справа № 369/19927/23 головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В.
провадження № 22-ц/824/6756/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
03 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», поданою представником - Сокуренко Наталією Вікторівною на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2023 року у справі за заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення доказів до пред'явлення позову,-
02 грудня 2023 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Будьонний Віталій Сергійович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі заявою про забезпечення доказів до пред'явлення позову, у якій просив:
- витребувати у Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича копію спадкової справи заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 ;
- витребувати у Немішаївської селищної територіальної громади, або від іншого територіального органу, до повноважень якого входять питання реєстрації місця проживання фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу останнього місця реєстрації проживання померлого ОСОБА_1 інформацію про осіб зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем станом на дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що 25 квітня 2017 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір №б/н.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер.
На момент смерті ОСОБА_1 не виконав всіх взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим за вищевказаним кредитним договором залишилась заборгованість у загальному розмірі 45 160,00 грн.
28 травня 2023 року банк звернувся із претензією кредитора до Ірпінської міської державної нотаріальної контори, яка листом від 26 червня 2023 року перенаправила претензію за місцем відкриття спадщини - до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича.
Листом від 14 липня 2023 року приватний нотаріус повідомив, що претензію Банка зареєстровано і долучено до матеріалів спадкової справи №48/2022.
28 липня 2023 року банк звернувся з листом до приватного нотаріуса, у якому просив повідомити інформацію про спадкоємців ОСОБА_1 , однак листом від 29 серпня 2023 року отримав відмову надати інформацію про спадкоємців в силу вимог ст. 8 Закону України «Про нотаріат».
У відповіді приватного нотаріуса не зазначено про наявність спадкоємців, зокрема не вказано про наявність спадкоємців, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і вважаються такими, що прийняли спадщину. У зв'язку з наведеним банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки не володіє інформацією про спадкоємців, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідача (ів), а пред'явлення позовів до невідомих осіб, без зазначення відповідача (ів), ЦПК України не допускається.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Сокуренко Наталія Вікторівна, 09 січня 2024 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
Підтримавши доводи заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви, представник апелянта вказала, що банк не володіє інформацією про спадкоємців позичальника, у зв'язку з чим не може захистити свої права як кредитора у судовому порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року поновлено акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», поданою представником - Сокуренко Наталією Вікторівною на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2023 року у справі за заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення доказів до пред'явлення позову, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявником не достатньо обґрунтовано та доведено необхідність забезпечення доказів до подачі позову, та те, що наявні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Нормою ч. 1 ст. 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Положеннями ст. 116 ЦПК України, встановлені підстави та порядок забезпечення доказів.
Так, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів.
У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18, від 11 березня 2020 року у справі №9901/608/19.
Таким чином, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст. 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Для вирішення питання про забезпечення доказів, зокрема, і до подання позовної заяви, слід враховувати положення ст. 116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. В інших випадках витребування доказів можливе у разі неможливості учасника самостійно надати докази, однак на іншій процесуальній стадії, а саме після відкриття провадження у справі.
Крім того, процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Звернення до суду із відповідною заявою це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об'єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
У межах розгляду цієї справи заявник посилається не неможливість отримати відомості про спадкоємців позичальника ОСОБА_1 , які мають відповідати за його борговими зобов'язаннями.
Однак, на підтвердження неможливості самостійно здобути інформацію про осіб зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем станом на дату смерті - 11 грудня 2021 року жодного доказу не надає.
В той же час, заявником не зазначено, яким чином витребування доказів у приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича стане неможливим або утрудненим в майбутньому, не вказано, яким чином письмові докази, які можуть бути надані приватним нотаріусом, будуть втрачені або збирання/ подання таких доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Жодних доказів на підтвердження даних обставин заявником не надано.
Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками місцевого суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
При цьому, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, під час вирішення питання про забезпечення доказів суд враховує не тільки права та інтереси заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із задоволенням заяви про забезпечення доказів.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», подану представником - Сокуренко Наталією Вікторівною - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05 червня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова