05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 643/6699/23
провадження № 61-5462св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Літвінова Інна Сергіївна, на постанову Харківського апеляційного суду
у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкова О. Ю., від 27 лютого 2024 року і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі.
2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, щовона працювала у Харківській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на посаді начальника відділу роботи з персоналом з 27 серпня 2012 року. У зв'язку з військовою агресією проти України 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Через військову агресію, окупацію значних територій Харківщини вона звернулася до в. о. директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_2 із заявою від 08 червня 2022 року про надання відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами на період режиму воєнного стану для переміщення своєї сім'ї на безпечну територію до закінчення військової агресії. Відповідно до наказу «Про надання відпусток без збереження заробітної плати» № 58-в від 30 червня 2022 року їй надано відпустку без збереження заробітної плати до закінчення воєнного стану.
3. Позивачка зазначала, що 21 червня 2023 року їй стало відомо про те, що її було звільнено відповідно до наказу № 189-ОС від 20 червня 2023 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням без поважних причин обов'язків, відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку згідно з колективним договором. Вказувала, що вона не отримувала жодних попереджень, наказів, повідомлень чи інших розпоряджень. Про зміст наказів та повідомлень, які отримані нею засобами електронного зв'язку, в подальшому стало відомо після звільнення, тобто 21 червня 2023 року.
4. Вважала, що відповідачем грубо порушено норми діючого законодавства щодо притягнення її до відповідальності за порушення трудової дисципліни, оскільки попередньо керівництвом погоджено їй відпустку без збереження заробітної плати до закінчення воєнного стану, не повідомлено належним чином про складання службових записок, повідомлень, наказів, які були підставою для звільнення. Відповідач застосував норми для звільнення, які не набули законної сили на момент погодження керівництвом відпустки.
5. Згідно з доводами позивачки, за один і той же проступок її двічі було притягнуто до відповідальності у вигляді догани (наказ № 174-ОС від 14 червня 2023 року) та звільнення з роботи (наказ №189-ОС від 20 червня 2023 року).
6. Відомості про погодження звільнення з начальником головного управління Держпродспоживслужби України в Харківській області відповідачем не надані.
7. ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідачем надано відпустку відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки вона звернулася до відповідача 08 червня 2022 року та відпустка надана до закінчення воєнного стану до моменту набрання законної сили частиною четвертою статті 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року), якою запроваджено новий вид відпустки без збереження заробітної плати, строком не більше 90 календарних днів, що надається працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи у період дії воєнного стану.
8. Звертала увагу, що у відповідності до частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».
9. Посилалася на те, що до неї попередньо не було застосовано дисциплінарного стягнення, нею не було отримано наказ про скасування затверджених попередньо відпусток та розпорядження про необхідність приступити з 12 червня 2023 року до роботи, а тому відсутня систематичність у порушенні трудової дисципліни, адже відповідач самовільно без повідомлення працівника застосував дисциплінарне стягнення.
10. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 189-ОС від 20 червня 2023 року про її звільнення з посади начальника відділу роботи з персоналом з 20 червня 2023 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України;
? визнати незаконним та скасувати наказ № 106 від 08 червня 2023 року «Про виконання трудових обов'язків працівників Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань забезпеченості харчових продуктів та захисту споживачів» у частині пункту 1.3, яким наказано приступити до роботи 12 червня 2023 року відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_1 та пункту 2 наказу, яким передбачено визнати таким, що втратив чинність наказ № 58-в від 30 червня 2022 року (в подальшому уточнила, що мала на увазі наказ № 39-в від 31 травня 2022 року) «Про надання відпусток без збереження заробітної плати»;
- визнати незаконним та скасувати наказ № 174-ОС від 14 червня 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;
- поновити її на посаді начальника відділу роботи з персоналом Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань забезпеченості харчових продуктів та захисту споживачів.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада
2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 після застосування до неї дисциплінарного стягнення вчинила проступок на роботі, а саме не виконувала свої трудові обов'язки (була відсутня на роботі 15, 16 та
19 червня 2023 року), перебувала за кордоном, де, зі слів її представника, перебуває і на час розгляду справи у суді, а тому наказ № 189-ОС від 20 червня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_3 » та інші оскаржені накази є законними та не підлягають скасуванню.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2023 року - без змін.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 після застосування до неї дисциплінарного стягнення
14 червня 2023 року вчинила проступок на роботі, а саме не виконувала свої трудові обов'язки (була відсутня на роботі 15 червня 2023 року, 16 червня
2023 року, 19 червня 2023 року), а тому наказ про її звільнення у зв'язку із систематичним невиконанням трудових обов'язків є законним. Водночас роботодавцем дотримано процедуру застосування дисциплінарного стягнення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Літвінова І. С., через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду
від 27 лютого 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
16. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 рокуу справі № 396/1560/16-ц,
від 19 жовтня 2020 року у справі № 341/102/18, від 09 листопада 2021 року
у справі № 235/5659/20, від 02 лютого 2022 року у справі № 705/539/21,
від 15 червня 2022 року у справі № 604/1157/19, від 30 березня 2023 року у справі № 690/190/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Заявниця вважає, що її незаконно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено за порушення трудової дисципліни, з наказами не ознайомлено. В оскаржуваному наказі про накладення дисциплінарного стягнення роботодавець не зазначив назву статті її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта, на підставі якого її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та дату вчинення проступку. Зазначає, що у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
18. Згідно з доводами касаційної скарги, 21 червня 2023 року позивачці стало відомо, що її було звільнено. До 21 червня 2023 року жодних попереджень, наказів, повідомлень чи інших розпоряджень з моменту погодження відпустки вона не отримувала. Зміст наказів та повідомлень стали відомі після звільнення, були надіслані засобами телефонного зв'язку у месенджері «Viber».
19. Заявниця вказує, що сторонами спору не було погоджено альтернативних способів спілкування, вона не надавала згоди на отримання повідомлення у месенджері «Viber» з особистого номеру телефону працівників відповідача, окрім того свідком у судовому засіданні підтверджено, що ОСОБА_4 не знала про її перебування за кордоном, однак чому саме таким єдиним способом було здійснено адресування важливих наказів та повідомлень (без надіслання наказів за адресою проживання, електронною поштою тощо) судом досліджено не було та свідком не обґрунтовано.
20. Також заявниця звертає увагу на те, що вона після перетину державного кордону України постійно не користувалася засобами телефонного зв'язку, а тому вона вчасно не отримувала повідомлення від роботодавця. Взагалі матеріали справи не містять достовірної інформації щодо дати отримання повідомлень від роботодавця. Надані відповідачем скріншоти повідомлень, надісланих на мобільний телефон, не підтверджують своєчасне отримання таких повідомлень, крім того, частина документів не була надіслана. Вважає, що відповідачем було грубо порушено норми діючого законодавства щодо притягнення її до відповідальності за порушення трудової дисципліни, оскільки керівництвом попередньо було погоджено відпустку без збереження заробітної плати до закінчення воєнного стану, про що зазначено у наказі про надання відпустки.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 643/6699/23.
22. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У поданому відзиві на касаційну скаргу Харківська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Вважає, що позивачка не довела, що її звільнення було проведено з порушенням вимог трудового законодавства. Під час вирішення спору суди дійшли об'єктивних висновків про те, що звільнення позивачки відбулося з дотримання чинного законодавства, а оскаржувані накази є законними, обґрунтованими та такими, що винесені з урахуванням трудового законодавства. Скріншоти з телефону (роздруківки з месенджеру «Viber») вважає належним та допустимим доказом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. ОСОБА_1 працювала в Харківській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на посаді начальника відділу роботи з персоналом
з 27 серпня 2012 року.
25. Відповідно до наказу № 39-в від 31 травня 2022 року № 39-в
ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати з 09 червня 2022 року на період воєнного стану в Україні (пункт 6). Підстава: заява ОСОБА_1 , Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження воєнного стану в Україні».
26. Згідно з наказом № 58-в від 01 липня 2022 року працівникам Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надано відпустки без збереження заробітної плати з 01 липня 2022 року на період воєнного стану в Україні. ОСОБА_1 серед таких працівників відсутня.
27. Відповідно до службової записки в. о. начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_4 на ім'я директора ОСОБА_5 від 08 червня
2023 року, враховуючи, що від дати видання наказів про відпустки без збереження заробітної плати 90 календарних днів минули, відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» виникли підстави для вирішення питання щодо зобов'язання працівників, зокрема ОСОБА_1 , приступити до роботи та виконання трудових обов'язків.
28. У службовій записці від 08 червня 2023 року за результатами аналізу наказів з кадрової діяльності встановлено невідповідність дат між наказом № 39-в від 31 травня 2022 року «Про надання відпустки без збереження заробітної плати» та заявою ОСОБА_1 . Заява ОСОБА_1 від 08 червня 2022 року датується пізніше дати видачі наказу (31 травня 2022 року).
29. Наказом № 106 від 08 червня 2023 року працівникам Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в тому числі
ОСОБА_1 повідомлено про необхідність приступити до роботи 12 червня 2023 року.
30. На підтвердження направлення наказу № 106 від 08 червня 2023 року ОСОБА_1 надано протокол від 08 червня 2023 року 11 год 10 хв, відповідно до якого ОСОБА_1 був надісланий наказ № 106 від 08 червня 2023 року через месенджер «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 об 11:00
08 червня 2023 року.
31. Відповідачем надано скріншоти з телефона, згідно з якими на номер телефону НОМЕР_1 , яким користується позивачка, направлялися копія наказу № 106 від 08 червня 2023 року, а також 12 червня 2023 року повідомлення. Судом у судовому засіданні було оглянуто телефон, з якого безпосередньо направлялися вказані документи.
32. 12 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом
ОСОБА_4 , у присутності провідного юрисконсульта відділу договірної та претензійної роботи ОСОБА_6 , провідного фахівця відділу роботи з персоналом ОСОБА_7 , склала акт про відсутність на робочому місці начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_1 12 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45.
33. Згідно з протоколом від 12 червня 2023 року о 16 год 50 хв ОСОБА_1 , начальнику відділу роботи з персоналом, було надіслано повідомлення № 399 від 12 червня 2023 року «Про надання пояснень про причину відсутності на робочому місці 12 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45» через месенджер «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 о 16:44 12 червня
2023 року. На підтвердження відправлення повідомлення надано скріншот з телефона, переписка з якого була безпосередньо оглянута у судовому засіданні суду першої інстанції.
34. Також 12 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_4 , провідним юрисконсультом відділу договірної та претензійної роботи ОСОБА_6 , провідним фахівцем відділу роботи з персоналом ОСОБА_7 , складено акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці.
35. 13 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом
ОСОБА_4 , у присутності провідного юрисконсульта відділу договірної та претензійної роботи ОСОБА_6 , провідного фахівця відділу роботи з персоналом ОСОБА_7 , складено акт про відсутність на робочому місці начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_1 13 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45.
36. 14 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом
ОСОБА_4 , у присутності провідного юрисконсульта відділу договірної та претензійної роботи ОСОБА_6 , провідного фахівця відділу роботи з персоналом ОСОБА_7 , складено акт про відсутність на робочому місці начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_1 14 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45.
37. Повідомленням № 439 від 14 червня 2023 року ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення про причини відсутності на робочому місці 13 червня 2023 року та 14 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45, повідомлено, що термін перебування у відпустці за кордоном згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» закінчився, а за частиною третьою цієї статті відпустка надається за рішенням керівника.
38. Згідно з протоколом від 14 червня 2023 року 16 год 55 хв ОСОБА_1 було надіслано повідомлення № 439 від 14 червня 2023 року «Про надання пояснень про причину відсутності на робочому місці 13 червня 2023 року та 14 червня 2023 року у робочий час з 08:00 до 16:45 через месенджер «Viber» на номер НОМЕР_1 о 16:50 14 червня 2023 року. На підтвердження відправлення надано скріншот з телефона.
39. Також 14 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_4 , провідним юрисконсультом відділу договірної та претензійної роботи ОСОБА_6 , провідним фахівцем відділу роботи з персоналом ОСОБА_7 було складено акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці 13 червня 2023 року та
14 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45. Письмові пояснення не були надані.
40. Службовою запискою від 14 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом до відома в. о. директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів доведено, що ОСОБА_1 не з'явилася на роботі 12 червня 2023 року згідно з наказом № 106 від 08 червня 2023 року. Їй були надіслані повідомлення № 399 від 12 червня 2023 року «Про надання пояснень про причину відсутності на робочому місці 12 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45» через месенджер «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 в 16:44 12 червня 2023 року та повідомлення № 439 від 14 червня 2023 року «Про надання пояснень про причину відсутності на робочому місці
13 червня 2023 року та 14 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45» через месенджер «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 в 16:50 14 червня 2023 року. Письмових пояснень ОСОБА_1 не надала. Цим ОСОБА_1 порушила трудову дисципліну та Правила внутрішнього трудового розпорядку, вважала за доцільне притягнути до дисциплінарної відповідальності останню.
41. Згідно з витягом з протоколу засідання профспілкового комітету від 14 червня 2023 року № 7/23 погоджено притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників лабораторії, серед яких зазначена ОСОБА_1 .
42. Наказом від 14 червня 2023 року № 174-ОС ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці
12, 13, 14 червня 2023 року).
43. Згідно з протоколом від 15 червня 2023 року 10 год 55 хв ОСОБА_1 , начальнику відділу роботи з персоналом, був надісланий наказ № 174-ОС
від 14 червня 2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 » через месенджер «Viber» на номер телефону НОМЕР_1
о 10:49 15 червня 2023 року. На підтвердження відправлення надано скріншот з телефона, який був безпосередньо оглянутий у судовому засіданні.
44. 15 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом
ОСОБА_4 , у присутності провідного юрисконсульта відділу договірної та претензійної роботи ОСОБА_6 , провідного фахівця відділу роботи з персоналом ОСОБА_7 , склала акт про відсутність на робочому місці начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_1 15 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45.
45. 16 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом
ОСОБА_4 , у присутності провідного юрисконсульта відділу договірної та претензійної роботи ОСОБА_6 , провідного фахівця відділу роботи з персоналом ОСОБА_7 , склала акт про відсутність на робочому місці начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_1 16 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45.
46. 19 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом
ОСОБА_4 , в присутності провідного юрисконсульта відділу договірної та претензійної роботи ОСОБА_6 , провідного фахівця відділу роботи з персоналом ОСОБА_8 , склала акт про відсутність на робочому місці начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_1 19 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45.
47. Повідомленням № 452 від 19 червня 2023 року ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення про причини відсутності на робочому місці 15, 16, 19 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45, повідомлено, що термін перебування у відпустці за кордоном згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» закінчився.
48. Згідно з протоколом від 19 червня 2023 року 16 год 40 хв ОСОБА_1 , начальнику відділу роботи з персоналом, було надіслано повідомлення «Про надання пояснень про причину відсутності на робочому місці 15, 16, 19 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45» через месенджер «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 о 16:35 19 червня 2023 року. На підтвердження відправлення надано скріншот з телефона, який був безпосередньо оглянутий у судовому засіданні.
49. Також 19 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_4 , провідним юрисконсультом відділу договірної та претензійної роботи ОСОБА_6 , провідним фахівцем відділу роботи з персоналом ОСОБА_8 було складено акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці 15, 16 та 19 червня 2023 року у робочий час з 8:00 до 16:45. Письмові пояснення не були надані, про що складено акт.
50. Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 20 червня 2023 року погодив звільнення працівника лабораторії ОСОБА_1 , начальника відділу роботи з персоналом, що підтверджується витягом з протоколу засідання профспілкового комітету № 11/23 від 20 червня 2023 року.
51. Наказом від 20 червня 2023 року № 189-ОС звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу роботи з персоналом, з роботи 20 червня 2023 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку Харківської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби № 66 від 08 серпня 2019 року.
52. Згідно з протоколом від 20 червня 2023 року 16 год 40 хв ОСОБА_1 був надісланий наказ № 189-ОС від 20 червня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_3 » та повідомлення про нарахування сум, належних ОСОБА_1 при звільненні (вих. № 485 від 30 червня 2023 року) через месенджер «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 о 16:26, 16:27 20 червня 2023 року. На підтвердження відправлення надано скріншот з телефона.
53. Судом апеляційної також встановлено, що згідно з наказом від 06 травня 2022 року № 32-в ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку строком 24 календарних дні з 16 травня 2022 року по 08 червня 2022 року включно за період роботи з 03 січня 2021 року по 03 січня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 .
54. Відповідно до наказу від 14 березня 2023 року №50-ОС деяких працівників Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів переведено на інші посади відповідно до штатного розпису. Позивачки ОСОБА_1 серед них немає.
55. Відповідно до наказу від 31 березня 2023 року № 214 «Про визначення підприємств, установ та організацій, що належать до сферу управління Держпродспоживслужби, критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємства згідно з додатком, до якого включено Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (пункти 4 та 6 Порядку та критеріїв визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76).
56. Відповідно до службової записки від 08 червня 2023 року доведено до відома в. о. директора Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що за результатами аналізу наказів з основної діяльності встановлено, що 14 березня 2023 року затверджено нова структура та штатний розпис. Працівники лабораторії на підставі штатного розпису подали заяви на переведення в нові структурні підрозділи. В наказі відсутня ОСОБА_1 , яка не була переведена.
57. Крім того, згідно з скріншотом переписки з позивачкою через месенджер «Viber», позивачці пропонували звільнитися за згодою сторін, у разі, якщо вона не планує повертатися до України найближчим часом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
58. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
59. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
60. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
61. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
62. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
63. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
64. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі
№ 1340/4630/18).
65. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
66. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
67. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
68. За визначеними у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
69. Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
70. Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
71. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
72. У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
73. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
74. Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
75. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18).
76. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
77. Розділ ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Закон № 2136-ІХ від 15 березня 2022 року).
78. Відповідно до частини першої, другої статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції з 19 липня 2022 року, яка діяла на час звільнення позивачки, у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.
79. У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
80. Судами встановлено, що відповідач наказом № 106 від 08 червня
2023 року роботодавець повідомив працівників Харківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в тому числі ОСОБА_1 , про необхідність приступити до роботи 12 червня 2023 року.
81. Слід враховувати, що з 19 липня 2022 року діяла норма частини четвертої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою обмежено строк відпустки без збереження заробітної плати (90 календарних днів) працівників, які виїхали за межі території України у період дії воєнного стану.
82. На підтвердження направлення наказу № 106 від 08 червня 2023 року ОСОБА_1 суду надано протокол від 08 червня 2023 року 11 год 10 хв, відповідно до якого ОСОБА_1 надісланий наказ № 106 від 08 червня 2023 року через месенджер «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 об 11:00
08 червня 2023 року.
83. На вказаний номер телефону через месенджер «Viber», яким користується позивачка, чого остання не заперечувала, надсилалося 12 червня 2023 року повідомлення № 399 від 12 червня 2023 року «Про надання пояснень про причину відсутності на робочому місці 12 червня 2023 року».
84. 12 червня 2023 року в. о. начальника відділу роботи з персоналом
ОСОБА_4 , провідним юрисконсультом відділу договірної та претензійної роботи ОСОБА_6 , провідним фахівцем відділу роботи з персоналом ОСОБА_7 складено акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці.
85. У подальшому роботодавцем складалися 13, 14 червня 2023 року акти про відсутність позивачки на робочому місці, на вказаний номер телефону через месенджер «Viber» роботодавцем направлено позивачці пропозицію надати пояснення про причини відсутності на робочому місці, складено акт про відмову позивачки надати пояснення.
86. У подальшому наказом від 14 червня 2023 року № 174-ОС ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці 12, 13, 14 червня 2023 року). Наказ слід вважати достатнім чином обґрунтованим.
87. Вказаний наказ був надісланий ОСОБА_1 через месенджер «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 о 10:49 15 червня 2023 року. На підтвердження відправлення повідомлення надано скріншот з телефона, переписка з якого була безпосередньо оглянута судом першої інстанції у судовому засіданні.
88. В подальшому роботодавцем також фіксувався факт відсутності
ОСОБА_1 на робочому місці, здійснювалося повідомлення ОСОБА_1 через доступний канал комунікації з нею - месенджер «Viber». Судами було встановлено, що позивачка повідомлення отримувала.
89. ОСОБА_3 не заперечувала, що вона користується месенджером «Viber» і має номер телефону НОМЕР_1 , а також перебування у червні 2023 року за межами України. Також ОСОБА_3 не вказувала, що повідомляла роботодавця про інші доступні способи пересилання документів.
90. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
91. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
92. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
93. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
94. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
95. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
96. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
97. Слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що роботодавець довів підстави для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за відсутність на робочому місці 12, 13, 14 червня 2023 року.
98. Судами безспірно встановлено, що ОСОБА_1 після застосування 14 червня 2023 року до неї дисциплінарного стягнення, вчинила інший дисциплінарний проступок на роботі, а саме: не виконувала свої трудові обов'язки, була відсутньою на роботі 15, 16, 19 червня 2023 року, у зв'язку з чим роботодавцем було прийнято наказ № 189-ОС від 20 червня 2023 року про звільнення ОСОБА_3 у зв'язку із систематичним невиконанням трудових обов'язків.
99. Встановивши, що позивачка належним чином протягом тривалого часу не виконувала покладені на неї посадові обов'язки, на попередження роботодавця приступити до виконання трудових обов'язків не реагувала, за що була притягнута до відповідальності 14 червня 2023 року із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, та знову вчинила дисциплінарний проступок - відсутність на робочому місці 15, 16, 19 червня 2023 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем правомірно було звільнено позивачку на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
100. Звільнення ОСОБА_1 також було погоджено з первинною профспілковою організацією.
101. Окрім зазначеного, позивачка не заперечувала, що вона як на момент звернення до суду з цим позовом через свого представника, так і на момент розгляду цієї справи судом знаходилася за межами території України. Водночас, роботодавець пропонував їй розірвати трудові відносини за угодою сторін, однак позивачка такої пропозиції не прийняла, проігнорувавши повідомлення роботодавця.
102. Підлягає врахуванню те, що відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 31 березня 2023 року № 214 «Про визначення підприємств, установ та організацій, що належать до сферу управління Держпродспоживслужби, критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» Харківську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів визначено критично важливою для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
103. Належне функціонування критично важливого для Держави об'єкта має забезпечуватися у тому числі і належним виконанням працівниками трудових обов'язків.
104. Судами попередніх інстанцій надано правову оцінку характеру виявлених порушень, їх кількості та систематичності, враховано поведінку позивачки, а також порядок накладення на неї дисциплінарних стягнень і обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для висновку про порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
105. Доводи позивачки значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі, на правильність висновків судів попередніх інстанцій не впливають.
106. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
107. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди, за встановлених у цій справі обставин, правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог
108. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
109. Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявниця послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.
110. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Літвінова Інна Сергіївна, залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович