Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/7648/23
Провадження №: 2/332/874/24
03 червня 2024 р. м.Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючої судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання Божко В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Прядко Денис Володимирович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У грудні 2023 року позивачка ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Прядка Дениса Володимировича звернулася до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що з 07.02.2009 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2012 шлюб було розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає разом з позивачкою. Сторони проживають окремо спільний бюджет не ведуть. Відповідач у добровільному порядку не надає допомогу по утриманню дитини. ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно і до повноліття доньки.
Ухвалою суду від 18 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
14.05.2024 від представника відповідача адвоката Комлєва А.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому частково визнає позовні вимоги та просить стягнути з нього аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі, що дорівнює 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 18.12.2018 року і до настання повноліття. Відповідач не має наміру ухилятися від виконання обов'язку зі сплати аліментів, та періодично робить грошові перекази на картку позивачки. Проте вважає що сплата аліментів в розмірі частини, не відповідає вимогам закону з огляду на наступні обставини. Адвокат Комлєв А.І. зазначив що окрім ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 на даний час має зобов'язання щодо утримання інших своїх неповнолітніх дітей від попередніх шлюбів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того на утриманні ОСОБА_2 перебуває син від попереднього шлюбу його нинішньої дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , та отримав поранення яке потребувало додаткових витрат на лікування.
15.05.2024 адвокатом Прядком Д.В. надано відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначив, що стороною відповідача, не надано належних доказів на підтвердження факту зміни матеріального або сімейного стану ОСОБА_2 . Посилаючись на наявність інших дітей, відповідач не довів свою неспроможність сплачувати аліменти в розмірі частини доходу на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, посилання представника відповідача на факт утримання відповідачем пасинка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не свідчить про те що саме ОСОБА_2 утримує свого пасинка, оскільки у ОСОБА_8 є біологічний батько ОСОБА_9 , на якого прямо поширюються приписи ст.180 СК України. Отже виховання та утримання пасинка відповідачем є його правом, а не обов'язком, на відміну, від своїх рідних дітей, утримання яких є обов'язком. Також зазначені у відзиві на позовну заяву обставини, що відповідачем сплачуються кошти на утримання дитини на особистий рахунок позивача із банківського рахунку його дружини, не відповідають дійсності, оскільки виплати були здійснені на рахунок позивача: 22.03.2024, 29.03.2024 та 25.04.2024, тобто вже після подачі позову про стягнення аліментів. У зазначених платіжних інструкціях, відсутнє призначення платежу, а відтак не має жодних підтверджень щодо перерахування відповідачем саме аліментів на утримання ОСОБА_3 . З довідки військово-лікарської комісії, наданої відповідачем вбачається, що ОСОБА_2 є придатним до військової служби, а відтак є повністю здоровим і працездатним, у зв'язку із цим має матеріальну змогу сплачувати аліменти на дитину у розмірі частини від свого доходу.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, через канцелярію суду, від представника позивача адвоката Прядка Д.В надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, через електронний суд представник відповідача адвокат Комлєв А.І. надав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги визнають частково в об'ємі викладеному у відзиві на позовну заяву.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст.ст. 12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Судом встановлено, що 07 лютого 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_10 уклали шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.7).
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2012 року у справі № 0809/5169/2021 шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 6).
Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,батьком дитини є ОСОБА_2 відповідач по справі, а матір'ю є позивачка ОСОБА_10 (а.с. 9).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 03.09.2014, вбачається, що ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с. 8).
Неповнолітня ОСОБА_3 наразі проживає з матір'ю, що відповідачем не оспорювалося.
Окрім ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 має дітей від попередніх шлюбів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 66, 67).
Разом з тим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є повнолітнім, натомість, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що син продовжує навчатися, у зв'язку із чим Відповідач на підставі ст. 199 СК України зобов'язаний його утримувати до досягнення двадцяти трьох років.
Факт спільного проживання відповідача разом із сином від попереднього шлюбу його нинішньої дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не свідчить про те, що саме ОСОБА_2 утримує свого пасинка, оскільки у ОСОБА_8 є біологічний батько ОСОБА_9 , на якого прямо поширюються приписи ст. 180 СК України. Отже виховання та утримання пасинка відповідачем є його правом, а не обов'язком, на відміну, від своїх рідних дітей, утримання яких є обов'язком.
За змістом частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою та другою ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, разом з тим, вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони мають неповнолітню доньку, яка після фактичного припинення подружніх відносин між сторонами проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 . Відповідач як батько зобов'язаний утримувати свою неповнолітню доньку до її повноліття. Відповідач працездатний, проходить військову службу та має стабільний дохід, разом з тим, на його утриманні перебуває малолітня донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від іншого шлюбу.
З урахуванням того, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається лише за заявою стягувача, тому, за відсутності такого бажання з боку позивачки, суд визначає аліменти саме у частці від заробітку (доходу).
За таких обстави, враховуючи матеріальне становище сторін та той факт, що відповідач є працездатною особою, має на утриманні доньку від іншого шлюбу, суд приходить до висновку, що для забезпечення достатнього рівня життя неповнолітньої дитини, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що стягненню підлягають аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 25.12.2023 та до досягнення дитиною повноліття, а відтак, позовна вимоги про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
На підставі ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. У зв'язку з чим суд вважає стягнути аліменти з відповідача з 25.12.2024 року, тобто з дня пред'явлення позову до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, тому в порядку ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави.
Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі по стягненню аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 76-80, 259, 263-265 , 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , поживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.12.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , поживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлений 05 червня 2024 року.
Суддя Ю.І. Ретинська