Справа №369/13229/22 Головуючий у 1 інстанції: Гальонкіна Ю.С.
Провадження №22-ц/824/5734/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
5 червня 2024 року м. Київ
Судді цивільної палати Київського апеляційного суду Гаращенка Д.Р. по постанові Київського апеляційного суду від 4 червня 2024 року у справі №369/13229/22, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, на підставі укладеного з банком договору б/н від 17.10.2011 відповідач - ОСОБА_1 , отримала у позивача кредит.
Відповідач не належним чином виконує умови договору. Станом на 7 грудня 2022 загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором становить 58119,25 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 50843,06 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 7276,19 грн.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 17.10.2011 у розмірі 50 843,06 грн. станом на 07.12.2022.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Просило рішення суду першої інстанції скасувати в частині незадоволених вимог з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення в цій частині про задоволення вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що висновок суду про відсутність погодження умов кредитування є безпідставним та помилковим.
Судом першої інстанції помилково зазначено про відсутність погодження розміру відсотків з відповідачем, проігноровано факт погодження з відповідачем умов кредитування в Довідці та безпідставно відмовлено в стягненні з посиланням на непогодження таких умов.
Зазначило, що до суду була надана копія анкети-заяви від 17.10.2011 в якій відповідач особистим підписом засвідчила, що згоден із заявою заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, що складає договір між сторонами про надання банківських послуг і ознайомилась та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, які були надані ій для ознайомлення в письмовому вигляді..
Відповідачем було підписано як анкету-заяву так і довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду"(наявна в матеріалах справи).
Вважає, що відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування щодо сплати процентів.
Постановою Київського апеляційного суду від 4 червня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2023 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками скасовано, ухвалене в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 7 276,19 грн. та судові витрати у розмірі 4 032,13 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині та ухвалюючи нове рішення колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, не звернув уваги на те, що матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 17.10.2011, яка підписана нею, про отримання від АТ КБ «Приватбанк» банківських послуг.
Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань.
Відповідач не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості і не оспорювала кредитний договір.
В матеріалах справи наявні довідки, видані позивачем про те, що від жовтня 2011 року відповідачеві видавались кредитні картки відповідно до договору бн.
Колегія суддів вважало безпідставними висновки суду першої інстанції та посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки анкета боржника підписана у 2011 році, отже боржник мав можливість користуватись банківською карткою та ознайомитись з усіма правилами надання банківських послуг. Разом з цим, відповідач користувався коштами, частково погашав заборгованість, тобто погоджувався з умовами договору, в тому числі і нарахованими відсотками.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду.
Якщо рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді.
Кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
Вважаю помилковим висновок колегії суддів щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками та ухвалення нового судового рішення в цій частині про задоволення позову враховуючи наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 17.10.2011 ОСОБА_1 підписала з банком Заяву № б/н від 17.10.2011 (а.с. 41), з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який згідно довідки «Про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 змінювався.
Для користування кредитними коштами відповідач отримувала у позивача кредитні картки з 2011 по 2019 роки (а.с. 40).
Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «Приватбанк», станом на 7.12.2022 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 58119,25 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 50843,06 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 7276,19 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження в цій частині позову не надав доказів, що сторони погодили в кредитному договорі умови щодо розміру відсотків.
Зазначений висновок суду першої інстанції вважаю обґрунтованим, а висновок колегії суддів помилковим враховуючи наступне.
На підтвердження умов кредитування АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію заяви ОСОБА_1 № б/н від 17.10.2011, копію примірника «Умов та правил надання банківських послуг», копію наказу банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, яка діяла на момент підписання заяви, розрахунок заборгованості, виписку з рахунку на ім'я , Т.В. за договором б/н за період з 17.10.11 по 08.12.2022, довідку про видані кредитні картки, зміну умов кредитування, Паспорт споживчого кредиту та копію паспорта відповідача.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, неустойки, штрафів та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів погодження між сторонами істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків.
Доказів узгодження з відповідачем зазначених ставок, та укладення будь яких додаткових угод про зміну процентної ставки матеріали справи не містять.
Надані позивачем Правила та Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Розрахунок заборгованості, виписка з рахунку та надані суду довідки про видані кредитні картки та зміну умов кредитування також не є документами, які можуть посвідчувати погодження сторонами умов щодо розміру та сплати процентів.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, викладено правову позицію, згідно з якою, АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Вважаю що правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками не має, оскільки за умовами Заяви від 17.10.2011, відповідач ОСОБА_1 , не ознайомлена з розміром відсотків встановлених у розрахунку заборгованості.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів зазначених висновків Великої палати Верховного суду та Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду не врахувала, відступ від зазначених висновків належним чином не обґрунтувала і не зазначила.
При ухваленні колегією суддів постанови про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками є помилковим, та таким, що не відповідає висновкам Верховного Суду.
Суддя цивільної палати
Київського апеляційного суду Д.Р. Гаращенко