23.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6619/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 (суддя Ніколенко М.О.)
у справі № 904/6619/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс"
до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"
про визнання незаконними дій та визнання договору таким, що продовжує свою дію
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про:
- визнання незаконними дій Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" з розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за контокорентним рахунком 110000035563;
- визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за контокорентним рахунком 110000035563, що укладений між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс" на об'єкт - нежитлові приміщення (виробничий комплекс), який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, смт. Таромське, вул. Старий Шлях, 227А таким, що продовжує свою дію на визначених у ньому умовах.
Ухвалою суду від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 30.01.2024.
Позивачем, 04.01.2024 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" відновити електропостачання об'єкта, що розташований по вул. Старий Шлях, 227А у місті Дніпро, а також заборони Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" здійснювати будь-які дії, пов'язані з відключенням від електричної мережі вказаного об'єкту.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зобов'язано Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" відновити електропостачання об'єкта, що розташований по вул. Старий Шлях, 227А у місті Дніпро. Заборонено Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" здійснювати будь-які дії, пов'язані з відключенням від електричної мережі об'єкту, що розташований по вул. Старий Шлях, 227А у місті Дніпро, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/6619/23.
Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 у справі № 904/6619/23, ухвалити постанову про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а вжиті судом заходи забезпечення є неадекватними та неспівставними із заявленими позовними вимогами.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (п. 3.1.9. ПРРЕЕ). Тобто, забезпечивши позов, господарський суд порушив норми чинного законодавства про електроенергетику, оскільки, санкціонував споживання електроенергії без укладених договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії та договору про постачання електричної енергії;
- обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення відсутні. Зі змісту заяви Позивача про забезпечення позову реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається;
- здійснення Позивачем господарської діяльності у галузі харчової промисловості не може бути підставою для застосування судом забезпечення позову з порушенням норм чинного законодавства України про електроенергетику;
- господарський спір, який виник між Сторонами та розглядається господарським судом у справі № 904/6619/23, не пов'язаний з порушеннями споживачем, яким у даному спірному випадку є Позивач, положень ПРРЕЕ та/або умов договорів;
- висновок господарського суду про те, що за поставлену електроенергію Відповідач буде отримувати від Позивача грошові кошти, не відповідає дійсності та нормам чинного законодавства у галузі електроенергетики, оскільки, Відповідач не здійснює господарську діяльність з постачання електроенергії, відповідно, не може отримувати грошові кошти за господарську діяльність, якою він не займається;
- постановивши ухвалу про забезпечення позову у вигляді заборони АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» вчиняти будь-які дії щодо відключення від електроживлення об'єкта, розташованого на вулиці Старий шлях, буд. 227 у місті Дніпро, господарський суд створив умови для порушення Відповідачем вимог ПРРЕЕ та КСР щодо обов'язковості припинення надання послуг з розподілу електричної енергії у випадках встановлених цими нормативно-правовими актами (наприклад, порушення правил безпечної експлуатації електроустановок, проведення планових ремонтів електричних мереж, вимоги уповноважених представників відповідних державних органів (Держенергонагляд) і т. п.) та для невиконання оператором системи розподілу обов'язків, покладених на нього нормами чинного законодавства про електроенергетику. Порушення прав АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» постановленням ухвали від 08.01.2024 про забезпечення позову у справі № 904/6619/23 полягає у тому, що забороною здійснювати будь-які дії, спрямовані на відключення від електроживлення об'єкта Споживача, суд позбавив можливості АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» виконувати свої обов'язки оператора системи розподілу, покладені на нього законодавством про електроенергетику України;
- зважаючи на те, що приписи ч. 11 ст. 137 ГПК України мають імперативний характер, Відповідач вважає неприпустимим застосування щодо нього заходів забезпечення позову у справі № 904/6619/23, що за змістом є тотожними задоволенню заявлених Позивачем позовних вимог у справі № 904/5861/23, по якій спір не вирішений по суті;
- господарський суд, при постановленні оскаржуваної ухвали не надав оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
11.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
В судове засідання 23.05.2024 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача (апелянта) проси в суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про:
- визнання незаконними дій Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" з розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за контокорентним рахунком 110000035563;
- визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за контокорентним рахунком 110000035563, що укладений між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс" на об'єкт - нежитлові приміщення (виробничий комплекс), який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, смт. Таромське, вул. Старий Шлях, 227А таким, що продовжує свою дію на визначених у ньому умовах.
Ухвалою суду від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 30.01.2024.
Позивачем, 04.01.2024 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" відновити електропостачання об'єкта, що розташований по вул. Старий Шлях, 227А у місті Дніпро, а також заборони Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" здійснювати будь-які дії, пов'язані з відключенням від електричної мережі вказаного об'єкту.
В обґрунтування вищевказаної заяви позивач посилався на такі обставини.
Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс" (надалі - споживач) та Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" (надалі - постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії № 00150-00 від 05.01.2018.
Позивач наполягає на тому, що відповідачем було безпідставно розірвано договір про надання послуг з розподілу електричної енергії за контокорентним рахунком 110000035563 та протиправно відключено підприємство від електропостачання.
Позивач вказав, що припинення забезпечення електричною енергією Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс" має наслідком зупинення його господарської діяльності, якою є виробництво продуктів борошномельної-круп'яної промисловості. Що є стратегічно важливою продукцією в умовах воєнного стану.
Позивач послався на п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, яким передбачено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Однак, за твердженням позивача, всупереч положенням п. 7.11 ПРРЕЕ, після відкриття провадження у цій справі відповідачем не було відновлено електропостачання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс".
Суд першої інстанції, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у визначений ним спосіб.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Апеляційний суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Колегія суддів зауважує, що предметом розгляду у справі № 904/6619/23 є:
- визнання незаконними дій Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" з розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за контокорентним рахунком 110000035563;
- визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за контокорентним рахунком 110000035563, що укладений між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс" на об'єкт - нежитлові приміщення (виробничий комплекс), який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, смт. Таромське, вул. Старий Шлях, 227А таким, що продовжує свою дію на визначених у ньому умовах.
Тобто спір є таким, що виник при укладенні/розірвання договору.
Пунктом п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, передбачено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Як зазначив господарський суд, у даному випадку наявний прямо визначений законодавством обов'язок відповідача відновити електропостачання позивачу на період розгляду цієї справи про оскарження дій постачальника з одностороннього розірвання договору поставки електричної енергії.
Натомість скаржник зазначає, що господарський спір, який виник між Сторонами та розглядається господарським судом у справі № 904/6619/23, не пов'язаний з порушеннями споживачем, яким у даному спірному випадку є Позивач, положень ПРРЕЕ та/або умов договорів.
З даними твердженнями не можливо погодитися, оскільки спір безпосередньо пов'язаний із порушенням споживачем положень ПРРЕЕ та/або умов договорів, адже з позицій сторін, листування, в тому числі листа від 19.10.2023 за № 51884/1001, слідує, що відповідач ініціював дострокове припинення (розірвання) договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії через порушення позивачем пункту 2.1.8 ПРРЕЕ, а саме ненадання документального підтвердження права власності чи користування на об'єкт.
Нормою пп. 3 п. 2.18 ПРРЕЕ визначено, що Для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи: копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії (у разі відсутності об'єкта споживача).
Отже, вимога АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про надання правовстановлюючого документу на об'єкт (приміщення) та пов'язані з цим наслідки безпосередньо стосуються питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, що вказує на застосовність у спірних правовідносинах приписів пункту 7.11. ПРРЕЕ.
Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що забезпечивши позов, господарський суд порушив норми чинного законодавства про електроенергетику, оскільки, санкціонував споживання електроенергії без укладених договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії та договору про постачання електричної енергії, що є недопустимим з огляду на п. 3.1.9. ПРРЕЕ, позаяк факт існування між сторонами договірних правовідносин, пов'язаних з електропостачанням та розподілом електричної енергії встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 у справі № 904/1004/22.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В свою чергу, між сторонами існує спір саме щодо дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за контокорентним рахунком 110000035563, що укладений між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс" на об'єкт - нежитлові приміщення (виробничий комплекс), який розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, смт. Таромське, вул. Старий Шлях, 227А.
Натомість як вже було зазначено, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Тобто саме положення законодавства визначають обов'язковість продовження (відновлення) електропостачання, що не ставиться в залежність від прийняття судом про це рішення, а відповідно суд не санкціоновував бездоговірне споживання електроенергії й не порушував норму п. 3.1.9. ПРРЕЕ, як помилково вважає відповідач.
Не можна визнати ґрунтовними й доводи апелянта про те, що обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення відсутні, оскільки зі змісту заяви Позивача про забезпечення позову реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається, виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібні правові позиції викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 09.09.2020 у справі № 906/1336/19, від 16.11.2020 у справі №910/7596/20, від 27.11.2023 у справі № 903/639/23.
Таким чином, оскільки спір є немайновим, рішення в якому не передбачає примусового виконання, то така підстава вжиття заходів забезпечення позову як ризики невиконання та утруднення виконання рішення суду про задоволення позовних вимог не повинна досліджуватися взагалі.
Судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, не досліджувалася така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та зроблено правильний висновок, з яким погоджується апеляційний суд, що виходячи із предмету та підстав позову вбачається, що не застосування відповідного виду забезпечення позову може в подальшому спричинити труднощі з відновлення порушеного права позивача у випадку задоволення позовних вимог.
Поряд з цим судом не приймаються посилання скаржника на те, що здійснення позивачем господарської діяльності у галузі харчової промисловості не може бути підставою для застосування судом забезпечення позову з порушенням норм чинного законодавства України про електроенергетику, адже специфіка діяльності та її значимість для суспільства та держави в цілому може бути одним з критеріїв, які враховуються судом при визначення наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову та обрання їх видів.
Оскільки ГПК України не встановлює заборону врахування суспільного інтересу у вирішення відповідного процесуального питання, апеляційний суд погоджується з оцінкою судом обставин того, що припинення енергопостачання унеможливить господарську діяльність позивача, який здійснює виробництво продуктів борошномельної-круп'яної промисловості та є стратегічно важливим в умовах воєнного стану.
Щодо тверджень в апеляційній скарзі про те, що є неприпустимим застосування щодо відповідача заходів забезпечення позову у справі № 904/6619/23, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених Позивачем позовних вимог у справі № 904/5861/23, по якій спір не вирішений по суті, колегія суддів зауважує, що заявлений спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а тому існує логічний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, з огляду на що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, забезпечить ефективний захист порушених прав у даній справі.
При цьому згідно ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що саме в межах однієї справи заходи забезпечення позову не повинні бути тотожними заявленим позовним вимогам.
Предметом позову у справі № 904/5861/23 є визнання дій Відповідача щодо відключення об'єкта від електропостачання незаконними та покладення обов'язку вчинити певні дії, в той час як предметом позову у даній справі є визнання дій з розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії протиправними, визнання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії таким, що продовжує свою дію на визначених у ньому умовах.
Таким чином, позовні вимоги саме у справі № 904/6619/23 жодним чином не є тотожними заходу забезпечення позову.
Апеляційний суд відхиляє аргументи апелянта що висновок господарського суду про те, що за поставлену електроенергію Відповідач буде отримувати від Позивача грошові кошти, не відповідає дійсності та нормам чинного законодавства у галузі електроенергетики, оскільки, Відповідач не здійснює господарську діяльність з постачання електроенергії, відповідно, не може отримувати грошові кошти за господарську діяльність, якою він не займається, адже АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" надає послуги з розподілу електричної енергії, має відповідну ліцензію, видану НКРЕКП, а тому так чи інакше, споживач буде здійснювати плату за надані послуги відповідно до рахунку, та у разі не сплати наданих послуг, у відповідача виникає право на звернення до суду з позовом щодо захисту порушеного права шляхом стягнення наявної заборгованості.
Слід акцентувати увагу на тому, що на стадії прийняття рішення про забезпечення позову судом не досліджується обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом встановлення судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 02.09.2019 у справі № 917/137/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 21.01.2021 у справі №924/881/16 (924/811/20), від 17.09.2021 у справі № 910/3547/21).
