Постанова
Іменем України
03 червня 2024 року
м. Київ
провадження №33/824/2863/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Оболонського районного суду м. Києва
в складі судді Яценко Н. О.
від 01 травня 2024 року
у справі №756/3992/24 Оболонського районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
18 березня 2024 року старшим лейтенантом поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №499153 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 18.03.2024, о 05 год. 30 хв., на вул. Богатирська, 5, в м. Києві, керував транспортним засобом «FIAT DOBLO», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В протоколі зазначено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного приладу «Drager». Результат огляду позитивний 0,52‰.
В протоколі зазначено, що огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу. До протоколу додано акт огляду, чек драгеру та відео з нагрудної камери 472085.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 01 травня 2024року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк1 (один) рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності свідків та відеозапису огляду його на стан сп'яніння. Тому, вважав, що судом проігноровано його доводи про те, що проведений огляд є недійсним в силу ст. 266 КУпАП.
Зазначив, що суд не звернув увагу на той факт, що він не погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного на місці зупинки, однак поліцейські не направили його до медичного закладу, що є порушенням процедури огляду. Реакція місцевого суду на такі його доводи була відсутньою.
Вказував, що місцевий суд фактично став продовженням правоохоронної системи та просто спростовував доводи захисту, без належної аргументації та зазначення мотивів відхилення таких аргументів сторони захисту.
Вважав, що весь процес судочинства у суді першої інстанції був зведений до формального виготовлення тексту постанови, з копіюванням норм законодавства, без належного, об'єктивного розгляду справи. Сподівається, що суд вищої інстанції розгляне матеріали справи неупереджено, не проігнорує його доводи та факти, дасть їм належну не обвинувальну оцінку, що ґрунтується на існуючих принципах правосуддя.
Зазначив, що поліцейські йому відмовили у проходженні огляду у медичному закладі, адже після позитивного результату на приладі «Drager», який він не бачив, він подзвонив юристу, який йому порадив їхати до лікаря, і поліцейські спочатку погодилися, але потім відмовили з посиланням на те. що у них багато роботи, що є прями порушенням ст. 266 КУпАП. Для приховування даного факту відео долучили фрагментарне та неповне.
Крім того, зазначив, що на відеозаписі відсутні факти погроз поліцейських відносно нього вилученням його автомобіля та ТЦК і СП, у випадку, якщо він не напише те, що йому скажуть.
Зазначив, що наявний в матеріалах справи відеозапис, наданий суду, не відповідає положенням Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, оскільки не є безперервним. Крім того відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснювалася відео фіксація.
За вказаних обставин просив скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 01 травня 2024 рокута закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У судовому засіданні 03.06.2024 ОСОБА_1 надав пояснення, тотожні зазначеним в апеляційній скарзі, підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав наведених в ній.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , вивчив та перевірив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, перевірив доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та визнано особисто скаржником, що під час дії воєнного стану 18.03.2024, о 05 год. 37 хв., поліцейські його зупинили. Скаржник вважає безпідставною зупинку транспортного засобу під його керуванням. Апеляційний суд не погоджується з такими доводами скаржника з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
- запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;
- встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;
- перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного вбачається, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
З огляду на викладене доводи скаржника щодо безпідставної зупинки транспортного засобу не приймаються судом апеляційної інстанції. Крім того, положення закону пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, то у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недійсним проведений огляд через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом у стані сп'яніння.
Крім того, як вбачається з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 пояснив у місцевому суді, що поліцейські спинили автомобіль та одразу почали вимагати пройти огляд на стан сп'яніння без пояснення причини. Зазначив, оскільки відвідував малярну майстерню знайомого увечері, де багато парів ацетону, фарби і одяг набрав їх їдкий запах.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 18.03.2024, о 05 год. 30 хв., на вул. Богатирська, 5, в м. Києві, керував транспортним засобом «FIATDOBLO», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9.а ПДР.
Огляд на стан сп'яніння водія проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки, зі згоди водія, під відеозапис на нагрудну бодікамеру патрульного, за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», ARJL-0265, за результатами якого станом на 05 год. 36 хв., 18.03.2024, в повітрі, що видихнув водій ОСОБА_1 , зафіксовано 0,52 проміле етилового спирту.
Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, повністю доведена належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №499153 від 18.03.2024; результатом тесту алкотестера «Alcotest Drager 6820», згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 0,52 проміле, актом огляду на стан сп'яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу та відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Скаржник помилково вважає, щоогляд, проведений на місці зупинки, за відсутності результату огляду у медичному закладі є недійсним та свідчить про порушення його прав працівниками поліції і є безумовною підставою для скасування постанови суду.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп'яніння.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (п. 3 Розділу 1 Інструкції).
