Справа № 191/1273/23
Провадження № 2/191/345/23
Іменем України
29 травня 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: Порошиної О.О.
за участю секретаря: Рибак М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, -
Позивач звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21.02.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав відповідачу грошові кошти у сумі 90000 (дев'яносто тисяч) доларів США, що на 29.03.2023 року за офіційним курсом НБУ (1 долар США - 36,5686 грн.) становить 3291174 (три мільйони двісті дев'яносто одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. Вказаний договір вважається укладеним, оскільки згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, на підтвердження чого відповідачем було надано розписку. Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов позичальником ОСОБА_2 була власноруч написана відповідна розписка. Таким чином договір позики грошових коштів між ним та боржником, є письмовим правочином, який відповідає формі, передбаченою ст.ст. 207, 1047 ЦК України. Відповідно до умов позики, що зазначені в розписці, ОСОБА_2 повинен був повернути грошові кошти в строк до 30.11.2020 року або на першу вимогу позивача. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
02.03.2023 року ним було направлено лист відповідачу про повернення суми позики у розмірі 90000 (дев'яносто тисяч) доларів США та встановлений строк повернення, а саме 10 днів з моменту отримання листа. Але у встановлений строк відповідач грошових коштів не повернув. У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань вимушений звернутися до суду з відповідною позовною заявою.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При таких обставинах, оскільки між позивачем та відповідачем не було передбачено сплату процентів за користування грошовими коштами, їх розмір і порядок сплати, а також не було передбачено застереження щодо безпроцентної позики, позивач як позикодавець, має право на одержання процентів.
Враховуючи те, що розмір процентів за користування позикою встановлюється на рівні облікової ставки НБУ і те, що відповідач користувався готівкою з 21.02.2017 року, з урахуванням строку позовної давності доречно рахувати розмір процентів за останні три роки, а саме з 30.03.2020 року по 30.03.2023 року, їх розмір складає: 33232,29 доларів США (за курсом НБУ становить 1215258,32 грн.)
Порядок розрахунку:
- 90000 (сума позики) х 26 (кількість днів) х 8.0 % (облікова ставка НБУ з 30.03.2020 року по 24.04.2020 року) : 365 = 512,9 долара США (за курсом НБУ становить 18756. 03 грн.)
90000 (сума позики) х 42 (кількість днів) х 6.0 % (облікова ставка НБУ з 24.04.2020 року по 12.06.2020 року) : 365 = 828,5 долара США (за курсом НБУ становить 30297. 08 грн.)
90000 (сума позики) х 243 (кількість днів) х 6.0 % (індекс інфляції з 12.06.2020 року по 04.03.2021 року) : 365 = 4793,45 долара США (за курсом НБУ становить 175289,76 грн.)
90000 (сума позики) х 42 (кількість днів) х 6.5 % (облікова ставка НБУ з 05.03.2021 року по 16.04.2021 року) : 365 - 673,15 долара США (за курсом НБУ становить 22422 грн.)
90000 (сума позики) х 99 (кількість днів) х 7.5 % (облікова ставка НБУ з 16.04.2021 року по 23.07.2021 року) : 365 = 1830,82 долара США (за курсом НБУ становить 24616.15 грн.)
90000 (сума позики) х 48 (кількість днів) х 8.0 % (облікова ставка НБУ з 23.07.2021 року по 10.09.2021 року): 365 = 946,85 долара США (за курсом НБУ становить 34624.98 грн.)
90000 (сума позики) х 32 (кількість днів) х 8.5 % (облікова ставка НБУ з 10.09.2021 року по 10.12.2021 року): 365 = 670,68 долара США (за курсом НБУ становить 24525.83 грн.)
90000 (сума позики) х 42 (кількість днів) х 9.0 % (облікова ставка НБУ з 10.12.2021 року по 21.01.2022 року) : 365 = 932,1 долара США (за курсом НБУ становить 34085.6 грн.)
90000 (сума позики) х 144 (кількість днів) х 10.0 % (облікова ставка НБУ з 21.01.2022 року по 03.06.2022 року) : 365 = 3550,69 долара США (за курсом НБУ становить 129843,76 грн.)
90000 (сума позики) х 300 (кількість днів) х 25.0 % (облікова ставка НБУ з 03.06.2022 року по 30.03.2023 року): 365 = 18493,15 долара США (за курсом НБУ становить 676268.61 грн.)
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином заборгованість відповідача з урахуванням викладеного складає: 3 % річних - 229931,34 грн. Порядок розрахунку: 3291174 грн. (сума боргу) х 3 % : 365 х 850 (дні заборгованості) = 229931,34 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 3 291 174 (три мільйони двісті дев'яносто одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами за договором позики у розмірі 1215258, 32 грн. (один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 32 коп. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Рнокпп НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 229931,34 грн.(двісті двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 34 коп. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Рнокпп НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.
До початку проведення судового засідання представник позивача, адвокат Кульбашний І.В. надав суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує повністю і просить суд їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в жодне судове засідання не з'явився, хоча особисто 24.05.2023 року, 11.09.2023 року, 21.11.2023 року, 02.02.2024 року, 27.03.2024 року, 03.05.2024 року, 24.05.2024 року через канцелярію суду надавав заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням за межами Дніпропетровської області, просив не розглядати справу без його участі. Разом з тим, доказів, щодо не можливості з'явитись до суду не надавав. Отже, подання заяв про відкладення свідчить про намір відповідача затягувати розгляд справи. З метою уникнення затягування розгляду справи, враховуючи, що позивач наполягає на розгляді справи, відповідачем відзив не надано, суд вважає, розглянути справу без участі відповідача за наявними у справі доказами.
Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 280, 282 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 21 лютого 2017 р. між сторонами було укладено договір позики (а.с. 9), у вигляді розписки, з якої вбачається, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 90000,00 (дев'яносто тисяч) доларів США, яку останній зобов'язався повернути в строк до 30 листопада 2020 року.
Оскільки сторони дійшли спільної згоди про те, що грошові кошти будуть перебувати у користуванні відповідача визначений період часу і встановили строк їх повернення, про що склали відповідну розписку, зазначене підтверджує факт укладення договору позики між ними та умови її повернення.
При цьому, у визначену у розписці дату сума позики відповідачем повернута не була.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013 р. по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Надаючи оцінку наведеним вище розпискам з урахуванням наведених норм матеріального права та висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах суд вважає доведеним факт укладання між сторонами договорів позики, у вигляді боргових розписок.
Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всіє всієї суми заборгованості позивачу судом не встановлено, в силу положень ч. 3 ст. 545 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки про ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 23 жовтня 2019 року (Справа № 723/304/16-ц, провадження № 14-360цс19).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом позики від 21.02.2017 року у розмірі 90000,00 дол. США.
Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача процентів за договором позики згідно ст.1048 ЦК України, суд встановив наступне.
Позивач здійснив розрахунок процентів на рівні облікової ставки НБУ за договором позики від 21.02.2017 року, за період з 30.03.2020 року по 30.03.2023 р. розмір яких становить 33232,29 доларів США (за курсом НБУ становить 1 215 258,32 грн.).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що: «Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні».
Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.
Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому зазначена норма права та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.
Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов'язання, як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню - буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов'язку позичальника.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, варто мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалася.
Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18».
Враховуючи вищезазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення відсотків на підставі статті 1048 ЦК України за розпискою від 21.02.2017 року.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних за договором позик судом встановлено наступне.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Судом встановлено, що позивач здійснив розрахунок 3% річних за договором позики від 21.02.2017 року за період часу з 30 березня 2020 р. по 30 березня 2023 р. (в межах строку позовної давності) розмір яких складає 229931,34 грн. (3291174,00 грн. (сума боргу) х3%:365х850 (дні заборгованості).
Однак, при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Такі висновки містяться, у постановах Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року № 373/2054/16 та від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30 червня 2022 року по справі № 344/2924/18.
Відповідно до п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України в редакції відповідно до Закону України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався та триває на цей час.
П.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Із урахування викладеного, розмір 3% річних від простроченої суми за час прострочення за договором позики від 22.02.2017 року необхідно розраховувати за період із 30.03.2020 р. по 23.02.2022 р.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки кошти не були повернуті в зазначений у договорах строк, позовні вимоги про стягнення 3 % річних є частково обґрунтованими, та виходить з такого розрахунку:
кількість днів користування коштами з 30.03.2020 року до 23 лютого 2022 року (в межах строку позовної давності, до початку введення в Україні воєнного стану) становить 696 днів, а отже загальна сума 3 % річних за вказаний період становить: 90000,00 доларів США х 696 (кількість днів прострочення) х 3: 100: 365 (кількість днів у році) = 5148,49 доларів США;
Враховуючи наведену норму матеріального права, висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 р. по справі №464/3790/16-ц, а також положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 3,0 % річних підлягають частковому задоволенню., за період часу з 30.03.2020 р. по 23.02.2022 р. включно за договором позики від 21.02.2017 р. у розмірі 5148,49 дол. США.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до часини задоволених вимог, у розмірі 9858,65 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 525, 526, 545, 610, 612, 625, 1046, 1048, 1050, Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість за договором позики від 21.02.2017 року у розмірі 90000 (дев'яносто тисяч) доларів США, 3% річних у розмірі 5148,49 доларів США (п'ять тисяч сто сорок вісім доларів США сорок дев'ять центів) долари США.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 9858,65 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. О. Порошина