ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 травня 2024 року Справа № 903/64/22 (903/266/22)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Пузирко В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Бєлкін Л.М.
відповідача 1 - не з'явився
відповідача 2 - Хомич О.В.
відповідача 3 - не з'явився
відповідача 4 - Андріяш Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022, повний текст складено 09.09.2022, у справі №903/64/22 (903/266/22) (суддя Якушева І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал"
до відповідача-1 ОСОБА_2
до відповідача-2 ОСОБА_1
до відповідача-3 ОСОБА_3
до відповідача-4 ОСОБА_4
про визнання недійсними договорів
в межах справи №903/64/22
за заявою фізичної особи ОСОБА_2
про неплатоспроможність
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22) позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір від 18.09.2009 купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6852, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В., зареєстрований в реєстрі за №4420.
Визнано недійним договір від 18.09.2009 купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В., зареєстрований в реєстрі за №4425.
У задоволенні позову про визнання недійсним іпотечного договору від 20.08.2009, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , із доповненням від 25.09.2009 до цього договору про передачу в іпотеку нерухомого майна, а саме: незавершеного будівництва друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3236,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,5673 га, цільове призначення якої: для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (01014, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 14, код ЄДРПОУ 39827967) 1654 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Стягнуто із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (01014, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 14, код ЄДРПОУ 39827967) 1654 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (01014, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 14, код ЄДРПОУ 39827967) 1654 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_4 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6852, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В., зареєстрований в реєстрі за №4420 від 18.09.2009; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В., зареєстрований в реєстрі за №14425 від 18.09.2009 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнути з позивача понесені у справі судові витрати.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22) ОСОБА_2 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив суд визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення поважними, поновити його, прийняти апеляційну скаргу до провадження та відкрити апеляційне провадження. Застосувати строки позовної давності до позовних вимог позивача. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05 вересня 2022 року у справі № 903/64/22 (903/266/22) в частині визнання недійсним договору від 18.09.2009 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6852, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В, зареєстрованого в реєстрі за номером 4420 від 18.09.2009; визнання недійсним договору від 18.09.2009 купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В., зареєстрованого в реєстрі за номером 4425 від 18.09.2009 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності. Стягнути з позивача понесені у справі судові витрати.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі № 903/64/22 (903/266/22) залишено без змін (т.2, а.с. 161-167).
Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду 03.01.2023 ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Постановою Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 903/64/22 (903/266/22) касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №903/64/22 (903/266/22) залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22) ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення поважними, поновити його, прийняти апеляційну скаргу до провадження та відкрити апеляційне провадження. Застосувати строки позовної давності до позовних вимог позивача. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05 вересня 2022 року у справі № 903/64/22 (903/266/22) в частині визнання недійсним договору від 18.09.2009 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6852, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В, зареєстрованого в реєстрі за номером 4420 від 18.09.2009; визнання недійсним договору від 18.09.2009 купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В., зареєстрованого в реєстрі за номером 4425 від 18.09.2009 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності. Стягнути з позивача понесені у справі судові витрати.
В обґрунтування підстав на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22) апелянт зазначає, що останній не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи. Так, ухвала Господарського суду Волинської області про відкриття провадження у справі 903/64/22 (903/266/22) від 02.05.2022 та судові повістки направлялись на адресу: АДРЕСА_5 , однак останній за вказаною адресою не проживає з 2018 року. До апеляційної скарги долучає Витяг про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 з якого вбачається, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 з 03.09.2018 року. Також апелянту не було направлено копії оскаржуваного рішення. Про вказане рішення апелянту стало відомо під час ознайомлення з матеріалами справи 26.01.2024.
Скаржник доводить, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу 2009 року та договору іпотеки 2009 року закінчилися і для ТОВ КБ "Західінкомбанк" і для ТОВ ФК "Профкапітал", як правонаступника в іпотечних правовідносинах. При цьому звертає увагу, що ТОВ ФК "Профкапітал" право вимоги за кредитним договором набув 15 лютого 2019 року на підставі договору про відступлення права вимоги №2018-12-29-000001-9. Предметом іпотеки і згідно договору іпотеки, і згідно договору про відступлення права вимоги є земельна ділянка.
Таким чином, скаржник вважає, що набуваючи право вимоги на земельну ділянку ТОВ "ФК "Профкапітал" могли та були зобов'язані перевірити стан такої земельної ділянки, наявність чи відсутність на останній об'єктів нерухомого майна чи незавершеного будівництва.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/64/22(903/266/22)/1172/24 від 20.02.2024 витребувано матеріали справи №924/610/23 з Господарського суду Волинської області. 01.03.2024 матеріали справи №903/64/22(903/266/22) надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22) - залишено без руху. Запропоновано протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлений при поданні апеляційної скарги недолік, а саме: - подати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
11.03.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження (з доповненнями від 11.03.2024).
15.03.2024 на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №903/64/22 (903/266/22) від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22); розгляд апеляційної скарги призначено на "09" квітня 2024 р. об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.
03.04.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з тим, що адвокат Бєлкін Л.М. в період з 07.04.2024 о 11.04.2024 перебуватиме у відпустці за кордоном.
Також 03.04.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому з підстав, висвітлених в ньому, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22) - без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.05.2024 об 14:30 год.
В судове засідання 15.05.2024 з'явились (в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con") представник позивача, який заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві; представник відповідача 2, яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні та представник відповідача 4, яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача 2.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на "29" травня 2024 р. об 15:00 год.
28.05.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли тези додаткових пояснень.
В судове засідання 29.05.2024 з'явились представник позивача та представники відповідачів 2, 4 (в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con") які надали додаткові усні пояснення з приводу винесеного судом першої інстанції рішення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомлені.
Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
19.11.2008 між ТОВ "КБ "Західінкомбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, за умовами якого для додаткового забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 - позичальника за кредитним договором № 1201/07-261 від 12.01.2007 та додатковими договорами до нього іпотекодавець передає в іпотеку ТОВ "КБ "Західінкомбанк" нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 1,0673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:4789, надану для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів.
В подальшому в результаті поділу вищезгаданої земельної ділянки площею 1,0673 га були сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 0722884800:03:001:6852 площею 0,5000 га та 0722884800:03:001:6985 площею 0,5673 га, які згодом були відчужені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за договорами купівлі-продажу від 18.09.2009.
Відповідач 1 відчужив предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,5000 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6852, відповідно до договору купівлі- продажу земельної ділянки від 18.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В., зареєстрованим в реєстрі за 4420, на користь - ОСОБА_1 , цільове призначення - для ведення будівництва та обслуговування автомобільної стоянки (т.1, а.с. 23-25).
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.09.2009 ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої: для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів (т. 1, а.с. 20-22).
Як випливає із змісту відповіді Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №11-3-0.2-523/2-22 від 11.02.2022 земельні ділянки з кадастровими номерами 0722884800:03:001:6852 і 0722884800:03:001:6985 сформовані в результаті поділу земельної ділянки 0722884800:03:001:4789.
ПАТ "Західінкомбанк" відступив ТОВ "ФК "Профкапітал" права вимоги за укладеним з ОСОБА_6 кредитним договором та забезпечуючими договорами згідно з договором від 15.02.2019 № 2018-12- 29-000001-9 про відступлення прав вимоги.
10.04.2019 між ПАТ "Західінкомбанк" та ТОВ "ФК "Профкапітал" укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого на користь ТОВ "ФК "Профкапітал" (новий іпотекодержатель) відступаються права вимоги за іпотечним договором від 19.11.2008, укладеним між ТОВ "КБ "Західінкомбанк" та ОСОБА_2 ..
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2021 у справі №161/15914/13-ц, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.04.2021 та постанови Волинського апеляційного суду від 12.10.2021, ухвалено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № 1201/07-261 від 12.01.2007 та додаткових договорів до нього звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19.11.2008, а саме: земельну ділянку загальною площею 1,0673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:4789, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, на користь ТОВ "ФК "Профкапітал" шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною на рівні згідно з оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Як стверджує представник позивача (у відповіді на відзив; т. 1, а.с. 102-105), про договори купівлі - продажу земельної ділянки, укладені із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , позивач довідався із заяви про неплатоспроможність ОСОБА_2 ..
При обґрунтуванні позовних вимог Позивач посилається на те що на новостворені земельні ділянки поширюється право іпотеки, тому власник цих ділянок ОСОБА_2 міг розпоряджатися цими земельними ділянками тільки з урахуванням обмежень, які передбачені законодавством про іпотеку. Позивач в позовній заяві резюмував, що укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок суперечать закону, оскільки укладені без згоди іпотекодержателя та без державної реєстрації об'єкта купівлі-продажу, тобто не відповідають приписам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо законності, а тому на підставі ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України вимоги позивача про визнання недійсними договорів купівлі - продажу земельних ділянок від 18.09.2009 підлягають до задоволення.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі № 903/64/22 (903/266/22) позов задоволено частково.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У статті 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Окрім цього, згідно з ч. 6 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, що діяла на час укладення договорів купівлі - продажу, будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Дослідивши зміст апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що всі її доводи та заперечення зводяться до застосування в даній справі наслідків спливу строку позовної давності та ухвалення нового рішення, щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
При цьому, скаржник зазначає про неможливість подання такої заяви до суду першої інстанції під час розгляду справи, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, котрі б вказували на повідомлення ОСОБА_1 про розгляд даної справи належним чином.
Враховуючи доводи апеляційної скарги відповідача 2 щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.
Відтак, діючи в правовому полі інституту позовної давності, судова колегія, досліджуючи обставини, які входять до предмету доказування у справі, а саме недійсність оскаржуваних правочинів через призму дії статтей 9, 12 Закону України "Про іпотеку", зауважує наступне.
За змістом статті 9 Закону України "Про іпотеку" (як в редакції, що була чинною на дату укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18.09.2009, так і в чинній редакції) іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.
Аналогічні положення містить договір іпотеки від 19.11.2008, за змістом пунктів 4.2, 4.4 якого ОСОБА_2 (іпотекодавець) не має права відчужувати предмет іпотеки будь-яким чином без письмової згоди іпотекодержателя.
Відповідно до частини першої статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ТОВ "ФК "Профкапітал" згідно з укладеними з ПАТ "Західінкомбанк" договорами відступлення права вимоги є іпотекодержателем переданої ОСОБА_2 за договором від 19.11.2008 в іпотеку земельної ділянки площею 1,0673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:4789 про що внесено відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Право ТОВ "ФК "Профкапітал" на вказане іпотечне майно підтверджено рішенням суду у справі №161/15914/13-ц.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено відсутність доказів надання іпотекодержателем згоди на відчуження предмету іпотеки та припинення договору іпотеки від 19.11.2008.
Згідно з частиною третьою статті 110 Земельного кодексу України поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
Наведеним підтверджується правильність висновку суду першої інстанцій про те, що іпотека на первісну земельну ділянку площею 1,0673 га за кадастровим номером 0722884800:03:001:4789 поширюється також і на дві новоутворені земельні ділянки площею 0,5673 га та 0,5000 га з кадастровими номерами 0722884800:03:001:6985 та 0722884800:03:001:6852. Відповідно ОСОБА_2 , як власник, міг розпоряджатися цими земельними ділянками з урахуванням обмежень, які передбачені законодавством про іпотеку та укладеним іпотечним договором від 19.11.2008. Однак, для відчуження земельних ділянок ОСОБА_2 мав отримати згоду іпотекодержателя, чого на дату укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу зроблено не було.
Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Крім того, новостворені ділянки не були зареєстровані в Державному реєстрі прав, що не відповідає положенням частини шостої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції на час укладення оспорюваних договорів, згідно з якою будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.
Відтак, укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок суперечать закону, оскільки укладені без згоди іпотекодержателя та без державної реєстрації об'єкта купівлі-продажу, тобто не відповідають приписам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо законності.
З огляду на викладене, колегія суду виснує про невідповідність оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18.09.2009 вимогам закону на момент їх укладення, а тому на підставі ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України вимоги позивача про визнання недійсними договорів купівлі - продажу земельних ділянок від 18.09.2009 є обґрунтованими.
Щодо застосування апеляційним судом заяви про сплив позовної давності, колегія суду зазначає таке.
Посилаючись на те, що скаржника було позбавлено можливості взяти участь у розгляді справи у судовому засіданні та заявити клопотання про застосування позовної давності, скаржник вважає, що вказане клопотання має бути вирішено судом апеляційної інстанції. При цьому, покликаючись на обставини неналежного повідомлення про розгляд справи в суді першої і апеляційної інстанції, скаржником долученого до матеріалів справи належні та допустимі докази на підтвердження наведених обставин, які в свою чергу також слугували підставами для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення поважними (т. 4, а.с. 7-12).
Відповідно, колегією суду досліджені подані відповідачем 2 докази в сукупності із матеріалами справи та ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2024 року та поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 200/11343/14-ц зазначено, що відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Розглядаючи заяву відповідача 2 про сплив позовної давності, апеляційний господарський суд зазначає, що той факт, що відповідач 2 не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді є підставою для вирішення апеляційним господарським судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не була подана ним у суді першої інстанції.
Такий висновок апеляційного суду ґрунтується також на правовій позиції, сформованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).
Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.
Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Велика Палата Верховного Суду 11 жовтня 2023 року по справі № 756/8056/19 провадження № 14-94цс21, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року по справі № 200/7924/16-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).
Приписи частини першої статті 261 ЦК України унормовують, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини їх порушення.
Для вирішення спору, який має місце, за конкретних у цій справі обставин не є визначальним те, що позивач про оскаржувані договори купівлі-продажу дізнався із заяви про неплатоспроможність ОСОБА_2 та те, що позивач перевірив стан земельної ділянки з кадастровим номером 0722884800:03:001:4789 і отримав витяг від 18.02.2019 де власником земельної ділянки з кадастровим номером є ОСОБА_2 .
