вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 753/2290/24 Апеляційне провадження № 33/824/1817/2024Головуючий у суді першої інстанції - Сирбул О.Ф. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
22 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката Троценка Валерія Артуровича, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 та адвоката Кузіва Романа Васильовича, подану від імені та в інтересах ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року про притягнення:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 01.03.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано кожного адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 605,60 грн. судового збору.
Не погодившись з постановою суду захисник Троценко В.А. діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та в цій частині закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що був причетний до ДТП. Автомобіль яким керував ОСОБА_1 жодних пошкоджень не мав, правил ПДР він не порушував, а з відеозапису неможливо ідентифікувати автомобіль. Відтак висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є необґрунтованим. При цьому, також зазначає, що навіть якщо припустити, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, то за створення аварійної ситуації відповідальність передбачена ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду захисник Кузів Р.В. діючи від імені та в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та в цій частині закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що протоколи є взаємовиключними, оскільки першочергово ДТП сталася через те, що ОСОБА_1 раптово створив небезпеку для руху і перешкоду для транспортного засобу ОСОБА_2 і саме такі дії ОСОБА_1 змусили ОСОБА_2 різко гальмувати і змінити напрямок руху, тобто його дії є вимушеними, а не умисними. З огляду на викладене, а також враховуючи, що ОСОБА_2 дотримався п. 1.4., 12.3 ПДР, то в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. За таких обставин направлені до суду матеріали відносно ОСОБА_2 та їх аргументація є сумнівними, однак наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, який застосовується при оцінці доказів.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Троценко В.А., підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, натомість заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 .
У свою чергу ОСОБА_2 та його захисник Кузів Р.В. у судовому засіданні підтримали свою апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просили її задовольнити та, відповідно, відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином. Від ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. ОСОБА_3 про причини неявки суд не повідомив. З огляду на викладе, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності потерпілих осіб.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на наступне.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Так, з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що 06.12.2023 о 08 год. 23 хв. у м. Києві по вул. Ревуцького, 12/37, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 416 CD» д.н.з. НОМЕР_3 при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності, не надав перевагу у русі автомобілю «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , якийрухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися, чим змусив водія ОСОБА_2 різко загальмувати, змінювати напрямок руху, а саме виїхати на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткення з автомобілем "Skoda Octavia", д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який в свою чергу у некерованому стані здійснив зіткнення з автомобілем "Mazda", д.н.з. НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_4 , яка рухалась в попутному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1, 10.3 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Також, 06.12.2023 о 08 год. 23 хв. у м. Києві по вул. Ревуцького, 12/37, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_4 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху при цьому перетнув подвійну дорожню горизонтальну суцільну лінію розмітки, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, здійснив зіткнення з автомобілем "Skoda Octavia", д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який в свою чергу у некерованому стані здійснив зіткнення з автомобілем "Mazda", д.н.з. НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_4 , яка рухалась в попутному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 11.4, 12.1, 34.1.3 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Визнаючи винним ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявними у справі доказами, в їх сукупності, встановлена причетність водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Mercedes-Benz 416 CD» д.н.з. НОМЕР_7 до даної ДТП і яким не було дотримано вимог пунктів 10.1, 10.3 ПДР України, зокрема: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Визнаючи винним ОСОБА_2 суд також обґрунтовано встановив, що останнім у даній дорожній обстановці не було дотримано вимог пунктів 11.4, 12.1 ПДР України, відповідно до яких на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Необхідно наголосити, що єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;
г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;
ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху;
є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.
Крім того, п. 13.1. ПДР України передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Отже, наявні у справі належні і допустимі докази в їх сукупності, а саме: зміст протоколів, відеозаписи події, письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , письмові пояснення потерпілих, довідка слідчого, рапорт працівника поліції, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схема огляду місця події, свідчать про не порушення обома водіями відповідних правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Так, зокрема, з наявних у справі відеозаписів вбачається, що вантажний автомобіль «Mercedes-Benz 416 CD» д.н.з. НОМЕР_7 , яким, як встановлено згодом, керував ОСОБА_1 , рухаючись у третій полосі почав змінювати напрямок руху у четверту полосу по якій у попутному напрямку рухався автомобілю «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , не надавши йому перевагу у русі. У свою чергу водій ОСОБА_2 мав можливість помітити зміну напрямку руху автомобіля «Mercedes-Benz 416 CD», оскільки на відеозаписі зафіксовано спалах увімкненого вказівника лівого повороту автомобіля «Mercedes-Benz 416 CD», проте не був достатньо уважним та не достатньо стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно завчасно зреагувати на неї, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху перетнувши подвійну дорожню горизонтальну суцільну лінію розмітки.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 про відсутність доказів його керування автомобілем не можуть братися до уваги, оскільки рух вантажного автомобіля «Mercedes-Benz 416 CD» у момент ДТП був зафіксований на відеокамери, а у подальшому, працівниками поліції, шляхом проведення відповідних розшукових заходів, було встановлено як номерні знаки автомобіля, так і водія який ним керував, при цьому останній у власних поясненнях не заперечував, що у цей день зранку керував автомобілем «Mercedes-Benz 416 CD» д.н.з. НОМЕР_7 . Відсутність пошкоджень на автомобілі не може свідчити про не порушення водієм ПДР та, як наслідок, його не причетність до ДТП. Твердження про те, що якщо саме ОСОБА_1 керував автомобілем, то його дії слід було кваліфікувати за ч. 5 ст. 122 КУпАП (створення аварійної ситуації), є безпідставними, адже у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху (будь-яких), що спричинило пошкодження транспортних засобів, то відповідальність за це передбачена саме ст. 124 КУпАП.
Твердження наведені в апеляційній скарзі захисника Гришка О.В. про взаємовиключність протоколів, оскільки саме через дії ОСОБА_1 сталася ДТП, а отже дії ОСОБА_2 були вимушеними, а не умисними; ОСОБА_2 дотримувався ПДР; матеріали відносно ОСОБА_2 та їх аргументація є сумнівними, також не можуть братися до уваги, адже як обґрунтовано доводиться наявними у справі доказами та правомірно встановлено судом першої інстанції, і в діях водія ОСОБА_2 у даній дорожній події вбачаються порушення ПДР, що, у сукупності з порушенням ПДР водієм ОСОБА_1 , призвело до ДТП з пошкодженням транспортних засобів.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях обох водіїв наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, що узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують факт недотримання обома водіями ПДР України, і ці порушення знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні належні підстави для висновку про незаконність постанови суду першої інстанції та, як наслідок, задоволення апеляційних скарг і скасування оскаржуваної постанови.
Підстав для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП не вбачається.
Питання стягнення судового збору правомірно вирішене судом у відповідності до статті 40-1 КУпАП.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційні скарги адвоката Троценка Валерія Артуровича, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 та адвоката Кузіва Романа Васильовича, подану від імені та в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Оніщук