вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" червня 2024 р. м. Київ
Справа № 911/735/24
Господарський суд Київської області у складі:
cудді Ейвазової А.Р.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до фізичної особи-підприємця Лукашука Леоніда Івановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 23 401,93грн, без виклику представників сторін,
Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради (далі - позивач, КП «Вишгородтепломережа» ВМР) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Лукашука Леоніда Івановича (далі - відповідач, ФОП Лукашук Л.І.) про стягнення 23 401,93грн, що складається з: 14 868,33грн - основний борг; 1 653,10грн - 3% річних за період з 21.11.2017 по 10.03.2024; 6 880,50грн - втрати від інфляції за період з грудня 2017 року по лютий 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач, який орендує нежитлове приміщення, за період з жовтня 2017 року по вересень 2022 року не здійснював оплату втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, де розташовано таке приміщення, за адресою м. Вишгород, пр-т. Мазепи,7 (т.1 а.с.1-13).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2024: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ); зобов'язано позивача протягом 2 днів з дня отримання ухвали направити копію позовної заяви з додатками залученій третій особі, про що невідкладно надати суду докази; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (т.1 а.с.139-141).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 26.03.2024 о 21:15, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (т.1 а.с.143).
Копія вказаної ухвали направлена відповідачу та третій особі поштовими відправленнями №0600904383632, №0600904383047, які вручені відповідачу та третій особі 05.04.2024, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.151-152).
В силу п.п.2, 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.
Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою, з урахуванням положень аб.2 ч.6 ст.242 ГПК України: позивачу - наступного робочого дня, а саме 27.03.2024; відповідачу та третій особі - 05.04.2024.
В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
27.03.2024 позивачем надано докази направлення копії позовної заяви з додатками третій особі (т.1 а.с.144-145, 150).
22.04.2024 до Господарського суду Київської області у строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України (здано відділенню поштового зв'язку для направлення до суду 18.04.2024), надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.153-157).
У відзиві на позов відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що:
- в 2008 році працівниками Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради проведені роботи по відключенню приміщення від системи централізованого опалення шляхом демонтажу всіх опалювальних приладів, а транзитні стояки системи опалення заізольовані відповідними матеріалами;
- з 2008 року дане нежитлове приміщення опалюється лише за допомогою електричної енергії; місця загального користування не використовуються, оскільки нежитлове приміщення має окремий вхід;
- нежитлове приміщення у 2010 році передано у власність без централізованої системи опалення;
- послуги з теплозабезпечення позивачем відповідачу не надаються, а втрати тепла не є видом житлово-комунальних послуг, відповідні послуги не замовлялись;
- розрахунок втрат тепла не відповідає встановленій методиці розрахунку втрат, доказів вручення рахунків не надано.
Одночасно із поданням відзиву відповідачем подано клопотання про застосування позовної давності (т.1 а.с.60-162).
22.04.2024, з порушенням строку, встановленого ухвалою суду від 26.03.2024, від третьої особи надійшли пояснення по суті позову; третя особа з заявою про продовження встановленого судом строку не зверталась (т.1 а.с.177-180).
У поданих поясненнях третя особа просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, тотожних доводам відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2024 пояснення третьої особи залишені без розгляду (т.1 а.с.223-226).
У встановлений судом строк - 30.04.2024 позивачем подано відповідь на відзив (т.1 а.с.191-197) у якій позивач зазначає, що:
- за результатами розгляду звернень мешканців будинку створено відповідну комісію, якою рекомендовано всім підприємцям, що займають нежитлові приміщення у будинку звернутись для розрахунку втрат тепла в трубах опалення, які транзитом проходять через їх приміщення до житлового будинку та укласти договори з енергопостачальною організацію на постачання тепла, що відповідач не зробив;
- відповідач зобов'язаний оплачувати такі втрати незалежно від того, має його приміщення окремий вхід чи вихід, або ні, оскільки зазначене приміщення розміщене у відповідному багатоповерховому будинку і має єдину систему опалення;
- законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання, у тому числі, тепловиділення в приміщення від поверхонь прокладених трубопроводів, що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них;
- позовна давність не є пропущеною, оскільки такий строк продовжено на строк дії карантину, а в подальшому - на строк дії воєнного стану.
Також, 09.05.2024, від третьої особи надійшли пояснення на відповідь на відзив, у яких третя особа просить у задоволенні позову відмовити (т.1 а.с.202-205).
Однак, в силу ч.1 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті, як установлено ч.2 ст.161 ГПК України, є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках, як установлено ч.3 вказаної статті.
Отже, заявами по суті для третьої особи є пояснення щодо позову та відзиву, а не відповіді на відзив - другої заяви позивача. При цьому, ч.3 ст.251 ГПК України також встановлює, що треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.
Третя особа правом подати пояснення щодо відзиву не скористалась, а її пояснення щодо відповіді на відзив фактично за своїм змістом є поясненнями щодо позову, оскільки у них третя особа заперечує щодо позову та наводить підстави, з яких вона вважає заявлені до відповідача вимоги безпідставними. Однак, строк, для надання пояснень щодо позову, встановлений судом, закінчився, що встановлено ухвалою суду від 21.05.2024, з клопотанням про продовження відповідного строку третя особа до суду не зверталась, тому такі пояснення суд залишає без розгляду у відповідності з ст.118 ГПК України.
10.05.2024 судом отримані заперечення відповідача, що подані з дотриманням встановленого судом строку (здані для відправлення до суду відділенню поштового зв'язку 08.05.2024) (т.1 а.с.212-215).
У запереченні відповідач вказує, що:
- оскільки приміщення опалюється електричною енергією, додатково за рахунок цього обігрівається і сам будинок;
- порядок розрахунків втрат теплової енергії не визначений чинним законодавством;
- відсутні правові норми, якими б позовна давність продовжувалась на строк дії надзвичайного та/або воєнного стану та позивач намагається застосувати норми, які не діяли на момент виникнення правовідносин.
Окрім того, від відповідача та третьої особи 03.06.2024 надійшли пояснення (т.1 а.с.235-237; т.1 а.с.244-246), у яких такі особи просять відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність. Також даними учасниками справи повторно заявлено про застосування позовної давності (т.1 а.с.231-234; т.1 а.с.247-250).
Суд залишає відповідні пояснення відповідача від 03.06.2024, третьої особи від 09.05.2024, 03.06.2024 без розгляду, враховуючи наступне.
Як вже вказувалось, в силу ч.ч.1,2 ст.161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, якими є: відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У даній справі відповідач скористався та подав всі заяви по суті - відзив та заперечення, які прийняті судом, а третя особа пояснень по суті відзиву не надала, з поясненнями щодо позову звернулась без дотримання встановленого судом строку.
В силу ст.118 ГПК України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В силу ч.5 ст.161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Враховуючи, що пояснення відповідача від 03.06.2024, третьої особи від 09.05.2024 та від 03.06.2024 подані з пропуском строку (відповідач вже скористався і подав всі заяви по суті та міг включити відповідні пояснення до заяв по суті, що подаються у встановлені строку), такі пояснення не є поясненнями з окремого питання, а стосуються суті спору, учасники не звертались до суду з питання надання дозволу надати пояснення з окремого питання, суд залишає їх без розгляду.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
За результатами роботи тимчасової комісії, що створена розпорядженням міського голови №9 від 22.01.2016 та відбулась 2 та 3 лютого 2016 року в нежитлових приміщеннях будинку АДРЕСА_1 , складено акт від 03.02.2016, яким, зокрема, встановлено, що в приміщеннях першого поверху, які займає стоматологічна клініка, відкритих неізольованих стояків опалення не виявлено, а приватним підприємцем Лукашуком Л.І. надані документи про відключення від системи опалення приміщення стоматологічної клініки (п.2 акту; т.1 а.с.23-25).
