Справа №22ц-125/07 Суддя першої інстанції Кваша С.В.
Категорія 34 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
22 березня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Галущенка О.І.,
при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,
за участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи - ОСОБА_6,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2006 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
24 січня 2006 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В позові позивачка зазначала, що з 29 серпня 1987 р. і до лютого 2006 р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого у них народилось двоє дітей -ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно, 1989 та 1996 років народження. Однак, у жовтні 2005 p., з вини відповідача, шлюбні відносини та спільне життя припинились.
За час спільного життя вони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, в м. Миколаєві, вартістю 145556 грн., автомобіль "NISSAN SUNNY", 1990 року випуску, -12246 грн. 40 коп., гараж №46 в автокооперативі "Локомотив" - 20190 грн., набір посуду фірми "Цептер" - 2020 грн., систему очищення води - 3162 грн. 50 коп., медичну лампу "Біотрон" - 1347 грн. 50 коп., а також 5219 грн. 60 коп., які зберігались на іменному рахунку відповідача в Миколаївській філії ВАТ "Мегабанк", всього майна загальною вартістю 189742 грн.
Оскільки відповідач добровільно розділити майно не бажає, то позивачка просила суд провести його поділ, з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, які проживають з нею, виділивши їй при цьому 3А указаної квартири та гараж, а інше майно виділити відповідачу.
Рішенням Заводського районного суду від 30 жовтня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнано належним на праві спільної сумісної власності сторін майно загальною вартістю 189742 грн. із зазначенням, що частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Реальний поділ майна сторін проведено наступним чином:
За кожним із подружжя визнано право приватної власності тат ½ спірної квартири та вказаного гаража, а також:
ОСОБА_2 виділено в приватну власність: автомобіль "NISSAN SUNNY", 1990 року випуску, НОМЕР_1, вартістю 12246 грн. 40 коп., та 5219 грн. 60 коп. грошових коштів знятих ним з іменному рахунку відповідача в Миколаївській філії ВАТ "Мегабанк", всього на суму -19466 грн.;
ОСОБА_1 виділено в приватну власність: набір посуду фірми "Цептер" - 2020 грн., систему очищення води - 3162 грн. 50 коп., медичну лампу "Біотрон" - 1347 грн. 50 коп., всього на суму - 6530 грн.
Стягнуто до рівності часток з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 6123 грн. 20 коп. грн. та з позивачки на користь відповідача - 1310 грн. 40 коп. грошової компенсації.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, оспорювала правильність поділу квартири, гаражу та предметів побуту. Тому просила рішення суду першої інстанції в цій частині змінити і ухвалити нове, яким повністю задовольнити її вимоги.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. В разі поділу такого майна, частка майна жінки та чоловіка є рівними, оскільки інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, оскільки він, всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України, дійшов до них без належної оцінки наявних у справі доказів, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що відповідно до пунктів 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з 03 жовтня 1987 р. сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, проте з жовтня 2005 р. їх шлюбні відносини та спільне життя припинились. В судових засіданнях вони визнали, що за часу спільного проживання придбали зазначене майно, загальною вартістю 189742 грн., яке суд визначив до поділу.
Після розлучення діти залишились проживати з матір'ю, яка одна дбає про їх виховання, фізичний та духовний розвиток.
За рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2006 р. відповідач зобов'язаний сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно, 1989 та 1996 років народження, по 350 грн. щомісячно.
Наданими позивачкою доками доведено, що відповідач сплачує аліменти нерегулярно, а їх розмір недостатній для забезпечення фізичного й духовного розвитку дітей.
Разом з тим, провадячи поділ такого майна за рівністю часток чоловіка та жінки, місцевий суд не звернув належної уваги на такі обставини справи та вимоги ч.3 ст. 70 і ст. 71 СК України про те, що за рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
В зв'язку з чим, колегія суддів вважає необхідним провести поділ спільного майна сторін, з урахуванням зазначених обставин справи та вимог сімейного права України, виділивши у власність позивачки 2/3 частки мана, а у власність відповідача - 1/3 частку.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду від 30 жовтня 2006 р. скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Провести поділ спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:
Визнати право власності у кв. АДРЕСА_1, в м. Миколаєві: за ОСОБА_1 - на 2/3 частки, а за ОСОБА_2 - на 1/3 частку.
Виділити у приватну власність:
ОСОБА_1 - гараж №46 в автогаражному кооперативі "Локомотив" вартістю 20190 грн., набір посуду фірми "Цептер" - 2020 грн., систему очищення води - 3162 грн. 50 коп. і медичну лампу "Біотрон" - 1347 грн. 50 коп., а з урахуванням вартості 2/3 спірної квартири - всього майна на суму 123757 грн.;
ОСОБА_2 - автомобіль "NISSAN SUNNY", 1990 року випуску, НОМЕР_1, вартістю 12246 грн. 40 коп., 5219 грн. 60 коп. грошових коштів знятих ним з рахунку в Миколаївській філії ВАТ "Мегабанк", а з урахуванням вартості 1/3 частки спірної квартири - всього майна на 65983 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2737 грн. грошової компенсації до рівності часток у спільному майні.
Стягнути в доход держави судовий збір: з ОСОБА_1 - 1033 грн., з ОСОБА_2 - 660 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.