Справа № 214/7449/17
4-с/214/8/24
05 червня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фелдеші Анастасія Миколаївна, на дії державного виконавця,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною скаргою, та просить суд скасувати постанову державного виконавця Фелдеші А.П. винесеної в рамках виконавчого провадження № 44878236 від 08.09.2023 на виконання судового наказу № 2-н/214/40/18 виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про накладення штрафу, посилаючись на неправомірність її винесення. В обґрунтування вимог зазначено, що відповідно до пункту 2 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві, про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Таким чином має місце доведення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням», що полягає у навмисному чи іншому свідомому невиконанні особою боржника зазначених обов'язків. Оскільки він має невиконанні зобов'язання у справі по сплаті аліментів на дитину, він не може вважатися винним в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положень частини 2 статті 10, статті 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві боржника у праві керування транспортними засобами, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Тому підлягає з'ясуванню, чи дійсно він свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково - замість суду державний виконавець самовільно вирішила дане питання, без будь-яких доказів на підтвердження факту свідомого ухилення його від виконання своїх зобов'язань та надання відомостей про його обізнаність з наявністю відкритого виконавчого провадження і строками добровільного виконання. Обмеження у вигляді штрафу лише позбавить його можливості отримати певні кошти за ту чи іншу роботу та неможливість виконання зобов'язання зі сплати аліментів, тому наполягає на задоволенні скарги.
Ухвалою суду від 14 травня 2024 року прийнято до розгляду скаргу у зв'язку зі звільненням у відставку з посади судді ОСОБА_2 .
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений.
Державний виконавець Фелдеші А.М. звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, проти вимог заперечує з підстав, викладених у письмових поясненнях. В обґрунтування пояснень зазначено, що оспорювана постанова правомірно винесена державним виконавцем на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на дату винесення постанови боржник мав заборгованість зі сплати аліментів. Платежі про виконання судового рішення мають містити інформацію про платника, отримувача та цільове направлення даних коштів. Проаналізувавши копії квитанцій, наданих боржником, можна дійти висновку, що вони не містять таких даних, тому державний виконавець не має можливості зарахувати їх в рахунок сплачених аліментів. Згідно звіту підприємства, борг станом на 28.01.2022 складав 28 615,50 грн., з врахуванням сплачених боржником самостійно сум складав 17 165,50 грн., станом на 01.02.2022 борг складав 17 670,01 грн., про що нею надається виконаний розрахунок, який спростований боржником.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Основна мета виконавчого провадження - виконання судового рішення, яке у державі, що визнала верховенство права, не може залишатися невиконаним на шкоду одній із сторін, а держава повинна вжити усіх необхідних кроків, у межах своєї компетенції, для виконання остаточного рішення суду (рішення Європейського суду з прав людини від 05 липня 2012 року у справі «Глоба проти України»).
Так, судовим наказом від 24 січня 2018 року у справі № 214/7449/17 (провадження 2н/214/40/18) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 19 грудня 2017 року.
Постановою державного виконавця Саксаганськуого ВДВС від 26 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження № 55878236 на виконання зазначеного судового наказу.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 08.09.2023, сума боргу ОСОБА_1 зі сплати аліментів складала 103 410,01 грн. (а.с. 94), тому державним виконавцем на підставі частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» 08 вересня 2023 року було винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 за наявності заборгованості у сумі 103 410,01 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців (а.с. 98).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У даній справі оскаржується постанова державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08 вересня 2023 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 20 682,00 грн. у зв'язку з несплатою останнім аліментів у виконавчому провадження № 55878236.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20% суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімально гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (далі - СК України).
Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Наведений порядок визначення розміру аліментів передбачений у разі отримання платником доходів, що сплачуються із доходу після утримання обов'язкових податків і зборів, однак ОСОБА_1 таких платежів не здійснює, аліменти на утримання дитини нараховуються, виходячи із розміру середнього заробітку працівника у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.
У випадку, коли платник аліментів не працює, розмір щомісячних платежів встановлюється за приписами статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 195 СК України, згідно яких не передбачено зменшення суми середньомісячного заробітку у даній місцевості на суму видатків, що зазвичай сплачуються із фактично отриманого доходу платника, як це встановлено для платників за приписами частини першої статті 70 цього Закону.
Верховний Суд в ухвалі від 20 червня 2019 року у справі № 659/988/18 (провадження № 61-6205ск19) зазначив, що у разі визначення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів, визначальним є її розмір та факт перевищення суми відповідних платежів за певний період. Вказана заборгованість обчислюється із дня пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості у виконавчому провадження № 55878236 заявником не спростований, доказів на підтвердження відсутності зазначеної в оспорюваній постанові державного виконавця суми боргу, станом на дату винесення постанови, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з викладеного, встановивши, що по судовому наказу № 214/7449/17 (провадження № 2н/214/40/18) від 24 січня 2018 року виконавче провадження не закінчено; з часу відкриття виконавчого провадження (26 лютого 2018 року) ОСОБА_1 лише періодично виконував обов'язки зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини, заборгованість сформувалась за декілька років, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 .
Згідно абзаців першого та другого пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей ЦПК.
Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 - повністю.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 07 червня 2024 року.
Суддя А.В. Ткаченко