Справа № 158/2845/22
Провадження № 2-с/0158/3/24
про скасування судового наказу
07 червня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Поліщук С.В.,
з участю секретаря Квач Н.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Ківерцівським районним судом Волинської області 19 грудня 2022 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу з метою стягнення заборгованості за постачання природного газу з боржника ОСОБА_1 , -
19.12.2022 Ківерцівським районним судом Волинської області видано судовий наказ, яким з боржника ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь стягувача ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» (р/р НОМЕР_2 в АТ «Державний ощадний банк України», МФО 303398), стягнуто заборгованість за постачання природного газу в розмірі 28893 (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 02 коп., а також стягнуто судовий збір в сумі 248 (двісті сорок вісім) грн. 10 коп. (р/р НОМЕР_3 в АТ «Державний ощадний банк України», МФО 303398).
Вищевказаний судовий наказ отримано ОСОБА_1 29.05.2024 року.
06.06.2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування вищевказаного судового наказу, оскільки не є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та договір на постачання природного газу за вищевказаною адресою вона з стягувачем не укладала. Вважає, що в даному випадку має місце спір про право. Заявлені ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» вимоги можуть бути предметом розгляду в позовному провадженні. Просить поновити строк на звернення до суду з даною заявою, скасувати судовий наказ Ківерцівського районного суду Волинської області від 19.12.2022р. у справі №158/2845/22 та стягнути з ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» судові витрати по справі, які включають в себе витрати на професійну правничу допомогу та сплату судового збору.
Вивчивши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, дослідивши матеріали справи №158/2845/22, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, судовий наказ від 19.12.2022р. видано судом відповідно до пункту 3 частини першої статті 161 ЦПК України та отриманий ОСОБА_1 згідно матеріалів справи 29.05.2024р., а із заявою про його скасування остання звернулась до суду 06.06.2024р. Враховуючи наявні у справі докази, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про скасування вищевказаного судового наказу Ківерцівського районного суду Волинської області у справі №158/2845/22, оскільки з поважних причин.
Згідно із частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи зазначені обставини справи, вимоги закону, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 в частині скасування судового наказу Ківерцівського районного суду Волинської області від 19.12.2022р. у справі №158/2845/22 підлягає задоволенню.
Суд роз'яснює стягувачу його право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
За приписами частини другої статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Щодо вимог боржника в частині стягнення витрат на правову допомогу та судового збору, суд приходить до наступного висновку.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
За змістом положень ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суддя звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст. 42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст.42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Суддя зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже, стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Із зазначених процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.
Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення судового збору до задоволення не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються судових витрат.
Таким чином суд вважає, що у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення судового збору слід відмовити.
Частиною 3 ст. 171 ЦПК України передбачено, в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу, однак таке клопотання ОСОБА_1 не заявлено.
Керуючись статтями 170, 171 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу.
Судовий наказ №158/2845/22, виданий 19 грудня 2022 року Ківерцівським районним судом Волинської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу з метою стягнення заборгованості за постачання природнього газу з боржника ОСОБА_1 - скасувати.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу та стягнення судового збору - відмовити.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Ківерцівського районного суду Поліщук С.В.