За результатами роботи тимчасової комісії щодо вивчення та дослідження питання сплати комерційними підприємствами за постачання тепла в будинку № 7 по просп. І. Мазепи в м. Вишгород, комісією рекомендовано всім підприємцям, що займають нежитлові приміщення: звернутись в спеціалізовану організацію, яка має відповідні ліцензії, для виконання розрахунку втрат тепла в трубах опалення, які транзитом проходять через їх приміщення до житлового будинку; після виконання розрахунку втрат тепла в трубах опалення, які транзитом проходять через їх приміщення до житлового будинку, укласти договір з енергопостачальною організацією - Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» на постачання тепла.
Рішенням Вишгородської міської ради Київської області від 06.08.2021 №10/1 «Про безоплатне прийняття юридичної особи - Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» та майна у комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району» безоплатно прийнято у комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» (п.1 рішення; т.1 а.с.17).
Як визначено п.п.1.1, 2.2.3, 2.2.4 статуту КП «Вишгородтепломережа» ВМР (затверджений рішенням Вишгородської міської ради від 06.08.2021 №10/1), КП «Вишгородтепломережа» є правонаступником Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», до основних напрямків позивача належить: виробництво теплової енергії, в т.ч., що виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, гарячої та холодної води населенню, підприємствам, установам та організаціям; забезпечення функціонування мереж теплопостачання і водопостачання (т.1 а.с.18-21).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №01-58 від 07.10.2010 купівлі-продажу шляхом викупу орендарем стоматологічної клініки (нежитлового приміщення) №55, який укладено між Фондом комунального майна Вишгородського району та ФОП Лукашук Л.І., посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2582, відповідач - ФОП Лукашук Л.І. набув право власності на нежитлове приміщення № 55, загальною площею 142,7кв.м, яке розташовано в підвалі та на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . (т.1 а.с.165-166).
Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту повної його сплати та державної реєстрації договору в порядку, передбаченому законодавством.
На підтвердження того, що відповідне приміщення на момент укладення вказаного договору та набуття права власності відключено від централізованої системи опалення відповідачем надано:
- лист ФОП Лукашука Л.І., адресований директору КПЖ і КГ Вишгородської міської ради, про надання дозволу на демонтаж системи централізованого опалення та обладнання орендованого нежитлового приміщення автономним опаленням (т.1 а.с.170);
- розпорядження директора КПЖ і КГ Вишгородської міської ради від 21.01.2008, що адресовано начальнику ремонтної дільниці, про необхідність проведення робіт по відключенню від системи опалення орендованого ФОП Лукашуком Л.І. приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.169);
- акт приймання виконаних робіт від 29.01.2008, що затверджений заступником директора по виробництву КПЖ і КГ Вишгородської міської ради Лесиком Г.В. (т.1 а.с.167), який складено на підтвердження факту виконання робіт по відключенню від системи централізованого опалення приміщення - першого поверху за адресою: АДРЕСА_2 ;
- акт від 01.11.2008, що затверджений заступником директора по виробництву КПЖ і КГ Вишгородської міської ради Лесиком Г.В. (т.1 а.с.168), складений за результатами обстеження комісією у складі представників КПЖ і КГ, яким зафіксовано факт відключення від системи опалення шляхом демонтажу опалювальних приладів та ізолювання транзитних стояків систем опалення приміщення стоматологічної поліклініки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №510008 від 26.03.2024, за третьою особою - Лукашук В.М. на підставі договору дарування №240 від 14.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А., 14.02.2017 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №55 (стоматологічна клініка), загальною площею 142,7кв.м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.137-138).
15.02.2017 між ОСОБА_1 (далі - орендодавець) та ОСОБА_2 (далі - орендар) укладено договір б/н оренди нежитлового приміщення (далі - договір оренди від 15.02.2017; т.1 а.с.26).
Відповідно до п.1.1 договору оренди від 15.02.2017 орендодавець передає в тимчасове платне користування (оренду), а орендар приймає для здійснення власної підприємницької діяльності (надання стоматологічних послуг) нежитлове приміщення №55, площею 142,7кв.м, (стоматологічна клініка), розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Мазепи Івана, буд. 7.
Як визначено пп.3.1.8 договору оренди від 15.02.2017, орендар зобов'язується укладати договори з підприємствами житлово-комунального господарства стосовно надання комунальних послуг (опалення, водопостачання, водовідведення, забезпечення електроенергією, прибирання сміття та інше) та своєчасно сплачувати рахунки та експлуатаційні витрати; нести повну юридичну відповідальність (в тому числі матеріальну) за несвоєчасне укладання цих договорів, невиконання цих договорів тощо.
Згідно п.5.1 договору оренди №1 передбачено, що цей договір оренди укладається сторонами на строк з 15.02.2017 до 14.02.2022.
У зв'язку із закінченням строку дії договору від 14.02.2017, 15.02.2022 відповідачем та третьою особою укладено аналогічного змісту договір оренди цього ж нежитлового приміщення (т.1 а.с.27).
Договір від 15.02.2022, як передбачено його п.5.1, укладено на строк з 15.02.2022 до 14.02.2025.
Також, судом встановлено, що 10.08.2016 за вих. №1262/08 на адресу відповідача, КП «Вишгородтепломережа» ВМР направлено розрахунок втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, два примірники договору про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування (т.1 а.с.28-30).
У відповідь на вказаний лист, відповідач повідомив позивача (вх.1418 від 18.10.2016) про відсутність підстав для укладання договору, посилаючись на те, що не є споживачем таких послуг (т.1 а.с.31).
07.11.2016 за вих.№1987/08 позивач повторно звернувся на адресу відповідача щодо укладення договору про надання послуг з централізованого опалення місць загального користування (т.1 а.с.31; т.1 а.с.32, зворот).
У відповідь на вказаний лист відповідач просив роз'яснити застосування у розрахунку певних вихідних даних (т.1 а.с.32, зворот).
Відповідач листом від 13.12.2016 за вих.№2151/09 надав відповідні роз'яснення, щодо показників температури, розміру затвердженого тарифу, порядку розрахунку (т.1 а.с.33).
Листом, що зареєстрований позивачем за вх.№229 від 10.05.2017, відповідач повідомив про відсутність будь-яких правових підстав для підписання направлених актів надання послуг та оплати за рахунком (т.1 а.с.33, зворот).
Листом від 08.06.2017 за вих.№1032/08 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність здійснення ним оплати втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку (т.1 а.с.34).
У відповідь на відповідний лист відповідач вказав на втрату чинності методики, за якою йому здійснюють нарахування втрат теплової енергії розподільчими трубами системи опалення будинку, необхідність надання відповідей на його зауваження та питання (т.1 а.с.53).
У відповідь на вказаний лист, позивач листом від 07.08.2017 вих.№1171/09 повідомив відповідача про необхідність укладення надісланого раніше договору, а також те, що розрахунок втрат теплової енергії здійснений лише за трубопроводи, які проходять через орендоване відповідачем приміщення (т.1 а.с.54).
Відповідач на адресу позивача направив лист від 03.10.2017, у якому повідомив, про суперечність позиції позивача відносно підстав нарахування такої плати та її розміру, необхідність надання ним показників засобу обліку теплової енергії (а.с.55).
Листом від 02.11.2017 вих. №1471/08 позивач роз'яснив порядок та підстави здійсненого нарахування втрат теплової енергії відповідачу (т.1 а.с.56).
До поданої позовної заяви позивач долучив акти надання послуг за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року, з урахуванням проведення коригування заборгованості за листопад-грудень 2020 року та січень 2021 року, на загальну суму 14 868,43грн, які підписані лише позивачем, а саме:
№1485 від 31.10.2017 на суму 134,38грн (т.1 а.с.57);
№1765 від 30.11.2017 на суму 389,72грн (т.1 а.с.58, зворот);
№1986 від 29.12.2017 на суму 474,61грн (т.1 а.с.61, зворот);
№264 від 31.01.2018 на суму 484,26грн (т.1 а.с.64, зворот);
№501 від 28.02.2018 на суму 437,95грн (т.1 а.с.67, зворот);
№750 від 31.03.2018 на суму 484,26грн (т.1 а.с.68);
№221 від 31.01.2019 на суму 1 458,65грн (т.1 а.с.70)
№480 від 28.02.2019 на суму 366,66грн (т.1 а.с.72);
№777 від 31.03.2019 на суму 405,42грн (т.1 а.с.73, зворот);
№1436 від 30.11.2019 на суму 506,50грн (т.1 а.с.75, зворот);
№1732 від 31.12.2019 на суму 523,18грн (т.1 а.с.77);
№164 від 31.01.2020 на суму 503,25грн (т.1 а.с.78, зворот);
№489 від 29.02.2020 на суму 467,58грн (т.1 а.с.80);
№779 від 31.03.2020 на суму 499,42грн (т.1 а.с.81, зворот);
№1035 від 30.04.2020 на суму 95,51грн (т.1 а.с.83, зворот);
№1837 від 30.11.2020 на суму 676,50грн (т.1 а.с.85, зворот);
№2142 від 31.12.2020 на суму 499,42грн (т.1 а.с.87);
№168 від 31.01.2021 на суму 499,42грн (т.1 а.с.88, зворот);
№448 від 28.02.2021 на суму 451,66грн (т.1 а.с.90);
№698 від 31.03.2021 на суму 346,38грн (т.1 а.с.91, зворот);
№1037 від 30.04.2021 на суму 133,86грн (т.1 а.с.93);
№1436 від 31.10.2021 на суму 376,17грн (т.1 а.с.94, зворот);
№1688 від 30.11.2021 на суму 942,59грн (т.1 а.с.96);
№1881 від 31.12.2021 на суму 1 002,45грн (т.1 а.с.97, зворот);
№113 від 31.01.2022 на суму 1 002,45грн (т.1 а.с.99);
№438 від 28.02.2022 на суму 909,75грн (т.1 а.с.100, зворот);
№617 від 31.03.2022 на суму 1 002,45грн (т.1 а.с.102);
№749 від 11.04.2022 на суму 282,25грн (т.1 а.с.103, зворот);
№917 від 31.07.2022 на суму 98,04грн (т.1 а.с.105);
№1082 від 31.08.2022 на суму 32,68грн (т.1 а.с.106, зворот);
№1249 від 30.09.2022 на суму 32,68грн (т.1 а.с.108).
Також, на підставі вказаних актів позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату: №1371 від 31.10.2017; №1626 від 30.11.2017; №1855 від 29.12.2017; №259 від 31.01.2018; №497 від 28.02.2018; №742 від 31.03.2018; №220 від 31.01.2019; №478 від 28.02.2019; №761 від 31.03.2019; №1364 від 30.11.2019; №1653 від 31.12.2019; №176 від 31.01.2020; №491 від 29.02.2020; №176 від 31.01.2020; №768 від 31.03.2020; №1018 від 30.04.2020; №1754 від 30.11.2020; №2051 від 31.12.2020; №162 від 31.01.2021; №426 від 28.02.2021; №670 від 31.03.2021; №993 від 30.04.2021; №1337 від 31.10.2021; №1586 від 30.11.2021; №1775 від 31.12.2021; №112 від 31.01.2022; №432 від 28.02.2022; №609 від 31.03.2022; №738 від 11.04.2022; №897 від 31.07.2022; №1063 від 31.08.2022; №1230 від 30.09.2022 (т.1 а.с.57; 58, зворот; 61, зворот; 64, зворот; 67, зворот; 68; 70; 72; 73, зворот; 75,зворот; 77; 78, зворот; 80; 81, зворот; 83,зворот; 85, зворот; 87; 88, зворот; 90; 91, зворот; 93; 94, зворот; 96; 97, зворот; 99; 100, зворот; 102; 103, зворот; 105; 106, зворот; 108).
В підтвердження направлення вищевказаних актів та рахунків, позивачем до матеріалів справи долучено копії згрупованих поштових відправлень, списки згрупованих відправлень, фіскальні чеки, а також виписки з журналів виконання заявок та надання рахунків, квитанцій, повідомлень, що не містять підписи відповідача або уповноваженої ним особи у отриманні таких документів (т.1 а.с.57,зворот-67; 68,зворот-69; 70,зворот-71; 72, зворот - 76; 77, зворот - 79; 80, зворот - 86; 87, зворот - 89; 90, зворот - 92; 93, зворот -95; 96, зворот - 98; 99, зворот - 101; 102, зворот - 104; 105, зворот - 107; 108, зворот - 109).
Тариф на теплову енергію у спірний період, а також послуги з централізованого опалення для потреб населення, інших споживачів визначений постановами НКРЕКП від 29.09.2016 №1757, 02.12.2016 №2126, 01.02.2017 №151, а також рішення Вишгородської міської ради Київської області від 19.10.2017 №310-23-VII, від 21.12.2017 №388-25-VII, від 29.11.2018 №502-33-VII, від 20.08.2019 №648-39-VII, від 12.12.2019 №698-41-VII, від 16.10.2020 №869-51-VII, від 28.09.2021 №445, від 29.11.2021 №536. від 26.10.2022 №260 (т.1 а.с.114-128).
Окрім того, позивач надав копії претензій від 06.08.2019 за вих.№780/08 та 01.12.2021 вих.№2713/08, адресовані відповідачу, щодо здійснення оплати втрат теплової енергії (т.1 а.с.110-111). В якості доказів направлення таких претензій позивачем долучено копії фіскальних чеків та копію списку (т.1 а.с.110, 112-113).
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку здійснювати відшкодування втрат теплової енергії на опалення місць загального користування, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством, за порушення відповідного зобов'язання.
Заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини з приводу постачання теплової енергії, у тому числі порядок визначення втрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачам, врегульовані Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин та втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022; далі - Правила №630), наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359 «Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення» (чинна на момент здійснення позивачем розрахунку та втратила чинність на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №315 від 22.11.2018; далі - Методика №359), наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (чинна на момент розгляду справи; далі - Методика №315) та іншими нормативними актами, що діяли у спірний період (період, за який позивачем здійснено нарахування оплати - жовтень 2017 року - вересень 2022 року).
При цьому, втрата чинності деякими із вказаних нормативних актів, зокрема Методики №359, станом на 2018 рік або на момент звернення з позовом до суду, не є підставою вважати, що такі акти не підлягають застосуванню, як помилково вважає відповідач, оскільки у певний період часу (протягом строку їх дії) ними регулювались спірні правовідносини сторін, що виникли значно раніше, оскільки втрати позивач вимагає оплатити ще починаючи з жовтня 2017 року.
Так, згідно з п.5 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Положеннями ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Як визначено ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку
Відповідно до абз.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Між позивачем та відповідачем у справі, який не є власником нежитлового приміщення №55 (стоматологічна клініка), розташованого у багатоквартирному будинку №7 по пр. Мазепи у м. Вишгороді, не укладено договору на постачання теплової енергії і до відповідного приміщення, яке орендує відповідач. Відповідна особа не брала на себе жодних зобов'язань перед позивачем у справі, а лише у відповідності з умовами вищевказаних договорів оренди має певні зобов'язання перед третьою особою - власником відповідного приміщення. Така особа - відповідач не є особою, яка має відповідати за заявленим позовом (належний відповідач) з огляду на наступне.
Багатоквартирний будинок, у якому розташоване орендоване відповідачем приміщення і яке належить третій особі на праві приватної власності, оснащений системою централізованого опалення і внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Частиною 1 ст.382 ЦК України визначено, що: усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку; спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до п.п.1,2,5,6 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» надано наступні визначення:
- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; у багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
- співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників: спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Отже, третя особа як власник відповідного нежитлового приміщення, що орендує відповідач, у багатоквартирному будинку є співвласником спільного майна такого будинку, у т.ч. конструкцій будинку, допоміжних приміщень багатоквартирного будинку (колясочних, комор, сміттєкамер, горищ, підвалів, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних і технічних приміщень), обладнання будинку тощо, яке не може бути виділено в натурі тощо, навіть у випадку, якщо третя особа фактично не користується ними. Разом із тим, як співвласник такого майна, має нести витрати на утримання відповідного майна, у т.ч. опалення місць загального користування, втрат тепла пропорційно до його частки.
Так, ч.1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що до обов'язків співвласників багатоквартирного будинку належать, зокрема, забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги тощо.
Як установлено ч.ч.2,3 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»: кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника; у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов'язків попереднього власника як співвласника.
Отже, саме на власника майна покладається обов'язок утримувати та належно експлуатувати спільне майно у багатоквартирному будинку.
Згідно з п.28 Правил №630 споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
При цьому, споживачем, зокрема індивідуальним споживачем, як установлено п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з п.1 Методики №315 передбачено, що ця методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Визначення та розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, а так само визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється відповідно до розділів ІІІ, IV цієї Методики №315.
Відповідно до п.12 розділу IV Методики №315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Згідно з п.38 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Отже, саме на власника приміщення, у т.я. нежитлового, у багатоквартирному будинку покладається обов'язок щодо виконання якого позивачем у даній справі заявлені вимоги, зважаючи на те, що за згодою власника відповідачем з позивачем не укладеного відповідного договору.
Таким чином, особа, до якої позивачем заявлені вимоги - ФОП Лукашук Л.П. є неналежним відповідачем, тобто не є особою, яка має відповідати за заявленими вимогами.
При цьому, заміна неналежного відповідача належним здійснюється виключно за заявою відповідача, що визначено ч. 2 ст.48 ГПК України, в силу якої, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Поряд з цим, як установлено ч.3 ст.252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання заява про заміну неналежного відповідача належним подається протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі.
Також, слід зазначити, що заміна неналежного відповідача належним у господарському процесі можлива лише у випадку, якщо у разі заміни відповідача належним справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За таких обставин заявлені позивачем до ФОП Лукашук Л.І. вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 14 868,33грн задоволенню не підлягають. Також не підлягають задоволенню і вимоги позивача, заявлені до відповідача, щодо стягнення втрат від інфляції у розмірі 6 880,50грн, 1 653,10грн - 3% річних, нарахованих на основний борг за який відповідач не відповідає.
Відносно заявлених відповідачем та третьою особою заяв про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до відповідача, і за наявності заяви про застосування позовної давності. До застосування позовної давності суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи є відповідач особою, що має відповідати за заявленим позовом, і чи має місце факт порушення суб'єктивного матеріального права саме позивача (чи є позивач належним), за захистом якого позивач звернувся до суду, або його охоронюваного законом інтересу. У випадку, якщо позивач не є особою, якій належить право, за захистом якого він звернувся, або якщо відповідач не є особою, що має відповідати за заявленим позовом, або відсутній сам факт порушення, суд відмовляє у задоволенні позову саме з відповідних підстав.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 3 028грн, понесені позивачем, підлягають покладенню на позивача, враховуючи відмову у задоволенні заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради (ідентифікаційний код 13713569; 07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3-В) до фізичної особи-підприємця Лукашука Леоніда Івановича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 про стягнення 14 868,33грн основного боргу, 6 880,50грн втрат від інфляції, 1 653,10грн - 3 % річних.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова