07 червня 2024 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретареві - ОСОБА_2 ,
за участю: підозрюваного - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 , (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - начальником Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чернівці, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який проходить військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 єгерського відділення 2 єгерського взводу 7 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, з неповною середньо освітою, раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.402 КК України, по кримінальному провадженню №62024050010003719, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 червня 2024 року,
06 червня 2024 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, по кримінальному провадженню №62024050010003719, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 червня 2024 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 єгерського відділення 2 єгерського взводу 7 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 05 червня 2024 о 10 год. 15 хв., перебуваючи на території внутрішнього подвір'я приватного домоволодіння у АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира НОМЕР_2 окремої єгерської бригади військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 № НОМЕР_3 ОКП-Селидове від 05 червня 2024, доведене т.в.о заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальником відділення морально-психологічного забезпечення капітаном ОСОБА_9 , згідно якого, старшому солдату ОСОБА_3 , необхідно було до 15 год. 00 хв. 05 червня 2024 прибути в район зосередження 2 єгерського батальйону м. Селидове по маршруту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та перейти в оперативне підпорядкування командира 2 єгерського батальйону для виконання бойового завдання по обороні позицій в батальйонний рубіж оборони 2 єгерського батальйону щодо виконання завдань оборонного бою, недопущення подальшого просування противника, створення умов для подальших дій.
05 червня 2024 року солдата ОСОБА_3 затримано в порядку ст.ст. 207, 208 КПК України.
05 червня 2024 року солдату ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Отже, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується вчиненням ОСОБА_3 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав та наполягав на їх задоволенні.
У судовому засіданні підозрюваний та його захисник не заперечували щодо клопотання сторони обвинувачення.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження, стороною обвинувачення доведене, що повідомлена ОСОБА_3 підозра є обґрунтованою, що підтверджується матеріалами клопотання, а саме показаннями свідків тощо.
Таким чином, існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_3 міг вчинити інкримінований йому злочин.
Проте слідчий суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існує ризик впливу ОСОБА_3 на свідків за провадженням, так як останній є діючим військовослужбовцем, що дає підстави вважати, що він має широке коло знайомств серед військових, а тому має змогу вплинути на свідків, які є його товаришами по службі, з метою отримання від них необхідних йому показань.
Також прокурором доведена наявність ризику, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме дезертирство, так як підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків в умовах воєнного стану.
Інших ризиків, передбачених ст.177 КПК України слідчим суддею не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Між тим, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193,194 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора ОСОБА_7 - задовольнити.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти підозрюваному ОСОБА_3 на строк 60 (шістдесят) днів, а саме по 03 серпня 2024 року.
Утримувати ОСОБА_3 на гауптвахті.
Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала втрачає силу 03 серпня 2024 року, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1