28 травня 2024 року Справа № 915/257/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
за участі представників учасників справи:
від позивача (представник позивача) - Вірченко І.П.
від відповідача (представник відповідача) - Захаренкова А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020
електронна адреса: kanc_nach@ntec.mk.ua
до відповідача: Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, буд.20, м.Миколаїв, 54027 електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua
про: стягнення 15 864,45 грн.
Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №01-09/603 від 08.03.2024 (вх.№2853/24 від 11.03.2024) до Миколаївської міської ради про стягнення основного боргу за теплову енергію в сумі 13 854,14 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 515,96 грн., 3% річних в розмірі 452,71 грн., пені в розмірі 41,64 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що Територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є власником гуртожитку №26/2 по вул.Георгія Гонгадзе у м.Миколаїв. В опалювальний період 2021-2023 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою теплозабезпечення житлової кімнати №4 за адресою: м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе 26/2, за яку відповідач сплату не здійснив.
Позивач у позовній заяві просить суд розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 позовну заяву №01-09/603 від 08.03.2024 (вх.№2853/24 від 11.03.2024) Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказана ухвала була направлена позивачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім 18.03.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Позивач через систему "Електронний суд" надав заяву від 22.03.2024 (вх.№3460/24 від 25.03.2024) в якій надав пояснення на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2024 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 28.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Зазначено, що у разі наявності у сторін заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання, яке відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідач через систему "Електронний суд" надав клопотання (вх.№4071/24 від 05.04.2024) в якому просить суд розглядати справу №915/257/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Вказує, що вирішення спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем має досить важливе значення для відповідача та вимагає повного та всебічного встановлення обставин. Зазначає, що відповідач має бажання надати усні пояснення по суті спору та надати докази по справі.
Ухвалою суду від 08.04.2024 розгляд справи №915/257/24 призначено у судовому засіданні з повідомленням сторін на 02.05.2024.
Миколаївська міська рада через систему "Електронний суд" надала клопотання від 09.04.2024 (вх.№4251/24 від 09.04.2024) в якому просить суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву по справі №915/257/24 на 10 днів.
В обґрунтування вказує, що строк для подання відзиву спливає 11.04.2024. Миколаївською міською радою було направлено службову записку до Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради "Бриз" №6495/02.06.01.001-04/24-2 від 09.04.2024, однак відповіді досі не надано. Вказує, що для ефективно захисту прав та представлення інтересів Миколаївської міської ради, а також для зібрання необхідної для подання відзиву доказової бази та забезпечення можливості його подання, просить суд продовжити строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 15.04.2024 відповідачу продовжено строк для подачі відзиву на позовну заяву до 22.04.2024.
Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву від 19.04.2024 (вх.№4760/24 від 22.04.2024) (а.с.73-88) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що згідно Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. В матеріалах доданих до позовної заяви не надано підтвердження факту отримання послуг. Наряд на підключення опалення є фактом того, що нежитлове приміщення приєднано до системи опалення, а не фактом теплопостачання до нежитлових приміщень у спірний період. Згідно технічного паспорту, у гуртожитку по вул.Георгія Гонгадзе, 26/2, кімнати №4 немає, замість неї є коридор площею 12,3 кв.м. Через зазначений коридор здійснюється вхід до кімнати №5 та №6. Оскільки коридор є приміщенням загального користування, відповідно і розрахунок суми боргу за послуги з постачання теплової енергії у зазначене приміщення повинен обчислюватися по-іншому. За того, розрахунки суми боргу, що були надані позивачем до позовної заяви є недостовірними. Також, відсутні будь-які докази щодо наявності мереж централізованого опалення у вищезазначеному коридорі. Вказує, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуги постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні, яке розташоване за адресою: Георгія Гонгадзе, 26/2. Позивачем не надано підтвердження факту відпуску теплової енергії до нежитлових приміщень, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, позивачем не надано актів прийому-передачі теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе, 26/2. З наданих позивачем актів наданих послуг з постачання теплової енергії не вбачається постачання теплової енергії саме до нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе, 26/2. Також, позивачем до позовної заяви не надано документів, які обґрунтовують позовні вимоги, а саме: калькуляції вартості тарифу, розшифровки кількості Гкал, документів про затвердження та право застосування тарифів; розшифровки по розподілу кількості спожитих Гкал.
Ухвалою суду від 02.05.2024 занесену до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 28.05.2024.
Позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив (вх.№5412/24 від 07.05.2024) (а.с.94 - 111) в якій зазначає, що набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги № 2189-VIII (далі-закон 2189) на підставі якого надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах., відповідно до якого всі мешканці багатоквартирних будинків зобов'язані обрати модель договору і укласти індивідуальні договори на отримання теплової енергії. Відповідно до Закону 2189 моделі договорів, які запропоновані є публічними договорами. Щодо інформування всіх споживачів про обрання моделі договору та укладення договорів Позивач публікував на офіційному сайті товариства відповідну інформацію та друкував зразок договору та заяву приєднання. Відповідно до протоколу 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 27.01.2021року, співвласниками багатоквартирного будинку по вул. Георгія Гонгадзе 26/2 більшістю голосів обрали модель договірних відносин: типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії. Позивачем виконано всі умови щодо (акцептування) повідомлення споживачів про модель договору та його укладення у відповідні строки. Квартира (кімната) №4 загальною площею 41,41 м.кв., яка знаходиться в гуртожитку об'єднана єдиною системою центрального опалення. Площа кімнати підтверджена списком споживачів з коригуванням вул. Г.Гонгадзе, буд. 26/2, передана позивачу балансоутримувачем ЖКП ММР «Бриз» після припинення Договору № 3430 і переходом на окремі договори приєднання з індивідуальними споживачами. Із списком надавалися плани по поверхам з технічної документації. Вказана квартира знаходиться на першому поверсі гуртожитку. З переданими документами ЖКП ММР «Бриз» передавався план 1-го поверху гуртожитку Паризької Комуни 26/2 (Георгія Гонгадзе 26/2) част.А-4, в якому балансоутримувач зазначив які приміщення були вільні. Саме кімната №4 з позначкою-вільна. Розрахунки нарахувань за відпущену теплову енергію проводилися за тарифами для потреб населення, встановленими Виконавчим комітетом ММР та наказами ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ». У рішеннях вказано тариф без урахування ПДВ і дорівнює 1561,16 грн/Гкал., (в розрахунку 1873,39грн/Гкал, з ПДВ). Для розрахунків із населенням законодавством не передбачено надсилання актів надання послуг. Щодо повідомлення споживачів про розмір нарахувань, на адресу споживачів надходять від Міського інформаційно - розрахункового центру щомісяця повідомлення про нарахування/заборгованість, розміщується на дошках об'яв у гуртожитку щодо кожної кімнати суму, яка підлягає оплаті, в особистому кабінеті також, є відповідна інформація. Відповідач є власником гуртожитку, що вбачається з інформаційної довідки № 370974323 з державного реєстру речових прав, що міститься в матеріалах справи. Зазначає, що відповідач надав частину технічного паспорту гуртожитку та експлікації до поверхів, але експлікацію першого поверху житлових приміщень не надано. Також надано копію технічного паспорту на гуртожиток 2008 року, але з інформаційної довідки вбачається, що існує технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10.04.2018, видавник: Комунальне підприємство «Миколаївське Міське бюро технічної інвентаризації». В гуртожитку встановлено загальний на всю будівлю прилад обліку теплової енергії, то спожита теплова енергія нараховується відповідно показників приладу, які щомісяця знімаються представником позивача і зазначаються у Відомостях споживання теплової енергії відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і розподіляються за допомогою програми на всіх споживачів. Відомості споживання т/е, свідчать про кількість спожитої теплової енергії гуртожитком у кожному місяці, а відповідно є підтвердженням споживання теплової енергії. Також, Позивачу не передавалися копії документів щодо відключення від централізованого опалення квартирі №4 , тому твердження відповідача про ненадання підтвердження факту отримання послуг не заслуговують на увагу. Щодо твердження Відповідача про те, що квартира(кімната) № 4 не існує, а є коридор під № 4, площею 12,3м. кв., через який відбувається вхід до іншої кімнати Позивач заперечує. Площа 12,3 м. кв. коридору, на яку посилається Відповідач, відповідно експлікації до технічного паспорту знаходиться у підвалі гуртожитку. На експлікації вказано у графі поверхи-Апд. Тому, коридор, на який посилається Відповідач знаходиться зовсім на іншому поверсі і не має жодного відношення до спірної квартири. Позивач не проводить розподіл площ у приміщеннях та не змінює їх, а лише користується наданими документами для можливості здійснення нарахування за спожиту теплову енергію. У вищевказаному гуртожитку відсутні квартири з відключеним центральним опаленням та квартири з індивідуальним опаленням, відсутні підстави застосовувати Наказ №315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг». Розподіл теплової енергії за приладом обліку ділиться пропорційно між всіма кімнатами у гуртожитку.
Відповідач через систему «Електронний суд» надав заперечення (на відповідь на відзив) (вх.№6177/24 від 24.05.2024) в яких просить суд у задоволенні позову відмовити. Відповідач заперечує з приводу наведених позивачем обставин: - що площа кімнати підтверджена списком споживачів з коригуванням вул. Г.Гонгадзе, буд. 26/2, передана Позивачу балансоутримувачем ЖКП ММР «Бриз» після припинення Договору № 3430 і переходом на окремі договори приєднання з індивідуальними споживачами. Із списком надавалися плани по поверхам з технічної документації. Вказана квартира знаходиться на першому поверсі гуртожитку. З переданими документами ЖКП ММР «Бриз» передавався план Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.05.2024 3 1 поверху гуртожитку Паризької Комуни 26/2 (Георгія Гонгадзе 26/2) част.А-4, в якому балансоутримувач зазначив які приміщення були вільні. Саме кімната №4 з позначкою-вільна (копія технічного плану 1 поверху додається), оскільки, по-перше - достовірно невідомо хто робив ці позначки. По-друге - згідно службової записки управління комунального майна Миколаївської міської ради відповідно до технічного паспорту виданого КП «ММБТІ» від 19.08.2008, приміщення №4 у гуртожитку по вул. Георгія Гонгадзе,26/2 в м Миколаєві Миколаївської області зазначені наступним чином: - літ. Апд. - основне, загальною площею 33,9 кв.м; - перший поверх - коридор, загальною площею 12,3 кв.м; - другий поверх - кладова, загальною площею 4,8 кв.м; - третій поверх - вбиральня, загальною площею 16,6 кв.м; - четвертий поверх - вбиральня, загальною площею 16,6 кв.м. Також, вказує, що інформаційна довідка, яку додає Позивач (№353318156 від 07.11.2023 року) стосується іншого об'єкту, а саме «Захисної споруди цивільного захисту», а також зазначена інша адреса цього об'єкту - вул.Георгія Гонгадзе 26/2-С в м. Миколаєві, відповідно і тех. паспорт виданий 10.04.2018, про який зазначає Позивач, стосується саме зазначеної Захисної споруди і не має жодного відношення до гуртожитку по вул. Георгія Гонгадзе 26/2 м. Миколаєві .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
За твердженням позивача, відповідно до умов індивідуального договору від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" та Територіальною громадою міста Миколаїв в особі Миколаївської міської ради, товариством надано послугу з постачання теплової енергії до квартири №4 у гуртожитку за адресою: м.Миколаїв, вул.Г.Гонгадзе 26/2 .
В підтвердження наявності квартири №4 загальною площею 41,41 м.кв., яка знаходиться на першому поверсі гуртожитку по вул.Георгія Гонгадзе 26/2 м.Миколаїв позивач посилається на наданий балансоутримувачем гуртожитку ЖКП «Бриз» (код ЄДРПОУ 33250539) список споживачів з корегуванням вул.Г.Гонгадзе буд.26/2, в п.3 якого вказані відомості щодо списку вільних житлових приміщень, що потребують уточнення опалювальної площі, а щодо надання послуг у період з листопада 2021 року по грудень 2023 року посилається на наряд на підключення від 24.11.2023, наряд на підключення від 12.11.2022, наряд на підключення від 04.11.2021 (а.с.15,16) в яких абонентом зазначено УК БРІЗ ПРО (код ЄДРПОУ 43133628).
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1322-Ю від 09.11.2023 з вимогою погасити заборгованість за поставлену теплову енергію (а.с.12).
Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість за поставлену теплову енергію не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Житлове приміщення гуртожитку за адресою: м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе, 26/2 є власністю територіальної громади міста Миколаїв, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №370974323 від 22.03.2024 (а.с.40,41), та не заперечено відповідачем.
Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що згідно технічного паспорту у гуртожитку по вул.Георгія Гонгадзе, 26/2 , на першому поверсі кімнати №4 не існує, а є коридор площею 12,3 кв.м. та зазначає, що позивачем не надано належних доказів існування на 1 поверсі гуртожитку за адресою: м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе, 26/2, квартири №4, площею 41,41 кв.м. та доказів постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року по грудень 2023 року до спірного об'єкту
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, список споживачів з корегування вул.Г.Гонгадзе буд.26/2 підписано директором ЖКП ММР «Бриз» (код ЄДРПОУ 33250539), а наряди на підключення від 24.11.2023, від 12.11.2022, від 04.11.2021, якими позивач підтверджує факт постання теплової енергії до кімнати №4, яка знаходиться на першому поверсі гуртожитку по вул.Георгія Гонгадже 26/2 , підписано УК БРІЗ ПРО (код ЄДРПОУ 43133628), тобто іншою юридичною особою.
Як вбачається з наданого відповідачем листа №13077/10.01-08/24-2 від 10.05.2024 Управління комунального майна Миколаївської міської ради в якому на звернення відповідача від 09.05.2024 №12677/02.06.01.01-04/23-2, управління повідомило, що будівля по вул.Георгія Гонгадзе, 26/2 в м.Миколаєві Миколаївської області належить до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади та має статус гуртожитку. Відповідно до технічного паспорту, виданого КП «ММБТІ» від 19.08.2008, приміщення 4 у гуртожитку по вул.Георгія Гонгадзе, 26/2 в м.Миколаєві Миколаївської області зазначені настуним чином:
- літ. Апд. - основне, загальною площею 33,9 кв.м.;
- перший поверх - коридор, загальною площею 12,3 кв.м.;
- другий поверх - кладова, загальною площею, 4,8 кв.м.;
- третій поверх - вбиральня, загальною площею 16,6 кв.м.;
- четвертий поверх - вбиральня, загальною площею 16,6 кв.м.
Також, відповідачем надано технічний паспорт на громадський будинок гуртожиток за адресою м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе, 26/2 та експлікації приміщень до плану поверхів житлового будинку по вул.Георгія Гонгадзе, 26/2 м.Миколаїв (а.с.79-84).
Згідно експлікації приміщень до плану поверхів житлового будинку вул.Георгія Гонгадзе, 26/2 м.Миколаїв, на першому поверсі гуртожитку за адресою м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе, 26/2, під приміщенням №4 зазначено коридор загальною площею 12,3 кв.м.(зв.б. а.с.82), що спростовує твердження позивача про наявність у гуртожитку по вул.Георгія Гонгадзе, 26/2 в м.Миколаєві кімнати №4, загальною площею 41,41 м.кв.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що в порушення вищевказаних приписів, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин наявності квартири №4 загальною площею 41,41 м.кв. на першому поверсі гуртожитку по вул.Г.Гонгадзе 26/2 у м.Миколаєві , а звідси і належних доказів постачання теплової енергії до зазначеного приміщення.
При цьому, суд наголошує, що Список споживачів з корегування вул.Г.Гонгадзе буд.26/2, на який посилається позивач, не є належним доказом на підставі якого можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Принагідно суд зауважує на тому, що через брак у матеріалах справи належних та допустимих доказів суд не може достеменно встановити всі обставини справи та беззаперечно констатувати наявність порушень з боку відповідача. Натомість висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Таким чином доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію в сумі в сумі 13 854,14 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 515,96 грн., 3% річних в розмірі 452,71 грн. та пені в розмірі 41,64 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України
Повне рішення складено 03.06.2024.
Суддя Н.О. Семенчук