05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 199/2786/21
провадження № 61-15405св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариства «Комерційний банк «Надра»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року у складі
судді Спаї В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права іпотеки.
2. Позов обґрунтований тим, що 23 лютого 2007 року відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8/2007/840-К/1480-ПР, за яким банк надав позичальнику кредит
у розмірі 32 600 дол. США в порядку та на умовах, визначених цим договором.
3. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 23 лютого 2007 року банк та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки № 1480-ПР/1, за яким передали в іпотеку банку належну їм квартиру АДРЕСА_1 .
4. 29 квітня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уклали договір № GK3N216867 про відступлення права вимоги, згідно з яким товариство набуло право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.
5. Проте у вересні 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» отримало
від Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) наказ від 03 липня 2020 року
№ 2287/5 про задоволення скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чумак Ю. П. щодо скасування рішень від 27 травня
2020 року №№ 52375880, 52393496 та від 27 квітня 2020 року №№ 52073409, 52073440, нібито прийнятих цим нотаріусом. У зазначеному наказі МЮУ скасувало, зокрема, рішення від 27 травня 2020 року № 52375880, яким було виключено відомості про іпотеку квартири АДРЕСА_1 , де іпотекодавцями є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
а іпотекодержателем - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
6. У наказі МЮУ вказано, що нотаріус Чумак Ю. П. виявила несанкціонований доступ від її імені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням захищеного носія ключової інформації, внаслідок чого невідомі особи провели оскаржувані реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна, а саме всупереч вимогам чинного законодавства невідомі особи скасували відомості, які скасуванню не підлягають, без рішення суду, а крім того реєстраційні дії вчинені за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями на підставі документів, які не підтверджували припинення іпотеки щодо квартири, а саме електронної копії ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у справі
№ 200/2/19, яка скасовує ухвалу про арешт майна, а не іпотеку щодо квартири, та електронної копії заяви ПАТ «КБ «Надра» щодо припинення іпотеки, тоді як у державному реєстрі вже містились відомості про те, що іпотекодержателем є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а не банк.
7. Надалі МЮУ з посиланням на пункт 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказало про неможливість виконання свого наказу від 03 липня 2020 року № 2287/5 в частині проведення державної реєстрації іпотеки щодо квартири АДРЕСА_2 (іпотекодавці - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями,
а саме: наявна державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 .
8. Позивач стверджував, що внаслідок протиправних дій іпотекодавців щодо відчуження предмета іпотеки він позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна, переданого в іпотеку.
9. З огляду на викладене, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило визнати за ним право іпотеки щодо квартири
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
10. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право іпотеки нерухомого майна - квартири
АДРЕСА_1 , загальною площею 29,6 кв. м (реєстраційний номер 2089999712101).
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що оскільки наказом від 03 липня 2020 року № 2287/5 МЮУ скасувало рішення приватного нотаріуса від 27 травня 2020 року № 52375880 про скасування відомостей щодо іпотеки спірної квартири, проте виконати цей наказ та поновити запис про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міністерство не має можливості через зміну власника предмета іпотеки, що свідчить про те, що така іпотека офіційно не визнана й не підтверджена,
а право, за захистом якого позивач звернувся до суду, не поновлене, тому очевидним є порушення прав позивача з боку відповідачів. Заяву
ОСОБА_1 про застосування позовної давності суд залишив без задоволення, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався у вересні 2020 року після отримання наказу МЮУ та у квітні 2021 року звернувся до суду.
12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
13. Ухваливши нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд вказав, що рішення від 27 травня 2020 року № 52375880, яке МЮУ скасувало своїм наказом від 03 липня 2020 року № 2287/5, приватний нотаріус приймав, у тому числі, на підставі заяви ПАТ «КБ «Надра» про зняття іпотеки та заборони відчуження майна за договором іпотеки від 23 лютого 2007 року
№ 1480ПР/1, тому спірні правовідносини виникли між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ПАТ «КБ «Надра» за договором відступлення прав вимоги щодо внесення змін попереднім кредитором відомостей про зняття іпотеки та заборону відчуження майна, що виключає порушення прав позивача відповідачами в цій справі.
14. Постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 рокукасаційну скаргу
ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
15. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що апеляційну скаргу на рішення районного суду подала ОСОБА_1 , а інші відповідачі, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , своїм правом на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги не скористалися, що свідчить про їх згоду з рішенням районного суду, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про можливість перегляду та скасування рішення суду від 07 грудня 2021 року у повному обсязі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржуваної постанови
16. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 грудня 2021 року залишено без змін.
17. Залишивши без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що позивачем доведено порушення його прав, а обраний спосіб захисту є ефективним та призведе до відновлення становища, що існувало до порушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, передати справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. 26 жовтня 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року.
20. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2023 року надійшли до Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 05 червня 2018 року
у справі № 338/180/17, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Вказує, що вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є неналежними відповідачами, що є підставою для відмови у позові.
24. Стверджує, що не знала і не могла знати про іпотеку і обставини її припинення, придбала квартиру за відплатним договором і є добросовісним набувачем. Звертає увагу, що на час звернення з позовом 08 квітня 2021 року позивач вже втратив право вимоги за кредитом, оскільки трирічний строк позовної давності сплив 20 лютого 2020 року.
25. Крім того посилаючись на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, вважаючи, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня
2023 року було необґрунтовано відхилено її заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
26. Зазначає, що не скористалась правом на оскарження рішення суду не через те, що з ним погодилася, а тому що не була обізнана про нього до
10 серпня 2023 року коли отримала ухвалу про призначення справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до розгляду, а отже відповідно до частини другої статті 363 ЦПК України мала право подати заяву про приєднання до апеляційної скарги до 27 вересня 2023 року, що нею і було зроблено.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
27. У грудні 2023 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
28. Вказує, що відповідно до договору від 29 квітня 2020 року
№ GL3N216867 про відступлення прав вимоги, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «КБ «Надра», позивач зареєстрував за собою іпотеку на спірну квартиру, яка надалі була скасована невідомими особами, у зв'язку з чим було відкрито кримінальне провадження. Жоден із відповідачів не звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору відступлення прав за кредитним та іпотечним договором, що свідчить про їх згоду про передачу прав новому кредитору.
29. Доводи касаційної скарги, що визнання права іпотеки внаслідок прямої заборони вимагати повернення кредиту не призведе до ефективного захисту прав позивача є безпідставними, оскільки заявниця неправильно тлумачить норми законодавства щодо строків виконання зобов'язання і строку дії кредитного договору.
30. Відповідно до пункту 8.5 кредитного договору договір діє до виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_1 не виконано зобов'язання за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, тому
ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» має право як новий кредитор вимагати погашення боргу.
31. Доводи касаційної скарги щодо неналежності відповідачів
є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 3.1.11 іпотечного договору до виконання зобов'язання в повному обсязі іпотекодавець не має права без згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки в будь який спосіб. Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , маючи невиконані зобов'язання, скориставшись несанкціонованим доступом до державного реєстру та видаленням запису про право іпотеки ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на спірний об'єкт нерухомості, здійснили відчуження іпотечного майна, що
є порушенням вимог закону та умов договору іпотеки.
Обставини справи, встановлені судами
32. 23 лютого 2007 року ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8/2007/840-К/1480-ПР, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 32 600 дол. США в порядку та на умовах, визначених цим договором.
33. 23 лютого 2007 року на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором банк та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки № 1480-ПР/1, за яким передали в іпотеку банку належну їм квартиру АДРЕСА_1 .
34. 29 квітня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уклали договір № GK3N216867 про відступлення права вимоги, згідно з яким товариство набуло права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.
35. У вересні 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» отримало від МЮУ наказ від 03 липня 2020 року № 2287/5 про задоволення скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чумак Ю. П. щодо скасування рішень від 27 травня 2020 року №№ 52375880, 52393496 та
від 27 квітня 2020 року №№ 52073409, 52073440, нібито прийнятих цим нотаріусом. У зазначеному наказі МЮУ скасувало, зокрема, рішення нотаріуса від 27 травня 2020 року № 52375880, за змістом якого нотаріус скасував відомості про іпотеку квартири
АДРЕСА_1 , де іпотекодавцями є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
а іпотекодержателем - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
У наказі зазначено, що приватний нотаріус виявила несанкціонований доступ від її імені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
з використанням захищеного носія ключової інформації «АЛМАЗ-IK»,
в результаті чого невідомі особи провели оскаржувані реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна. Також у наказі вказано, що, по-перше, всупереч вимогам чинного законодавства невідомі особи скасували відомості, які скасуванню не підлягають, без рішення суду, яке скасовує рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
а, по-друге, реєстраційні дії вчинені за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями на підставі документів, які не підтверджували припинення іпотеки щодо квартири АДРЕСА_3 , а саме електронної копії ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 200/2/19, яка скасовує ухвалу про арешт майна, а не іпотеку щодо квартири АДРЕСА_3 , та електронної копії заяви ПАТ «КБ «Надра» щодо припинення іпотеки, тоді як у Державному реєстрі прав вже містились відомості про те, що іпотекодержателем
є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
36. Надалі МЮУ з посиланням на пункт 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказало про неможливість виконання свого наказу від 03 липня 2020 року № 2287/5 в частині проведення державної реєстрації іпотеки щодо квартири АДРЕСА_2 (іпотекодавці - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями,
а саме: наявна державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 , яка проведена на підставі договору купівлі-продажу
від 29 травня 2020 року.
37. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 29 травня 2020 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 29 травня
2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округуКейтельгіссер О. М.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
40. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
41. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
42. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам
(див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня
2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23),
від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1)).
44. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
45. Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
46. Забезпечення виконання зобов'язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року
у справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що: - виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; - запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; - за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають; - у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя; - у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
48. Оскільки у розглядуваній справі товариство вважає себе іпотекодержателем за чинною іпотекою, та вказує, що його права іпотекодержателя порушені внаслідок незаконного виключення відомостей про іпотеку із державного реєстру, позивачем обрано належний спосіб захисту.
49. Суди попередніх інстанцій встановивши, що у зв'язку
із несанкціонованим доступом невідомих осіб до державних реєстрів
27 травня 2020 року, у державному реєстрі були незаконно скасовані відомості про іпотеку, іпотекодавцями за якою є ОСОБА_1
і ОСОБА_4 , а іпотекодержателем ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», дійшли обґрунтованого висновку про порушення прав позивача, як іпотекодержателя.
50. Крім того встановивши, що МЮУ 03 липня 2020 року скасувало незаконне рішення від 27 травня 2020 року № 52393496 про виключення відомостей щодо іпотеки, однак поновлення цих відомостей у позасудовому порядку виявилось неможливим, оскільки 29 травня 2020 року, тобто через два дні після несанкціонованого втручання, право власності на спірну квартиру була переоформлено на ОСОБА_3 , суди правильно поновили права іпотекодержателя шляхом ухвалення оскаржених судових рішень, які є підставою для внесення відповідних відомостей до державних реєстрів.
51. Посилання заявниці на те, що вона, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 не
є належним відповідачем є безпідставними, оскільки рішення суду ухвалено безпосередньо про їх права, свободи, інтереси та обов'язки.
52. Щодо доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_3
є добросовісним набувачем квартири, Верховний Суд дійшов таких висновків.
53. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
54. У матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 травня 2020 року, який містить відомості про те, що іпотекодержателем квартири
АДРЕСА_1 є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
55. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли не знати про передачу своєї квартири в іпотеку, як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відомості про припинення якого у зв'язку із виконанням, проведеним належним чином у розглядуваній справі судам не надані, а саме по собі посилання ОСОБА_3 про необізнаність щодо іпотеки, за встановлених обставин, не є підставою для відмови у позові.
56. Верховний Суд погоджується, що відчуження квартири, яка із 2007 року перебувала в іпотеці, через два дні після несанкціонованого втручання
в державні реєстри, за відсутності доказів виконання зобов'язання забезпеченого іпотекою, не можна визнати добросовісним.
57. За наявності у ОСОБА_3 майнових вимог до продавців придбаної нею квартири, такі вимоги можуть бути предметом вирішення судом за її відповідним позовом.
58. Оскільки докази припинення зобов'язань за кредитним договором
від 23 лютого 2007 року № 8/2007/840-К/1480-ПР та договором іпотеки
від 23 лютого 2007 року № 1480-ПР/1 у цій справі судам не надані, колегія суддів відхиляє доводи заявниці про сплив позовної давності до вимог
ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» вирішених судами.
59. Крім того у розглядуваній справі не вирішувались вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки чи стягнення заборгованості за кредитним договором.
60. Щодо доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд, повернувши ухвалою від 27 вересня 2023 року заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , порушив норми процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
61. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на 27 вересня
2023 року.
62. 25 вересня 2023 року ОСОБА_3 подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року була повернута.
63. Відповідно до частини другої статті 363 ЦПК України заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
64. Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2022 року в справі
№ 2-1332/2009 (провадження № 61-16670св21), аналізуючи положення статті 363 ЦПК України, вказав, що приєднання до апеляційної скарги - це допоміжний інститут для осіб, які погоджуються з доводами апеляційної скарги і бажають їх підтримати у наведеному в апеляційній скарзі обсязі. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначаються наведеними
в апеляційній скарзі доводами, незалежно від наявності заяви про приєднання до апеляційної скарги. В той же час, особа, яка має доводи, відмінні від апеляційної скарги, має право реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового акта місцевого суду, подавши апеляційну скаргу самостійно.
65. У розглядуваній справі, апеляційна скарга ОСОБА_1 , до якої мала намір приєднатися ОСОБА_3 , була в повному обсязі розглянута апеляційним судом.
66. Крім того ОСОБА_3 без обмежень скористалась своїм правом на касаційне оскарження судових рішень до Верховного Суду.
67. За таких обставин повернення апеляційним судом заяви
ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 не вплинуло ні на правильність вирішення спору по суті, ні на можливість реалізації заявницею своїх процесуальних прав.
68. Незгода заявниці із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
69. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
70. За встановлених обставин, оскаржені судові рішення не суперечать узагальненим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц,
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, Верховного Суду
від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, на які посилалася заявниця як на підставу касаційного оскарження.
71. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримались вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду.
72. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов'язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.
73. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
74. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
75. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.
76. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович