Постанова
Іменем України
04 червня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/1683/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області
від 23 листопада 2023 року
в складі судді Керекези Я. І.
у цивільній справі №359/6714/23 Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про визнання незаконним наказу, поновлення дії трудового договору та стягнення заробітної плати
06 липня 2023 року звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") і додаток до нього від 01.04.2022 №389/ос щодо ОСОБА_1 ;
- поновити дію трудового договору з ОСОБА_1 ;
стягнути з АТ "Укрзалізниця" на її користь суму заробітної плати та інших виплат за період дії наказу від 01.04.2022 №389/ос.
Позов мотивовано тим, що вона перебуває з відповідачем у трудових правовідносинах. Указом Президента України №64/2002 від 24 лютого 2022 року на території України був введений воєнний стан, який на день звернення до суду із позовом скасований не був.
З відповіді на запит адвоката їй стало відомо, що дію трудового договору з нею було припинено з 01 квітня 2022 року. Уповноваженими особами АТ «Укрзалізниця» не було повідомлено її про призупинення дії договору в передбаченому законодавством порядку. А згідно роз'яснень Міністерства економіки України, якщо працівник бажає та може виконувати роботу, роботодавець може надавати таку роботу, призупинення дії трудового договору з працівниками у місті, де не ведуться бойові дії, є неможливим.
Вважала, що наказ №389/ос від 01.04.2022 та додаток до нього не відповідають вимогам ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. Також відсутня інформація про погодження з військовою адміністрацією, яка здійснює свої повноваження на відповідній території наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору. Оспорюваний наказ та Витяг з додатку до нього були направлені цінним листом на адресу Адвокатського бюро «КИРИЧЕНКО», який був отриманий 19 червня 2023 року, а згідно із трудовими законодавчими нормами працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору.
Відповідач позов не визнав з тих підстав, що ОСОБА_1 пропущено строк, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, на звернення до суду з даним позовом. Вказував, що є помилковими твердження позивачки про те, що строк на подання даного позову обраховується з дня вручення їй копії оспорюваного наказу, оскільки такі положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України поширюються на правовідносини щодо звільнення. В даному випадку необхідно застосовувати строк, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, якою визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Також в обґрунтування заперечень проти позовних вимог посилався на те, що наказ про призупинення дії трудового договору прийнято з дотриманням вимог закону, оскільки функціонування Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, в якому ОСОБА_1 займала посаду, було зупинено.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ АТ «Укрзалізниця» №389/ос від 01 квітня 2022 року в частині призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 382 337 грн 67 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивачка також не погодилася з рішенням суду, але в частині відмовлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення суду в цій частині та збільшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню, з 382 337,67 грн до 592 350,33 грн.
Представник позивачки - ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній. В задоволенні апеляційної скарги відповідача просила відмовити. Пояснила суду, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в межах строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, а саме протягом місяця з дня отримання 19.06.2023 копії оспорюваного наказу про зупинення дії трудового договору та ознайомлення з його змістом.
Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній. В задоволенні апеляційної скарги позивачки просила відмовити. Пояснила суду, що позивачка пропустила строк звернення до суду з даним позовом, визначений ст. 233 КЗПП України, оскільки про порушення своїх трудових прав, а саме на оплату праці, вона була обізнана ще в квітні 2022 року, коли не отримала заробітну плату, яка в АТ "Укрзалізниця" виплачується 7 числа місяця, а з даним позовом звернулася до суду більше ніж через рік - в липні 2023 року. Також пояснила, що затягування ОСОБА_1 з поданням позову свідчить про її недобросовісність задля збільшення періоду для нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, і дійшла висновку, що апеляційна скарга позивачки не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) працювала на посаді старшого ревізора Відділу внутрішнього аудиту Управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудиту та контролю ПАТ «Українська залізниця» з 01 грудня 2016 року.
З 30 серпня 2017 року позивачка переведена на посаду старшого ревізора Відділу внутрішнього аудиту Управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ПАТ «Українська залізниця».
Наказом директора Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики №604/Ос від 29 березня 2018 року визнано, що ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_1 від 16 лютого 2018 року.
Відповідно до витягу із наказу №Ц-42/6-В від 24 лютого 2022 року було встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до його відміни, для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця», зокрема і відносно ОСОБА_1 . Період простою з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року.
Актом простою від 24 лютого 2022 року було засвідчено зупинення з 24 лютого 2022 року роботи структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», що не виконують критично важливих завдань.
Наказом № Ц-42/12-В від 24 березня 2023 року було внесено зміни до вищезазначеного наказу, якими період простою продовжено з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року.
На засіданні правління АТ «Укрзалізниця», яке відбулося 14 березня 2022 року, було ухвалене рішення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця».
Відповідно до листа директора Департаменту внутрішнього аудиту та контролю та додатка до нього (а.с.140-141) місцем розташування працівників відділу внутрішнього аудиту Управління регіональної філії «Укрзалізниця» є м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7.
Директором внутрішнього аудиту та контролю з управління персоналом та соціальної політики був наданий список працівників, до якого входить і ОСОБА_1 , та яким запропоновано призупинення дії трудового договору на період військового стану.
Наказом АТ «Українська залізниця» 389/ОС від 01 квітня 2022 року припинено з 01 квітня 2022 року простій, введений наказом №Ц-42/6 від 24 лютого 2022 року, працівникам, зазначеним у додатку, зокрема і ОСОБА_1 , та до припинення або скасування воєнного стану в Україні було призупинено дію трудового договору. В наказі зазначено, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, у порядку та строки, передбачені чинним законодавством України.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо доведення позивачкою порушення її трудових прав.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки рішення ухвалено без додержання норм матеріального права, якими визначено строк звернення до суду з позовом за захистом порушеного трудового права, з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України(тут і надалі - в редакції, яка була чинною на час звернення позивачки до суду,) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що згідно розрахунків заробітної плати, наданих відповідачем, за період з квітня 2022 року по серпень 2022 року заробітна плата позивачці не була нарахована, у зв'язку із призупиненням дії трудового договору.
Судом також встановлено, що про існування оскаржуваного наказу позивачка дізналася після отримання відповіді на адвокатський запит №ЦЦУП-12/201 від 25.03.2023. Дана відповідь була отримана представником позивача 19 червня 2023 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивачки, що строк на звернення до суду з даним позовом необхідно обраховувати з дати отримання оспорюваного наказу.
Натомість, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, враховуючи таке.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" ( в редакції на день прийняття оспорюваного наказу) було визначено, що призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
В пунктах 5.1. та 5.2. оспорюваного наказу №389/ос від 01.04.2022 зазначено, що про необхідність вжити всіх можливих заходів щодо ознайомлення з цим наказом працівників, які зазначені у Додатку 1 до цього наказу, шляхом електронного зв'язку та усіма можливими способами сповіщення; в табелі обліку використання робочого часу обліковувати працівників, які зазначені у Додатку 1 до цього наказу, буквенним кодом "ПД" "Призупинення дії трудового договору".
З матеріалів справи вбачається, що листом від 08.06.2023 відповідач повідомив позивачку про те, що навесні 2022 року ознайомлення працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ "Укрзалізниця" з наказом про призупинення дії трудових договорів проводилося альтернативними способами з використанням особистих засобів електронних комунікацій, в тому числі шляхом здійснення телефонних дзвінків.
В листі №ЦЦФ-06/1272 від 08.09.2023 було також повідомлено, що на особисту електронну адресу ОСОБА_1 з квітня 2022 року по серпень 2022 року під час закриття розрахунку заробітної плати в автоматизованому режимі засобами АСБО "Фобос" направлялися розрахункові листки за відповідні місяці, з яких вбачається, що позивачка не отримувала заробітну плату, адже в графі "всього нараховано" зазначено "0,00", у графі "вид нарахування" за кодом "816" зазначено найменування виду нарахування "Призуп. дії трудового договору", "сума - 0,00" (том 1, а. с. 83-88).
Відповідно до ст. 43 Конституції України, право працівників на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Отже, в контексті ст. 43 Конституції України, не отримання ОСОБА_1 з квітня по серпень 2022 року заробітної плати свідчить про її обізнаність та розуміння щодо порушення права на належну оплату праці.
Проте, не отримуючи з квітня 2022 року заробітної плати ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій щодо відновлення свого порушеного права на оплату праці більше як рік. Так, як вбачається із змісту позовної заяви, лише 19.05.2023 до АТ "Укрзалізниця" було надіслано адвокатський запит щодо надання інформації про зупинення чи припинення дії трудового договору з позивачкою. При цьому, позивачка, вказуючи в позовній заяві про надіслання 19.05.2023 до АТ "Укрзалізниця" адвокатського запиту, як на передумову надіслання такого запиту зазначила, що вона перебуває з АТ "Укрзалізниця" в трудових відносинах, а з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який триває до цього часу.
Сукупний аналіз наведених обставин доводить, що про порушення свого права на працю та на її оплату ОСОБА_1 дізналася в квітні 2022 року, але з даним позовом до суду звернулася 06 липня 2023 року шляхом надсилання позовної заяви через засоби поштового зв'язку (том 1, а. с. 27),
Як вже вказувалося вище, згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону приводить до висновку, що позивачка звернулася до суду з даним позовом після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Згідно зі статтею 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Проте, позивачка не зверталася, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду з поважних причин.
Колегією суддів враховано, що Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX «Прикінцеві положення», в якій зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 у справі №580/4684/22 вказав, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України неодноразово продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.
Отже, з 30 червня 2023 року на території України не діє карантин, який був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19».
Верховний Суд в постанові від 20.03.2024 у справі №205/4305/23 з аналогічними правовідносинами, застосовуючи положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України, зазначив, що з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору працівник може звернутися в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Щодо доводів позивачки на те, що Верховний Суд в аналогічних справах дійшов висновку про звернення до суду в строк, визначений ст. 233 КЗпП України, колегія суддів зазначає, що в тих справах, на які посилається ОСОБА_1 , та які переглядалися Верховним Судом позовні заяви було подано до закінчення дії карантину. А в даній справі, яка переглядається апеляційним судом, позовну заяву подано після закінчення дії карантину.
Наведені обставини є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог через пропуск строку звернення до суду з позовом.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме не застосовано положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
При цьому, оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог через пропуск строку звернення до суду з позовом, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивачки в частині відмовлених позовних вимог.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Таким чином, за результатами розгляду справи апеляційну скаргу відповідача задоволено повністю, а в задоволенні апеляційної скарги позивачки відмовлено, оскільки остання просила змінити рішення суду в частині стягнуто розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тоді як колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення повністю з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів задовольнила апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця", то на користь останнього з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 610,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати зі сплати судового збору в сумі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство "Українська залізниця"; код ЄДРПОУ: 40075815; місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5.
Повний текст постанови складено 06 червня 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська