апеляційне провадження №22-ц/824/3531/2024
справа №761/36231/21
05 червня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Дзюби Максима Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Мальцева Д.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації в особі відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання відмови протиправною та зобов'язати вчинити дії.
Позовні вимоги мотивує тим, що на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2016 року у справі № 22-ц/76/8096/2016, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 надано кімнату № 53 у загальній квартирі АДРЕСА_1 , та видано ордер Шевченківською РДА міста Києва від 30 грудня 2016 року за №06184.
Вказує, що на законних підставах користується кімнатою № НОМЕР_1 у загальній квартирі АДРЕСА_1 та має усі правові підстави для приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
У зв'язку із наявністю підстав для приватизації вищевказаної кімнати ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 неодноразово подавав пакет документів, передбачених Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року.
Вказує, що тричі звертався до Органу приватизації з проханням здійснити видачу свідоцтва про право власності на житло, а саме кімнати № НОМЕР_1 у загальній квартирі АДРЕСА_1 .
Кожного разу, усуваючи попередньо заявлені відповідачем недоліки, відповідачем зазначалися нові підстави для відмови. Зокрема, при повторному зверненні до відповідача листом Органу приватизації за вих. №211 від 03 липня 2020 року серед підстав для відмови додатково було визначено, що 1) «орган приватизації не має правових підстав на прийняття рішення щодо приватизації та видачі свідоцтва про право власності на кімнату № НОМЕР_1 у приміщенні комунальної квартири АДРЕСА_1 », втім зазначена підстава не була визначена в попередній відмові.
Також у повторній відмові за фактом другого звернення відповідачем були запитані 2) копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та 3) довідки про місця реєстрації та чи використав право на безоплатну приватизацію державного житла: ОСОБА_1 в період з 01.01.1993 року по 30.05.1994 року.
За фактом третього звернення до Органу приватизації листом Органу приватизації за вих. №369 від 09 липня 2021 року, ОСОБА_1 знову було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житло з мотивів того, що 1) Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» не уповноважувало відділ (орган) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на прийняття рішень з питань приватизації житла, оформлення та видачу свідоцтв про право власності на житло по вищезазначеній кімнаті, 2) у пакеті документів відсутні: заява на приватизацію кімнати № НОМЕР_1 у приміщенні комунальної квартири АДРЕСА_1 та 3) довідки про місця реєстрації та чи використав право на безоплатну приватизацію державного житла: ОСОБА_1 в період з 01.01.1993 року по 30.05.1994 року.
Зазначає, що вказані мотиви відмови не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки третє звернення до відповідача було у формі долучення матеріалів до раніше поданих, де уже була заява на приватизації кімнати за формою, наданою відповідачем.
Окрім цього вказує, що ОСОБА_1 не мав зареєстрованого місця проживання з моменту народження та до 27 січня 2000 року, відтак не міг протягом усього цього часу брати участь у приватизації державного житлового фонду, тому відмова відповідача від видачі свідоцтва про право власності на кімнату № НОМЕР_1 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 є протиправною.
З огляду на зазначене, позивач вважає надуманими підстави для відмови у приватизації кімнати, наданої останньому відповідно до ордеру від 30 грудня 2016 року №06184, виданого Шевченківською РДА міста Києва.
Мотивуючи наведеним, просить суд:
- визнати протиправною відмову Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, в особі Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, оформлену листом за вих. №211 від 03.07.2020 року та за вих. №369 від 09.07.2021 року, у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на кімнату № НОМЕР_1 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Шевченківську районну в м. Києві державну адміністрацію, в особі Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово- комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на кімнату № НОМЕР_1 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 ;
- стягнути із Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Дзюбою М.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
Уважає оскаржуване рішення незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки діям відповідача щодо постійної зміни підстав для відмови у видачі свідоцтва про право власності на кімнату, надану позивачу відповідно до ордеру від 30 грудня 2016 року №06184, виданого Шевченківською РДА міста Києва.
На спростування висновків суду першої інстанції в частині наявності дискреційних повноважень відповідача посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.
Вказує, що Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян від 16 грудня 2009 року № 396 встановлено конкретні і чіткі підстави для задоволення/відмови у видачі розпорядження.
Скаржник уважає, що суд вправі зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення, якщо відповідач при отриманні повного пакету документів не прийняв такого рішення, хоча мав би прийняти його відповідно до законодавства.
З огляду на те, що позивач довів, що не брав участі у приватизації іншого житла, а відповідач навпаки не спростував зазначену тезу, а також з огляду на те, що відмови у видачі свідоцтва про право власності на кімнату, є системними втім, причини для прийняття рішення про відмову є різними, вбачається правомірним задоволення позову щодо зобов'язання відповідача видати позивачу свідоцтва про право власності на кімнату № НОМЕР_1 в комунальній квартирі АДРЕСА_2 .
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
29 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
Посилається на безпідставність апеляційної скарги, а оскаржуване рішення уважає законним там обґрунтованим.
Вказує, що згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" будинок АДРЕСА_2 передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 травня 2004 року №908 "Про гуртожитки на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 закріплений за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на праві господарського відання.
Вказує, що у пакеті документів, поданих позивачем відсутні:
- заява на приватизацію кімнати № НОМЕР_1 у приміщенні комунальної квартири АДРЕСА_1 ;
- довідка про місця реєстрації та чи використав право на безоплатну приватизацію державного житла: ОСОБА_1 в період з 01 січня 1993 року по 30 травня 1994 року.
Вказує, що заява на приватизацію була оформлена неналежним чином, відтак керуючись Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, вирішено відмовити у видачі свідоцтва про право власності на житло.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем чітко вказано підстави відмови.
Жодних доказів на підтвердження факту порушення Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією охоронюваних законом прав та інтересів позивача останній не надано.
Мотивуючи наведеним, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
29 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".
Вказує, що власником житлового будинку АДРЕСА_4 , яка в особі компетентного органу закріпила на праві повного господарського відання за КП "Спецжитлофонд".
Звертає увагу, що позивач, звертаючись до органу приватизації, систематично не надавав один або декілька документів, передбачених Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396.
Вказує, що відмовляючи у приватизації, Відділ (орган) приватизації Державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києва державної адміністрації чітко зазначав підстави відмови, роз'яснював перелік необхідних документів та повідомляв про право позивача повторно звернутись до Центру надання адміністративних послуг у разі подання у встановленому законодавством порядку необхідних документів.
Звертає увагу, що позивач свідомо не усував зазначені недоліки поданих пакетів, а лише повторно звертався до відповідача та третьої особи з вимогою про приватизацію, та зловживаючи своїм процесуальним правом на звернення до суду, звернувся до суду із вимогою перебрати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції інших органів.
Звертає увагу, що суд обґрунтовано вказав про те, що не уповноважений перевіряти весь пакет документів, поданих позивачами із заявою на приватизацію, що є компетенцією лише органу приватизації. Суд може усунути тільки ті порушення, які були предметом оскарження, а орган приватизації має заново проаналізувати весь пакет документів з урахуванням ухваленого судового рішення.
В обґрунтування відзиву посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах №326/1744/16 від 24 червня 2020 року, №759/7479/19 від 08 квітня 2021 року, №682/2875/18 від 18 листопада 2020 року, №299/3195/18-ц від 29 липня 2020 року.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні 08 лютого 2024 року представник відповідача ОСОБА_5 , а також представник третьої особи ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
В подальшому учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Від представника відповідача та представника позивача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду заяви, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
Суд вказав, що підставою для покладення на відповідача обов'язку вчинити певну дію може бути встановлений факт, що відповідач не вчинив дію, яку повинен був вчинити. У даному ж випадку невчинення відповідачем вказаних дій було таким, що не суперечило вимогам закону, і таким, що не може бути визнаним протиправним.
Суд не встановив факту порушення прав позивача протиправними діями відповідача та розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і з заявлених підстав, та на підставі поданих доказів, визнав позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
З матеріалів справи установлено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2016 року зобов'язано Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити відселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_5 на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20 квітня 2012 року №656 "Про реконструкцію з влаштуванням надбудови житлового будинку на АДРЕСА_6 " (том 1 а.с.15-19, 71-76).
30 грудня 2016 року Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_1 видано ордер Б №06184 на жиле приміщення, а саме кімнати № НОМЕР_1 , квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 21, 77).
Листом Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №226 від 07 липня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про подання неповного пакету документів, у зв'язку з чим вирішено відмовити у видачі свідоцтва про право власності на житло. Вказано, що у пакеті документів відсутні:
- довідка про склад сім'ї та займані приміщення;
- довідка з Ощадного банку України щодо житлових чеків;
- довідка про місце реєстрації та використання права на безоплатну приватизацію державного житла в період з 01 січня 1993 року по 27 січня 2000 року (том 1 а.с. 22-23, 78-79).
Листом Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №211 від 03 липня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено, що орган приватизації не має правових підстав на прийняття рішення щодо приватизації та видачі свідоцтва про право власності на кімнату № НОМЕР_1 у приміщенні комунальної квартири АДРЕСА_1 . Вказано, що у пакеті документів відсутні:
- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ;
- довідка про місця реєстрації та чи використав право на безоплатну приватизацію державного житла ОСОБА_1 в період з 01 січня 1993 року по 30 травня 1994 року (том 1 а.с. 24-25, 80-81).
Листом Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №369 від 09 липня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на житло. Повідомлено, що орган приватизації не має правових підстав на прийняття рішення щодо приватизації та видачі свідоцтва про право власності на кімнату № НОМЕР_1 у приміщенні комунальної квартири АДРЕСА_1 , оскільки вищезазначений будинок не передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та він перебуває на праві господарського відання у Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».
Окрім того, зазначено, що у пакеті документів відсутні:
- заява на приватизацію кімнати № НОМЕР_1 у приміщенні комунальної квартири АДРЕСА_1 ;
- довідка про місця реєстрації та чи використав право на безоплатну приватизацію державного житла ОСОБА_1 в період з 01 січня 1993 року по 30 травня 1994 року (том 1 а.с. 26-27, 82-83).
Згідно даних відповідей Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації від 04 вересня 2019 року № 105/01-3943/1 та Київського національного університету технологій та дизайну від 16 жовтня 2019 року №02-24/2138, убачається, що ОСОБА_1 не міг використати право на приватизацію державного житлового фонду, оскільки відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції 1992-2008 років) кімнати в гуртожитках приватизації не підлягали (том 1 а.с. 84-87).
Згідно даних відповіді Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №109/05/50-2528 від 19 березня 2018 року убачається, що згідно картки матері, гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований з 27 січня 2000 року по 04 січня 2017 року за адресою: АДРЕСА_7 . З 04 січня 2017 року по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 (том 1 а.с. 88).
Листом КП «Спецжитлофонд» від 26 серпня 2021 року №056/24-1747 повідомлено, що КП «Спецжитлофонд» не є органом приватизації та не наділений таким обсягом повноважень, а повноваження щодо приватизації жилих приміщень будинків делеговано районним в місті Києві державним адміністраціям. Також у цьому листі КП «Спецжитлофонд» зазначило, що не заперечує проти здійснення приватизації ОСОБА_1 кімнати №53 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 98-99).
Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, сформованою за критеріями пошуку: прізвищем, ім'ям та по батькові - « ОСОБА_1 » та РНОКПП - « НОМЕР_2 » у реєстрі відсутні будь-які записи про право власності, інші речові права (том 1 а.с. 100).
Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.08.2005 № 1495 «Про використання будинків на АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10 » будинок на АДРЕСА_9 ( ОСОБА_7 ) визнано жилими будинками із загальними квартирами (том 1 а.с.227-228).
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.05.2004 № 908 «Про гуртожитки на АДРЕСА_9 та АДРЕСА_11 ) був закріплений за КП «Спецжитлофонд» на праві господарського відання (том 1 а.с.229-230).
Згідно відповіді АТ "Ощадбанк" №11/3-21/787/7917/2023 від 17 березня 2023 року ухвала суду про витребування у АТ "Ощадбанк" інформації у вигляді довідки про те, чи були нараховані та чи використовував ОСОБА_1 , житлові чеки для приватизації державного житлового фонду не може бути виконана, оскільки відсутня інформація щодо місця проживання ОСОБА_1 після 1992 року. Місце проживання визначає установу банку, в якій зберігаються списки громадян, що мають право прийняти участь у приватизації державного житлового фонду, є підставою для здійснення операції з приватизаційними платіжними дорученнями та джерелом інформації для надання довідки про використання/невикористання житлових чеків (том 2 а.с. 64).
Відповідно до частини 1 статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності.
Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом (частина 2 статті 345 ЦК України).
Правові основи приватизації державного житлового фонду визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі Закон № 2482-ХІІ), згідно якого метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина 2 статті 1 Закону № 2482-ХІІ).
В силу частини 1 статті 2 Закону № 2482-ХІІ до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду (частина 1 статті 4 Закону №2482-ХІІ).
Із положень частин 1, 4, 5 статті 5 Закону №2482-ХІІ слідує, що якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно.
Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Згідно частин 1, 2, 3, 4 статті 8 Закону №2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
На реалізацію цього Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" Міністерство з питань житлово-комунального господарства розробило та затвердило Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 № 396 (далі - Положення №396).
Відповідно до пунктів 17, 18 Положення №396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.
Громадянин подає до органів приватизації такі документи:
- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;
- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;
- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім'ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);
- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім'ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;
- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;
- копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;
- документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім'ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);
- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.
Абзацом першим пункту 23 Положення № 396 визначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.
Частиною 10 статті 8 Закону №2482-ХІІ визначено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій органу приватизації та погоджується з висновками суду першої інстанції, ураховуючи таке.
Згідно обставин цієї справи, позивачем оскаржено відмову Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, в особі Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на кімнату № НОМЕР_1 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 , оформлену листом за вих. №211 від 03.07.2020 та за вих. №369 від 09.07.2021, у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на кімнату № НОМЕР_1 в комунальній квартирі АДРЕСА_1 .
Підставою для відмови згідно листа за вих. №211 від 03.07.2020 вказано відсутність:
- копій документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ;
- довідки про місця реєстрації та чи використав право на безоплатну приватизацію державного житла ОСОБА_1 в період з 01 січня 1993 року по 30 травня 1994 року (том 1 а.с. 24-25, 80-81).
Матеріали справи містять листи Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 березня 2018 року №09/05/50-2528, 03 вересня 2019 року №109/05/50 -4947, 03 вересня 2019 року №109/05/50 -4948, з яких убачається про відсутність інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 в період з 01.01.1993 по 27.01.2000 роки, а також щодо невикористання ним права на приватизацію державного житла за адресами АДРЕСА_7 , а також АДРЕСА_8 (том 1 а.с. 155-157).
Проте копія свідоцтва про народження заявника подана лише в червні 2021 року, відтак слід констатувати, що станом на 03 липня 2020 року заявником не було подано повний пакет документів, зокрема копію документа, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
Підставою для відмови згідно листа вих. №369 від 09.07.2021 вказано відсутність:
- заяви на приватизацію кімнати № НОМЕР_1 у приміщенні комунальної квартири АДРЕСА_1 ;
- довідки про місця реєстрації та чи використав право на безоплатну приватизацію державного житла ОСОБА_1 в період з 01 січня 1993 року по 30 травня 1994 року (том 1 а.с. 26-27, 82-83).
Разом з тим, подавши в червні 2021 року копію свідоцтва про народження на підтвердження родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , заявником не подано заяву на приватизацію кімнати № НОМЕР_1 у приміщенні комунальної квартири АДРЕСА_1 , згідно установлено зразка, подана представником 09 червня 2021 року такою не є (том 1 а.с. 178-179).
Відтак, оскільки звернення до органу приватизації не було оформлене заявою згідно установлених вимог закону, за попередньо поданою заявою органом приватизацію прийнято відповідне рішення, відтак колегія суддів не убачає підстав для визнання неправомірної відмови, оформленої листом вих. №369 від 09.07.2021.
Наведене не перешкоджає повторному зверненню ОСОБА_1 до органу приватизації із належно оформленою заявою та долученням пакету документів згідно пунктів 17,18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 № 396.
Окрім того, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що суд не може підміняти інший орган державної влади або місцевого самоврядування, перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів. Суд не уповноважений перевіряти весь пакет документів, поданий заявником, що є компетенцією лише органу приватизації. Суд може усунути лише ті порушення, які є предметом оскарження, за установлення факту таких порушень.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Дзюби Максима Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 05 червня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова