу Ducati X Diavel Dark Stelth, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він перестроївся та перед поворотом праворуч у дворову територію завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, в результаті чого сталося зіткнення із вищевказаним мотоциклом.
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Volkswagen Transporter, станом на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200880435.
30 червня 2021 року ОСОБА_2 на підставі наданої позивачем довіреності звернувся до ПрАТ «Ск «Брокбізнес» та надав повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, заяву про страхове відшкодування від 30 червня 2021 року, заяву про страхове відшкодування від 30 червня 2021 року, товарний чек № АА-Рз-0004875 від 24 червня 2021 року на суму 2 031 грн 53 коп., фіскальний чек від 24 червня 2021 року на суму 2 031 грн 60 коп., квитанцію № ПН100275 від 24 червня 2021 року на суму 5 600 грн, фіскальний чек від 21 червня 2021 року на суму 900 грн та інші документи у порядку ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Висновком судово-медичної експертизи № 042-876-2021 від 03 серпня 2021 року, ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правого плеча, перелому медіального виростка правої плечової кістки (з незначними зміщеннями уламків), множинні садна кінцівок, що відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно п,п. 2.2.1/в. та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р.
Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-21/44997-ІТ від 23 вересня 2021 року, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Volkswagen Transporter» вимогам пунктів 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху України.
21 липня 2021 року на замовлення ПpAT «СК «Брокбізнес» було складено Звіт № 18682 про визначення матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу Ducati X Diavel Dark Stelth», відповідно до якого вартість матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу складає 318 534 грн 09 коп. з ПДВ.
27 вересня 2021 року минув строк 90 днів для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Позивач неодноразово звертався до ПрАТ «СК «Брокбізнес» з проханням виплатити страхове відшкодування, на що товариство повідомило, що рішення про виплату/відмову прийняти неможливо у зв'язку з тим, що дорожньо-транспортна пригода розглядається в кримінальній справі у Печерському районному судці м. Києва.
Ухвалою суду від 18 січня 2023 року кримінальне провадження було закрито, у зв'язку з примирення сторін.
08 лютого 2023 року ПрАТ «СК «Брокбізнес» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 129 000 грн.
У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18).
Таким чином обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Тобто відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов'язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.
Між тим, пунктом 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV визначено підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
У справі, яка переглядається, встановлено, що ПрАТ «СК «Брокбізнес» зупинено строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування до дати набрання рішенням у кримінальній справі законної сили та повідомлення про цей факт страховика, як це передбачено абзацом 4 пункту 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV.
Тому усупереч висновкам суду попередньої інстанції у діях відповідача відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, що передбачає можливість застосування штрафних санкцій, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV МТСБУ виконало передбачений законодавством обов'язок з метою припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.
Правова позиція щодо подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20, провадження № 61-19906св21; від 15 серпня 2023 року у справі № 513/730/21, провадження № 61-8320св23; від 22 грудня 2023 року в справі № 345/3049/22, провадження № 61-11031св23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (части
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що доводи відповідача про те, що ПрАТ «СК «Брокбізнес» не зупиняла строк для виплати страхового відшкодування, адже перебіг строку припиняється автоматично в силу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є обґрунтованими, оскільки відповідає нормам процесуально та матеріального права та узагальненій практиці Верховного Суду.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідачу не було відомо хто з водіїв двох джерел підвищеної небезпеки заподіяв шкоду, оскільки СК «Брокбізнес» не є стороною в кримінальному провадженні варто зазначити наступне.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що вину водія транспортного засобу Volkswagen Transporter д.н.з НОМЕР_1 встановлено ухвалою Печерського районного суду від 18 січня 2023 року у справі № 761/22466/23, якою кримінальне провадження було закрито, у звязку з примиренням сторін.
Отже виходячи з наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апелянта про те, що відповідачу не було відомо хто з водіїв двох джерел підвищеної небезпеки заподіяв шкоду, є обґрунтованими.
Відповідно до статті 36.2 Закону України про «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Матеріалами справи встановлено, що кримінальний розгляд справи щодо ДТП було завершено 18 січня 2023 року ухвалоюПечерського районного суду від 18 січня 2023 року у справі № 761/22466/23.
08 лютого 2023 року ПрАТ «СК «Брокбізнес» виплатило страхове відшкодування в розмірі 129 000 грн.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, а саме не сплатив страхове відшкодування в зазначені законом строки, є обґрунтованим, оскільки відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закінчення терміну на виплату страхового відшкодування спливав 15 квітня 2023 року.
Отже, позовні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, адже на момент звернення позивачів до суду з позовом між ними та ПрАТ «СК «Брокбізнес» не існувало боргових зобов'язань, що унеможливлює застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV та частиною другою ст. 625 ЦК України.
Разом з тим відповідно до статті 141 ЦПК141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Брокбізнес», судові витрати які були здійсненні для розгляду справи покладаються на позивача.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду в частині стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Брокбізнес» судових витрат у розмірі 15 000 грн також підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржуються.
У ст. 357 ЦПК України передбачені підстави залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги.
Відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього суду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).
Системний аналіз статей 270, 352, 356, 357 ЦПК України не дає підстав для висновку про те, що процесуальним законом не передбачена можливість оскарження в одній апеляційній скарзі одночасно двох процесуальних документів: рішення суду і додаткового рішення суду, ухвалених судом першої інстанції в одній справі.
Додатковим рішенням суд першої інстанції вирішив питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем, які підлягали стягненню з відповідачів у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Отже, таке додаткове рішення хоч і є окремим процесуальним документом, проте в силу вимог ст. 270 ЦПК України є невід'ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржене в одній апеляційній скарзі разом з основним судовим рішенням.
Виходячи з викладено, колегія суддів дійшла до висновку, що апелянт мав право на оскарження додаткового судового рішення.
Відповідно до статті 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо оскарження додаткового рішенням Шевченківського районного суду від 13 жовтня 2023 року, колегія виходить з наступного.
Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».
З урахуванням того, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року підлягає скасуванню, тому додаткове рішення Шевченківського районного суду від 13 жовтня 2023 року, яким стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 073,60 грн, також підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та те що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Брокбізнес» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 636,58 грн за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2023 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи з урахуванням інфляційного збільшення боргу, пені, 3% річних та моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий Гуль В.В.
Судді Матвієнко Ю.О.
Мельник Я.С.