Однак, при прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції помилково не було враховано надмірність застосованого заходу забезпечення у вигляді заборони відповідачу здійснювати будь-які дії, пов'язані з відключенням від електричної мережі вказаного об'єкту, до вирішення судом питання щодо правомірності дій останнього з одностороннього розірвання договору поставки електричної енергії, який становить невиправдане втручання до господарської діяльності юридичної особи, призводить до дисбалансу інтересів сторін та їх становища, так як направлений на досягнення абсолютного обмеження, що може вплинути, зокрема, на дотримання безпеки життєдіяльності населення та навколишнього середовища.
Так, розділом VII ПРРЕЕ, п. 11.5 розділу XI Кодексу систем розподілу (далі - КСР) передбачені умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 11.5.1. КСР передбачено, що послуги з розподілу електричної енергії надаються Користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та цим Кодексом.
Зокрема, п. 11.5.2. КСР визначені випадки припинення розподілу електричної енергії:
1) за заявою Користувача:
- припинення (тимчасове або остаточне) експлуатації електроустановки;
- продаж/передача прав власності/користування на об'єкт Користувача;
- інші тимчасові причини припинення електропостачання (виконання будівельних, аварійно-відновлювальних робіт тощо);
2) за зверненням електропостачальника:
- припинення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії) у випадках, визначених Правилами роздрібного ринку електричної енергії;
3) за ініціативою ОСР:
- закінчення строку дії/розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії;
- несплата та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії;
- виявлення несанкціонованого відбору електричної енергії Користувачем або втручання в роботу засобів обліку електричної енергії або елементів системи розподілу;
- наявність заборгованості за несанкціонований відбір електричної енергії;
- несанкціоноване відновлення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії);
- невиконання вимог припису уповноваженого представника органу виконавчої влади, на який покладено відповідні обов'язки згідно із законодавством України, щодо усунення незадовільного технічного стану електроустановок Користувачів, який загрожує аварією, пожежею та/або створює загрозу життю обслуговуючого персоналу, населенню та навколишньому середовищу;
- недопущення до електроустановок Користувача, пристроїв релейного захисту, автоматики та зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або ОСР, на яких покладено відповідні обов'язки згідно із законодавством України та/або договором;
- порушення Користувачем Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209 (далі - Правила охорони електричних мереж), під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі Користувача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких Користувачем порушуються Правила охорони електричних мереж;
- проведення планових ремонтів електроустановок та електричних мереж системи розподілу;
- проведення системних випробувань;
- у разі несплати споживачем заборгованості за договором про постачання електричної енергії або договором про користування електричною енергією, правонаступником за якими є ОСР;
- у разі несвоєчасної сплати замовником остаточного розрахунку відповідно до умов договору про приєднання (для випадків зміни технічних параметрів);
4) за ініціативою адміністратора комерційного обліку:
- невиконання обґрунтованих вимог щодо приведення засобів розрахункового обліку
до вимог щодо технічного стану, передбачених Кодексом комерційного обліку;
5) за форс-мажорних обставин, у тому числі:
- застосування графіків та протиаварійних систем зниження електроспоживання з метою запобігання порушенню режиму роботи ОЕС України;
- аварійні перерви електропостачання.
Зі змісту вищенаведених правових норм вбачається, що існують випадки, коли оператор системи розподілу, яким є відповідач, зобов'язаний припинити надання послуг з розподілу електричної енергії, незалежно від обставин дотримання споживачем Правил та виконання умов договору, в тому числі в частині сплати за спожиту електроенергію.
До того ж видно, що не у всіх випадках ініціатором припинення електроживлення об'єкту споживача є саме оператор системи розподілу, а підставами для цього можуть бути порушення користувачем норм та правил безпечної експлуатації електроустановок; необхідність ремонту, застосування графіків електроспоживання з метою запобігання порушенню режиму роботи ОЕС України, аварійні ситуації тощо.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22 під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу.
Застосовуючи заходи забезпечення позову судам слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, та у випадку дійсного порушення права заявника, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Натомість як правильно зауважив скаржник, постановивши ухвалу про забезпечення позову у вигляді заборони АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» вчиняти будь-які дії щодо відключення від електроживлення об'єкта, розташованого на вулиці Старий шлях, буд. 227 у місті Дніпро, господарський суд створив умови для порушення Відповідачем вимог ПРРЕЕ та КСР щодо обов'язковості припинення надання послуг з розподілу електричної енергії у випадках встановлених цими нормативно-правовими актами (наприклад, порушення правил безпечної експлуатації електроустановок, проведення планових ремонтів електричних мереж, вимоги уповноважених представників відповідних державних органів (Держенергонагляд) і т. п.) та для невиконання оператором системи розподілу обов'язків, покладених на нього нормами чинного законодавства про електроенергетику.
Варто наголосити, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).
Отже, слід погодитися з твердженнями про те, що порушення прав АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» постановленням ухвали від 08.01.2024 про забезпечення позову у справі № 904/6619/23 полягає у тому, що забороною здійснювати будь-які дії, спрямовані на відключення від електроживлення об'єкта Споживача, суд обмежив АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» у можливості виконувати свої обов'язки оператора системи розподілу, покладені на нього законодавством про електроенергетику України, визнавши доводи в цій частині апеляційної скарги змістовними та обґрунтованими, що є підставою для зміни оскаржуваної ухвали у відповідній частині, виклавши абзац 3 її резолютивної частини в такій редакції:
«Заборонити Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" (ідентифікаційний код: 23359034; місце знаходження: 49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22) здійснювати дії, пов'язані з відключенням від електричної мережі об'єкту, що розташований по вул. Старий Шлях, 227А у місті Дніпро, якщо такі прямо не пов'язані з виникненням обставин, що зумовлюють обов'язкове припинення постачання електричної енергії, як-то обставини незадовільного технічного стану електроустановок, який загрожує аварією, пожежею тощо та/або створює загрозу життю людини чи навколишньому середовищу; для запобігання нещасного випадку або надзвичайної ситуації, проведення ремонтних робіт, форс-мажорні обставини, на час існування або усунення цих обставин - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/6619/23».
Колегія суддів вважає за необхідне констатувати, що доводи апеляційної скарги, вичерпна оцінка яким була надана вище по тексту постанови, не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, проте доводять необхідність їх приведення у відповідність до критеріїв адекватності та співмірності, що було виправлено апеляційним судом.
За таких умов в інші частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 у справі №904/6619/23 належить залишити без змін.
Варто також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 143 ГПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим, а згідно ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Тобто відповідач не позбавлений права та можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням, довівши суду наявність обставин, з якими пов'язується можливість заміни заходу забезпечення позову іншим або взагалі відсутність підстав чи подальшої потреби у їх застосуванні.
Розподіл судових витрат (судового збору) здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 13, 74, 86, 137-141, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 у справі №904/6619/23 задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 у справі №904/6619/23 в частині заборони Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" (ідентифікаційний код: 23359034; місце знаходження: 49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22) здійснювати будь-які дії, пов'язані з відключенням від електричної мережі об'єкту, що розташований по вул. Старий Шлях, 227А у місті Дніпро, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/6619/23 - змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини в такій редакції:
«Заборонити Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі" (ідентифікаційний код: 23359034; місце знаходження: 49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22) здійснювати дії, пов'язані з відключенням від електричної мережі об'єкту, що розташований по вул. Старий Шлях, 227А у місті Дніпро, якщо такі прямо не пов'язані з виникненням обставин, що зумовлюють обов'язкове припинення постачання електричної енергії, як-то обставини незадовільного технічного стану електроустановок, який загрожує аварією, пожежею тощо та/або створює загрозу життю людини чи навколишньому середовищу; для запобігання нещасного випадку або надзвичайної ситуації, проведення ремонтних робіт, форс-мажорні обставини, на час існування або усунення цих обставин - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/6619/23».
В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 у справі №904/6619/23 залишити без змін.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Агро Юс" (ідентифікаційний код: 41592207; місце знаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 3, кв. 4).
Боржник: Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (ідентифікаційний код: 23359034; місце знаходження: 49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22).
Постанова є виконавчим документом, підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред'явлена до виконання у строк до 23.05.2027.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття - 23.05.2024, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 07.06.2024
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко