Справа № 761/32062/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7266/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
05 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» Іжаковського Олега Валерійовича на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Рибака М.А., у справі № 761/32062/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про повернення грошових коштів стягнених за виконавчим написом, -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про повернення грошових коштів стягнених за виконавчим написом. Зазначив, що 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис №20818 про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 171 380,77 грн. 16 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міст Києва Мельником Ю.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого напису. 25 березня 2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи божника. 30 квітня 2021 року в порядку виконання вказаної постанови із його заробітної плати було здійснено утримання грошових коштів у сумі 97 008,44 грн., з яких 87 881,31 грн. - сума боргу за виконавчим написом. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року у справі за №761/15382/21 виконавчий напис, на підставі якого здійснювалося стягнення, визнано таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» грошові кошти, які отримані ним у рамках виконавчого провадження у загальній сумі 87 881,31 грн., як безпідставно набуті.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» про повернення коштів стягнених за виконавчим написом - задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 87 881,31 грн. безпідставно набутих коштів, 26 500,00 грн. витрат на правову допомогу, та 908,00 грн. судового збору.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року заяву представника ТОВ «Вердикт Капітал» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, генеральний директор ТОВ «Вердикт Капітал» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що на адресу ТОВ «Вердикт Капітал» не надходила позовна заяву, у зв'язку з чим воно було позбавлене можливості надати відзив на позов, суд першої інстанції безпідставно відмовив у перегляді заочного рішення. Також, зазначає, що договірний характер правовідносин, які існували між сторонами та на підставі яких виникло право вимоги та обов'язок повернення коштів, виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Правовою підставою для стягнення з боржника коштів є кредитний договір і наявність у позичальника заборгованості за кредитним договором. Кредитний договір є достатньою правовою підставою для отримання ТОВ «Вердикт Капітал», як кредитором, коштів в рахунок сплати заборгованості. Отже навіть за наявності судового рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у суду немає підстав для стягнення з кредитора на користь боржника коштів, які стягнуті в ході виконання такого виконавчого напису нотаріуса в рахунок погашення заборгованості. Також, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки позивач не надав доказів оплати наданих правничих послуг на поточний рахунок адвоката. Стягнуті судом витрати на правничу допомогу не відповідають критерію їх реальності та є завищеними.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 20818 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 171 380,77 грн.
16 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Ю.А. відкрито виконавче провадження № 64525489 з примусового виконання виконавчого напису № 20818 від 03 лютого 2021 року.
25 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Ю.А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи божника.
30 квітня 2021 року в порядку виконання вказаної постанови із заробітної плати ОСОБА_1 було здійснено утримання грошових коштів у сумі 97 008,44 грн., та їх перерахування на рахунок приватного виконавця, що підтверджується меморіальним ордером № 224311657 від 30 квітня 2021 року. Згідно листа приватного виконавця від 27 липня 2021 року № 51714 та згідно його розпорядження № 64525489 від 30 квітня 2021 року, у рамках виконавчого провадження стягнуті з позивача 97 008,44 грн. розподілені наступним чином: 369,00 грн. - витрати виконавчого провадження, отримувачем яких є приватний виконавець; 8 758,13 грн. - основна винагорода, отримувачем якої є приватний виконавець; 87 581,31 грн. - сума боргу за виконавчим написом, отримувачем якої є ТОВ «Вердикт Капітал»; 300,00 грн. - сума авансового внеску, отримувачем якої є ТОВ «Вердикт Капітал».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року у справі за № 761/15382/21 вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. виконавчий напис № 20818 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 171 380,77 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнув з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 87 881,31 грн. безпідставно набутих коштів.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Відповідно до ст.ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Отже, визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до статті 1212 ЦК України. Такі висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.
Відтак, стягнуті у межах виконавчого провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. № 20818 від 03 лютого 2021 року, який визнаний на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року у справі за № 761/15382/21 таким, що не підлягає виконанню, грошові кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України, оскільки правові підстави набуття відповідачем таких грошових коштів відпали.
Суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів також не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, правничу допомогу ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавав адвокат Галас П.В. на підставі договору про надання правової допомоги №24/21 від 01 квітня 2021 року. Відповідно до акту-опису виконаних робіт з правової допомоги та меморіального ордеру від 06 вересня 2021 року вбачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги на загальну суму 26 500,00 грн.
Надання правничої допомоги позивачеві адвокатом підтверджується матеріалам справи. А тому суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 26 500,00 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення таких витрат та неврахування судом складності справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Крім того, в обґрунтування заявлених витрат позивачем надано копію меморіального ордеру.
У суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку, що визначена сума витрат на правову допомогу у розмірі 26 500,00 грн. не відповідає складності справи. Зазначена сума витрат на правничу допомогу не є надмірною та нерозумною.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції у цій частині, ТОВ «Вердикт Капітал» не навело конкретних обставин, які в вказували на те, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, або деякі послуги, які були надані адвокатом, не відповідали предмету і складності справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» Іжаковського Олега Валерійовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді