Справа № 22ц-525/07 Головуючий суду першої інстанції Волкова O.I.
Категорія 34 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
22 березня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Галущенка О.І.,
при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,
за участю: позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 листопада 2006 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,
28 серпня 2006 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на її користь додаткових витрат пов'язаних з лікуванням сина ОСОБА_3 у розмірі 120 грн. щомісячно.
Позивачка вказувала, що за рішенням Южноукраїнського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 серпня 2001 р. з відповідача на її користь для утримання їхнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно стягуються аліменти в розмірі 1А частини всіх видів заробітку.
З лютого 2004 р. син сторін страждає психічним захворюванням (розлад особистості й психіки внаслідок органічного враження головного мозку), тому перебуває на постійному обліку у лікаря-психоневролога дитячої поліклініки СМЧ м. Южноукраїнська та потребує стаціонарного лікування протягом 2 місяців 4 рази на рік з щоденним прийманням ліків, на що необхідні додаткові витрати.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від додаткових витрат на лікування сина, позивачка просила позов задовольнити.
Рішенням Южноукраїнського міськрайонного суду від 30 листопада 2006 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати утримання сина ОСОБА_3 щомісячно по 80 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушеннями судом першої інстанції норм процесуального й матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно з'ясував обставини справи, належно оцінив представлені сторонами докази, й дійшов вірного висновку, що відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, син сторін знаходиться на утриманні позивачки та проживає разом з нею. Дитина страждає вказаним захворюванням, потребує періодичного стаціонарного лікування у лікарні та індивідуальної форми навчання, що неминуче тягне за собою додаткові витрати, від участі в яких відповідач безпідставно ухиляється.
Встановивши такі обставини справи районний суд обґрунтовано ухвалив рішення, про стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина по 80 грн. щомісячно.
При цьому суд врахував стан здоров'я відповідача, його матеріальне положення (середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 2494 грн.), склад сім'ї та інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 листопада 2006 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.