154/4343/23
2/154/175/24
22 травня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Лутая А.М.
за участю секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, який обґрунтовує тим, що 28 листопада 2012 року його мати ОСОБА_4 склала заповіт посвідчений державним нотаріусом Нововолинської державної нотаріальної контори Волинської області, за реєстровим номером №1-239, і на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: що все належне їй майно, з чого б воно не складалось, і де б воно не знаходилось, яке буде їй належати на день її смерті, і на яке вона за законом матиме право, заповідає - ОСОБА_1 .
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, яке складається із частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , частки земельної ділянки, площею 0,1 гектарів, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0710200000:01:001:6748, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0,0499 гектарів, для ведення садівництва, кадастровий номер 0710200000:01:001:6682, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .
Після смерті матері ОСОБА_4 , він вважається таким що прийняв спадщину за заповітом, так як у визначений законодавством строк звернувся із заявою про прийняття спадщини до Володимирської державної нотаріальної контори Володимирського району Волинської області.
Крім нього, є ще один спадкоємець за законом майна покійної ОСОБА_4 - це син останньої та його рідний брат ОСОБА_2 , який незважаючи на те, що їхня покійна мати ОСОБА_4 все належне їй майно заповіла йому, звернувся із заявою про прийняття спадщини до Володимирської державної нотаріальної контори.
Крім цього, є ще спадкоємець, який має право на обов'язкову частку у вказаній вище спадщині, це чоловік матері ОСОБА_4 - ОСОБА_3 . Однак останній на вказану вище обов'язкову частку в спадщині не претендує і оформляти її не бажає, оскільки за їхньою домовленістю він зобов'язується сплатити за належну йому обов'язкову частку у вказаному спадковому майні суму в розмірі 4500 євро.
Позивач вказує, що в даний час виникла необхідність оформити право власності на спадщину за заповітом, після смерті матері ОСОБА_4 , однак звернувшись до Володимирської державної нотаріальної контори йому у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом було відмовлено, у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Оскільки позивач не може оформити спадкові права в нотаріальному порядку, тому просить визнати за ним в судовому порядку право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті матері, а саме на:
- частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 ;
- частки земельної ділянки, площею 0,1 гектарів, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0710200000:01:001:6748, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, площею 0,0499 гектарів, для ведення садівництва, кадастровий номер 0710200000:01:001:6682, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ;
- квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 23.01.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 20.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подавши суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином судовими повістками. Відзив на позовну заяву суду не надав.
Враховуючи те, що учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про нотаріат", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.
Так, згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218, ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 ЦК України).
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч.1 ст.1233 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 , 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 69 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 . Вказані обставини підтверджуються паспортом на перевезення тіла померлої виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Мюнхен і засвідченого 27.11.2019 р. Урядом Верхньої Баварії за № 11-3-1022-М-19, свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 , та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00025227817 від 15.01.2020 року.
28.11.2012 ОСОБА_5 склала заповіт посвідчений державним нотаріусом Нововолинської державної нотаріальної контори Волинської області, за реєстровим номером №1-239, в якому на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: що все належне їй майно, з чого б воно не складалось, і де б воно не знаходилось, яке буде їй належати на день її смерті, і на яке вона за законом матиме право, заповідає своєму сину - ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за заповітом, яка складається з: частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , частки земельної ділянки, площею 0,1 гектарів, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0710200000:01:001:6748, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0,0499 гектарів, для ведення садівництва, кадастровий номер 0710200000:01:001:6682, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .
Наявність у спадкодавця ОСОБА_4 права власності на вказане нерухоме майно підтверджується договором міни серії АЕВ №832926 від 21.08.2001 року, договором дарування земельної ділянки від 05.10.2010 року, витягом з Державного реєстру правочинів №9077379 від 05.10.2010 року, копією державного акта на земельну ділянку серії ВЛ №995448 від 24.12.2010 року, рішенням Володимир-Волинського міського суду від 16.04.2015 року у справі №154/918/15-ц, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №342291087 від 10.08.2023 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НВА350327 від 03.10.2016 року.
Згідно копії спадкової справи №42/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , судом встановлено, що позивач прийняв спадщину після смерті своєї матері, шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою.
Інші спадкоємці за законом першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 син та чоловік спадкодавці, подали заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Згідно з наявною в матеріалах справи розпискою, позивач ОСОБА_6 сплатив відповідачу ОСОБА_3 за належну йому обов'язкову частку у спадковому майні грошові кошти в сумі 4500 Євро. У зв'язку з чим ОСОБА_3 фактично відмовився від прийняття спадщини після смерті своєї дружини ОСОБА_4 на користь позивача, подавши до суду заяву про визнання позову. Інший спадкоємець ОСОБА_2 , який претендує на частку в спадковому майні, неодноразово викликався в судове засідання, проте до суду не з'явився.
21 серпня 2023 року позивач звернувся до нотаріуса щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері.
Проте, згідно листа державного нотаріуса Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області Долгунською А.П. від 21.08.2024 №878/01-16 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що він не надав правовстановлюючих документів на зазначене вище спадкове майно, та запропоновано звернутися до суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
На підставі викладеного, суд вважає, що право позивача на успадкування всіх прав та обов'язків померлої матері ОСОБА_4 , підлягає захисту в судовому порядку, оскільки через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, він не може оформити спадкові права в нотаріальному порядку, тож вимоги про визнання за ним у порядку спадкування за заповітом після смерті матері права власності на спадкове майно є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 328, 392, 1216-1218,1297 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:
- частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 ;
- частки земельної ділянки, площею 0,1 гектарів, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0710200000:01:001:6748, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, площею 0,0499 гектарів, для ведення садівництва, кадастровий номер 0710200000:01:001:6682, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ;
- квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 30.05.2024.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий А.М. Лутай