Справа № 452/1504/24
Іменем України
"31" травня 2024 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Галина В.П.,
секретар судового засідання Задорожна В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Самборі Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, інспектора Відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області лейтенанта поліції Скунць Івана Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1908993 від 14.04.2024 року,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Щербана М.Я.,
ОСОБА_1 23 квітня 2024 року звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, інспектора Відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області лейтенанта поліції Скунць Івана Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1908993 від 14.04.2024 року.
Позовна заява мотивована тим, що постановою інспектора відділення поліції №2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області лейтенанта поліції Скунць Івана Івановича, серії ЕНА № 1908993 від 14 квітня 2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень, за частиною 2 статті 122 КУпАП за те, що 14 квітня 2024 року о 13 годині 58 хвилин в с. Синевір вулиця АД Синевир-син Поляна, керував автомобілем з неувімкненим ближнім світлом фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги п.п. 9.8 Правил дорожнього руху України.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав.
14.04.2024 року позивач, керуючи автомобілем MAZDA СХ-7, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по трасі в селі Синевир Хустського району Закарпатської області, де в салоні автомобіля окрім нього, перебували двоє дорослих та двоє дітей, де одну дитину знудило і він зупинився на узбіччі дороги виключивши ближнє світло фар, де неподалік стояла машина поліції. Після цього інспектор вийшов із неї та підійшовши до нього склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1908993 від 14 квітня 2024 року.
На пояснення позивача, що він зупиняючись на узбіччі дороги, виключив ближнє світло фар інспектор ОСОБА_2 не зреагував і до уваги не взяв.
Інспектор ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області Скунць І.І., не розібравшись в ситуації одразу виніс на нього постанову про накладення адміністративного стягнення. Поліцейський не заслухав його обґрунтовані пояснення, що Правил дорожнього руху він не порушував, ні не врахував дійсних обставин справи. Постанову він змушений був підписати, оскільки інспектор Скунць І.І. не хотів дати йому на руки її копію, поки він не підпише постанову. На його прохання пред'явити відеозапис події інспектор відмовився, сказавши, що він буде пред'явлений у суді.
На думку позивача, наведену постанову серії ЕНА № 1908993 винесено незаконно, упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Позивач вважає, що оскільки в його діях відсутній склад правопорушень, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП, просить скасувати постанову, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою судді від 25 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків (а.с.15-17).
30 квітня 2024 року недоліки позовної заяви позивачем усунені (а.с.18-23).
Ухвалою судді від 03 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні; відповідачу запропоновано подати до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 24).
Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку п. 1 ч.3 ст.124 КАСУ.
13.05.2024 року представником відповідача Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (за довіреністю) Чубелка О.Ю. до суду наданий відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що вчинення даного правопорушення за участі позивача ОСОБА_1 було зафіксоване на нагрудну камеру поліцейського. Відеодоказом підтверджується, що позивач керував автомобілем без ввімкнення денних ходових вогнів, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнього світла фар. Відповідно твердження позивача, що він зупинився на узбіччі дороги і виключивши ближнє світло фар, де неподалік стояла машина поліції не відповідає дійсності. Із відеодоказу, а саме з нагрудної камери поліцейського видно, що позивача було зупинено працівниками поліції, оскільки він вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КупАП. Також позивач не заперечує, що його зупинено працівниками поліції. Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом та попереджувальним сигналом (в розумінні п. 9.1 ПДР України) та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог 9.8 ПДР України передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відтак, твердження позивача про безпідставність застосування даної норми є необґрунтованим. До відзиву долучено диск з відеозаписами (а.с.27-35).
З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, якими є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідачів.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та додатково пояснив, що коли він переміщався по населеному пункті с. Синевір, його зупинили. Він інспектору повідомив, що дорожнього знаку про закінчення населеного пункту там немає і відповідно для нього, як водія, даний населений пункт не закінчився. Йому відповіли, що цей знак є, хоча його не показали. У подальшому інспектор повідомив, що коли там знаку немає, то слід звернутись до дорожньої служби, щоб вона поставила цей знак, або звернутись до суду. Також інспектор додав, що тут він вирішив, що закінчився населений пункт. Позивач просив постанову інспектора поліції скасувати, так як він, як водій, не був проінформований відповідно до дорожнього знаку про те, що закінчується населений пункт. Був би відповідний знак, не проблема ввімкнути ближнє світло фар і їхати. Так як він вважав, що це не є закінчений населений пункт, він рухався. Хоча при ввімкнених габаритах автоматично вмикаються денні ходові вогні. Те, що вони жовтого кольору, це передбачає конструкція автомобіля. Коли його зупинив працівник поліції, у нього були ввімкнені денні ходові вогні. Ближнє світло фар не було ввімкнене, бо він вважав, що це є населений пункт.
Представник позивача адвокат Щербан М.Я. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та зазначив, що він переглядав, надані представником відповідача відеофайли, де дійсно видно до ОСОБА_1 14.04.2024 року біля 13 год. 58 хв. разом із своїми членами сім'ї рухався в населеному пункті с. Синевір Закарпатської області на власному автомобілі. Інспектори поліції перебували на узбіччі дороги. При цьому, коли позивач рухався в даному населеному пункті, на задньому пасажирському сидінні знаходилась його дружина із двома неповнолітніми дітьми. Однак одній дитині було недобре. Перед тим, позивач зупинявся, щоб надати дитині медичну допомогу та продовжив рух. Приблизно на відстані 100 метрів, як пояснив ОСОБА_1 , він побачив, що на узбіччі знаходяться працівники патрульної служби, автомобіль яких перебував без ввімкнених маячків. Позивач зупинив автомобіль на вимогу інспектора, почали з'ясовувати ситуацію. Інспектор поліції не пояснив і не довів вину вчинення правопорушення, тобто де саме, в якому місці було зупинено ОСОБА_1 . На узбіччі дороги немає прив'язки, від якого будинку в населеному пункті, чи від зупинки транспорту, чи від якоїсь будівлі закінчується населений пункт. Вони вважають, що ОСОБА_1 є невинуватим, постанова була складена безпідставно. На відео добре не видно, чи було ввімкнене ближнє світло фар коли позивач пересувався на транспортному засобі. Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити, постанову інспектора поліції серії ЕНА № 1908993 від 14.04.2024 року скасувати.
Суд, вислухавши позивача та його представника, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що інспектором відділення поліції № 2 (смт.Міжгір'я) Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області лейтенантом поліції Скунць Іваном Івановичем 14 квітня 2024 року винесено постанову серії ЕНА № 1908993 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. (а.с.12).
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 14 квітня 2024 року о 13 годині 58 хвилин в с. Синевір вулиця АД Синевир-син Поляна, керував автомобілем з неувімкненим ближнім світлом фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги п.п. 9.8 Правил дорожнього руху України (а.с.12).
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1908993 від 14 квітня 2024 року необґрунтованою та незаконною.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ч. 1, 2 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50- 55 рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Також у справі "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 р., заява
№ 7460/03) ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно достатті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі Правила)
Так, згідно п. 9.8 ПДР під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене.
Згідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 заперечує факти, викладені у постанові інспектора, посилаючись на те, що він зупинився на узбіччі дороги виключивши ближнє світло фар, тому вимоги поліцейських до нього є незаконними.
На відеозаписі із нагрудної камери поліцейського чітко видно, що позивач керував транспортним засобом у якого не було ввімкнено денні ходові вогні чи ближнє світло фар.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.
Як зазначалося в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, відповідач зобов'язаний довести наявність правових підстав для реалізації ним компетенції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Суд вважає, що відповідачем доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення та спростовано підстави позову, аргументи, пояснення та доводи за ним. Отже відповідач використав усі доступні для нього засоби доказування факту вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що під час розгляду даного спору, відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП. Позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись статтями 77, 94, 139, 241-247, 250-251, 268-272, 286, 295 КАС України, суд,-
Відмовити у позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, інспектора Відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області лейтенанта поліції Скунць Івана Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1908993 від 14.04.2024 року.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено копію рішення після його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Закарпатській області, адреса: м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13, Закарпатська область, поштовий індекс 88000, ЄДРПОУ 40108913.
Відповідач 2: інспектор Відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області лейтенант поліції Скунць Іван Іванович, адреса для листування АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення буде виготовлений 05.06.2024 року.
Суддя