Справа № 753/961/24 Головуючий у суді І інстанції Осіпенко Л.М.
Провадження № 22-ц/824/9357/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
05 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (далі - ТОВ «УМ Факторинг») в особі керівника - Макєєва В.М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2024 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що місцевий суд не мав правових підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, оскільки при зверненні до суду до позовної заяви була додана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якою Макєєв В.М. зазначений як керівник ТОВ «УМ Факторинг» та відповідно особа, яка представляє інтереси юридичної особи без обмежень представництва.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка підписана директором ТОВ «УМ Факторинг» - Макєєвим В.М .
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належного підтвердження повноважень Макєєва В.М. на представлення інтересів юридичної особи.
Суд вважав, що на підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва позивач мав надати суду належним чином засвідчені докази того, що Макєєв В.М. обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також докази, що дозволяють встановити обсяг повноважень (статут, положення, трудовий договір (контракт), посадову інструкцію), які би засвідчували можливість діяти від імені ТОВ «УМ Факторинг» за правилами самопредставництва останнього.
Отже, на думку районного суду, особою, яка підписала та подала до суду позовну заяву, належним чином своїх повноважень на вчинення таких дій від імені та в інтересах позивача не підтверджено, належних тому документів не надано, що є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною другою статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Згідно із частиною третьою статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За змістом статей 80, 91, 92 ЦК України цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов'язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та норм законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон) виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадках, передбачених цим Законом, у паперовій формі, який формується за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та податкових органах, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію.
Статтею 7 Закону передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з положеннями пункту 13 частини другої статті 9 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Частинами першою, четвертою статті 10 цього Закону передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
У справі, яка переглядається, позивачем до позовної заяви була додана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якої Макєєв В.М. є директором ТОВ «УМ Факторинг», отже він має увесь обсяг повноважень в силу закону, а тому не зобов'язаний був надавати суду додаткові докази своїх повноважень як керівника товариства на представлення його інтересів в суді.
Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені вище норми та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження повноважень Макєєва В.М. як директора позивача - ТОВ «УМ Факторинг».
Колегія суддів враховує, що в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) про закриття касаційного провадження, на яку мітиться посилання в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, зроблено висновки про те, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи у цивільному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд з керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень (пункт 25).
За наведених обставин колегія суддів погоджується із аргументами апеляційної скарги в тому, що висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 є нерелевантним, адже він був викладений у справі, в якіййшлося про самопредставництва працівників юридичної особи, які не є її керівниками. У даній же справі інтереси юридичної особи представляв безпосередньо її керівник.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 липня 2019 року у справі № 910/16303/18, від 27 вересня 2023 року у справі № 367/1152/23 та 08 травня 2024 року у справі № 440/467/17.
Отже, оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України постановлена із порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2024 рокускасувати, справу № 753/961/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 червня 2024 року.
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній