Справа №173/985/24
Провадження №2/173/539/2024
23 травня 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.
при секретарі - Рудовій Л.В.
За участю: позивача - ОСОБА_1
Представника позивача - адвоката Богачої Н.П.
Відповідача - ОСОБА_2 .
Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Верхньодніпровської міської рада Дніпропетровської області про розірвання шлюбу, стягнення аліментів і визначення місця проживання дитини,-
26.03.2024 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про розірвання шлюбу, стягнення аліментів і визначення місця проживання дитини до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області
28.03.2024 року отримані відомості із Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
29.03.2024 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 23.05.2024 року
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
23.05.2024 року в підготовчому судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 10 серпня 2002 року виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 30; стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і визначити місце проживання неповнолітного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 10 серпня 2002 року був зареєстрований шлюб між нею та відповідачем виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 30.
В період шлюбу у них народилася двоє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Їх одруження виявилось невдалим. Підставою розірвання шлюбу стало те, що через схильність відповідача до вживання алкогольних напоїв, останній стає агресивним, запальним, не контролює своїх вчинків, вчиняє бійки та схильний до насилля в сім'ї за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Вони втратили почуття любові і поваги одне до одного. Їх шлюб фактично припинив своє існування. Подальше перебування в шлюбі суперечитиме їх інтересам.
Відповідач не надає їй матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , хоч має можливість надавати таку допомогу. Тому вирішити дане питання в добровільному порядку не є можливим.
Дитина проживає разом з нею. Для дитини нею створені належні умови для проживання, дитина забезпечена всім необхідним для життя та розвитку. Агресивна поведінка відповідача створює загрозу її дитині, тому вона вважає, що необхідно визначити місце проживання дитини разом з нею, що й стало підставою звернення до суду.
В підготовчому судому засіданні позивач і представник позивача пояснили, що позовні вимоги за поданою позовною заявою підтримують в повному обсязі за підставами, викладеними в позовній заяві та просили їх задовольнити.
Відповідач в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав. Не заперечує проти їх задоволення. Пояснивши, що шлюбні відносини між ними припинені з грудня 2023 року.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Верхньодніпровської міської рада Дніпропетровської області, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2002 року між сторонами був зареєстрований шлюб у виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 30, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
В період шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час є повнолітнім, і син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому сторони записані батьками дітей. При цьому старший син сторін є повнолітнім.
Судом встановлено, що з грудня 2023 шлюбні відносини, ведення спільного господарства та спільне проживання сторони припинили, що підтверджено обома сторонами в судовому засіданні.
Причиною розпаду сімейних відносин стало те, що між сторонами відсутнє взаємопорозуміння в результаті діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя. Відповідач схильний до вживання алкогольних напоїв, під впливом яких стає агресивним, запальним та застосовує насилля в сім'ї за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, що підтверджується копією висновку судово-медичної експертизи, копією протоколу про адміністративне правопорушення. На думку суду дані обставини створили неможливі умови для спільного проживання сторін та збереження шлюбних стосунків.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що причини, які спонукали позивача на розірвання шлюбу є обґрунтованими, подальше проживання сторін та їх примирення стало не можливим, шлюб між сторонами потрібно розірвати так як подальше перебування сторін у шлюбі на думку суду суперечитиме їхнім інтересам та інтересам їхніх дітей, яка є свідками сварок та конфліктів між сторонами.
При цьому суд не вбачає підстав для надання сторонам строку для примирення, так як сторони настоюють на розірванні шлюбу і строк для примирення просять не надавати.
З чого суд приходить до висновку, що припинення шлюбних відносин між сторонами має стійкий характер і шлюбні відносини та спільне проживання сторони не бажають відновлювати, та не підтримують шлюбних відносин. Тому відповідно до обраного позивачем способу захисту цивільних прав у вигляді припинення шлюбних правовідносин, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги
Після розірвання шлюбу відповідно до прохання відповідача, суд вважає за можливе залишити їй прізвище, обране при реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 ».
Відповідно до ст. 115 СК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану громадян для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу та враховуючи вину обох сторін у розірванні шлюбу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 605.60 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору. В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивачку.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів з відповідача, суд виходить з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні сторони на даний час мають одну неповнолітню дитину, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За доводами позивачки вирішити питання щодо добровільного утримання сина сторонами не виявилось можливим . З чого суд приходить до висновку про порушення прав позивача та неповнолітньої дитини сторін щодо матеріального утримання її батьками до досягнення повноліття.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України - Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 182 СК України - При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України - Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом .
Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи, що позивач просить стягнути аліменти з відповідача в частці від заробітку (доходу) відповідача, тобто позивачем обраний саме такий спосіб захисту порушених прав, тому суд вважає, що аліменти на утримання дитини повинні бути стягненні у визначений позивачем спосіб. Так як спосіб стягнення аліментів у відповідності до норм Сімейного кодексу України обирається стягувачем.
При визначенні розміру аліментів судом враховується: матеріальний стан сторін, відповідач зазначає, що він є інвалідом та отримує пенсію по інвалідності, але доказів на підтвердження даної обставини та розміру пенсії не надав. Проте відповідач отримує постійний прибуток, тому має можливість матеріально утримувати дитину. Доказів наявність інших обставин, які враховуються при визнані розміру аліментів, сторони суду не надали.
За даних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідача на ім'я позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання дитини в розмірі частини всіх видів заробітку( доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в рахунок держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 грн.. 20 коп., за позовними вимогами про стягнення аліментів, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за даними позовними вимогами, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суд виходить з наступного .
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України - Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України - Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.1.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» - Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
З наданих суду доказів встановлено, що позивачка у справі забезпечена житлом та створила належні умови для проживання дитини,має позитивні характеристики.
Відповідно до висновку органу опіки і піклування Верхньодніпровської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради від 27.03.2024 року № 86 визнано за доцільне визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю, ОСОБА_1 . При розгляді даного питання органом опіки і піклування враховувалось думка дитини, яка виявила бажання проживати разом з матір'ю, та думка батька, ОСОБА_2 , який не заперечував проти визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Оцінюючи всі надані суду докази в їх сукупності та враховуючи інтереси неповнолітньої дитини сторін, її думку, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини сторін разом з матір'ю, оскільки сама дитина виявила бажання проживати разом з матір'ю. Суд також враховує поведінку батька, який схильний до прояві агресії. Тому визначення місце проживання дитини разом з матір'ю на думку суду буде якнайбільше відповідати інтересам дитини і її гармонійному розвитку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача за позовними вимогами про визначення місця проживання дитини підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211.20 грн., оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 293 ЦПК України суд,-
Позові вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про розірвання шлюбу, стягнення аліментів і визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 10 серпня 2002 року виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 30, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище, обране при реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 ».
Після набрання рішенням законної сили його копію направити Верхньодніпровському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 (шістсот п'ять ) гривні. 60 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за позовними вимогами про розірвання шлюбу.
В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору за позовними вимогами про розірвання шлюбу, в сумі, 605 (шістсот п'ять ) гривні. 60 коп. покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_4 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи стягнення з 26 березня 2024 року і до повноліття дитини.
Рішення в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в рахунок держави в сумі 1 211 грн. 20 коп., за позовними вимогами про стягнення аліментів.
Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_4 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , 1 211 грн. 40 коп. , на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за позовними вимогами про визначення місця проживання дитини.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду
Повний текст рішення виготовлений 02.06.2024 року
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 07.06.2024 року
Дата набрання законної сили: 03.07.2024 року