Справа №203/5508/23
Провадження №2/0203/279/2024
06.06.2024 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Юрівій Ю.О.,
з участю:
-представниці позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації,
1. 26 вересня 2023 року позивач поштовим зв'язком звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала квартира АДРЕСА_1 (ЖБК №176 «Тракторист»). Після смерті останньої жодна особа не заявила свої права на спадщину, отже на вказану квартиру може претендувати територіальна громада. Позивачеві стало відомо про те, що 08.02.2019 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська право власності на спірну квартиру протиправно було передано відповідачці. 24.09.2019 вказане рішення було скасоване, проте до такого скасування (18.04.2019) відповідачка продала спірне майно ОСОБА_4 , яка у свою чергу 04.05.2019 за договором купівлі-продажу продала його ОСОБА_5 . У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання договорів купівлі-продажу від 18.04.2019 та 04.05.2019 недійсними, скасування записів про державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , визнання спадщини відумерлою. 17.02.2021 рішенням суду позивачеві було відмовлено у позові. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.09.2021 рішення суду першої інстанції було скасоване, а заявлений позов - задоволено. Постановою Верховного Суду від 20.07.2022 рішення суду апеляційної інстанції у частині визнання спадщини відумерлою було залишено без змін, у решті зазначене рішення було скасоване. З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2022, ухваленої у справі №461/12525/15-ц, позивач просить стягнути з відповідачки грошову компенсацію вартості відчуженої квартири в сумі 1 290 349,00 грн (а.с.а.с. 1 - 7, 38).
2. 28 лютого 2024 року відповідачка подала до суду відзив на позов, у якому зазначила, що позивач не дотримався висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022, і обрав неправильний спосіб захисту порушеного права. Посилання позивача на практику Великої Палати Верховного Суду є також безпідставним, оскільки встановлені у справах судами обставини не є однаковими, отже позивач мав звернутися до суду виключно з віндикаційним позовом (а.с.а.с. 52 - 55).
3. 12 березня 2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що спосіб захисту порушеного права, обраний ним, цілком відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.12.2022, ухваленій у справі №461/12525/15-ц (а.с.а.с. 62 - 64, 66).
4. 22 березня 2024 року відповідачка подала до суду заперечення, у яких повторно зазначила доводи, що містилися у відзиві на позов (а.с.а.с. 67 - 69).
5. 2 квітня 2024 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 71).
6. У судовому засіданні представниця позивача підтримала позов, пояснивши, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала квартира АДРЕСА_2 ). Після смерті останньої жодна особа не заявила свої права на спадщину, отже на вказану квартиру може претендувати територіальна громада. Між тим, позивачеві стало відомо про те, що 08.02.2019 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська право власності на спірну квартиру протиправно було передано ОСОБА_2 24.09.2019 вказане рішення було скасоване, проте до такого скасування (18.04.2019) ОСОБА_2 продала спірне майно ОСОБА_4 , яка у свою чергу 04.05.2019 за договором купівлі-продажу продала його ОСОБА_5 . У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання договорів купівлі-продажу від 18.04.2019 та 04.05.2019 недійсними, скасування записів про державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , визнання спадщини відумерлою. 17.02.2021 рішенням суду позивачеві було відмовлено у позові. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.09.2021 рішення суду першої інстанції було скасоване, а заявлений позов - задоволено. Постановою Верховного Суду від 20.07.2022 рішення суду апеляційної інстанції у частині визнання спадщини відумерлою було залишено без змін, у решті зазначене рішення було скасоване.
7. Відповідачка до суду не з'явилася, звернувшись із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с. 48).
8. Заслухавши пояснення представниці позивача, дослідивши матеріали справи, а також матеріали цивільної справи №203/4193/19, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
9. Судом встановлено, що 26.09.1969 до квартири АДРЕСА_1 , що належав ЖБК № НОМЕР_1 «Тракторист», було вселено та зареєстровано як члена кооперативу ОСОБА_3 .
10. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
11. За життя ОСОБА_3 сплатила пайовий внесок за квартиру у повному обсязі.
12. 8 лютого 2019 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №201/722/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом було ухвалене рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру, належну ОСОБА_3 .
13. 18 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала спірну квартиру. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. (номер у реєстрі - 388).
14. 4 травня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала спірну квартиру. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. (номер у реєстрі - 430).
15. 24 вересня 2019 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2019 було скасоване, а у позові - відмовлено (а.с.а.с. 18 - 25).
16. Викладені обставини підтверджуються судовими рішеннями, ухваленими у цивільній справі №203/4193/19 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання спадщини відумерлою.
17. 22 листопада 2019 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання договорів купівлі-продажу від 18.04.2019 та 04.05.2019 недійсними, скасування записів про державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , визнання спадщини у вигляді спірної квартири відумерлою (справа №203/4193/19).
18. 17 лютого 2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у справі №203/4193/19 було ухвалене рішення про відмову у позові.
19. 17 вересня 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2021 було скасоване, позов задоволено у повному обсязі.
20. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 постанову Дніпровського апеляційного суду від 17.09.2021 в частині задоволених позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування записів про державну реєстрацію права власності та передачу майна у власність територіальної громади було скасовано, а рішення Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 17.02.2021 про відмову у позові в цій частині - залишене в силі;
постанову Дніпровського апеляційного суду від 17.09.2021 у частині задоволення позову про визнання спадщини відумерлою було залишено без змін (а.с.а.с. 29 - 36).
21. Розглядаючи проблему застосування цивільного та цивільного процесуального законодавства при визнанні спадщини відумерлою з точки зору процедур розгляду таких справ та способу захисту інтересу територіальної громади на спадкове майно, суд доходить такого висновку.
22. Положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК) щодо прийняття спадщини спрямовані на захист прав усіх спадкоємців, які мають права на спадщину, та надають можливість кожному з них захистити своє право чи інтерес, навіть якщо строк на прийняття спадщини пропущено і спадщина вже розподілена між іншими спадкоємцями. Крім того, такі ж права має спадкоємець, якщо спадщина визнана відумерлою та перейшла до територіальної громади.
23. Зокрема, відповідно до статті 1280 ЦК, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини 2, 3 статті 1272 ЦК), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.
24. Відтак спадкоємець, який із зазначених причин не зміг прийняти спадщину, яка була перерозподілена між іншими спадкоємцями або перейшла у власність територіальної громади як відумерла, має право на передачу йому належної частки спадщини в натурі, якщо спадщина збереглася, а у випадку неможливості такої передачі у зв'язку з тим, що спадщина не збереглася, або визнана відумерлою та відчужена територіальною громадою на користь іншої особи, - на отримання лише грошової компенсації. Такий підхід до розв'язання проблем переходу прав на відумерлу спадщину застосовується законодавством задля захисту прав добросовісного набувача майна, що на час переходу прав на це майно не знав та не міг знати про наявність спадкоємців, що мають право на спадщину.
25. Разом з тим законодавство не містить положень про можливість територіальної громади отримати відчужене майно в натурі та/або способи захисту інтересів територіальної громади у випадку, якщо спадщина була незаконно передана особі-спадкоємцю, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, та у випадку, коли спадщина такою особою була вже відчужена іншій особі, що позбавило територіальну громаду отримати майно у свою власність як відумерле в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.
26. Суд наголошує, що уніфіковане застосування закону обумовлює його загальнообов'язковість, рівність перед законом та правову визначеність, а також гарантує учасникам процесу передбачуваність судового рішення.
27. Цивільний матеріальний закон, як і цивільне процесуальне законодавство передбачають за відсутності норми права, що регулює спірні правовідносини, які виникли між учасниками цивільного спору, застосування при розгляді таких спорів аналогію права або аналогію закону.
28. Зокрема, згідно зі статтею 8 ЦК, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
29. Проаналізувавши зміст законодавчих норм у системі з установленими судом правовідносинами, суд вважає, що в цій справі підлягає застосуванню аналогія закону, що регулює подібні правовідносини, зокрема, положення статті 1280 ЦК, виходячи з таких міркувань.
30. Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини
будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку про те, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК «Спадкове право».
31. Відтак захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися в такий саме спосіб, виходячи з тих самих засад, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі.
32. Як зазначалось, за правилами, встановленими статтею 1280 ЦК, якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію.
33. Аналіз змісту приведеної норми свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А відтак, застосовуючи аналогію закону, і територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.
34. Суд вважає, що закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК) і в разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.
35. Слід зауважити, що захист прав чи інтересів територіальної громади у цьому випадку також має бути реальним, спрямованим на дійсне відновлення порушеного права та/або інтересу, а відтак з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається, виходячи з його ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.
36. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 (провадження №14-40цс21) та в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18), розв'язуючи правову проблему розміру грошової компенсації при відчужені майна та стягненні такої компенсації при поділі майна подружжя.
37. Відтак за встановлених фактичних обставин у цій справі при відчуженні спадкового майна територіальна громада має право лише на відшкодування вартості спадкового майна за ринковими цінами.
38. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 №109046336 (справа №461/12525/15-ц), яка підлягає обов'язковому врахуванню судом.
39. Суд при цьому бере за основу довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомого майна від 12.09.2023, згідно з якою вартість відчуженої квартири становить 1 290 348,41 грн (а.с.а.с. 26 - 28).
40. Оцінюючи доводи відповідачки, викладені у відзиві на позов та запереченнях, суд виходить з того обставини, встановлені у цій справі та справі, що була предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду 14.12.2022, цілком подібні.
41. Довід про те, що у порівнянні зі справою №461/12525/15-ц, у цій справі позивач, звертаючись з позовом, уже мав право на спірне майно, оскільки його було визнано відумерлим, правового значення не має.
42. При цьому суд бере до уваги й те, що Верховний Суд, переглядаючи рішення, ухвалені у справі №203/4193/19 у касаційному порядку і залишаючи без змін постанову Дніпровського апеляційного суду в частині визнання спадщини відумерлою, одночасно скасував це рішення в частині передачі спірної квартири територіальній громаді.
43. З огляду на викладене суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити.
44. У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню компенсація його судових витрат у сумі 19 356,00 грн (а.с. 37).
45. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код - 26510514; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75) до ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) про стягнення грошової компенсації задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради грошову компенсацію в сумі 1 290 348,00 гривень, компенсацію судових витрат у сумі 19 356,00 гривень, разом - 1 309 704,00 гривні.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 7 червня 2024 року .
Суддя М.О. Католікян