Так, зміст наведених у частині першій статті 261 ЦК України термінів "довідався" та "міг довідатися" свідчить про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Доведенню позивачем підлягає також той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначене є наслідком дії загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, які є підставами її вимог і заперечень.
Із зазначеного вбачається, що кожна із сторін має довести певні факти щодо позовної давності, яким, в свою чергу, за наявності відповідних процесуальних підстав (підстав для врахування заяви про позовну давність) має надати правову оцінку суд.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) сформульовано висновок, який полягає в тому, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України) за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Саме тому, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.
Оцінюючи доводи позивача, колегія суду звертає увагу на те, що відповідно до п. 5.1. Договору іпотеки від 19.11.2008 Іпотекодержатель має право за письмовим повідомленням у будь-який час протягом строку дії договору перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки.
Саме тому перевірка документально і в натурі щодо наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки не зводиться тільки до отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, а передбачає вчинення цілого спектру дій пов'язаних, в тому числі, й перевіркою наявності іпотечного майна в натурі.
Тому, ПАТ "Західінкомбанк", як Іпотекодержатель міг та повинен був дізнатися і про стан предмета іпотеки, і про початок будівельних робіт та розміщення на земельній ділянці об'єкта незавершеного будівництва і про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0722884800:03:001:4789 для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів на дві окремі земельні ділянки.
Відтак, колегія суду підсумовуючи усе описане вище резюмує, що той факт, що відповідач 2, (який, як встановлено вище в постанові) не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача 2 про застосування позовної давності.
Висновок щодо застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20), згідно з яким для цілей застосування цих приписів поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі його учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України), тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27; номер постанови у реєстрі - 91460925), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (пункт 33.2)). З огляду на це, у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один із них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 139), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66)). Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою саме до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого виснувати про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.
Окрім того, розглядаючи заяву відповідача 2 про застосування наслідків сплину позовної давності, колегія суду звертається до висновків, наведених в пункті 8.28 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 25 квітня 2023 року по даній справі, а саме: колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій в тому, що у позові, який розглядається у цій справі, об'єднано вимоги про визнання недійсними трьох договорів, укладених між різними сторонами. Відтак, з урахуванням вищезгаданого висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, сторонами у спорі за вимогами ТОВ "ФК "Профкапітал" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18.09.2009 та відповідно особами, наділеними правом заявити про застосування позовної давності до вказаних позовних вимог у розумінні статті 267 ЦК України, є ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .
Окрім того, позивач у запереченнях на відзив на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу підтримував позицію, що із заявою про застосування спливу позовної давності в даній справі мала звертатися саме сторона у конкретному договорі.
Зважаючи на те, що позивачем оскаржуються договори купівлі-продажу, які укладені 18.09.2009, враховуючи не доведення позивачем обставин обізнаності/можливості бути обізнаним про укладення спірних договорів лише моментом ознайомлення із заявою про неплатоспроможність ОСОБА_2 (як зазначає позивач в запереченнях на відзив на позовну заяву), колегія суду виснує, що трирічний строк позовної давності до вимог про визнання таких договорів недійсними є пропущеним.
Відтак, враховуючи звернення із заявою про застосування наслідків сплину позовної давності стороною у справі - відповідачем 2, в призмі доведення обставин щодо неналежного повідомлення сторони відповідача 2 під час розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи позицію Верховного Суду, наведену в пункті 8.28 постанови за результатами перегляду даної справи, колегія суду, дослідивши доводи заяви, вважає її підставною та такою, що підлягає до задоволення.
За таких обставин колегія суду виснує, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовними вимогами до відповідача 2, а тому заява відповідача 2 про застосування позовної давності до позовних вимог підлягає до задоволення.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, доводи та підстави скасування рішення суду, наведені в апеляційній скарзі відповідача 2 знайшли своє часткове підтвердження.
З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позов допустився неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В решті рішення залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони, згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 272, 273, 275, 277, 278, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22) - задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22) - скасувати в частині визнання недійсним договору від 18.09.2009 купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6852, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В.В., зареєстрованого в реєстрі за №4420.
3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
4. В решті рішення господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22) - залишити без змін.
5. Викласти пункти 5, 6, 7 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі №903/64/22 (903/266/22) в наступній редакції:
"5. Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (01014, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 14, код ЄДРПОУ 39827967) 827 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
6. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (01014, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 14, код ЄДРПОУ 39827967) 827 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
7. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (01014, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 14, код ЄДРПОУ 39827967) 827 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору".
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (01014, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, 14, код ЄДРПОУ 39827967) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3721 грн 50 коп. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Господарському суду Волинської області видати накази.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.
9. Справу №903/64/22 (903/266/22) повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "06" червня 2024 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Павлюк І.Ю.