Справа 524/6339/23
Провадження № 2/524/451/24
03 червня 2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , ухвалив таке рішення.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 ними було набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний об'єкт було зареєстровано за відповідачем, як одноособовим власником. 28.11.2007 відповідач подарував їх доньці належну йому частку квартири. Після розірвання шлюбу у 2015 році частка позивача в праві спільної сумісної власності на квартиру залишилась не виділеною. Вважає, що вона становить 1/2частину квартири.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника. Просила врахувати, що позовну давність необхідно рахувати не з моменту розірвання шлюбу, а з моменту коли особа довідалась про порушення своїх прав.
Від відповідача до суду надійшов відзив, у якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав недоведеності позовних вимог та з підстав пропущення строку позовної давності. Зазначив, що сторони разом розпорядились своєю часткою у спільному сумісному майні подружжя і після безоплатного передання 1/2 частки квартири доньці у їх з дружиною квартирі, у спільній сумісній власності сторін залишилась 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 . Просив врахувати, що рішення про розірвання шлюбу набрало чинності 13.10.2015 і позивачу було відомо, що 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 зареєстрована за Відповідачем. З цих підстав вважає, що строк звернення до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя сплив 14.10.2018.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
В період із 20.07.2001 по 13.10.2015 сторони перебували у шлюбі, що підвтерджується копією рішення Автозаводського районнго суду м. Кременчука Полтавської області від 28.04.2015 по справі 524/807/15-ц.
07.03.2003 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. за р.№ 1914 був посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 .
28.11.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що діяла за згодою батька дитини - ОСОБА_2 , як законним представник від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено договір дарування частини квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_2 подарував дочці, ОСОБА_3 , частку вказаної квартири. (а.с.13)
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно із ст. 63, 65 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном(частина 1 ст. 67 Сімейного кодексу України)
В ст.70, ч.1 ст.71 Сімейного кодексу України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23, 25, 30 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК 2947-14 щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК 435-15, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Конструкція статті 60 СК України, свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, а один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Сторони не заперечували те, що квартира АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Вказана обставина також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
В даній справі спір між сторонами виник з приводу визначення власника частки, яка була відчужена відповідачем на користь доньки сторін - ОСОБА_3 ..
Так, суд враховує, що положення ст. 67 СК України передбачають право одного із подружжя на укладення з іншою особою договорів про відчуження їх частки в праві спільної сумісної власності. Разом із тим, умовою для відчуження частки відповідно до ст. 67 СК України є її визначення та виділ в натурі або визначення порядку користування майном.
За відсутності вказаної обставини, на переконання суду, укладення договорів про відчуження частки свідчить про те, що вказаний договір укладається за взаємною згодою подружжя та за ним відчужується спільна частка майна.
В даній справі сторони не надали суду доказів, які б підтверджували те, що станом на 28.11.2007 між ними було встановлено порядок користування майном або те, що частка відповідача була виділеною, а тому, на думку суду, з урахуванням положень ст. 65, 67 СК України, відповідачем було відчужено спільне майно подружжя(1/2 частка), а не частка відповідача у спільному майні, як стверджує позивач.
Відтак, суд констатує, що станом на день розгляду справи у спільній сумісній власності сторін знаходиться 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , яка підлягає поділу між колишнім подружжям.
Враховуючи положення ст.60 СК України та те, що вказане майно було набуто за час шлюбу, а також рівність часток подружжя у праві спільної сумісної власності(ст.70 СК України), суд вважає, що сторонам належить по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 .
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. Таким чином, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України). Таким чином, Верховний Суд підтвердив правий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15.
Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що права позивача були порушені в 2015 році, а тому суд не вбачає підстав для обраховування позовної давності з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу сторін.
З цих підстав, суд вважає. що позовна давність позивачем не пропущена.
Таким чином, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і в порядку поділу майна подружжя визнати за кожним із сторін право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 2292,20 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 81, 142, 258, 259, 263 - 265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,4 кв.м, житловою площею 28,8 кв.м., реєстраційний номер майна в РПВНМ 436458.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 право власності на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,4 кв.м, житловою площею 28,8 кв.м., реєстраційний номер майна в РПВНМ 436458.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 судові витрати в сумі 2292,20 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