Іменем України
28 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1696/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.
За позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури,
вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації,
код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000
до відповідача: Городнянської міської ради,
код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15310
Предмет спору: про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
від позивача: Ковальова О. В., представник;
від відповідача: не з'явився;
за участю прокурора: Шиленка М. В.,
Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації звернувся до суду з позовом до Городнянської міської ради, у якому просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 72,8776 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:2527, шляхом:
1) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Городнянською міською радою Чернігівського району Чернігівської області на земельну ділянку з кадастровим номером 7421485600:04:000:2527 площею 72,8776 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2086060174214);
2) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421485600:04:000:2527 площею 72,8776 га.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.01.2024 о 10:20 та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву.
Ухвала суду від 25.12.2023 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС 25.12.2023 о 17:16, а отже останнім днем для подання відзиву на позов є 10.01.2024.
22.01.2024 від відповідача надійшла заява про визнання позову у повному обсязі.
У зв'язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 23.01.2024 о 10:20, не відбулось.
Ухвалою суду від 29.01.2024 підготовче засідання призначено на 06.02.2024 об 11:40 та повідомлено учасників справи про час та місце проведення цього судового засідання.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у підготовче засідання 06.02.2024 не з'явився.
До початку підготовчого засідання від відповідача надійшла заява, у якій він просить розглянути справу без участі його представника та зазначає про визнання позову в повному обсязі.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 06.02.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).
Суд прийняв заяву відповідача про визнання позову до розгляду.
У підготовчому засіданні 06.02.2024 суд постановив ухвалу, якою зупинив провадження у справі № 927/1696/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №927/1206/21 та зобов'язав учасників справи повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №927/1206/21.
11.04.2024 від прокурора до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з ухваленням Великою Палатою Верховного Суду постанови від 12.03.2024 у справі №927/1206/21, роздруківку якої з Єдиного реєстру судових рішень додано до клопотання.
Ухвалою суду від 22.04.2024 поновлено провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, призначено підготовче засідання на 09.05.2024 о 10:20 та повідомлено учасників справи про час та місце проведення цього судового засідання.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у підготовче засідання 09.05.2024 не з'явився.
До початку підготовчого засідання від відповідача надійшла заява, у якій він просить розглянути справу без участі його представника та зазначає про визнання позову в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 09.05.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).
У підготовчому засіданні 09.05.2024 суд оголосив перерву до 28.05.2024 до 10:30.
Ухвалою суду від 09.05.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 28.05.2024.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у підготовче засідання 28.05.2024 не з'явився.
До початку підготовчого засідання від відповідача надійшла заява, у якій він просить розглянути справу без участі його представника та зазначає про визнання позову в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 28.05.2024 проводилось за відсутності відповідача (його представника).
До початку підготовчого засідання від Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
Оскільки зазначений Департамент не є учасником справи, подане ним клопотання є безпідставним, а тому суд на підставі ст. 43 ГПК України постановив ухвалу про залишення цього клопотання без розгляду.
Щодо поданої відповідачем заяви про визнання позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
У підготовчому засіданні 28.05.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №44-ОТГ на підставі акту приймання-передачі від 10.12.2023 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало відповідачу із державної власності у комунальну земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку площею 72,8776 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:2527, розташовану на території Лемешівської сільської ради, з обмеженням охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Проте у межах спірної земельної ділянки розташована частина пам'ятки археології місцевого значення поселення «Лемешівка-1» (с. Лемешівка), ХІІ-ХІІ ст. н.е., охоронний №3082-Чр. Оскільки відповідно до положень статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки археології можуть перебувати лише у державній власності, зазначений наказ є незаконним, передача такої земельної ділянки до комунальної власності є неможливою, право володіння до відповідача не перейшло, запис про реєстрацію спірного права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є перешкодою для реалізації державою речових прав на земельну ділянку, а скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підлягає разом із скасуванням речових прав Городнянської міської ради.
Відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі, про що подав відповідну заяву про визнання позову.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
13.11.1989 складено облікову картку пам'ятника історії та культури СРСР - поселення ХІІ - сер. ХІІІ ст., розташованого у Чернігівській області, Городнянський район, Лемешівська сільська рада, с. Лемешівка, за 2 км на північний захід від МТФ (а.с. 52-53).
13.11.1989 складено паспорт на пам'ятник історії та культури СРСР - поселення «Лемешівка-І», ХІІ - сер. ХІІІ ст. н.е., розташованого у Чернігівській області, Городнянський район, с. Лемешівська сільська рада, с. Лемешівка, за 2 км на північний захід від МТФ (а.с. 54-55).
Розпорядженням представника Президента України у Чернігівській області від 08.10.1993 №459 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам'ятників археології» взято під державну охорону пам'ятники археології, зокрема, поселення «Лемешівка-1» ХІІ-ХІІ ст. н.е., розташоване у с. Лемешівка, Лемешівська сільська рада, 2 км на пн.-з. від МТФ села, у витоках р. Тетиви, на березі безіменного струмка (а.с. 48-50).
У 2019 році сертифікованими спеціалістами Київської обласної філії Центру ДЗК розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території, зокрема, Лемешівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, відповідно до якої за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність обмежень у використанні земельної ділянки №7 (Лемешівська сільська рада) площею 72,8776 га - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини - 34,2741 га (а.с. 113-147).
14.08.2019 проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки площею 72,8776 га та присвоєно їй кадастровий номер 7421485600:04:000:2527, про що внесено відомості до Державного земельного кадастру. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 14.08.2019 спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та має вид обмеження у використанні - зона охорони пам'ятки культурної спадщини - 34,2741 га (а.с. 107-109). Додатком до витягу з ДЗК є кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 7421485600:04:000:2527 (а.с. 110).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №44-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Городнянській міській раді у комунальну власність Городнянської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4143,9193 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Городнянської територіальної громади Городнянського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 59).
На підставі акта приймання-передачі від 10.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 10.12.2020 №44-ОТГ передало із державної власності, а Городнянська міська рада прийняла у комунальну власність Городнянської міської об'єднаної територіальної громади земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 72,8776 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:2527, з обмеженням - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини площею 34,2741 га (а.с. 62-81).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.11.2023 державним реєстратором Городнянської міської ради 21.05.2020 за Городнянською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 72,8776 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:2527 (індексний номер рішення - 52357724) (а. с. 105-106).
У листі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 01.11.2023 №15-2727/8 зазначено, що в межі земельної ділянці з кадастровим номером 7421485600:04:000:2527 повністю потрапляє пам'ятка археології - поселення «Лемешівка-1».
На наданій графічній частині плану роздержавлення КСП ім. Орджонікідзе Лемешівської сільської ради Городнянського району на північному заході від околиці села Лемешівка на відстані приблизно 2 км (згідно із зазначеним на карті масштабом) зображені земельні ділянки історико-культурного призначення (а.с. 149).
Інженером-землевпорядником Бойком Д. О., який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, проведено накладення земельної ділянки з кадастровим номером 7421485600:04:000:2527 на план роздержавлення земель КСП ім. Орджонікідзе, з якого вбачається, що в межах спірної земельної ділянки розташована пам'ятка культурної спадщини - поселення «Лемешівка-1»
Оцінка суду.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.
Прокурор вважає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у протиправному оформленні права комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення, та є власністю держави.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Отже, Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель державної власності історико-культурного призначення.
Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій» № 68/2022 від 24.02.2022 утворено, зокрема, Чернігівську обласну військову адміністрацію. У зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.
Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, є Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Чернігівської ОДА з листом від 23.10.2023 №50-75-10754вих-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення вказаних порушень.
Чернігівська ОДА у листі від 08.11.2023 №01-01-32/19180-вих, адресованому Чернігівській окружній прокуратурі, зазначила про те, що ОДА не вживала та не планує вживати заходи, зазначені у листі від 23.10.2023, з огляду на відсутність на те законодавчих підстав.
Відтак Чернігівською ОДА особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської обласної (військової) державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Щодо суті позовних вимог.
Відповідно до статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Згідно з пунктом «г» ч. 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
Пунктом 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Матеріалами справи підтверджується та визнається відповідачем, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421485600:04:000:2527 розташована пам'ятка археології - поселення «Лемешівка-1».
Cпірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку історико-культурного призначення, яка була нанесена на проект роздержавлення та на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Лемешівка-1», що згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» означає про приналежність цієї земельної ділянки (під поселенням) за основним цільовим призначенням на день видачі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області наказу від 10.12.2020 №44-ОТГ до земель історико-культурного призначення державної власності.
Оскільки передача спірної земельної ділянки у комунальну власність відповідача відбулась на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №44-ОТГ, який прийнятий усупереч вимог Конституції України, ЗК України та Закону України «Про охорону культурної спадщини», державна реєстрація права власності за Городнянською міською радою не є доказом переходу до неї володіння цим майном.
За таких обставин, мета цього позову спрямована на усунення перешкод власникові (державі), який не втратив і не міг втратити володіння специфічним об'єктом цивільних відносин (земельною ділянкою, на якій розташовані пам'ятки археології, які можуть перебувати лише у державній власності), у користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності за Городнянською міською радою та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.
Таким чином, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання цього позову Чернігівська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 5368,00 грн.
Частиною 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку з визнанням відповідачем позову, прокуратурі підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, що становить 2684,00 грн.
Решта 50% сплаченого прокуратурою судового збору у розмірі 2684,00 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 130, 185, 191, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Городнянською міською радою Чернігівського району Чернігівської області на земельну ділянку з кадастровим номером 7421485600:04:000:2527 площею 72,8776 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2086060174214);
3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7421485600:04:000:2527 площею 72,8776 га.
4. Стягнути з Городнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 2684,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №3067 від 24.11.2023.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду є підставою для повернення сплаченої суми судового збору з державного бюджету.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 07.06.2024.
Суддя В. В. Шморгун