06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 824/78/23
провадження № 61-5705ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лісніченко Л. М.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Олександра Валерійовича (в режимі відеоконференції),
учасники справи, розглянутої третейським судом:
позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк»;
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільїн Олександр Валерійович, на ухвалу Київського апеляційного суду, у складі судді
Стрижеуса А. М., від 12 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 18 травня 2015 року у справі № 789/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
Короткий зміст заяви
1. 05 травня 2023 року адвокат Ільїн О. В., в інтересах ОСОБА_1 , подав до Київського апеляційного суду заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків
(далі - третейський суд) від 18 травня 2015 року у справі № 789/15 та заяву про поновлення пропущеного строку на подання такої заяви.
2. Заява обґрунтована тим, що рішенням третейського суду від 18 травня 2015 року стягнуто солідарно із ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») заборгованість за договором кредиту у розмірі 1 848 327,20 грн та третейський збір в сумі 18 883,27 грн.
3. Вважає, що рішення третейського суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 51 Закону України «Про третейські суди», оскільки справа, у якій прийнято рішення, не зважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» і не може бути предметом третейського розгляду.
4. Стверджує, що про рішення третейського суду ОСОБА_1 дізналася у квітні 2023 року при ознайомленні її представника з матеріалами справи № 789/15. До цього ОСОБА_1 не знала і не могла знати про розгляд третейської справи, не брала участі у її розгляді, не отримувала повістки, копії позову з додатками, а також рішення третейського суду
від 18 травня 2015 року, тому не мала можливості у тримісячний термін
з дня прийняття рішення третейським судом звернутися із заявою про його скасування.
5. Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїн О. В. просив суд поновити строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду від 18 травня 2015 року у справі № 789/15, як такий, що пропущений з поважних причин, та скасувати вказане рішення третейського суду.
Інформація про зміст судових рішень прийнятих у справі
6. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2023 рокузаяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїна О. В. про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду
від 18 травня 2015 року залишено без задоволення. Заяву представника
ОСОБА_1 - адвоката Ільїна О. В. про скасування рішення третейського суду від 18 травня 2015 року у справі № 789/15 повернуто особі, яка її подала.
7. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що копія рішення третейського суду була направлена на адресу ОСОБА_1 03 червня 2015 року, що підтверджено списком рекомендованих листів та квитанцією Укрпошти. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 отримав 16 серпня 2014 року кореспонденцію у справі № 1298/13, про що свідчить його підпис у графі - «вручено особисто», а також підпис працівника поштового зв'язку. Тому не можна вважати, що ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи.
8. За таких обставин, оскільки рішення третейського суду у справі
№ 789/15 було ухвалено 18 травня 2015 року, строк на його оскарження закінчився 16 серпня 2015 року, однак із заявою про його скасування представник ОСОБА_1 звернувся 09 травня 2023 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 454 ЦПК України.
9. Крім того, згідно з ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2015 року було видано виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду від 18 травня 2015 року у справі
№ 789/15.
10. Постановою Верховного Суду від 11 січня 2024 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїна О. В. задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 червня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Київського апеляційного суду, як суду першої інстанції.
11. Направляючи справу для продовження розгляду, Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи та не перевірив доводів заявника щодо поважності пропуску
ОСОБА_1 строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, а отже повертаючи заяву про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції, дійшов передчасних висновків щодо неможливості поновлення строку на його оскарження.
Короткий зміст оскарженого судового рішення
12. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїна О. В. про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду
від 18 травня 2015 року залишено без задоволення. Заяву представника
ОСОБА_1 - адвоката Ільїна О. В.про скасування рішення третейського суду від 18 травня 2015 року у справі за позовом
ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту, повернуто особі, яка її подала.
13. Ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції вказав, що рішення третейського суду у справі № 789/15 було ухвалено 18 травня
2015 року і строк на його оскарження сплив 16 серпня 2015 року, проте
із заявою про скасування цього рішення представник ОСОБА_1 звернувся 09 травня 2023 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 454 ЦПК України.
14. Оскільки строк на оскарження рішення третейського суду пропущений ОСОБА_1 без поважних причин і нею не наведено обставин, які
б підтверджували неможливість подання заяви про скасування рішення третейського суду у передбачений процесуальним законом строк, суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду задоволенню не підлягає, а сама заява підлягає поверненню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
15. В апеляційні скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільїн О. В., просить ухвалу Київського апеляційного суду від 12 квітня
2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції.
Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду та інформація про рух справи
16. У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїн О. В. подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 квітня 2024 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та витребувано матеріали справи, які надійшли до Верховного Суду у травні 2024 року.
18. Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
19. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року задоволено заяву адвоката Ільїна О. В. про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
20. Апелянт вказує, що рекомендований лист з ухвалою про призначення справи № 789/15 до розгляду, який повернувся до третейського суду
з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання», не є доказом належного інформування ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки та процесуальних документів.
21. Київський апеляційний суд при постановленні оскаржуваної ухвали зобов'язаний був керуватись положеннями статті 129 Конституції України щодо права особи на судовий захист.
22. Натомість апеляційний суд не звернув уваги, що рішення третейського суду у справі № 789/15 прийнято у справі, яка на підвідомча третейському суду в силу закону, а крім того третейський суд вирішив питання про права
і обов'язки ОСОБА_1 , яка не брала участь у справі.
Відзив на апеляційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи
23. 29 квітня 2015 року до третейського суду надійшла позовна заява
ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
24. Ухвалою судді третейського суду від 30 квітня 2015 року порушено провадження у справі № 789/15 та призначено справу до розгляду на
18 травня 2015 року.
25. 07 травня 2015 року ухвалу третейського суду від 30 квітня 2015 року направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом за адресою:
АДРЕСА_1 , однак зазначений лист повернувся до третейського суду з відміткою про причини повернення
«за закінченням терміну зберігання».
26. Рішенням третейського суду від 18 травня 2015 року у справі № 789/15 позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в розмірі 1 848 327,20 грн та третейський збір в сумі
18 883,27 грн.
27. 03 червня 2015 року копія вказаного рішення третейського суду направлена на адресу ОСОБА_1 , що підтверджено списком рекомендованих листів та квитанцією Укрпошти.
28. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня
2015 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду від 18 травня 2015 року у справі № 789/15 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк».
Позиції учасників справи під час апеляційного провадження
29. Представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїн О. В.у судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 12 квітня 2024 року.
30. Адвокат Ільїн О. В. суду пояснив, що про наявність рішення третейського суду ОСОБА_1 стало відомо у квітні 2023 року, після того як вона звернулась до АО «Астрея-груп» для супроводу угоди щодо майна, а адвокати з'ясували наявність арешту накладеного на її майно приватним виконавцем Довгань В. В.
Після встановлення причин накладення арешту, адвокат АО «Астрея-груп»
14 квітня 2023 року ознайомився з матеріалами третейської справи № 789/15 та повідомив ОСОБА_1 про наявність рішення третейського суду
від 18 травня 2015 року.
Про наявність судового провадження у Дніпровському районному суді
м. Києва щодо видачі виконавчого листа і виконавче провадження
з виконання рішення третейського суду від 18 травня 2015 року, ОСОБА_1 не було відомо до квітня 2023 року.
31. ОСОБА_2 та представники АТ «Сенс Банк» були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, заяв про відкладення судового засідання не подали, а їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
32. Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката Ільїна О. В., з'ясувавши обставини справи та здійснивши їх перевірку доказами, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
34. Відповідно до частини першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,
з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
35. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
36. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
37. Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України.
38. Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
39. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом
(частина третя статті 454 ЦПК України).
40. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п'ятої, частини сьомої статті 454 Цивільного процесуального кодексу України № 2-р(II)/2022
від 06 квітня 2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п'ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка
є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
41. Водночас Конституційний Суду України вказав, що пункт 1 частини п'ятої, частина сьома статті 454 ЦПК України, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
42. Законом України від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ, частину п'яту статті 454 ЦПК України викладено в новій редакції, згідно з якою заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев'яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та
обов'язки, - протягом дев'яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
43. Згідно з частиною сьомою статті 454 ЦПК України (в редакції Закону України від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ) заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
44. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
45. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
46. За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
47. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але
й щодо національних судів (Рішення ЄСПЛ у справі DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, від 21 жовтня 2010 року).
48. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (Рішення ЄСПЛ у справі PONOMARYOV v. UKRAINE,
№ 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року).
49. У постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 824/84/23 Верховний Суд за результатами тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, дійшов висновку що зазначена норма не є імперативною,
а передбачений нею строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України та інших нормах.
50. У справі, яка переглядається, встановлено, що третейський суд ухвалив рішення 18 травня 2015 року, а із заявою про скасування цього рішення
ОСОБА_1 звернулася 09 травня 2023 року, тобто з пропуском строку встановленого у частині п'ятій статті 454 ЦКП України.
51. Звертаючись із заявою про скасування рішення третейського суду
від 18 травня 2015 року, заявниця вказувала, що не знала про розгляд справи третейський судом, не отримувала викликів із цього суду, а про рішення третейського суду дізналася лише у квітні 2023 року після ознайомлення її представника з матеріалами третейської справи.
52. Надаючи оцінку цим доводам заявниці апеляційний суд вважав, що строк на оскарження рішення третейського суду ОСОБА_1 пропущений без поважних причин і нею не наведено обставин, які
б підтверджували неможливість подання заяви про скасування рішення третейського суду у передбачений процесуальним законом строк.
53. При цьому апеляційний суд встановив, що ухвалу третейського суду
від 30 квітня 2015 року про призначення справи до розгляду на 18 травня 2015 року було 07 травня 2015 року направлено за адресою заявниці
у м. Миколаєві, однак рекомендований лист було повернуто до третейського суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
54. Аналогічним чином 03 червня 2015 року було направлено заявниці копію рішення третейського суду від 18 травня 2015 року, і рекомендований лист було повернуто до третейського суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
55. Також Київський апеляційний суд послався на частину другу статті 52 Регламенту третейського суду, згідно з якою документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.
56. Водночас у постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 823/280/23 Верховний Суд, надаючи оцінку висновкам апеляційного суду про те, що заявниця не довела, що не мала достатньо часу для оскарження рішення третейського суду, вказав, що подібне твердження можливе лише у випадку наявності безспірних доказів, що заявниця отримала рішення чи достовірно знала про нього.
57. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними
у постановах від 27 липня 2022 року у справі № 824/49/2209 (провадження
№ 61?5223ав22), від червня 2022 року у справі № 824/3/22, від 02 червня
2022 року у справі № 814/477/21, від 14 травня 2020 року у справі
№ 781/2/2018, провадження № 61-41606ав18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 755/7631/20 (провадження № 61-12521ав20), від 20 травня 2022 року
у справі № 824/236/21 (провадження № 61-19239ав21), від 30 березня
2023 року у справі № 3/2021 (провадження № 61-831ав23).
58. У постанові від 11 січня 2024 року, направляючи розглядувану справу для продовження розгляду, Верховний Суд вказував на необхідність належної перевірки доводів заявниці щодо поважності причин пропуску строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду.
59. Колегія суддів не погоджується із висновками Київського апеляційного суду в ухвалі від 12 квітня 2024 року про те, що строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду пропущений ОСОБА_1 без поважних причин, оскільки в матеріалах справи наразі відсутні безспірні докази того, що заявниця до квітня 2023 року отримала рішення третейського суду від 18 травня 2015 року чи достовірно знала про нього.
60. Самі по собі повернення рекомендованих поштових відправлень
«за закінченням терміну зберігання», не підтверджує обізнаність
ОСОБА_1 про рішення ухвалене третейським судом та можливість подання заяви про його скасування.
61. Крім того, вказавши як підставу для відмови у поновленні пропущеного строку, на те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва
від 03 серпня 2015 року було видано виконавчий лист на виконання рішення третейського суду від 18 травня 2015 року, суд першої інстанції не з'ясував, чи було відомо ОСОБА_1 до квітня 2023 року про видачу вказаного виконавчого листа та/або відкриття виконавчого провадження, зокрема виконавчого провадження № НОМЕР_1, про яке повідомляв представник
АТ «Сенс Банк» (а. с. 130-133). Вказані обставини могли б спростувати або підтвердити висновки суду про обізнаність заявниці із рішенням третейського суду від 18 травня 2015 року та, відповідно, можливість його оскарження до 2023 року.
62. Отже, повертаючи заяву про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції, дійшов передчасних висновків щодо неможливості поновлення строку на його оскарження.
63. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
64. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі,
і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
65. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
66. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржену ухвалу, та направити справу для продовження розгляду до Київського апеляційного суду.
Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільїн Олександр Валерійович, задовольнити.
2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 квітня 2024 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною
і оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников