Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/9314/2024
м. Київ Справа № 756/16298/23
05 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
-Болотова Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року, ухваленого під головуванням судді Шролик І.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,-
У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Слепкань Д.І. звернулася до суду з позовом, в якому просить суд: стягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» грошові кошти в розмірі 75497,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 9032,36 грн, 3 % річних в розмірі 3332,21 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн., витрати на правничу допомогу 10000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 02 лютого 2022 року між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та позивачем укладено Попередній договір № 50П/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт», згідно якого сторони взяли на себе зобов'язання у термін з 22 по 32 тижня вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності в медичному закладі або афілійованих закладах) або з 32 до 34 тижня вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності у інших медичних закладах) укласти Договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), Пакет «Комфорт» (основний договір), на умовах якого пацієнт зможе отримати від медичного закладу кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів пацієнта на основі діючих нормативно-правових документів Міністерства охорони здоров'я України, обов'язкових протоколів і стандартів медичної допомоги та стандартів і протоколів, прийнятих в медичному закладі, в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатками до нього. Вартість авансового платежу за цим договором склала 75497,00 грн, яка була сплачена 02 лютого 2022 року позивачем у повному обсязі.
Як зазначає представник, позивач 15 червня 2022 року засобами електронного зв'язку подала заяву про повернення сплачених коштів через не надання послуг, проте відповідач не повернув отриманих на підставі попереднього договору коштів на її вимогу.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором у розмірі 73697,00 грн, інфляційні витрати в розмірі 961,01 грн, а також 3 % річних у розмірі 382,00 грн., що разом становить 75040,00 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 916,64 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Відповідач ТОВ «Пологовий будинок «ЛЕЛЕКА», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року яким відмовити в задоволенні позову.
Вказують, що відповідно до договору ведення, договір припиняється, у разі неможливості виконати договір Медичним закладом з вини пацієнта (проведення пологів пацієнта в іншому лікувальному закладі або місці).
Наголошують, що введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року і його продовження до сьогодення стало обставиною непереборної сили для відповідача і таким, що унеможливило виконання своїх обов'язків перед позивачем за договором спостереження та попереднім договором, оскільки будівля пологового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень у результаті проведення активних бойових дій. З березня 2022 року відповідач вимушено призупинило роботу у Пуща-Водиці та не приймало пацієнтів до 01 вересня 2022 року включно. 06 березня 2022 року відповідач на своїй сторінці у Facebook та Instagram повідомило про зупинення прийому пацієнтів у Пуща-Водиці в зв'язку з активними військовими діями біля пологового будинку, який не приймав пацієнтів до 01 вересня 2022 року.
Вказують, що з початку повномасштабного вторгнення пологовий будинок надавав медичну допомогу пораненим військовослужбовцям, ЗСУ, територіальній обороні, мирним жителям тощо, через що була неодноразово обстріляна будівля пологового будинку, яка зазнала значних пошкоджень і через що відкрито кримінальне провадження. Тобто відповідач вимушено з березня 2022 року призупинив роботу через російську агресію та введенням воєнного стану на території України, що є форс-мажорними обставинами.
З огляду на дію воєнного стану на території України та дію форс-мажорних обставин на весь період воєнного стану, у особи, перед якою це зобов'язання має бути виконано (позивача) на весь період воєнного стану, про що безпосередньо вказано в листі ТПП України, що зобов'язання сторін подовжуються на цей період, та відповідно у особи, перед якою зобов'язання має бути виконано (позивача) ще не виникло порушеного права, та відповідно відсутні підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.
Таким чином, ТОВ «Лелека» не вбачало підстав для задоволення вимог позивача саме з огляду на передчасність її звернення до суду в зв'язку з відсутністю порушеного у позивача права з огляду на дію форс-мажорних обставин на території України.
Щодо витрат на правничу допомогу вказують, що при розгляді справи заявляли клопотання про зменшення розмірів витрат на правову допомогу, так як вважають, що визначені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними. Посилаються на складаний матеріальний стан та дію форс-мажорних обставин.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що наявність форс-мажорних обставин у відповідача, не позбавляє позивача права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов'язання та ненадання відповідних послуг.
Щодо заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу вказує, що суд першої інстанції обгрнутовано визначив їх в сумі 8000 грн, враховуючи майновий стан відповідача, обсяг наданих послуг, їх необхідність і доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, заявлених позивачем, вважав припиненими зобов'язання сторін за укладеним договором та стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти, сплачені за Договором про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» .
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом встановлено, що 02 лютого 2022 року між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та позивачем укладено Попередній договір № 50П/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт», згідно якого сторони взяли на себе зобов'язання у термін з 22 по 32 тижня вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності в медичному закладі або афілійованих закладах) або з 32 до 34 тижня вагітності пацієнта (у разі спостереження вагітності у інших медичних закладах) укласти Договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), Пакет «Комфорт» (основний договір), на умовах якого пацієнт зможе отримати від медичного закладу кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів пацієнта на основі діючих нормативно-правових документів Міністерства охорони здоров'я України, обов'язкових протоколів і стандартів медичної допомоги та стандартів і протоколів, прийнятих в медичному закладі, в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього (а.с. 33-34).
Згідно з п. 1.4 при підписанні даного Попереднього договору пацієнт здійснює на користь медичного закладу авансовий платіж у розмірі 75497,00 грн, що дорівнює ціні/вартості послуг Медичного закладу за Основним договором (Договором про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт».
Між сторонами 21 лютого 2022 року укладено договір №155Р/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт».
Відповідно до п. 10.1 дія договору може бути припинена за ініціативи пацієнта, за умови письмового повідомлення медичного закладу, шляхом написання заяви на ім'я Головного лікаря із зазначенням причини розірвання договору. В цьому випадку договір вважається розірваним через 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта. При цьому пацієнту, на його вимогу повертається сплачена за договором сума, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
Між ПрАТ «Пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 21 лютого 2022 року укладено договір добровольного страхування на випадок хвороби № 7619/999/318/210003744 за умовами якого, п. 7.4 позивач сплатила страховий платіж 1690, 00 грн.
Згідно з квитанції від 02 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 відповідно до умов договору сплатила грошові кошти в розмірі 75497, 00 грн (а.с. 10).
До позовної заяви подана копія заяви ОСОБА_1 від 15 червня 2022 року.(а.с. 14).
Також подана вимога про повернення коштів, яка датована 29 вересня 2023 року із квитанцією про відправку ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» (а.с. 17, 20).
Пологи позивача відбулися не в ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», а в іншому медичному закладі.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено та який діє на день ухвалення рішення.
У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року за № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.
Пунктом 11.2 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання із врахуванням вимог п. 8.4 Договору, і діє до остаточного виконання зобов'язань.
Згідно з п. 10.1 Договору, він може бути достроково припинений з ініціативи пацієнта за умови письмового повідомлення медичного закладу із зазначенням причин розірвання Договору. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення пацієнта, при цьому, пацієнту, на його вимогу, повертається сплачена за Договором сума вартості Договору, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
У разі розірвання Договору до закінчення терміну його дії за ініціативою пацієнта або медичного закладу, а також внаслідок медичних показань, що свідчать про недоцільність або неможливість надання подальшої медичної допомоги, пацієнту протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання/припинення Договору повертається сплачена за договором сума вартості медичної допомоги, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
Крім того, передбачено, що дія договору припиняється також у разі, якщо неможливість виконати Договір медичним закладом виникла з вини пацієнта (пацієнт провів пологи в іншому лікувальному закладі або місці). В такому випадку пацієнту, на його вимогу, повертається сплачена за Договором сума вартості Договору, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
Позивач зверталася до відповідача з заявами про повернення грошових коштів, оскільки медичні послуги їй надані не були і дитину вона народжувала в іншому пологовому будинку. Як убачається з наявного в матеріалах справи електронного листування сторін, відповідачем підтверджено факт звернення ОСОБА_1 з заявою/вимогою про повернення коштів до відповідача 29.09.2023 року. Відповідачем кошти, сплачені за договором, укладеним з ОСОБА_1 , останній не повернуто.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено та який діє на день ухвалення рішення.
У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року за № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 509, 526 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610, 611, 617 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами у справі, 21.02.2022 року між сторонами було укладено договір про надання медичних послуг. Вказані послуги були оплачені ОСОБА_1 .
Так, згідно з п. 1.2 Договору № 5155Р/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» платником може бути як пацієнт, так і самостійно визначена пацієнтом фізична чи юридична особа, що на підставі попередніх домовленостей з пацієнтом приймає на себе зобов'язання з оплати послуг (грошове зобов'язання) медичного закладу, які надаються пацієнту відповідно до умов договору. Тобто, умовами договору передбачено право пацієнта оплатити вартість медичної допомоги самостійно або забезпечити оплату медичної допомоги платником.
Сторонами вищевказаного договору є ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та позивач ОСОБА_1 (пацієнт), а Розділом № 10 Договору «Дострокове припинення, розірвання Договору» передбачено повернення сплаченої грошової суми саме пацієнту.
Згідно з п. 3.3 Договору пацієнт зобов'язується оплатити вартість медичної допомоги, що надається відповідно до умов цього договору самостійно або забезпечити оплату медичної допомоги платником, у разі якщо умовами договору платником визначено іншу особу.
Розділом № 10 Договору передбачено, що пацієнту протягом п'яти робочих днів з моменту розірвання договору повертається сплачена ним за даним договором сума вартості медичної допомоги.
Таким чином, враховуючи умови договору, яким передбачена можливість оплати послуг за договором як безпосередньо самим пацієнтом, так і визначеним пацієнтом платником, платником ОСОБА_1 окремі вимоги до відповідача про повернення грошових коштів не заявляються, що підтверджено ним під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є належним позивачем у даній справі та вправі звертатися до суду з вимогами до відповідача про стягнення на її користь грошових коштів за Договором № 155Р/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» від 21.02.2022 року.
Відповідач не виконав умови Договору № 155Р/02/2022 року від 21.02.2022 року, медичні послуги позивачу не надав, проте грошові кошти, сплачені позивачем в рахунок оплати ціни послуг медичного закладу за Договором, усупереч приписам п. 10.1 Договору, не повернув.
Апеляційний суд приймає до уваги, що розмір вказаних сум, які підлягають поверненню позивачу, були підтверджені відповідачем у листуванні між ними.
Є неспроможними та відхиляються апеляційним судом посилання відповідача в апеляційній скарзі на пункти договору, якими передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
Крім того, оскільки відповідачем не було своєчасно виконане грошове зобов'язання з повернення коштів за вказаними договорами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що внаслідок прострочення виконання вказаного зобов'язання у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України: 3 % річних в розмірі 382 грн. та інфляційні втрати в розмірі 961.01 грн.
Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року в справі № 308/1904/17 (провадження № 61-7691св19) щодо обґрунтованості вимог про стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України в зв'язку з неукладенням основного договору та невиконанням відповідачем обов'язку повернення авансу за попереднім договором.
Апеляційний суд приймає до уваги, що розрахунок сум, стягнутих судом першої інстанції, відповідачем не спростовувався і зустрічного розрахунку не надавалося, а заперечення апеляційної скарги зводяться до того, що з огляду на положення договору, згідно якого війну та воєнні дії сторонами віднесено до форс-мажорних обставин, встановлення воєнного стану на території України та дію форс-мажорних обставин на весь період воєнного стану, про що безпосередньо вказано у листі ТПП України, звернення позивача до суду є передчасним в зв'язку з продовженням зобов'язань сторін на час дії форс-мажорних обставин та відсутністю порушеного права.
Такі доводи є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Дійсно, Торгово-промислова палата України (далі - ТТП України) у своєму листі від 28 лютого 2022 вказала, що: «…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Разом із тим, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання.
Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору. Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі № 922/1093/22).
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано відповідних документів ТПП України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання внаслідок непереборної сили саме зобов'язання за укладеним сторонами договорами у вигляді повернення грошових коштів пацієнту після їх розірвання/відмови від укладення основного договору.
Крім того, відповідач посилається на загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року та Закон України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», як на підставу настання форс-мажорних обставин, наслідком яких продовжується термін виконання зобов'язань.
Втім, частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Належним підтвердженням відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є сертифікат ТПП України про настання форс-мажорних обставин, який в матеріалах справи відсутній.
Таким чином, оскільки лист ТПП України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги про передчасність звернення позивача до суду та відсутність у неї порушеного права, а також щодо подовження зобов'язань сторін до закінчення дії форс-мажорних обставин.
У постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання - саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору, отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 також зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Відповідач, вказуючи на те, що з березня 2022 року робота пологового будинку була вимушено припинена через російську агресію та введення воєнного стану на території України, надання пологовим будинком медичної допомоги пораненим військовослужбовцям, територіальній обороні, мирним жителям, породіллі, обстріли будівлі пологового будинку, не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов'язку саме з повернення позивачу коштів за договорами.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно стягнень витрат на правничу допомогу то апеляційнй суд вважає їх безпідставними оскільки суд першої інстанції при визначені розміру компенсації позивачу витрат на правничу допомогу врахував відомості вказані представником ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» у відзиві, зокрема майновий стан відповідача, що пов'язаний із пошкодженням приміщення будівлі, вікон, обладнання через повномасштабне вторгнення військових російської федерації на територію України, окрім іншого було значно пошкоджено приміщення відповідача, що потребує значних фінансових витрат та зусиль для відновлення попереднього стану. Через воєнний стан в України, пошкодження обстрілами будівлю, у відповідача виникло скрутне фінансове становище, що й спричинило несвоєчасне повернення сплачених позивачем коштів. З метою недопустимості поставити відповідача в край тяжке фінансове становище, що призведе до банкрутства підприємства, суд вірно вважав доцільне зменшити компенсацію розміру витрат позивача на правничу допомогу.
Також, враховуючи категорію справи, яка не відноситься до категорії важких, обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсягу наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, враховую розмір задоволених вимог, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, суд першої інстанції вірно вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача частину понесених витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку відповідача, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги по суті спору не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: