вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.06.2024 р. Справа № 917/777/20(917/496/24)
Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали
за позовною заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз", 37503, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л.Толстого, 87, код ЄДРПОУ 05524713
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261
про стягнення грошових коштів
в межах справи про банкрутство № 917/777/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна", вул. Данила Щербаківського, 58, м. Київ, ідент. код 34014304
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Чорновола, 22а, м. Полтава, 36039, ідент. код 32017261
про відкриття провадження у справі про банкрутство
У провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/777/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 року справу № 917/777/20 розподілено судді Білоусову С.М.
Ухвалою суду від 26.06.2023 року прийнято справу № 917/777/20 до свого провадження.
Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 188 від 15.03.2024 року (вх. № 529/24 від 25.03.2024 року) до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" про стягнення 65 436,07 грн.
Вказана позовна заява відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.03.2024 року приєднана судді Білоусову С.М. до справи.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона подана з додержанням вимог ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України; підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження відсутні.
Згідно п. 2 статті 7 Кодексу України з питань банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи зазначене, суд ухвалою від 29.03.2024 року прийняв справу № 917/777/20(917/496/24) до свого провадження та постановив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" обгрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не виконав умови визначені Типовим договором розподілу природного газу, укладеним шляхом підписання заяви-приєднання №41-ЛП від 31.12.2015 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 65 436,07 грн., яка складається з: 48 782,12 грн. - сума основного боргу, 12 095,26 грн. пені, 2 839,43 грн. інфляційне збільшення та 1 719,26 грн. 3 % річних.
11.04.2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 01-10/63-7 (вх. № 4990 від 11.04.2024), де останній не погоджується з заявленими до стягнення сумами в повному обсязі, посилаючись на те, що акти не підписані повноважними сторонами, не були направлені у встановленому законі порядку, а додаткові нарахування розраховані з порушенням строків та на неналежні суми.
19.04.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5490 від 19.04.2024 року), у якій Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" проти відзиву заперечує та підтримаю позов у повному обсязі.
30.04.2024 року від Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" надійшли заперечення на відповідь на відзив № 01-10/70-1 (вх. 6000).
06.06.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення № 01-10/95-5 (вх. № 7997), у яких останній проти нарахованих 3% річних, інфляційних витрат і пені заперечує, та надає власний розрахунок нарахувань. Також, просить суд застосувати строк позовної давності, щодо нарахування пені.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
31.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" (далі за текстом - Оператор ГРМ, Позивач) та Філією "Лубенська дорожня експлуатаційна дільниця "Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі за текстом - Споживач, Відповідач) було укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 41-ЛП (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 6.1 Типового договору оплата вартості послуги Оператором ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно з положеннями пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператора ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
У відповідності до абзацу 1 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
При цьому, відповідно до п.5.3. Типового договору за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м.куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 22.12.2021 року № 2757 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Лубнигаз" установлено з 01 січня 2022 тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,99 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).
Абзацом 2 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що з 01 січня 2022 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до п.2.1. Типового договору за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
У відповідності до п. 6.8. Типового договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
На виконання вимог Типового договору, Позивач надав Відповідачу послуги розподілу природного газу у період: з січня 2023 року по грудень 2023 року включно на загальну суму 48 782,12 грн, що підтверджується відповідними рахунками на оплату.
Проте, відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання щодо оплати наданих послуг.
З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з відповідача 48 782,12 грн. основного боргу, 12 095,26 грн пені, 2 839,43 грн грн. інфляційне збільшення та 1 719,26 грн. 3 % річних.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору споживач зобов'язується, зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Судом встановлено, що позивач надав, а відповідач - прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 48 782,12 грн., що підтверджуються наступними документами:
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 3291 від 19.12.2022 року на суму 4065,17 грн та актом № 4 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.01.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 100 від 12.01.2023 року на суму 4065,17 грн та актом № 265 про надані послуги з розподілу природного газу від 28.02.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 346 від 15.02.2023 року на суму 4065,19 грн та актом № 557 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.03.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 587 від 06.03.2023 року на суму 4065,17 грн та актом № 778 про надані послуги з розподілу природного газу від 30.04.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 891 від 07.04.2023 року на суму 4065,17 грн та актом № 1158 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.05.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 1073 від 04.05.2023 року на суму 4065,19 грн та актом № 1342 про надані послуги з розподілу природного газу від 30.06.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 1389 від 07.06.2023 року на суму 4065,17 грн та актом № 1552 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.07.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 1639 від 05.07.2023 року на суму 4065,17 грн та актом № 1851 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.08.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 1910 від 07.08.2023 року на суму 4065,19 грн та актом № 2079 про надані послуги з розподілу природного газу від 30.09.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 2152 від 05.09.2023 року на суму 4065,17 грн та актом № 2423 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.10.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 2408 від 11.10.2023 року на суму 4065,17 грн та актом № 2555 про надані послуги з розподілу природного газу від 30.11.2023 року;
- рахунком на оплату (розподіл газу) № 2614 від 07.11.2023 року на суму 4065,19 грн та актом № 2845 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.12.2023 року.
Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повного та належного виконання взятих на себе зобов'язань.
За викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 48 782,12 грн. основного боргу за надані послуги з розподілу природного газу.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За порушення строків оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 095,26 грн. пені, 2 839,43 грн. інфляційне збільшення та 1 719,26 грн. 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до статті 230 Господарського процесуального кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні витрати на заборгованість по вищевказаному договору за період з 11.01.2023 року по 14.03.2024 року (інфляційні, 3% річних) та з 11.01.2023 року по 10.07.2023 року (пеня). При цьому, нарахування здійснено на суму боргу 48 782,00 грн. Вказана сума заборгованості є сумарною за 12 місяців та виникла лише в кінці періоду заборгованості.
Тобто, позивач здійснив розрахунок додаткових нарахувань не помісячно, враховуючи кожен прострочений місяць по оплаті, а на загальну суму боргу яка утворилася за рік.
Вказані недоліки розрахунків позивача призвели до завищення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних.
З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок пені, інфляційних витрат та відсотків річних по кожному місяцю окремо, враховуючи збільшення заборгованості.
Після здійснення перерахунків за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт" судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 9 473,58 грн, 1 403,96 грн. інфляційних збитків та 1 095,78 грн. 3% річних
Враховуючи зазначене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, в сумі 9 473,58 грн пені, інфляційні збитки в сумі 1 403,96 грн. та 3% річних на суму 1095,78 грн. В іншій частині стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних позов задоволенню не підлягає.
Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на порушення строків позовної давності під час нарахування пені з огляду на наступне.
Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Суд не погоджується із позицією відповідача та вважає, що на момент звернення до суду з позовом строки позовної давності в частині вимог про стягнення пені не сплили, оскільки Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України був доповнений пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Одночасно судом враховується, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 на усій території України.
Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Згідно з Указом Президента України від 6 травня 2024 року N 271/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжується строком на 90 діб до 12.08.2024 .
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суд справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
При подачі даного позову позивачем сплачено 3 028,00 грн. судового збору за платіжною інструкцією № 902 від 14.03.2024 року, що є мінімальною ставкою судового збору.
Відповідно до ч. 1 та ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказані судові витрати повністю покладаються на відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" (37503, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л.Толстого, 87, код ЄДРПОУ 05524713) 48 782,12 грн. основного боргу, 9 473,58 грн пені, інфляційні збитки в сумі 1 403,96 грн., 3% річних на суму 1 095,78 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено та підписано 07.06.2024 року.
Суддя Білоусов С. М.