Відповідно до п. 1 Розділу 2 Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 3 Розділу 2 Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції (п. 4 Розділу 2 Інструкції).
Відповідно до пп. 3 п. 10 Розділу 2 Інструкції якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, за наявності ознак алкогольного сп'яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 7 розділу 1 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
З огляду на те, що у випадку висловлення незгоди з результатом огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, поліцейські направляють водія на огляд до найближчого закладу охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, та у випадку погодження водія на проходження такого огляду, зобов'язані доставити водія до медичного закладу, де він має виконати вимогу та пройти огляд, результат якого відображається у висновку відповідного лікаря.
Відтак, у справі, що переглядається, з урахуванням доводів апеляційної скарги перевірці підлягає факт висловлення ОСОБА_1 незгоди з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Alcotest Drager 6820» та висловлення згоди на проведення огляду у закладі охорони здоров'я.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №499153 від 18.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , 18.03.2024, о 05 год. 30 хв., на вул. Богатирська, 5, в м. Києві, керував транспортним засобом «FIATDOBLO», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. В протоколі зазначено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного приладу «Drager». Результат огляду становить 0,52 проміле. Також у протоколі, у графі пояснення ОСОБА_1 особисто написав: «керувати не буду до повного витвереження». Також протокол підписаний останнім у всіх відповідних графах без зауважень (а. с. 1).
З результату огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «DragerAlcotest 6820», прилад ARJL - 0265 вбачається, що у графі «результат тесту» зазначено показник 0,52‰. Вказаний результат підписаний ОСОБА_1 без зауважень (а. с. 2).
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та тремтіння пальців рук. Також зазначено результат огляду, а саме 0,52проміле. Також зазначено, що ОСОБА_1 з результатом огляду згоден та у відповідній графі міститься підпис останнього (а. с. 3)
З відеозапису з бодікамери поліцейського, який міститься на диску в аркуші справи 8, (файл 499153) вбачається, що ОСОБА_1 проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager» шляхом здійснення продування. Після спроби короткострокового продування ОСОБА_1 заявляє, що прилад не працює, однак поліцейський вказує на те, що об'єму видихнутого повітря недостатньо для проведення аналізу і необхідно дути довше, після чого з третього разу прилад здійснив аналіз та після короткого очікування, поліцейський повідомив результат 0,52 проміле, що свідчить про стан сп'яніння водія.
У правому лівому кутку даного відеозапису відображено інформацію, яка свідчить про те, що відеозапис здійснено на бодікамеру поліцейського.
Також на диску є відеофайл «499153 1» з якого вбачається, процедура заповнення протоколу та матеріалів, що додаються. Зокрема, поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі змістом протоколу, а саме, з його фабулою що він керував транспортним засобом у стані сп'яніння, а також з результом тесту з покажчиком проміле, на що ОСОБА_1 на 00:43 секунді відеозапису говорить «давайте порішаємо», на що поліцейський зазначає про неможливість таких дій, на що ОСОБА_1 на 00:43 секунді зазначає: «ну як не можна?», на що поліцейський роз'яснює, що справа розглядатиметься за викликом у місцевому суді та пропонує ОСОБА_1 поставити підписи у відповідних графах. Однак ОСОБА_1 говорить: «мужики, ну давайте якось…ну як це нільзя…та можна», після чого розписався у адмінматералі та поліцейські відсторонили його від керування, на що ОСОБА_1 зазначив, «мужики, мені треба їхати». Після чого поліцейський закінчив оформлення матеріалів та на 03 хв. 03 секунді відео ОСОБА_1 знову висловив: «давайте якось порішаєм».
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що відеозаписи на диску не є безперервними а також те, що відеозапис «499153 1» не містить посилання те технічний засіб, яким було здійснено запис, однак об'єму відео, що містяться на цьому диску, достатньо для перевірки встановлених судом обставин факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що відеозапис «499153 1» здійснено на телефон поліцейського у зв'язку із тим, що бодікамера розрядилася і такий відеозапис долучено особисто поліцейським.
Разом з тим, не знайшли свого підтвердження також доводи про відсутність посилань на технічний засіб, яким здійснено відеозапис «499153». У протоколі зазначено що до нього долучено відеозапис із бодікамери поліцейського 472085. З відеозапису вбачається, що його здійснено саме на бодікамеру 472085, оскільки в лівому нижньому куті відео присутні всі атрибути бодікамери, а саме: номер 472085, дата та час, назва файлу та заряд батареї живлення бодікамери, який становив 1%.
Оскільки події на відеозаписі «499153 1» відбуваються після подій зафіксованих відеозаписом «499153», який здійснювався на бодікамеру із зарядом 1%, то відсутність посилання на технічний засіб у даному випадку, та з урахуванням положень ст. 251 КУпАП не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобіля у стані алкогольного сп'яніння.
Зазначені вище протокол, результат тесту «Alcotest Drager 6820», акт огляду, направлення, та відеозаписи «499153», «499153 1» є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП і такі докази зібрано уповноваженою особою у відповідності до положення статті 255 КУпАП.
Отже, у справі, що переглядається, з огляду на наявну сукупність доказів, не підтвердилися доводи апеляційної скарги про висловлення ОСОБА_1 незгоди з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу. Зокрема, з дослідженого судом відеозапису вбачається, що після проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 був повідомлений про його результат, оскільки він був ознайомлений із письмовим результатом тесту, в якому міститься покажчик проміле, і як видно із відеозапису, особисто поставив підпис без жодних зауважень, але висловлював лише бажання «порішати» протягом усього часу складання адміністративного матеріалу та ознайомлення з ним, що зафіксовано відеозаписом. Отже, ОСОБА_1 розумів, що є позитивний результат його огляду на стан алкогольного сп'яніння та бажав вирішити питання не у законний спосіб з поліцейськими, які йому відмовляли та повідомляли, що розгляд справи відбудеться у суді, але ОСОБА_1 не висловлював незгоду із таким результатом, не заперечував його.
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у матеріалах справи доказів висловлення ОСОБА_1 незгоди з результати огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням приладу «Alcotest Drager 6820».
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.9.а ПДР України доведена сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №499153 від 18.03.2024; результатом тесту алкотестера «Alcotest Drager 6820», згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 0,52 проміле, актом огляду на стан сп'яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу та відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Отже доводи скаржника, про те, що суд першої інстанції не врахував незгоду ОСОБА_1 з результатами огляду, проведеного на місці зупинки автомобіля, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював незгоди з результатами огляду, ані після проведеного тесту, ані після ознайомлення з матеріалами справи, а також тестом алкотестера «DragerAlcotest 6820 ARJL-0265» та відеозаписом.
За встановлених обставин відсутності заперечень ОСОБА_1 щодо результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного на місці зупинки, у поліцейських не виникло обов'язку направляти його на огляд до медичного закладу, а відтак наявність такого направлення без результату висновку медичного закладу, не спростовує результат огляду, пройдений на місці зупинки, а відтак не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Більше того, апеляційний суд зазначає, що єдиний результат проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля зафіксований у тесті «Alcotest Drager 6820» (а. с. 2), а висловлення незгоди з таким результатом, відмова чи погодження проходити огляд у медичному закладі є правом ОСОБА_1 і є, з огляду на положення норм закону, продовженням розпочатого та закінченого з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. І таке право відоме ОСОБА_1 , з огляду на те, що останній з метою отримання посвідчення водія складав відповідний іспит.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Отже, доводи скаржника, про порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу є необґрунтованими та не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Висловлення ОСОБА_1 фрази: «давайте порішаємо», після проходження огляду на місці зупинки, не є фактичним початком висловлення незгоди з результатами огляду, оскільки така фраза, хоч і дійсно зафіксована на відео, однак даний вислів не був фактично спрямований на незгоду з результатом та бажанням проходити огляду медичному закладі, а тому не був незгодою з результатом огляду. Крім того, відеозаписом охоплено фактичні обставини подій, які відбувалися після ознайомлення з результатами, і в подальшому ОСОБА_1 не висловлював жодних заперечень чи незгоди з результатом.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо відмови поліцейських доставити ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу. Не подавалися докази оскарження дій поліцейських та за наслідками розгляду скарг, визнання таких дій протиправними.
Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатом огляду на місці зупинки, яким є тест приладу «Drager», відеозаписом та поясненнями ОСОБА_1 , який визнав факт керування. Відтак висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим.
Оскільки у справі, що переглядається встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, посилання скаржника в апеляційній скарзі щодо не підтвердження ознак сп'яніння є безпідставними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правомірним.
В цілому доводи апеляційної скарги є тотожними клопотанню про закриття провадження у справі, поданого ОСОБА_1 до суду першої інстанції, який надав їм належну оцінку та розглянув з додержанням норм матеріального та процесуального права.
При цьому, апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Постанова суду першої інстанції містить достатні мотиви, для відповіді на істотні доводи ОСОБА_1 , а саме, щодо висловлення ним незгоди з результатом огляду та відмови поліцейських доставити його до медичного закладу. Більше того, такі обставини були предметом перевірки під час апеляційного перегляду.
Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києвавід 01 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. Ф. Мазурик