1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 03 червня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року, відносно
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Німеччині, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої у АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України,
за участю: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 квітня 2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді в частині продовження строку запобіжного заходу, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Крім того, просила дослідити докази, що долучені до заперечення на клопотання слідчого.
Вважає оскаржувану ухвалу в частині задоволення клопотання необґрунтованою, через неповноту судового розгляду та невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження.
На думку апелянта підозра є необгрунтованною, а додані до клопотання матеріали не вказують на можливу наявність складу злочину в діянні ОСОБА_6 , а також її причетність до інкримінованого злочину.
Зокрема, між ТОВ «ОДП ГРУП» (колишня назва ТОВ «ВО ТЕХНА» (Україна) та TWXNA GLOBAL FZCO (ОАЄ) існували господарські відносини, що підтвержуться контрактами, які є видом господарського договору та не визнавалися недійсними у встановленому законом порядку.
Зауважує, що відповідно до контрактів Покупець не є представником держави-агресора, а товар вказаний в митних деклараціях та інвойсах не передавався представнику держави-агресору або на її територію.
При цьому ОСОБА_6 з 24 лютого 2022 року і до її затримання 16 січня 2024 року не була власницею матеріальних ресурсів, належних ТОВ «ОДП ГРУП», не мала права на розпорядження належним на праві власності вказаного товаристу майном, а відтак не могла вчинити та не вчиняла дії по передачі матеріальних ресурсів.
Вважає, що всупереч вимогам, передбачених ст. 277 КПК України повідомлення про підозру не містить зазначення часу, місця вчинення, а також інших суттєвих обставин, які б вказували на наявність у підозрюваної умислу, направленного на допомогу державі-агресору.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 не мала та не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування або суду, з огляду на те, що після проведення процесуальних та слідчих дій, в тому числі за її участю не покинула територію України, не змінила місце проживання.
Також, матеріали провадження не містять дрказів, які б вказували на існування реальної можливості впливу підозрюваною на свідків.
Посилається на характеризуючі дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима має міцні соціальні зв'язки в місці її постійного проживання, сина, чоловіка, батьків пенсійного віку, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.
На переконання апелянта, стороною обвинувачення недоведено неможливість застосування до ОСОБА_6 інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою.
Серед іншого, слідчим суддею не визначено розмір застави, однак вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України не забороняють суду визначати розмір застави при продовженні запобіжного заходу.
Окрім того, слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням із пропуском строку.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 березня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023000000000508, за підозрою, тому числі ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
16 січня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4202300000000508 продовжено до трьох місяців, тобто до 16 квітня 2024 року включно.
12 березня 2024 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 квітня 2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року клопотання слідчого задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто, тримання під вартою).
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч твердженням сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення та висновку про обґрунтованість повідомленої їй підозри.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність. Зокрема, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності; вчиняти вплив на інших учасників кримінального провадження, в тому числі тих, з якими злочин вчинено у співучасті, сховати чи знищити речі, які мають значення для кримінального провадження; впливати на свідків.
Вказані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховано під час застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній, на цей час не зменшилися та продовжують існувати.
Врахування тяжкості покарання при розгляді питання щодо запобіжного заходу відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У зв'язку з цим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
Окрім того, колегія суддів перевіряє наявність існування вказаних ризиків на момент постановлення оскаржуваної ухвали та вважає їх доведеними.
Слідчим суддею, всупереч доводам апеляційної скарги, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України у кримінальному провадженні не визначено розмір застави, з огляду на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28,ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Посилання захисника на необгрунтованність підозри, колегія суддів вважає непереконливими. При цьому, варто зазначити, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного
Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки в даному судовому провадженні слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та надано їм належну правову оцінку, що вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді.
Посилання захисника на характеризуючі данні про особу підозрюваної, яка раніше не судима має міцні соціальні зв'язки в місці її постійного проживання, сина, чоловіка, батьків пенсійного віку, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, не переважають можливих ризиків неправомірної її поведінки.
Крім того, колегією суддів враховано те, що строк дії оскаржуваної ухвали закінчився та 12 квітня 2024 року, підозрюваній ОСОБА_6 продовжено раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлено згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
Унікальний номер справи 757/11254/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження 11сс/824/2736/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК