05 червня2024 року
м. Київ
справа № 362/2258/22
провадження № 61-10587 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (далі - ДП «Білоцерківське лісове господарство») про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 03 червня 2013 року він працював на посаді майстра лісу Снітинського лісництва в ДП «Фастівське лісове господарство», яке в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Білоцерківське лісове господарство».
Наказом ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 23 травня 2022 року № 129-К його було звільнено з роботи за пунктом 2 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з підстави втрати до нього довір'я з боку роботодавця. Наказ про звільнення з роботи та трудову книжку він отримав 23 травня 2022 року.
Вважав звільнення незаконним, оскільки він не належить до категорії осіб, які можуть бути звільнені з роботи на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України, адже до посадових обов'язків майстра лісу не входить безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей. Крім того, в наказі про звільнення не зазначено, в чому саме полягала його вина та які саме винні дії при виконанні трудових обов'язків стали підставою для втрати довір'я до нього з боку роботодавця.
Крім того, він є членом органу первинної профспілкової організації, проте його не запрошували на розгляд подання про його звільнення.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 23 травня 2022 року № 129-К про його звільнення з роботи; поновити його на роботі на посаді майстра лісу Снітинського лісництва ДП «Білоцерківське лісове господарство» та стягнути із відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 23 травня 2022 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 23 травня 2022 року № 129-К, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри з боку ДП «Білоцерківське лісове господарство», з посади майстра лісу Снітинського лісництва.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра лісу Снітинського лісництва ДП «Білоцерківське лісове господарство» з 24 травня 2022 року.
Стягнуто із ДП «Білоцерківське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2022 року в розмірі 24 953 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не належить до категорії осіб, які можуть бути звільнені з роботи у зв'язку з втратою довір'я, оскільки до посадових обов'язків майстра лісу не входило безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей. Крім того, посада лісничого або роботи, які виконує лісник, відсутні в переліку посад, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпустки), перевезення або застосування в процесі виробництва.
Крім того, відповідачем не доведено факт винних дій ОСОБА_1 , які призвели до втрати до нього довір'я з боку роботодавця. Відсутні також докази повідомлення позивача про розгляд профспілковим органом подання відповідача на його звільнення, що свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог статті 43 КЗпП України.
У зв'язку з зазначеним суд дійшов висновку, що порушене право позивача повинно бути поновлено шляхом визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Білоцерківське лісове господарство» задоволено.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з положеннями посадової інструкції майстра лісу ДП «Білоцерківське лісове господарство», до посадових обов'язків майстра лісу належать, зокрема: забезпечення систематичного спостереження і належної охорони лісів від пожеж, самовільних рубок, шкідників і хвороб, їх своєчасного виявлення, сигналізації, організації їх локалізації та ліквідації; забезпечення своєчасної, в установлені терміни виробничо-господарської діяльності (збирання лісового насіння, вирощування садивного матеріалу, підготовку ґрунту, початку, посів лісу, сприяння природному поновленню, догляду за лісовими культурами проведення лісогосподарських рубок, тощо); здійснення видачі робітникам наряд-актів на виконання робіт та додаткових угод по наданню послуг приватними підприємцями на майстерські дільниці, а також приймання на зберігання лісопродукції з веденням щоденника виконаних робіт та клеймування продукції та пеньків; приймання участі у оформленні актів прийому-передачі лісосік приватним структурам під розробку; своєчасного проведення прийомки заготовленої лісопродукції та контролювання розробки лісосік по кількісних та якісних показниках, не допущення залишків деревини понад встановлений термін; проведення приймання заготовленої деревини в установлені терміни, оформлення первинної документації на етапі від приймання до переміщення на проміжні та нижні склади та до кінцевих споживачів; обліковування в мобільному терміналі партію лісопродукції. Тобто посада позивача та, відповідно, його посадові обов'язки передбачали можливість укладення роботодавцем з ним договору про повну матеріальну відповідальність.
Встановивши, що позивач обіймав посаду, яка пов'язана з безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей (лісу), його вину у вчиненні дисциплінарного правопорушення встановлено за наслідками службового розслідування, апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади майстра лісу у зв'язку із втратою довір'я до нього з боку роботодавця є обґрунтованим та таким, що проведено відповідно до вимог трудового законодавства.
Також апеляційний суд зауважив, що згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, а тому при звільненні позивача, яке відбулося в період воєнного стану, попередня згода первинної профспілкової організації, членом якої був позивач, була не потрібна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2023 року ОСОБА_1 із використанням засобів поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 320/7064/17, від 03 квітня 2021 року у справі № 752/7994/17, від 02 червня 2021 року у справі № 585/2261/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 219/3955/19, щодо застосування пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України; застосування норм права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 572/1537/21, щодо застосування статей 40, 49-2 КЗпП України; застосування норм права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, щодо обов'язку (розподілу тягаря доведення) доведення в трудових спорах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); не дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. від 07 серпня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 362/2258/22 із Васильківського міськрайонного суду Київської області.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Русинчуку М. М.; судді, які входять до складу колегії: Гудима Д. А., Краснощоков Є. В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В, Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можуть бути винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Вважає, що вина позивача не була доведена у визначений законом спосіб, зокрема службове розслідування було проведено з порушенням пунктів 10, 16, 17, 18 Інструкції про порядок проведення службового розслідування на ДП «Білоцерківське лісове господарство» (далі - Інструкція), а саме: не визначено мету, дату початку та закінчення службового розслідування; відсутні письмові пояснення опитуваних осіб із їх підписами на ім'я голови комісії ОСОБА_2 ; не встановлено, які конкретні дії позивача призвели до спричинення збитків підприємству, форму провини (навмисно чи з необережності); не визначено ступінь провини кожної з осіб, причетної до правопорушення, у зв'язку з чим на позивача було безпідставно покладено всю провину за вчинення правопорушення; не встановлено причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що позивач не належить до категорії осіб, які можуть бути звільнені з роботи у зв'язку з втратою довір'я, оскільки до його посадових обов'язків не входить безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей, отримання їх під звіт. Відповідачем не доведено, що ліс, незаконна рубка якого була підставою для проведення службової перевірки, було передано позивачу під звіт та що позивач несе відповідальність за його облік, рух і зберігання.
Доводи особи, яка продала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2023 року ДП «Білоцерківське лісове господарство» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції. Позивач займав посаду, яка пов'язана з безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей (лісу); його вину у вчиненні дисціплінарного правопорушення встановлено за наслідками службового розслідування та у зв'язку з завданням шкідливих наслідків підприємству відповідачем втрачено довір'я до позивача, а тому звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України є правомірним.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 червня 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду майстра лісу Снітинського лісництва в ДП «Фастівський лісгосп» (а. с. 12).
15 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав головному лісничому ДП «Фастівський лісгосп» заяву, в якій просив закріпити за ним обхід № 4 у Снітинському лісництві, загальною площею 568 га, з повною матеріальною відповідальністю на відповідність займаній посаді, до якої долучив укладений між ДП «Фастівський лісгосп» та ОСОБА_1 договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а. с. 45).
Наказом ДП «Фастівське лісове господарство» від 22 квітня 2019 року № 44-ОД, закріплено обхід № 4 за майстром лісу ОСОБА_1 - квартали 12-20, 23, 24, 27-29 (а. с. 47-48).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21 жовтня 2021 року № 681 ДП «Фастівський лісгосп» було припинено шляхом реорганізації та приєднання до ДП «Білоцерківське лісове господарство», у зв'язку з чим, на підставі частини третьої статті 36 КЗпП України ОСОБА_1 було переведено до штату працівників ДП «Білоцерківське лісове господарство» (а. с. 12).
Згідно з пунктом 1.1. статуту ДП «Білоцерківське лісове господарство», останнє засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства Української РСР від 31 жовтня 1991 року № 133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства (а. с. 36-43).
01 лютого 2022 року з метою забезпечення неушкодженості матеріальних цінностей, що належать ДП «Білоцерківське лісове господарство», між директором підприємства ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а. с. 46).
Наказом ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 12 травня 2022 року № 88 призначено проведення службового розслідування за обставинами, вказаними у рапорті головного лісничого ДП «Білоцерківське лісове господарство» ОСОБА_3 від 11 травня 2022 року, що в урочищі «Липки» Снітинського лісництва на огляді ділянок лісу відведених під іншу рубку, в кварталах 23, 24, 27, 28 поряд з квартальною просікою було виявлено самовільну рубку (а. с. 20).
12 травня 2022 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, у яких зазначив, що з 01 березня по 03 квітня 2022 року він перебував у відпустці, після виходу з якої обхід лісу здійснити було неможливо, оскільки відвідування лісових масивів було заборонено до 20 квітня 2022 року. Після надання дозволу на відвідування лісу ним було виявлено повалення дерев, про що він доповів в усній формі (а. с. 66).
Згідно з висновком службового розслідування від 23 травня 2022 року, затвердженим директором ДП «Білоцерківське лісове господарство», комісією встановлено, що згідно акту огляду місця вчинення лісопорушення № 2 від 11 травня 2022 року в лютому-квітні 2022 року в Снітинському лісництві в кварталі 23 виділ 1, кварталі 27 виділ 1, кварталі 29 виділ 1, кварталі 29 виділ 1 було здійснено незаконну рубку 85 дерев породи дуб звичайний, 4 дерев породи акація біла, 2 дерев породи клен гостролистий, 2 дерев породи граб звичайний, 1 дерева породи груша лісова, 1 дерева породи берест, чим завдано матеріальних збитків на суму 456 997, 44 грн. Самостійно майстром лісу не було виявлено самовільної рубки, не повідомлено керівництво чи правоохоронні органи. Об'єм самовільно заготовленої лісопродукції складає 76, 2 м3, яка наготовлялась і вивозилась в зимовий період, по сніговому покриву, і сліди, які залишилися після вивезення лісопродукції, не могли бути непоміченими майстром лісу ОСОБА_1 . Комісія зі службового розслідування дійшла висновку, що в діях майстра лісу Снітинського лісництва ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного правопорушення, яке полягає у невиконанні своїх посадових обов'язків, чим завдано шкідливих наслідків підприємству, що є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Комісія вважала за необхідне передати відповідні матеріали до правоохоронних органів; лісничому Снітинського лісництва ОСОБА_4 та провідному інженеру з охорони та захисту лісу ОСОБА_5 оголосити догани; старшому майстру лісу Снітинського лісництва ОСОБА_6 оголосити догану та перевести на посаду майстра лісу; розірвати трудовий договір з майстром лісу Снітинського лісництва ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України; організувати систематичні рейди лісової охорони (а. с. 17-19).
Наказом директора ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 23 травня 2022 року № 129-К ОСОБА_1 звільнено з посади майстра лісу Снітинського лісництва на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України з підстави з підстави втрати до нього довір'я з боку роботодавця (а. с. 52).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством (стаття 3 КЗпП України).
Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що звільнення з підстав втрати довір'я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1093цс15, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-100 цс 16.
Виходячи з розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.
Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати: чи становить виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звільнений з посади майстра лісу Снітинського лісництва на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, згідно з яким трудовий договір з ініціативи власника може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Згідно зі статтею 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Передбачений в указаній нормі права перелік посад і робіт не був затверджений Кабінетом Міністрів України, однак чинною є постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, якою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва (далі - Перелік).
Найменування посади, яку обіймав позивач, відсутня у вказаному Переліку.
Водночас Переліком визначено характер робіт, що виконуються працівником, з яким роботодавець може укласти письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих працівнику у процесі виробництва. Такими є роботи: з приймання на зберігання, обробки, зберігання, відпуску матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, холодильниках, харчоблоках, сховищах, заготовчих (приймальних) пунктах, товарних і товаро-перевалочних дільницях, камерах схову, коморах і гардеробах. Роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації).
Судами встановлено, що 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав головному лісничому ДП «Фастівський лісгосп» заяву, в якій просив закріпити за ним обхід № 4 у Снітинському лісництві, загальною площею 568 га, з повною матеріальною відповідальністю на відповідність займаній посаді, до якої долучив укладений між ДП «Фастівський лісгосп» та ОСОБА_1 договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Наказом ДП «Фастівське лісове господарство» від 22 квітня 2019 року № 44-ОД, закріплено обхід № 4 за майстром лісу ОСОБА_1 - квартали 12-20, 23, 24, 27-29.
01 лютого 2022 року з метою забезпечення неушкодженості матеріальних цінностей, що належать ДП «Білоцерківське лісове господарство», з ОСОБА_1 було укладеного договір про повну матеріальну відповідальність.
Зі змісту посадової інструкції майстра лісу, затвердженої директором ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 01 липня 2021 року, з якою ОСОБА_1 ознайомлений під підпис, до посадових обов'язків майстра лісу належать, зокрема: забезпечення систематичного спостереження і належної охорони лісів від пожеж, самовільних рубок, шкідників і хвороб, їх своєчасного виявлення, сигналізації, організації їх локалізації та ліквідації; забезпечення своєчасної, в установлені терміни виробничо-господарської діяльності (збирання лісового насіння, вирощування садивного матеріалу, підготовку ґрунту, початку, посів лісу, сприяння природному поновленню, догляду за лісовими культурами проведення лісогосподарських рубок, тощо); здійснення видачі робітникам наряд-актів на виконання робіт та додаткових угод по наданню послуг приватними підприємцями на майстерські дільниці, а також приймання на зберігання лісопродукції з веденням щоденника виконаних робіт та клеймування продукції та пеньків; приймання участі у оформленні актів прийому-передачі лісосік приватним структурам під розробку; своєчасного проведення прийомки заготовленої лісопродукції та контролювання розробки лісосік по кількісних та якісних показниках, не допущення залишків деревини понад встановлений термін; проведення приймання заготовленої деревини в установлені терміни, оформлення первинної документації на етапі від приймання до переміщення на проміжні та нижні склади та до кінцевих споживачів; обліковування в мобільному терміналі партію лісопродукції.
Із урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що посада позивача та, відповідно, його посадові обов'язки передбачали можливість укладення роботодавцем з ним договору про повну матеріальну відповідальність.
Виходячи з умов договорів про повну матеріальну відповідальність від 15 квітня 2019 року та від 01 лютого 2022 року, ОСОБА_1 займає посаду майстра лісу і виконує роботу, безпосередньо пов'язану зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення неушкодженості і цілісності довірених йому власником матеріальних цінностей.
Встановивши, що позивач обіймав посаду, яка пов'язана з безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей (лісу), його вину у вчиненні дисциплінарного правопорушення встановлено за наслідками службового розслідування та у зв'язку з завданням шкідливих наслідків підприємству відповідачем втрачено довір'я до позивача, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади майстра лісу на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України є обґрунтованим та таким, що проведено відповідно до вимог трудового законодавства.
Апеляційним судом враховано, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України відбулося за наявності законної підстави, оскільки у зв'язку із неналежним виконанням позивачем своїх посадових обов'язків майстра лісу щодо охорони матеріальних цінностей, які знаходяться на території закріпленого за позивачем за трудовим договором обходу № 4 лісництва, із укладенням договору про повну матеріальну відповідальність, підприємству відповідача завдано матеріальної шкоди незаконною вирубкою лісу.
Доводи касаційної скарги щодо проведення службового розслідування відносно позивача з порушенням вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування на ДП «Білоцерківське лісове господарство», є безпідставними та зводяться до незгоди позивача з висновками службового розслідування та встановленими ним обставинами.
Верховний Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не обґрунтовував незаконність свого звільнення з підстав порушення вимог Інструкції при проведенні службового розслідування.
Водночас, апеляційним судом враховано, що службове розслідування проводилося за фактом виявлення самовільної рубки в урочищі «Липки» Снітинського лісництва в кварталах 23, 24, 27, 28, підставою для якого слугував наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 12 травня 2022 року № 88, за результатами службового розслідування був складений висновок, затверджений директором ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 23 травня 2022 року, яким встановлено в діях майстра лісу Снітинського лісництва ОСОБА_1 склад дисциплінарного правопорушення, яке полягає у невиконанні своїх посадових обов'язків, чим завдано шкідливих наслідків підприємству, що є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Отже службове розслідування проведено відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування на ДП «Білоцерківське лісове господарство», результати якого позивачем не оспорювались.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, від 04 травня 2020 року у справі № 320/7064/17, від 03 квітня 2021 року у справі № 752/7994/17, від 02 червня 2021 року у справі № 585/2261/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 219/3955/19; у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 572/1537/21, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович